Рішення № 8824293, 18.03.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" березня 2010 р.Справа № 3/140 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І., розглянувши матеріали справи №3/140

за первісним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогаз", м. Кіровоград

до відповідача: Первозванівської сільської ради, с. Первозванівка Кіровоградського району Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державного казначейства у Кіровоградській області;

про стягнення 16428 грн.

за зустрічною позовною заявою: Первозванівської сільської ради, с. Первозванівка Кіровоградського району Кіровоградської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогаз", м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державного казначейства у Кіровоградській області

про визнання недійсним договору

Представники сторін:

від позивача - участі не брали. В попередніх засіданнях та при оголошенні вступної і резолютивної частин рішення - Гринь О.В., довіреність № 07/07 від 10.01.10; Про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені розпискою про оголошення перерви.

від відповідача - Ковальова Т.О., сільський голова на підставі рішення № 2 від 22.04.06;

від третьої особи - участі не брав.

У розгляді справи оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. 18.03.2010 року. За погодженням з представником відповідача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши представників сторін та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогаз" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Первозванівської сільської ради на користь позивача 16428 грн. як суму основного боргу.

Первозванівська сільська рада Кіровоградського району Кіровоградської області подала зустрічний позов про визнання недійсним договору підряду від 03.08.2006 року, укладеного нею з товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогаз". Зустрічний позов прийнято судом до розгляду разом з первісним.

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного повноважними представниками сторін 03.08.2006 року договору підряду б/н (в подальшому договір), предметом якого в результаті вільного волевиявлення сторони визначили порядок проведення робіт по газифікації вул. Первомайська, Коноплянська та 8-го березня в с.Первозванівка Кіровоградського району і області. Умови договору прийняті представниками сторін без будь-яких заперечень чи зауважень, а їх підписи скріплено відтисками печаток підприємств.

Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін’юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб’єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

Згідно до п.2.2 договору попередня вартість робіт визначається протоколом погодження договірної ціни та становить 26428 грн. Остаточна вартість договору визначається підрядником по фактичних результатах роботи і визначається актом приймання виконаних робіт.

У відповідності до п.4.1 договору замовник протягом 5 діб з моменту підписання договору проводить оплату в розмірі 100% договірної ціни 26428 грн.

На виконання умов договору позивачем проведені будівельні роботи по газопостачанню вул. Первомайської, Коноплянської та 8-го Березня в с. Первозванівка та згідно до акту приймання виконаних робіт за серпень 2006 року передано роботи замовнику. Умови договору підряду, Договірна ціна та Акт приймання виконаних робіт 03.08.2006 року зареєстровані в Управлінні державного казначейства, роботи підлягали до оплати у встановленому умовами договору порядку.

Однак, відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору та провів лише часткову оплату оплату фактично вже прийнятих ним робіт в розмірі 10000 грн., що змусило позивача звернутись до суду для захисту своїх законних прав.

При розгляді позовних вимог в суді відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою 01.09.2008 року, в якій просить визнати недійсним договір підряду від 03.08.2006 року мотивуючи свої вимоги тією обставиною, що оспорюваний договір було укладено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались.

Після проведення взаємозвірки розрахунків в судовому засіданні 12.03.2010 року представник позивача повністю визнала наявність та розмір заборгованості на суму 16428 грн.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм юридичну оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги за первісним позовом є обгрунтованими та підлягають до повного задоволення, а позовні вимоги за зустрічним позовом не базуються на приписах діючого законодавства, тому в задоволенні вимог за зустрічним позовом необхідно повністю відмовити.

Такий висновок суд зробив на підставі наступного.

Визначальним для вирішення спору є наявність актів приймання- передачі виконаних робіт, оскільки наявність заборгованості в такому розмірі підтверджена підписаними представниками сторін документами: Договірною ціною (т.1 а.с.9) та актом приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ- 2в за серпень 2006 року. (т.1 а.с.10-12).

