Вирок № 88229346, 13.03.2020, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1594/17

Провадження № 1-кп/674/5/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2020 рокум.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої-судді Артемчук В.М.

за участю секретаря судового засідання Бойчук С.В.

учасників кримінального провадження:

прокурорів Виноградської О.А.,Ткаченко Н.В.

потерпілого ОСОБА_1

захисника Підвисоцького В.М.

законного представника неповнолітнього

обвинуваченого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дунаївці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017240140000674 від 21 жовтня 2017 року про обвинувачення

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Василівка Болградського району Одеської області, українця, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, студента 3 курсу ДНЗ « Вище професійне училище №11 м.Хмельницький», непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20 жовтня 2017 року близько 23 години 30 хвилин в с.Велика Побійна Дунаєвецького району на території сільського будинку культури, що розташований по вул.Івана Франка АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час суперечки, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар ножем в область грудної клітини зліва ОСОБА_1 , спричинивши йому тілесне ушкодження у вигляді сліпого проникаючого колото- різаного поранення грудної клітки по передньо-підпахвиннїй лінії зліва між 9-10 міжреберям, яке згідно висновку експерта №211 відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнав частково, зокрема пояснив, що 20.10.2017 приїхав з м.Хмельницький з навчання і зразу побіг на рибалку.Близько 21 години пішов в с. Велика Побійна в клуб, по дорозі купив пива. В клубі зустрів ОСОБА_4 ,розпили бутилку пива і бренді. Біля клубу підійшов ОСОБА_5 і взяв попити бутилку бренді, яку він сказав повернути, між ними виникла суперечка, але розійшлися. Потім до нього підійшов ОСОБА_6 і сказав, що йому повідомив ОСОБА_5 , що він хоче з ним битися. Він сидів в цей час з дівчатами і до них підійшов ОСОБА_5 . Потім прийшов ОСОБА_7 і схопив ОСОБА_5 за руки і кинув на землю. Він підійшов до них, взяв ОСОБА_5 за руку, щоб піднести, бо він сидів на ОСОБА_7 . ОСОБА_5 перескочив і вдарив його, почали шарпатися, потім почув удар в область голови. В нагрудному кармані був ніж для рибалки, взяв ніж і почав розмахуватися. Коли зігнувся, йому продовжували наносити удари, потім вирвався і втік до шкільного туалету, де викинув ніж. Про те, що у нього є ніж ,нікого не попереджав і ним не погрожував. У нього була паніка після ударів ОСОБА_5 , ,який утримував його за шию, хотів вирватися, оборонявся, не мав наміру когось колоти. Ножа дістав після нанесених йому ударів і замахнувся з права на ліво. Ніж постійно був в куртці,лезо довжиною 5-6 см.,ширина 1,5 см,ручка дерев`яна. Як його бив ОСОБА_6 не бачив,спеціально не цілився, його голова була внизу. Їх ніхто не розбороняв, просто спостерігали.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 показав суду, що його син навчається в м.Хмельницький, дозволяв йому ходити в клуб в інше село, не чув, щоб син вступав в якісь бійки. Про той випадок дізнався від сина. Він розповів, що його душили, злякався, боявся за своє життя і оборонявся. В той день не бачив у нього тілесних ушкоджень, потім появився синяк в області обличчя. Били його ОСОБА_8 хлопці.

Часткове визнання вини обвинуваченим розцінюється судом як намагання уникнути ним відповідальності, об`єктивно спростовується в суді показами потерпілого, свідків та матеріалами кримінального провадження.

