Рішення № 88234091, 17.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 р. Справа№200/14084/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні позовну заяву Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (місцезнаходження: 87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул.К.Лібкнехта, 177 А, код ЄДРПОУ 00191678) в особі відокремленого підрозділу Часовоярське регіональне виробниче управління комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (місцезнаходження: 84553, Донецька область, м.Часів Яр, вул.З.Космодем`янської, 3, код ЄДРПОУ 35397900) до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область. м.Маріуполь, вул.Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про скасування податкової вимоги від 04.11.2019 року №2569-50 про термінову сплату податкового боргу платника податків у сумі 5 687 508,77 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область. м.Маріуполь, вул.Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про скасування податкової вимоги від 04.11.2019 року №2569-50 про термінову сплату податкового боргу платника податків у сумі 5 687 508,77 грн..

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 08.11.2019 року отримав вимогу, якою відповідач терміново зобов`язав сплатити суму податкового боргу в розмірі 5687508,77 грн., з якого 5191839,61 грн. є податковим боргом з ПДФО, а решта суми в ромірі 495669,16 грн. складає податковий борг з військового збору станом на 03.11.2019 року. Разом в податковою вимогою у поштовому конверті наявне податкове рішення №76 про опис майна у податкову заставу від 04.11.2019 року. Зазначає, що обставини, за яких у позивача виникла неспроможність своєчасно сплачувати обов`язкові платежі, є обставинами непереборної сили (форс-мажорні обставини), які пдтверджуються сертифікатами ТТП.

До суду надійшов відзив відповідача, в якому зазначено про те, що на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин, визначений Регламентом, що затверджений Рішення Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5), який має застосовуватись до спірних правовідносин. Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини на кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно-правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин. Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі, якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо. Заявник після закінчення таких обставин, має право звернутись до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Ухвалою суду від 26.12.2019 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/14084/19-а. Розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23 січня 2020 року о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 23.01.2020 відкладено підготовче судове засідання по адміністративній справі №200/14084/19-а на 20 лютого 2020 року о 10:10.

Ухвалою суду від 20 лютого 2020 закрито підготовче провадження по адміністративній справі №200/14084/19-а. Призначено судовий розгляд по суті на 11:00 год. 17 березня 2020року.

Сторони повідомлені належним чином про розгляд справи.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” (місцезнаходження: 87547, Донецька область, м.Маріуполь, вул.К.Лібкнехта, 177 А, код ЄДРПОУ 00191678) зареєстроване у якості юридичної особи 03.09.2007, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис.

04 листопада 2019 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято податкову вимогу про стягнення податкового боргу станом на 03 листопада 2019 року в розмірі 5687508,77 грн.

Листом відповідача від 05.11.19 №21034/10/05-99-50-10 позивачу запропоновано протягом 3-х днів з дати отримання листа надати до Бахмутського управління ГУ ДПС у Донецькій області перелік ліквідованого майна залишкова, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також завірені копії правовстановлюючих, облікових та технічних документів на таке майно для здійснення опису майна у податкову заставу.

Відповідачем винесено рішення №76 про опис майна у податкову заставу.

Сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України №1735 про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 №5270/05-4 засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються оправлення та сплати податків та обов`язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають закінчення їх терміну встановити неможливо.

Сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України №1736 про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 №5268/05-4 засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються оправлення та дотримання законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають закінчення їх терміну встановити неможливо.

Донецька торгово-промислова палата від 03 липня 2014 при проведенні системного аналізі наданих документів за фактом невиконання позивачем зобов`язань з 10.06.2014 з надання послуг централізованого водопостачання (питного та технічного) і водовідведення, дійшла до висновку про те, що зазначене невиконання обов`язків відбулось в період проведення антитерористичної операції та території Донецької області, при наявності фактів збройних зіткнень на вказані території, особливо на території Слов`янська і Краматорська, відсутності можливості вільного і безпечного пересування і здійснення поставок на територію аеропорту, і за своєю ознакою не залежало від волевиявлення КП «Компанія «Вода Донбасу», інших сторін і третіх осіб, осбавини є форс-мажорними, тобто непередбачуваними, знаходяться поза контролем і перешкоджає своєчасному невиконанню договірних обставин.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або у негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Отже, КП “Компанія “Вода Донбасу” у розумінні п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є податковим агентом.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 ПК України випливає, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.4, п.п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Пунктом 38.1 та 38.2 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, факт несплати оспорюваного податкового боргу позивачем не заперечується. В якості підстави для скасування податкової вимоги позивач посилається на Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014р. № 1669-VII, та наявність у нього Сертифікатів Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 1735 від 25 листопада 2014 р. №5270/05-4; № 1736 від 25 листопада 2014 р. №5268/05-4; висновок від 03.07.2014 №2005/12.12.-03.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII (надалі Закон №1669) (в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 р. та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, місто Часів Яр.

Відповідно до положень статті 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України №1735 про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 №5270/05-4 засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються оправлення та сплати податків та обов`язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереробної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Крім того, позивачем надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України №1736 про настання обставин непереборної сили від 25 листопада 2014 №5268/05-4 засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються оправлення та дотримання законодавчих актів України для продовження граничного строку подачі податкових декларацій. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереробної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Статтею 14 -1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” (в редакції від 02.09.2014р.) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014р. №44(5), який набрав чинності з 18.12.2014р. та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” в редакції від 02.09.2014р., а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)

Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин. Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

Таким чином, суд вважає, що надані позивачем сертифікати Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили № 1735 від 25 листопада 2014 р. №5270/05-4; № 1736 від 25 листопада 2014 р. №5268/05-4 та висновок від 03.07.2014 №2005/12.12.-03 не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної сплати податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб щодо сплати податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п та військового збору станом на 03 листопада 2019, оскільки такі видані сертифікати ТТП та висновок, більше ніж за чотири роки до спірних правовідносин, і фактично засвідчують обставини непереборної сили у період з 10.06.2014р. до моменту його видачі - 25.11.2014р. та відповідно до висновку з 10.06.2014р. до моменту його видачі 03.07.2014 року.

Зазначення у вказаних сертифікатах та висновку того, що на момент його видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо не є доказом того, що такі сертифікати та висновок засвідчують відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє, навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року, Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікатів та висновку обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату.

Позивач не надав доказів звернення до ТПП України щодо засвідчення обставин непереборної сили стосовно неможливості сплати податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб щодо сплати податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п та військового збору, який виник станом на 03 листопада 2019 року.

В матеріалах справи також відсутні докази неможливості виконати свій обов`язок щодо сплати податкового боргу, зокрема наявність у вказаний період активних бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в місці знаходження позивача, тимчасове призупинення прийому поштових відправлень у відділеннях поштового зв`язку, надзвичайний режим роботи банківської системи у зазначений період в зоні АТО, неналежна робота Інтернет-зв`язку тощо.

За таких обставин, суд вважає, що посилання позивача на те, що позивач є звільненим з 14 квітня 2014 року від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань щодо сплати податкових зобов`язань, суд вважає безпідставним.

Аналогічний правовий висновок був викладений ВЕРХОВНИМ СУДОМ у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №805/385/17-а.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов