Рішення № 88243903, 05.03.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2020 справа № 914/1711/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Західного офісу Держаудитслужби

до відповідача-1 Сколівської міської ради

до відповідача-2 Сколівського комунального підприємтсва водопровідно-каналізаційного господарства

до відповідача-3 Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу

до відповідача-4 Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Бойко Христини Романівни

про скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення

за участю представників:

від позивача не з?явився

від відповідача-1 Кухарська О.В.

від відповідача-2 не з?явився

від відповідача-3 не з?явився

від відповідача-4 не з?явився

Суть спору: Позов заявлено Західним офісом Держаудитслужби до відповідача-1 Сколівської міської ради, до відповідача-2 Сколівського комунального підприємтсва водопровідно-каналізаційного господарства, до відповідача-3 Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу та до відповідача-4 Державного реєстратора Комунального підприємства Реєстрація майна та бізнесу Бойко Христини Романівни про скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення у місті Сколе по вулиці Д.Галицького, 1А за Сколівською міською радою, вчинену державним реєстратором Христиною Бойко 20.02.2018р.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Позивач в судове засідання 05.03.2020р. не з`явився, проте суд вважає, що у справі є достатньо доказів для завершення розгляду справи по суті та ухвалення рішення.

Представник відповідача-1 проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач-2, відповідач-3 та відповідач-4 явку представників в судове засідання 05.03.2020р. не забезпечили.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

Державна аудиторська служба України утворена шляхом реорганізації Державної фінансової інспекції, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015р. №868 «Про утворення Державної аудиторської служби України».

В свою чергу Державна фінансова інспекція України утворена шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Таким чином, Державна аудиторська служба України є правонаступником всіх прав та обов?язків Головного контрольно-ревізійного управління України. Західний офіс Держаудитслужби був утворений відповідно до Постанови Кабінету України від 06.04.2016р. №266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби».

Позивач у позовній заяві посилається на те, що рішенням ІІ-ї сесії Сколівської міської ради від 10.07.2002р. №25, керуючись статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передано безкоштовно Контрольно-ревізійному управлінню у Львівській області нежитлове приміщення по вулиці Д.Галицького, 3 в місті Сколе, в якому знаходився Контрольно-ревізійний відділ Сколівського району.

Позивачем до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі основних засобів від 06.03.2003р., відповідно до якого нежитлове орендоване приміщення по вулиці Д.Галицького, 1А в місті Сколе було передано на баланс Контрольно-ревізійному відділу у Сколівському районі Львівській області.

Як стверджує позивач у позовній заяві, 02.03.2018р. йому стало відомо, що невідомі особи здійснили захоплення приміщення по вулиці Д.Галицького, 3 у місті Сколе. Як зазначає позивач до цього причетні посадові особи Сколівської міської ради.

У позовній заяві вказано, що Західний офіс Держаудитслужби скерував до міського голови міста Сколе лист від 13.03.2018р. про надання інформації стосовно вказаного приміщення. У відповіді Сколівська міська рада листом від 19.03.2018 №275/02-07 повідомила про те, що сесією Сколівської міської ради від 13.10.2017р. №69 прийнято рішення про втрату чинності рішення №25 від 10.07.2002 року «Про передачу нежитлового приміщення у м. Сколе по вул.Д.Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області».

Рішенням ІХ сесії Сколівської міської ради від 13.10.2017р. №70 «Про оформлення права власності на об?єкти комунальної власності територіальної громади міста Сколе», на виконання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись пунктом 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесія Сколівської міської ради вирішила:

- доручити секретарю міської ради звернутися до Стрийського МБТІ для виготовлення технічного паспорта на нежитлові приміщення вбудовані в житловому будинку по вулиці Д.Галицького, 1а в місті Сколе;

- головному бухгалтеру Ординському Б.І. доручити взяти на баланс нежитлові приміщення вбудовані в житловому будинку по вулиці Д.Галицького, 1а в місті Сколе згідно технічного паспорта;

- оформити право власності на нежитлові приміщення по вулиці Д.Галицького, 1а, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Сколе за територіальною громадою міста Сколе в особі Сколівської міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Сколівської міської ради від 15.02.2018р. №426 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Сколе», з метою врегулювання відносин власності щодо нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Сколе, розглянувши звернення Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Сколівської міської ради, та керуючись статтями 30, 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Сколівської міської ради вирішив:

- зареєструвати територіальній громаді міста Сколе в особі Сколівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Сколе площею 75,4 кв.м., яке розташоване за адресою: 82600, Львівська область, місто Сколе, вулиця Д.Галицького, 1А, №9-14, 20, 26, 27 згідно з технічним паспортом складеним КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 30.11.2017р.;

- комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства Сколівської міської ради вжити заходів для реєстрації у встановленому порядку права комунальної власності та права повного господарського відання у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

23.02.2018р. державним реєстратором Бойко Христиною Романівною на підставі рішення органу місцевого самоврядування про державну реєстрацію, здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за Сколівською міською радою нежитлових приміщень загальною площею 75,4 кв.м за адресою: Львівська область, Сколівський район, місто Сколе, вулиця Галицького Данила, будинок 1 А, приміщення №9-14, 20, 26, 27, номер запису про право власності: 25010496.

Як зазначив позивач, нерухоме майно знаходилося на балансі КРУ у Львівській області з 2003р., однак Сколівська міська рада не повідомляла Західний офіс Держаудитслужби про наміри щодо зняття вказаного майна з балансу позивача та скасування рішення №25 від 10.07.2002р. «Про передачу нежитлового приміщення у місті Сколе по вулиці Д.Галицького, 3 на баланс КРУ у Львівській області».

Таким чином, як зазначає позивач, посадові особи Сколівської міської ради усвідомлюючи, що зазначене приміщення перебувало на балансі КРУ у Львівській області з 2002р., (фактично з 2003р.) без звернення до Західного офісу Держаудитслужби для його передачі з балансу офісу на баланс органів місцевого самоврядування, фактично взяла його на баланс самостійно як безгосподарне (нічиє) майно.

На переконання позивача вказане майно і до цього часу перебуває на балансі Західного офісу Держаудитслужби.

Позивач вважає, що при здійсненні державної реєстрації права власності не було дотримано вимог законодавства, адже жодного власника спірного майна до 20.02.2018р. не було, а тому таке майно згідно законодавства визнається безхазяйним, тобто таким, що не має власника.

При цьому позивач зазначає, що процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна та подальше оформлення права власності визначена Цивільним кодексом України. Зокрема позивач посилається на частину 2 статті 335 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Тобто, на думку позивача, державним реєстратором та Сколівською міською радою не дотримано даної процедури та порушено при цьому майнові інтереси Західного офісу Держаудитслужби.

Відтак, за твердженням позивача, реєстрація нежитлового приміщення у місті Сколе по вулиці Д.Галицького, 3 за Сколівською міською радою є незаконною.

Позивач також посилається на частину 1 статті 344 Цивільного кодексу України, де зазначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При цьому позивач зазначає, що з 2003 року (з дати постановлення на баланс Західного офісу) до 02.03.2018р. нерухомим майном відкрито володів та користувався Західний офіс Держаудитслужби.

Оскільки державний реєстратор зареєстрував право власності за Сколівською міською радою не на підставі заяви про взятгя на облік безхазяйного нерухомого майна, а на підставі рішення як власника майна, то на думку позивача, відповідно до пункту 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор повинен був відмовити Сколівській міській раді у реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить скасувати реєстрацію права власності на нежитлове приміщення у місті Сколе по вулиці Д.Галицького, 1А за Сколівською міською радою, вчинену державним реєстратором Христиною Бойко 20.02.2018р.

Сколівська міська рада проти позову заперечила, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема відповідач-1 звертає увагу на те, що позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що йому стало відомо про прийняття Сколівською міською радою рішення від 13.10.2017 року №69, яким вирішено рішення ІІ-ої сесії Сколівської міської ради №25 від 10.07.2002 року “Про передачу нежитлового приміщення по вул.Д.Галицького, 3, на баланс КРУ у Львівській області” вважати таким, що втратило чинність. Далі позивач зазначає, що вказане рішення порушує його права, оскільки на підставі рішення Сколівської міської ради №25 від 10.07.2002 року «Про передачу нежитлового приміщення по вул.Д.Галицького, 3, на баланс КРУ у Львівській області” ним було взято зазначене приміщення на баланс.

При цьому, як зазначає відповідач-1, позивач не зазначає, яке значення для вирішення даної справи щодо скасування реєстрації права власності Сколівської міської ради на нежитлові приміщення в будинку №1-А по вул.Д.Галицького в м.Сколе, мають обставини щодо прийняття Сколівською міською радою рішень щодо нежитлового приміщення в м.Сколе по вул.Д.Галицького, 3.

Відповідач-1 зазначив, що позивач, подавши позов про скасування реєстрації права власності на нежитлове приміщення у місті Сколе по вулиці Д.Галицького, 1А, за Сколівською міською радою, вчинену державним реєстратором Христиною Бойко 20.02.2018 року, не обгрунтовує, яким чином вказаний факт реєстрації порушує його права та законні інтереси та не зазначає, які речові права у нього існують на спірне приміщення, що на думку відповідача-1 свідчить про відсутність у позивача порушеного (оспорюваного) права та інтересу, які підлягають захисту, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, як зазначено у відзиві на позовну заяву, відповідно до акту приймання-передачі від 06.03.2003р., Контрольно-ревізійний відділ у Сколівському районі прийняв на баланс орендоване нежитлове приміщення, яке знаходиться на першому поверсі будинку №1-А по вулиці Д.Галицького в місті Сколе, однак, договору оренди між Комунальним підприємством “Сколівське будинкоуправління” та Контрольно-ревізійним відділом у Сколівському районі не укладався, а тому, на думку відповідача-1, право користування на вказане приміщення у позивача не виникло.

Також відповідач-1 вказує на те, що позивач не зазначає яким чином норма права щодо набуття права власності за набувальною давністю (стаття 344 Цивільного кодексу України) свідчить про обгрунтованість позовних вимог, адже як зазначив відповідач-1, згідно частиною 4 статті 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При цьому Сколівська міська рада зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи ні рішення суду щодо набуття права власності на спірне приміщення за набувальною давністю, ні витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації права власності на спірне приміщення, а тому посилання позивача на частину 1 статті 344 Цивільного кодексу України в обгрунтування своїх вимог, на думку відповідача-1 є безпідставним.

Також відповідач-1 стверджує, що посилання позивача на те, що Сколівська міська рада стала власником нежитлового приміщення у місті Сколе по вулиці Д.Галицького, 1А, лише після прийняття Сколівською міською радою рішення №70 від 13.10.2017р. та після державної реєстрації права власності на вказане приміщення є хибним, оскільки нежитлове приміщення у місті Сколе по вулиці Д.Галицького, 1А, було прийняте в експлуатацію в 1987р., а відповідно до витягу з інвентаризаційної справи від 1990р., саме Сколівська міська рада була власником спірного приміщення.

При цьому у відзиві зазначено, що оскільки нормами законодавства, чинного на момент виникнення права власності у територіальної громади міста Сколе на спірне приміщення, не було передбачено обов?язкового реєстрування такого права, то посилання позивача на те, що Сколівська міська рада набула право власності на спірне приміщення лише після його державної реєстрації в 2018р., на думку відповідача-1 є безпідставним.

Крім того у відзиві на позовну заяву зазначено, що рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради №426 від 15.02.2019 року «Про реєстрацію права комунальної власності на комунальне приміщення”, яке було підставою для здійснення державної реєстрації права власності на приміщення, позивачем не оскаржувалось.

Враховуючи наведене, Сколівська міська рада вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника відповідача-1, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем-1 до відзиву на позовну заяву долучено витяг з інвентаризаційної справи від 1990р., відповідно до якого Сколівська міська рада була власником будинку, що розташований по вулиці Д.Галицького, 1-А в місті Сколе. У судовому засіданні 14.01.2020р. судом оглянуто оригінал інвентаризаційної справи.

Крім того, Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації листом від 23.01.2020р. № 134 (вх.№ 4392/20) долучено до матеріалів справи рішення Сколівської міської ради від 23.12.1994р. №122, з якого вбачається, що на основі поданих документів і висновку БТІ відповідно до п.12 Інструкції МЖКГ УРСР від 31.01.1966р. вирішено:

- оформити право власності на нежитловий будинок (домоволодіння), що розташований по вулиці Д.Галицького, 1-А в місті Сколе;

- доручити Сколівському МБТІ зареєструвати будинок за Сколівською міською радою народних депутатів.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не породжує права власності, а лише підтверджує факт його набуття.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Враховуючи те, що нормами законодавства, чинного на момент виникнення у територіальної громади міста Сколе права власності на спірне нерухоме майно, не було передбачено обов`язкової державної реєстрації такого права, посилання позивача на те, що Сколівська міська рада набула право власності на спірне приміщення лише після його державної реєстрації в 2018р., є безпідставним.

Рішенням ІХ сесії Сколівської міської ради від 13.10.2017р. №70 «Про оформлення права власності на об?єкти комунальної власності територіальної громади міста Сколе», на виконання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись пунктом 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесія Сколівської міської ради вирішила:

- доручити секретарю міської ради звернутися до Стрийського МБТІ для виготовлення технічного паспорта на нежитлові приміщення вбудовані в житловому будинку по вулиці Д.Галицького, 1а в місті Сколе;

- головному бухгалтеру Ординському Б.І. доручити взяти на баланс нежитлові приміщення вбудовані в житловому будинку по вулиці Д.Галицького, 1а в місті Сколе згідно технічного паспорта;

- оформити право власності на нежитлові приміщення по вулиці Д.Галицького, 1а, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Сколе за територіальною громадою міста Сколе в особі Сколівської міської ради.

Рішенням Виконавчого комітету Сколівської міської ради від 15.02.2018р. №426 «Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Сколе», з метою врегулювання відносин власності щодо нежитлових приміщень, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Сколе, розглянувши звернення Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Сколівської міської ради, та керуючись статтями 30, 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Сколівської міської ради вирішив:

- зареєструвати територіальній громаді міста Сколе в особі Сколівської міської ради право комунальної власності на нежитлові приміщення, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Сколе площею 75,4 кв.м., яке розташоване за адресою: 82600, Львівська область, місто Сколе, вулиця Д.Галицького, 1А, №9-14, 20, 26, 27 згідно з технічним паспортом складеним КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 30.11.2017р.;

- комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства Сколівської міської ради вжити заходів для реєстрації у встановленому порядку права комунальної власності та права повного господарського відання у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З врахуванням наведеного, безпідставним є посилання позивача на те, що при здійсненні державної реєстрації права власності на спірне майно не було дотримано вимог законодавства, покликаючись на те, що жодного власника спірного майна до 20.02.2018р. не було, внаслідок чого таке майно згідно законодавства слід вважати безхазяйним.

Крім того, слід зазначити, що згідно з частиною 4 статті 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При цьому, позивачем до матеріалів справи не долучено доказів набуття права власності на спірне приміщення за набувальною давністю.

Як встановлено судом, позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі основних засобів від 06.03.2003р., відповідно до якого нежитлове приміщення по вулиці Д.Галицького, 1А в місті Сколе було передано на баланс Контрольно-ревізійному управлінню у Львівській області.

Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов`язання і власний капітал (Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 N 73).

Слід зазначити, що баланс не є документом який підтверджує право власності, а є лише формою фінансової звітності, яку належить підтвердити документально.

Перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу й вартості майна. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації) (Постанова Верховного суду України від 12 червня 2007 року).

Як зазначено в пункті 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року №5, факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Отже, для подання державному реєстратору документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав особа повинна довести виникнення у неї речового права на майно.

Великою Палатою Верховного суду у постанові від 02.10.2018р. у справі №911/488/18 зроблено такий висновок:

“При цьому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2, частини 1 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Якщо ж саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб`єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи”.

Отже, право на подання позову про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно має особа, право власності якої порушується, не визнається, оспорюється такою реєстрацією.

Таким чином, відсутність факту порушення прав позивача шляхом здійснення державної реєстрації за Сколівською міською радою права власності на нерухоме майно є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (у редакції чинній на дату вчинення реєстраційних дій та подання позову) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з частиною 3 статті 26 вказаного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (чинна редакція), ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Слід зазначити, що позивачем не оскаржуються документи (рішення Сколівської міської ради), на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень або рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено протиправності дій державного реєстратора, а також не доведено того, що здійснення державної реєстрації права власності на спірне майно за Сколівською міською радою спричинило порушення прав та законних інтересів Західного офісу Держаудитслужби.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2020 від 13.08.2019р.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на позивача, оскільки у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. У задовленні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.03.2020р.

Суддя Петрашко М.М.