Рішення № 88244206, 12.03.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7621/19

2/357/1062/20

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

12 березня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 20.12.2016 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів в простій письмовій формі у вигляді розписки, який не було нотаріально посвідчено. Відповідно до даного договору відповідач отримала у позику 23000 дол. США строком до 20.12.2017 року. Станом на 08.07.2019 року відповідач свої зобов`язання не виконала, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі - 23000 доларів США та 3% річних від суми боргу, у розмірі 1758,08 доларів США.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

В судове засідання відповідач не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена за зареєстрованою адресою проживання рекомендованим листом, а також, була викликана до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, жодних клопотань чи заперечень суду не подала, та відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлена належно про розгляд справи. Крім того, відповідач достовірно обізнана про розгляд даної спарви, оскільки оскаржувала ухвалу про відкриття провадження по справі.

На підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, про що не заперечив представник позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.12.2016 року між сторонами був укладений договір позики на суму 23000 дол. США, за умовами якого відповідач зобов`язувалася повернути позивачу вказану суму боргу до 20.12.2017 року, що стверджується розпискою, яка приєднана до матеріалів справи (а.с.9) та оригінал якої оглянуто в судовому засіданні.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Суду надана розписка, складена в простій формі в підтвердження того, що відповідач взяла у ОСОБА_1 в борг кошти в сумі 23000 дол. США. Даний договір позики нотаріально не посвідчений, але згідно законодавства може прийматися до уваги і приймається судом для підтвердження укладення договору позики між сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За ч.2 цієї статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Вказана вище розписка містить всі необхідні умови договору позики, а саме: сторони зобов`язання, суму позики, строк виконання зобов`язання, підпис позичальника.

Крім того, ця розписка є одночасно документом, який посвідчує факт передання позикодавцем визначеної суми коштів.

Отже, надана позивачем розписка підтверджує той факт, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору позики та що цей договір між ними було укладено.

Судом встановлено, що відповідач не повернула борг.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов`язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Враховуючи викладене, а також зміст розписки про позику, яка вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Такий правовий висновок здійснено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 373/2054/16-ц від 16.01.2019 року.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, сторони договору позики не погодили розмір відсотків, а тому у відповідності до вимог ст.625 ЦК України, підлягає до стягнення сума боргу та 3% річних, що в цілому становить 1758 доларів США 08 центів за період з 21.12.2016 р. по 08.07.2019 р.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі, а не її еквівалент у національній валюті України, що, також, слідує з правової позиції Великої Палати ВС у вищезазначеній справі 373/2054/16-ц від 16.01.2019 року.

А тому, проаналізувавши всі надані по справі докази, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно мав місце договір позики на суму 23 000 грн., умови якого відповідач не виконала. Жодних доказів, які б спростовували такий висновок, суду не було надано.

З урахуванням того, що відповідач порушила взяті на себе зобов`язання щодо належного виконання своїх зобов`язань по поверненню боргу в строк до 20.12.2017 року, - підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі - 23 000 грн., а також сума трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 1758 грн. 08 коп. за період з 21.12.2016 року по 08.07.2019 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу, що поніс позивач в зв`язку з розглядом даного спору та які підтверджені належними доказами на суму 16 370 грн. (а.с.92-96), а також, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума судового збору - 6338,07 грн. (а.с.2), всього сума судових витрат становить 22708 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 533,549,625, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141,158, 258- 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) борг в сумі 23 000 доларів США (двадцять три тисячі доларів США) та 3 % річних, за період з 21.12.2016 р. по 08.07.2019 року, в сумі 1758, 08 доларів США (одна тисяча сімсот п`ятдесят вісім доларів вісім центів США).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати по справі в сумі 22708 грн. (двадцять дві тисячі сімсот вісім гривень).

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.03.2020 року.

СуддяО. Я. Ярмола