Відповідно до спільного наказу Міністерства статистики України і Державного комітету України у справах містобудування та архітектури №237/5 від 21.06.2002 року “Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку капітального будівництва” ( в редакції яка діяла на серпень 2006 року) були затверджені типові форми первинних облікових документів і введені в дію з 01.07.2002 року № КБ 2в “Акт приймання виконаних підрядних робіт”, №КБ-3 “Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрат” №4-А “Довідка про вартість проектно-вишукувальних робіт”. Дія типових документів зазначених форм була розповсюджена на об'єднання, підприємства та організації всіх форм власності та господарювання, розташованих на території України, що виконують будівельно-монтажні, будівельно-ремонтні, проектно-вишукувальні роботи ( п.п.1, 2 Наказу). Акт приймання виконаних підрядних робіт складається для розрахунку за виконанні будівельні роботи. Акт складається у двох примірниках (для підрядника і замовника) на основі журналу виконаних робіт ( форма №КБ-6). Таким чином, підтвердженням факту виконаних робіт є акт приймання виконаних робіт форми №КБ-2В. Зазначені акти були складені та підписані сторонами.

Господарським судом не приймається до уваги та розцінюється як необгрунтована позиція відповідача за первісним позовом стосовно того, що договір та акти виконаних робіт були складені без намірів створення будь- яких правовідносин, оскільки фактичні дії сторін спростовують вказану позицію. У встановленому порядку сторонами укладено договір, проведено часткову оплату вартості виконаних робіт, підписано акти приймання- передачі виконаних робіт. Сам лише факт підписання будь-якого із вказаних документів представниками сторін після виконання робіт і введення газопроводу в експлуатації не породжує недійсність договору та не є підставою для відмови в стягненні вартості фактично виконаних робіт.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, як вбачається із висновку №2247,2248/21 комплексної судової будівельно- технічної експертизи від 30.12.09 року (т.2 а.с. 2-38) зазаначені в акті приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2006 року роботи фактично виконані в повному обсязі.

Господарським судом приймається до уваги, що відповідач визнав наявність заборгованості та її розмір, але при цьому враховуються приписи ч.3 ст. 43 ГПК України згідно до яких визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Крім того, сторонами надано для долучення до матеріалів справи акти звірки взаєморозрахунків згідно до якого станом на 11.03.2010 року за заявленими у справі №3/140 вимогами існує заборгованість відповідача у розмірі 16428 грн. Вказаний акт звірки підписано безпосередньо керівниками підприємств сторін спору.

Як вбачається із судової практики, викладеній в Постанові Вищого Господарського Суду України від 22.07.2003 року у справі №21/308 " Використання актів звірки у судовій практиці" Акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Господарським судом не враховується в якості підстави для зменшення розміру заборгованості наданий відповідачем за первісним позовом лист позивача за первісним позовом №82 від 30.11.2006 року про зарахування коштів населення в сумі 27500 грн. та різниці коштів в сумі 51545 грн. 80 коп. перерахованих в якості оплати за труби, оскільки вказані операції проводились в березні 2006 року, а спірні правовідносини стосуються виконаних робіт в серпні 2006 року, а питання оплати труб взагалі не є предметом спору у даній справі.

Крім того, господарський суд не приймає до уваги та розцінює як необгрунтоване подане до суду через канцелярію 15.03.2010 року пояснення представника відповідача про відсутність правових наслідків з його дій по підписанню акту звірки взаєморозрахунків через те, що відповідач мав на увазі загальну суму вартості газопроводу за мінусом проплат по матеріалам і роботам, оскільки стан розрахунків за придбані матеріали і виконані інші, ніж передбачено умовами договору роботи не є предметом спору у даній справі. Посилання відповідача на висновок судово- будівельної експертизи загальної вартості газопроводу як на доказ фіктивності оспореного договору взагалі не є логічним та не підтверджується будь- якими доказами відповідача.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 837 ЦК України підтверджують що це саме договір підряду.

За приписами ст. 837 ЦК УКраїни за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач вимоги позивача фактично визнав, оскільки не надав доказів належного виконання зобов’язання в повному обсязі.

Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив. Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг в сумі 16428 грн. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має бути виконано в натурі.

За приписом ст. 193 Господарського кодексу України суб"єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконати ним грошове зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим, господарський суд не знаходить підстав для визнання договору підряду від 03.08.2006 року недійсним на підставі вмотивування позивачем за зустрічним позовом суті позовних вимог. Посилання позивача за зустрічним позовом як на підставу своїх вимог на приписи ч.5 ст. 203, ст. 234 ЦК України є лише власним міркуванням позивача за зустрічним позовом і не грунтується на вимогах закону. Крім того, господарський суд приймає до уваги, що оспорений договір від 03.08.2006 року, акти приймання виконаних робіт за цим договором та зустрічний позов від 14.07.2008 року підписано однією і тією особою, а саме Сільським головою с. Первозванівки Ковальовою Т.О., що обумовлює до критичної оцінки наданих до суду пояснень щодо обгрунтування позовних вимог за зустрічним позовом.

Згідно зі ст. 234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що зумовлювалися цим правочином.

При цьому господарський суд виходить з того, що фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише про людське око, а інша — намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним.

Поряд з цим, чинний закон не передбачає обмежень звертатися до суду з позовами про визнання правочинів фіктивними для інших заінтересованих осіб. Оскільки сторони вчиняли дії для здійснення укладеного правочину, суд повинен приймали рішення про відмову визнання такого правочину недійсним.

Необхідно враховувати, що саме по собі невиконання сторонами правочину не означає, що укладено фіктивний правочин. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача повністю.

Саме таку правову позицію Верховного суду України викладено в Узагальненні "Практика розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Державне мито, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та послуги за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за первісним позовом повністю, оскільки через порушення ним законних прав позивача він був змушений звертатись до суду та поніс додаткові витрати, пов'язані зі сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Такий висновок суду грунтується на п.7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/20 від 17.01.1995 року “Про деякі питання практики вирішення арбітражними судами спорів за позовами прокурорів” та п.1 Роз'яснення від 04.03.1998 року №02-05/78 “Про деякі питання практики застосування розділу V1 Арбітражного процесуального кодексу України”.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом повністю виходячи із суті прийнятого рішення, але не стягуються, оскільки ним повністю сплачені при зверненні з позовом до суду (т.1 а.с.51,52).

Крім того, господарський суд вважає за необхідне на підставі ст.44 ГПК України визначити до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплачених коштів у сумі 1470 грн. 72 коп. сплачених позивачем за проведення експертизи згідно до платіжного доручення №133 від 30.12.2009 року (т.2 а.с. 72,73,74). При цьому, господарським судом не приймаються до уваги та визнаються такими, що не підлягають до стягнення сплачені суми в розмірі 919 грн.20 коп. ( платіжне доручення №64 від 30.10.2009 року (т.2 а.с. 72) та 1065 грн. (платіжне доручення №65 від 30.10.2009 року), оскільки вказані платіжні документи стосуються оплати за проведення експертизи у іншій справі- №18/247.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 36, 43, 44, 49, 80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Первозванівської сільської ради (27652, с. Первозванівка Кіровоградського району Кіровоградської області, вул. Гагаріна, 1, р/р №31422001000218 в ГУДКУ в Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 04365098) заборгованість в розмірі 16428 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі 165 грн., витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн, сплачену суму за проведення експертизи в розмірі 1470 грн. 72 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогаз" (25000, м. Кіровоград, пров. Вишняківський, 40, р/р №26004052901815 у КФ КБ "Приватбанк" м. Кіровограда, МФО 323583, ідентифікаційний код 32504885).

Наказ видати.

В задоволенні зустрічного позову повністю відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Ю.І. Хилько

Повний текст рішення суду складено і підписано суддею відповідно до вимог статей 84, 85 Господарського процесуального кодексу України 19.03.2010 р.