Рішення № 8823627, 06.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.04.10 р.                     Справа № 15/7                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Нєразік М.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства “Агроспецресурси-Дніпро” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 32090870)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34557310)

про стягнення 28401,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Азарова Л.Ю. за довіреністю від 16.03.2010 р.

від відповідача: Шкляров І.О. за довіреністю б/н від 01.12.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства “Агроспецресурси-Дніпро” м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” м. Донецьк про стягнення 28401,34 грн.

Ухвалою суду від 05.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/7, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 02.03.2010 р. строк вирішення спору продовжений на один місяць до 05.04.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір постачання № 386 від 26.08.2009 р. Згідно п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов’язується у встановлений строк поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Згідно п. 2.2 договору строк поставки товару встановлюється у замовленні покупця. Також замовлення покупця повинне містити асортимент та кількість товару, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товару, та надсилатися попередньо не менш ніж за 12 годин до постачання товару у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, e-mail).

У пункті 2.4 договору визначено, що ціна, асортимент, інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарній (товарно-транспортній) накладній, яка має відповідати замовленню.

Відповідно до п. 2.5 договору постачальник зобов’язаний вказати у всіх документах, пов’язаних з постачанням (в тому числі в рахунках–фактурах, товарній (товарно–транспортній) накладній та інших товаросупроводжуючих документах) своє найменування, номер замовлення, код (артикул) постачальника, код (артикул) виробника, код товарів, що поставляється у тій же послідовності, в якій вони зазначені в замовленні покупця.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що постачальник зобов’язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: товарну накладну, товарно–транспортну накладну, податкову накладну, у разі повернення товару – довіреність, коригувальну накладну та корегування до податкової накладної. Якщо вищевказані документи не будуть надані разом з товаром, то датою одержання товару вважається дата одержання всіх необхідних документів. На строк затримки оформлення (надання) необхідних документів покупець має право відстрочити дату розрахунку з постачальником.

Згідно п. 5.1 договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого по всім накладним.

Відповідно до п. 5.5 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 26.08.2009 р. в погодженій редакції) покупець здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 21 календарного дня з дати поставки.

Пунктом 5.7 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 26.08.2009 р. в погодженій редакції) передбачено, що при оплаті товару покупець вправі зменшити суму платежів на суму поверненого товару.

Згідно п. 7.1 договору він набрав чинності з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2009 р. Договір та протокол розбіжностей до нього з погодженою редакцією спірних пунктів договору підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № постачання № 386 від 26.08.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 30543,73 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами уповноважених осіб, які фактично отримали товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками печатки, а також податковими накладними, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач не оплатив товар, отриманий за спірними видатковими накладними. При цьому він здійснив часткове повернення товару за накладною № 20–33322 від 17.10.2009 р. на суму 2365,37 грн. Таким чином, станом на 05.11.2009 р. за розрахунком позивача загальна сума неоплаченого товару склала 28178,36 грн. (30543,73 грн. – 2365,37 грн. = 28178,36 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

25.03.2010 р. до суду від позивача надійшло уточнення позовних вимог, яке по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог. В даній заяві позивач посилається на те, що ним у спірний період було поставлено відповідачу товар на загальну суму 30082,93 грн., повернуто було товар на суму 2365,37 грн., у зв’язку з чим заборгованість складає 27717,56 грн. (30082,93 грн. – 2365,37 грн. = 27717,56 грн.). На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача: основний борг в сумі 27717,56 грн. (сума зменшилася), пеню в розмірі 239,83 грн. (сума збільшилася), а разом стягнути 27957,39 грн. (первісно заявлена сума позову складала 28401,34 грн.). До заяви позивач додав нові розрахунки. Факт направлення даної заяви відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 7960 від 26.03.2010 р. та описом вкладення до цінного листа від 26.03.2010 р., оригінали яких містяться в матеріалах справи. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 386 від 26.08.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач надав до суду відзив № 5 від 15.01.2010 р. на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач згідно видаткових накладних поставив йому товар на загальну суму 28178,36 грн. та підтверджує факт укладення між сторонами договору № 386 від 26.08.2009 р., але проти позовних вимог заперечує тим, що поставка товару позивачем в спірний період здійснювалася не на підставі договору № 386 від 26.08.2009 р., а на підставі накладних (позадоговірна поставка), про що свідчить відсутність у видаткових накладних посилання на даний договір як на підставу здійснення поставки, а також відсутність заявок на поставку товару. Тому застосування позивачем пунктів договору № 386 від 26.08.2009 р. стосовно строку оплати поставленого товару та застосування штрафних санкцій за порушення такого строку відповідач вважає безпідставним.

Позивач надав до суду письмові пояснення від 23.02.2010 р., в яких вказує на той факт, що поставка товару відбувалася саме за спірним договором постачання № 386 від 26.08.2009 р., тому як будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Вказане підтверджується довідкою № 23–02/10 від 23.02.2010 р. за підписом головного бухгалтера та директора підприємства позивача, скріпленим печаткою, оригінал якої міститься в матеріалах справи. Факт укладення вказаного договору відповідач підтверджує. В усіх спірних видаткових накладних підставою поставки вказано „Основний договір, ТОВ “Торгівельна мережа “Сарепта”, ДП “Агроспецресурси-Дніпро”, яким є договір постачання № 386 від 26.08.2009 р., а відсутність посилання у видаткових накладних на номер заявки не є підставою вважати, що поставка здійснювалася не на умовах даного договору. Враховуючи той факт, що між сторонами не було підписано інших договорів, крім спірного, зазначення в графі підстава поставки у видаткових накладних терміну „Основний договір” є достатнім для ідентифікації даних господарських операцій як таких, що здійснені на виконання договору № 386 від 26.08.2009 р.

До письмових пояснень позивач додав завірені копії письмових заявок покупця на поставку товару з відміткою представника постачальника про отримання такої заявки.

Відповідач будь–яких доказів щодо наявності між сторонами правовідносин купівлі–продажу в іншій формі (в тому числі у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше), ніж укладення письмового договору, до суду не надав. Наявність усного договору купівлі–продажу заперечується іншою стороною, тому також є недоведеним.

В судовому засіданні 06.04.2010 р. представник відповідача в усній формі заперечував проти позовних вимог тим, що ставить під сумнів факти отримання товару від позивача на підставі спірних накладних у зв’язку з неможливістю ідентифікувати осіб, які підписували спірні накладні та фактично приймали товар від позивача. Спірні накладні в графі “отримав” мають підписи, не завірені печаткою, без зазначення посади, прізвища, ім’я та по-батькові осіб, які підписували накладні. При цьому, відбитки штампів підприємства на спірних накладних відповідач вважає неналежними доказами отримання саме його представниками спірного товару.

Згідно ст. 92 ч. 3 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Підписи представників відповідача на первісних документах скріплені печаткою або штампом відповідача як юридичної особи. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки або штампів; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав.

Крім того, доказів вчинення дій, направлених на повернення товару на суму 27717,56 грн., отриманого не уповноваженою особою, повернення податкових накладних, відповідач до суду не надав.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач не надав до суду будь–які письмові докази того, що спірний товар фактично не отримувався відповідачем та не обліковувався за даними бухгалтерського обліку (наприклад, бухгалтерську довідку за підписом головного бухгалтера та директора підприємства відповідача, скріплену печаткою).

Усні заперечення представника відповідача від 06.04.2010 р. не відповідають обставинам, які викладені у відзиві на позов, де відповідач визнавав факти отримання товару по спірним видатковим накладним на суму 28178,36 грн.

За вказаних обставин суд вважає, що заперечення відповідача на позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам даної справи та направлені на те, щоб уникнути майнової відповідальності за невиконання господарських зобов’язань за договором поставки.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши вказані обставини, суд дійшов висновку, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 386 від 26.08.2009 р. Відсутність у видаткових накладних посилання на номери заявок суд вважає порушенням пункту 2.5 договору, але не підставою для віднесення такої поставки до позадоговірних відносин.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Спірним договором з урахуванням протоколу розбіжностей в погодженій редакції передбачено, що покупець здійснює розрахунок за поставлений товар протягом 21 календарного дня з дати поставки, тобто від дати підписання накладної.

Виходячи з того, що остання спірна видаткова накладна № ДД–08459 була підписана 10.10.2009 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за цією накладною, наступив у період з 11.10.2009 р. по 02.11.2009 р. включно (з урахуванням вихідних днів), а вже з 03.11.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цією партією товару. За іншими видатковими накладними строк оплати наступив раніше.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на загальну суму 27717,56 грн.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 6.2 договору, нарахував відповідачу пеню у розмірі 239,83 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач при розрахунку невірно визначив початок прострочення оплати, не врахувавши норми ст. 253 та ст. 254 ЦК України в частині того, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, розрахунок позивача є невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені складає: (1192,90 грн. х 2 х 10,25% х 20 днів : 365 днів) + (15113,28 грн. х 2 х 10,25% х 15 днів : 365 днів) + (801,59 грн. х 2 х 10,25% х 13 днів : 365 днів) + (4621,18 грн. х 2 х 10,25% х 10 днів : 365 днів) + (939,59 грн. х 2 х 10,25% х 7 днів : 365 днів) + (1185,60 грн. х 2 х 10,25% х 6 днів : 365 днів) + (3863,42 грн. х 2 х 10,25% х 3 дні : 365 днів) = 13,40 грн. + 127,32 грн. + 5,85 грн. + 25,95 грн. + 3,69 грн. + 4,00 грн. + 6,51 грн. = 186,72 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 239,83 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 186,72 грн. В частині стягнення пені на суму 239,83 грн. – 186,72 грн. = 53,11 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач надав до суду клопотання від 05.11.2009 р., в якому просить суд для забезпечення позову накласти арешт на грошові суми, які належать відповідачу, в межах ціни позову. В клопотанні позивач посилається на те, що відповідач тривалий час ухиляється від сплати заборгованості та не реагує на письмові та усні звернення позивача до нього, на підставі чого позивач вважає, що відповідач буде намагатися реалізувати належне йому майно.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказане клопотання, вважає його таким, що засновано на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні клопотання стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв’язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, арешту може підлягати тільки конкретна сума грошових коштів, за умови її фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову та зменшення розміру позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 22; 33-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Сарепта” (юридична адреса: 83054, м. Донецьк, пр. Київський, 46; код ЄДРПОУ 34557310; розрахунковий рахунок 2600912620 в ДОД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) на користь дочірнього підприємства “Агроспецресурси-Дніпро” (юридична адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, просп. ім. Газети „Правда”, буд. 29, оф. 515; код ЄДРПОУ 32090870; розрахунковий рахунок 26000010038665 в ВАТ ВТБ Банк в м. Києві, МФО 32090870) суму 27904,28 грн. (а саме: основний борг у сумі 27717,56 грн., пеню на суму 186,72 грн.), крім того витрати на оплату державного мита у сумі 279,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,55 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 53,11 грн.

В судовому засіданні 06.04.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя