Ухвала суду № 88234837, 17.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

17 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1108/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Ратушної Олени Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Лисичанського міського голови Шиліна Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Ратушної Олени Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Лисичанського міського голови Шиліна Сергія Івановича (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді (а.с.1-3).

В обґрунтування заяви зазначено, що позивача обрано на посаду секретаря міської ради згідно рішення Лисичанської міської ради №1/2 від 17.11.2015.

Відповідачем винесено розпорядження «Про звільнення ОСОБА_2 » № 41 к від 13.03.2020, яким позивача звільнено на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Позивач не погоджується з розпорядженням міського голови «Про звільнення ОСОБА_2 » № 41 к від 13.03.2020 та вважає його протиправним і таким, що порушує його права.

Так, позивач вказав, що посилання відповідача в оскаржуваному розпорядженні на приписи п.19 та 20 ч.4. ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо права відповідача здійснювати інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів та видавати розпорядження у межах своїх повноважень, є протиправним, так як право звільнення секретаря міської ради є виключними повноваженням сесії міської ради згідно вищевказаних приписів п.4 ч. 1 ст.26 та ч. 5 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні.

Також, як зазначає позивач, посилання відповідача в оскаржуваному розпорядженні на приписи п.2 ст.36 КЗпП України щодо підстав припинення трудового договору з позивачем саме за закінченням строку, позивач також вважає протиправним, оскільки у відповідності до ч.1 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Наразі строк повноважень Лисичанської міської ради Луганської області спливе лише після чергових місцевих виборів восени 2020 року, повноваження Лисичанської міської ради Луганської області достроково також не припинені.

Крім того, позивачем також подане повідомлення про скоєння злочину до Лисичанського міського відділу поліції. Факти, викладені в повідомленні, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та 13.03.2020 відкрите кримінальне провадження № 12020130240000474.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд зупинити дію розпорядження міського голови «Про звільнення ОСОБА_2 » № 41 к від 13.03.2020 до набрання чинності рішення по цій справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та приєднаними до неї документами, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1)невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2)очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

-невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

-наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

-наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Також до заяви не було додано жодних доказів у підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, за результатами огляду матеріалів позову суд дійшов висновку, що до розгляду даної справи по суті неможливо зробити висновок про очевидну протиправність оскаржуваного розпорядження, оскільки вирішення вказаного питання на стадії здійснення підготовки справи до судового розгляду фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Разом з тим, оцінку оскаржуваному розпорядженню про звільнення суд зобов`язаний буде надати під час розгляду справи.

Також, суд звертає увагу, що забезпечуючи позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб`єктом владних повноважень) з відповідними наслідками – виконання службових обов`язків, виплатою заробітної плати тощо. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256, 294, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви адвоката Ратушної Олени Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Лисичанського міського голови Шиліна Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяН.М. Басова