Ухвала суду № 88240983, 13.03.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5493/19

1-кп/206/55/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.,

за участю секретаря Бубісь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро клопотання потерпілого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні (реєстраційні) дії з майном яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 по кримінальному провадженню під № 42019042630000072 від 18.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Соболя А.А.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника-адвоката Мороза Є.В.

ВСТАНОВИВ:

До Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали за обвинувальним актом у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому заявив клопотання про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь які дії з майном яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 у вказаному кримінальному провадженню. В обґрунтування клопотання зазначив, що ним на досудовому розслідуванні було подану позовну заяву від 28.08.2019 до Самарського районного суду через слідчого СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Проскурнікова С.А. в якій він просив суд стягнути з підозрюваного ( обвинуваченого) ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 6845 гривень та моральну шкоду в розмірі 600 000 гривень, крім того понесені судові витрати у сумі 3150 гривень. На теперішній час обвинувачений намагається уникнути відшкодування завданої йому матеріальної, моральної шкоди та судових витрат, а тому є ризики невиконання рішення, у звязку з чим вважає за необхідне вжити всіх можливих заходів для збереження майна, що належить обвинуваченому ОСОБА_2 на праві власності так як вказане майно в повній мірі може забезпечити виконання рішення про стягнення завданої шкоди.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання потерпілого ОСОБА_1 та вважав за можливе його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання потерпілого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь які дії з майном.

Захисник-адвокат Мороз Є.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання потерпілого, посилаючись на те що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, оскільки на теперішній час обвинувального вироку відносно ОСОБА_2 не ухвалено, а відтак вину у вказаному кримінальному провадження не встановлено. Крім того, зазначив, що право власності на майно ОСОБА_2 на яке посилається в клопотанні потерпілий в законному порядку, не було встановлено, та розмір зазначеної шкоди не є співмірним з розміром майна обвинуваченого на яке посилається потерпілий, а тому вважав, що вказане клопотання є необґрунтованим та безпідставним, та за цих підстав не підлягає задоволенню.

Суд, вивчивши клопотання потерпілого ОСОБА_1 , заслухавши думку учасників судового процесу, та дослідивши матеріали кримінального провадження дійшов до наступного висновку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У відповідності до частини 2 статті 149 ЦПК України,забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України, встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь які дії з майном для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, повинен врахувати достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для вжиття зазначеного заходу, можливий розмір шкоди, завданої злочином; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні потерпілого, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки, згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в своєму клопотанні, не навів належних та переконливих доказів намагання обвинуваченим ОСОБА_2 уникнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди та судових витрат, потерпілому.

Крім того, матеріали вказаного клопотання не містять будь-яких відомостей про наміри обвинуваченого ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії з належним майном останнього, на яке потерпілий ОСОБА_1 просить накласти заборону вчиняти будь які дії.

Враховуючи викладене, суд, вважає, що клопотання потерпілого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь які дії з майном яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню, оскільки потерпілим не наведено достатніх доказів, що не вжиття вказаного заходу забезпечення позову істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду в частині вирішення питання, щодо розгляду цивільного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131,132, 132, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні (реєстраційні) дії з майном яке належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_2 , по кримінальному провадженню під № 42019042630000072 від 18.04.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Поштаренко