Зокрема потерпілий ОСОБА_1 показав суду, що 20.10.2017 року він разом із своїми товаришами перебував в будинку культури в с.Велика Побійна Дунаєвецького району на дискотеці. Близько 23 години 30 хвилин до нього підійшов ОСОБА_9 і повідомив, що його хоче бити ОСОБА_10 . Він вийшов на вулицю і запитав ОСОБА_11 , що він хоче, він сказав , що нічого. Постояв в стороні і бачив, як ОСОБА_10 бореться із ОСОБА_12 .. Стояв від них за 20 м. Було виднося і їх бачив. ОСОБА_13 утримував ОСОБА_3 своєю рукою за голову. Хотів розборонити, однак не получилося і тоді ОСОБА_5 крикнув « ОСОБА_14 у нього щось гостре». До них сам підійшов, ніхто не просив, хотів, щоб вони не билися. Зловив ОСОБА_3 за куртку та намагався його витягнути назад, однак ОСОБА_13 його не відпускав, а крикнув, що у ОСОБА_3 щось гостре . Наніс ОСОБА_15 два удари коліном в область правого плеча, він був зігнутий, щоб перестав різати чи колоти . Не бачив, як ОСОБА_10 наносив удари ОСОБА_16 , ОСОБА_10 нічого не говорив. ОСОБА_9 пустив ОСОБА_11 , а сам впав . Він відійшов і стояв дивився в іншу сторону і в цей момент відчув удар в область грудної клітини зліва, від чого відчув різку біль, а ОСОБА_3 одразу втік. Він ОСОБА_15 не погрожував.

Показаннями свідка ОСОБА_13 , який показав, що 20 жовтня 2017 року у вечірню пору він був у с. Велика Побійна Дунаєвецького району на дискотеці в будинку культури. Близько 23 години 25 хвилин він вийшов із приміщення будинку культури на вулицю та помітив, що на лавці відбувалась суперечка між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Під час суперечки ОСОБА_19 штовхнув ОСОБА_4 руками в груди, від чого він впав з лавки на спину. В цей час із лавки піднявся ОСОБА_20 , який одразу штовхнув ОСОБА_21 . Побачивши це, він підбіг до ОСОБА_22 і штовхнув ОСОБА_3 двома руками в область грудей, від чого ОСОБА_3 відійшов трохи назад. Тоді він одразу зловив ОСОБА_23 двома руками за шию та стиснув шию, так що ОСОБА_3 був по відношенню до нього з правої сторони в зігнутому положенні. Під час того як він тримав ОСОБА_3 , до них підбіг ОСОБА_1 , який також щось почав виясняти із ОСОБА_3 . Саме в цей час він відчув різкий біль в правій нозі, зрозумівши, що ОСОБА_3 йому якимось гострим предметом порізав його праву ногу, від чого він одразу ОСОБА_23 відпустив та впав на траву. За ним одразу впав ОСОБА_19 , який зловився за груди. В цей час ОСОБА_20 втік. Ударів ОСОБА_15 не наносив.

Свідок ОСОБА_24 показав, що 20.10.2017 року близько 23 години 30 хвилин всі присутні в приміщенні сільського будинку культури в с. Велика Побійна Дунаєвецького району почали виходити на вулицю. Коли він вийшов на вулицю, то помітив своїх односельчан ОСОБА_25 та ОСОБА_21 , які лежали на траві по ліву сторону від входу в приміщення сільського будинку культури. Коли він підійшов ближче, то помітив у хлопців кров. ОСОБА_26 тримався за живіт, а ОСОБА_9 за ногу. Від вказаних хлопців та інших відпочиваючих він довідався, що тілесні ушкодження їм ножем спричинив ОСОБА_3 .. Бійки не бачив.

Неповнолітній свідок ОСОБА_27 в присутності батька ОСОБА_28 , в суді підтвердив, що 20.10.2017 року він перебував на дискотеці в приміщенні будинку культури в с. Велика Побійна. Близько 23.00 години він ,проходивши по території сільського будинку культури ,оком наткнувся на гіляку, від чого у нього почало сльозитися око. Тоді він попросив у відпочиваючих щось холодне і ОСОБА_3 надав свій розкладний ножик, який мав при собі. Вказаний ножик був у складеному стані, але був теплим, а тому він повернув ножика ОСОБА_3 назад та пішов додому. Ніж був складний, довжиною приблизно 10 см. Для чого той ніж, Гержик не пояснював, а він не запитував. Про суперечку дізнався наступного дня, очевидцем бійки не був.

Свідок ОСОБА_29 в присутності батька ОСОБА_30 показав суду, що з братом прийшов до клубу,випили бутилку пива, приїхав із с.Лисець бус з хлопцями. Підійшов ОСОБА_26 і сказав, що ОСОБА_9 хоче битися з ОСОБА_31 .. Потім до нього підійшов ОСОБА_26 і виник конфлікт за дівчину, потім почалася бійка і до нього підбіг ОСОБА_9 .Підійшов ОСОБА_10 і забрав ОСОБА_32 .. Потім бачив як йде ОСОБА_26 і схиляється. Бачив у ОСОБА_11 розкладний маленький ніж. У той вечір не бачив у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, побачив на наступний день, говорив, що його побив ОСОБА_33 ..

Свідок ОСОБА_34 , в присутності матері ОСОБА_34 , в суді показала, що 20.10.2017 близько 22-23 год. сиділа із ОСОБА_35 , ОСОБА_7 і Гержиком на лавці біля сільського клубу. Підійшов ОСОБА_26 і почав розмову з ОСОБА_7 , між ними виникла суперечка. Потім ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_7 . З лавки встав ОСОБА_10 і підійшов до ОСОБА_36 , підбігли інші хлопці ,їх обступили і вони між собою почали битися. На бійку не дивилася. ОСОБА_6 щось крикнув, всі розступились, побачили в ОСОБА_6 кров і викликали швидку допомогу. ОСОБА_10 ножа не показував і не говорив, погроз не чула. Після бійки ОСОБА_10 зник.

Свідок ОСОБА_37 дала показання, що 20.10.2017 була біля клубу, сиділа з ОСОБА_38 , ОСОБА_22 і ОСОБА_7 на лавці. Підійшов ОСОБА_6 і почав сваритися з ОСОБА_7 за переписку з ОСОБА_39 . Вона і ОСОБА_40 відійшли в сторону. Як саме і хто спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6 не бачила.

Свідок ОСОБА_41 показав, що біля будинку культури Богуш і Гержик почали битись, але з приводу чого не знає. Як саме були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_6 не бачив, було темно. Потім бачив ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , в яких були поранення, а ОСОБА_22 вже не було. На його думку, застосовувати ніж Гержику не було необхідності.

Протоколом прийняття заяви ОСОБА_42 про вчинене кримінальне правопорушення від 21.10.2017 року ( т.1 а.п.3-4) з якого видно, що 20.10. 2017 близько 23.00 год. неподалік сільського клубу в с.Велика Побійна ОСОБА_10 наніс її сину ОСОБА_1 удар гострим предметом в область живота, чим спричинив тілесні ушкодження.

Протоколом прийняття заяви ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 21.10.2017 року ( т.1 а.п.29) з якого видно, що 20.10. 2017 близько 23.45 год. в с. Велика Побійна поруч з приміщенням будинку культури ОСОБА_10 наніс удар в область грудної клітки, чим спричинив тілесні ушкодження.

Протоколом огляду місця події від 21.10.2017 та фото таблицями до нього (т.1 а.п. 8-12,) згідно якого оглянуто в Дунаєвецькій ЦРЛ в м. Дунаївці одяг ОСОБА_1 , який добровільно видала його мати, ОСОБА_43 , в якому син був в момент спричинення йому тілесних ушкоджень, а саме: джинсові штани синього кольору на поверхні яких хаотично із передньої сторони є сліди (плями) бурого кольору; спортивну куртку чорного кольору, у лівій стороні якої є пошкодження у вигляді прорізу та пошкодження у вигляді V розриву, окрім того на лівому рукаві є пошкодження у вигляді розриву , також є плями бурого кольору; спортивна кофта чорного кольору з лівої сторони дірка розміром 3,3 см., та сліди бурого кольору.

Протоколом огляду від 30.10.2017 (т.1 а.п.138), згідно якого проведено огляд одягу ОСОБА_1 за участю зав відділенням судово–медичної імунології ОСОБА_44 . ОСОБА_45 на куртці темно- синього кольору , кофті спортивній з капюшоном, штанах джинсових виявлено плями червоно – бурого кольору, зовні схожі на кров.

Протоколом огляду місця події від 21.10.2017 та фототаблицями до нього (т.1 а.п.62-67), згідно якого оглянута прилегла територія сільського будинку культури в с.Велика Побійна по вул.І.Франка, 61 Дунаєвецького району. Територія не огороджена. По праву сторону від вказаного приміщення знаходяться дві дерев`яні лавки, а також протоколом огляду від 21.10.2017р. та фототаблицями до нього (т.1 а.п.68-76) шкільного туалету на території Великопобіянської ЗОШ 1-111 ступенів та протоколом додаткового огляду приміщення шкільного туалету від 23.10.2017 з фототаблицями (т.1 а.п. 95-98). При огляді та додатковому огляді шкільного туалету нічого не виявлено.

Протоколом огляду одягу та взуття , які добровільно видав ОСОБА_3 від 21.10.2017 р. та фототаблицями до нього (т.1 а.п. 78-91), згідно якого на одязі: чоловічій трапчаній балоновій куртці, штанах темно-синього кольору, кросівках слідів схожих на кров не виявлено, а також протоколом огляду від 30.10.2017 р. (т.1 а.п.136), згідно якого проведено огляд одягу ОСОБА_3 за участю зав відділенням судово–медичної імунології ОСОБА_44 .О ОСОБА_46 за допомогою попередньої проби з 33% пергідролем, слідів крові на вищезазначеному одязі не виявлено.

Згідно висновку експерта №211 від 02.11.2017 (т.1 а.п. 21-22) у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді сліпого проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки по передньо-підпахвинній лінії зліва між 9-10 міжреберям, яке утворилося від удару твердого плоского предмета з загостреною поверхнею по типу ножа, в день звернення за медичною допомогою в Дунаєвецьку ЦРЛ (20.10.2017) і по ступені тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

Згідно висновку експерта №217 (додаткова експертиза) (т.2 а.п.42-43) враховуючи характер пошкодження одягу (куртка, одяг) в якому був одягнутий ОСОБА_1 в момент отримання тілесних ушкоджень та характер тілесного ушкодження - рана розташована на висоті 111 см від підошвинної поверхні лівої стопи, хід раневого каналу - зліва направо, знизу вверх, проникнення ножа в ліву плевральну порожнину дає підставу вважати, що удар був нанесений близько до перпендикулярного напрямку з прикладанням значної сили. Утворення сліпого проникаючого поранення внаслідок удару ногою в руку з ножем з наданням їм прискорення з рухом знизу до верху викликає сумнів.

Характер поранення грудної клітки, хід раневого каналу знизу вверх, зліва на право, проникнення в плевральну порожнину зліва, забрудненість одягу в ділянці пошкодження, дає підставу вважати, що ОСОБА_26 під час отримання ножового поранення знаходився в вертикальному положенні і деякий час після отримання поранення.

Виявлене у ОСОБА_1 ножове поранення грудної клітки могло утворитися за обставин, на які вказує потерпілий, під час проведення слідчого експерименту 04.11.2017, а саме: знаходився в стоячому положенні та відчув удар та різку біль в області грудної клітки зліва.

Згідно висновку експерта №207 від 23.10..2017 (т.1 а.п. 25-26) у ОСОБА_3 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синців в області повік правого ока-1, в скуловій області з права-1, саден на правому скаті носа-1, в завушній області з ліва-1, по тильній поверхні правої кисті-2, по тильній поверхні проксимальної фаланги 3-го пальця лівої кисті з розповсюдженням на долонну поверхню -1, які могли утворитися як від ударів тупими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, так і при ударах в останні біля 2-3 діб тому назад від моменту проведення експертизи і по ступені тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Висновком експерта № 216 (додаткової експертизи) від 14.11.2017 р. (т.2 а.п.48-49) встановлено, що наявність у ОСОБА_3 двох синців і двох саден на голові та саден лівої та правої кистей дає підстави вважати, що останньому було нанесено не менше трьох ударів і за обставин на які вказує останній під час слідчого експерименту.

Висновком експерта № 468 від 27.10.2017 р. (т.1 а.п.111) кров ОСОБА_3 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти –А і анти –В за ізосерологічною системою АВ0.

Висновком експерта № 467 від 27.10.2017 р. (т.1 а.п.117) кров ОСОБА_13 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти –А і анти –В за ізосерологічною системою АВ0.

Висновком експерта № 469 від 27.10.2017 р. (т.1 а.п.123) кров ОСОБА_1 відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0.

Висновком експерта № 208 від 23.10.2017 р. (т.1 а.п.161) у ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження у вигляді рани по передній поверхні правого стегна в середній третині-1 та рани по зовнішній поверхні правого колінного суглобу-1, які згідно висновку експерта №208 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №597 (т.1 а.п.245-247) від 09.11.2017 р., ОСОБА_3 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення міг усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій. Неповнолітній ОСОБА_3 на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення міг керувати своїми діями. На момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та на даний час неповнолітній ОСОБА_3 ознак жодного хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства, іншого хворобливого стану психіки не виявляв та не виявляє, міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Неповнолітній ОСОБА_3 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Також згідно висновку судово-психологічного експерта №241 від 25.04.2019, ОСОБА_3 на момент скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення перебував в емоційному стані страху та хвилювання за своє життя та здоров`я, які не досягли афективної глибини. Суспільно-небезпечні дії обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_3 не були викликані станом фізіологічного афекту. В стані вираженого емоційного збудження чи вираженого емоційного напруження він не перебував. Психічний стан неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 в момент сприйняття події злочину не вплинув на правильність такого сприйняття. Афективного стану у ОСОБА_3 не діагностовано.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04 листопада 2017 р. та фототаблицями до нього (т.2 а.п.1- 8) за участю потерпілого ОСОБА_1 , під час якого останній за допомогою статистів на місці вчинення кримінального правопорушення в АДРЕСА_3 на території сільського будинку культури розповів та відтворив події того вечора, а саме показав, як ОСОБА_13 утримував правою рукою за шию ОСОБА_3 , та як саме він підбіг до ОСОБА_3 .. Він вирішив їх розборонити, а тому пішов в їхньому напрямку. Зловив ОСОБА_11 за куртку та намагався його витягнути, однак ОСОБА_9 його не відпускав, а крикнув, що у ОСОБА_11 є ніж, яким він ОСОБА_47 порізав. Крикнув ОСОБА_15 викинути ножа, однак він не реагував, після чого, як почув, що в останнього в руках ніж, з метою вибити ножа правим коліном ноги наніс удар в область правого плеча та правої руки, після чого ОСОБА_3 вирвався від ОСОБА_47 та коли він знаходився в стоячому положенні ,то відчув удар та різку біль в область грудної клітки з ліва, як ОСОБА_10 наніс йому удар не бачив.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 04 листопада 2017 р. та фототаблицями до нього (т.2 а.п.9-16) за участю неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 , під час якого останній за допомогою статистів на місці вчинення кримінального правопорушення в АДРЕСА_3 на території сільського будинку культури розповів та відтворив події того вечора, а саме показав, як він утримував за шию ОСОБА_3 , коли останній перебуваючи в даному положенні наніс йому два удари ножем в область правого стегна, в результаті чого відпустив ОСОБА_11 та від болю присів на траву. Відразу після нього впав на траву ОСОБА_1 , в якого з грудей почала йти кров . В цей момент ОСОБА_10 втік. Чи наносив ОСОБА_26 якісь удари ОСОБА_15 не бачив.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 11 листопада 2017 р. та фототаблицями до нього (т.2 а.п.17-36) за участю неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_3 ,під час якого останній за допомогою статистів на місці вчинення кримінального правопорушення в АДРЕСА_3 на території сільського будинку культури розповів та відтворив події того вечора, а саме показав, що 20.10.2017 знаходився у вечірню пору в клубі. Біля 23 год.30 хв.,коли сидів на лавці із ОСОБА_7 та двома дівчатами, підійшов ОСОБА_6 в якого виник конфлікт з ОСОБА_7 . ОСОБА_48 сварку втрутилися знайомі ОСОБА_6 . Помітив як ОСОБА_5 зловив ОСОБА_7 та кинув на землю і зігнувся над ним, ніби хотів нанести удар. ОСОБА_49 забрати ОСОБА_5 , підійшов до них ,зловив ОСОБА_5 рукою під живіт, щоб його підняти. Після того ОСОБА_5 піднявся та з двох рук наніс йому близько трьох ударів в область обличчя. Почав бігти в напрямку виходу з території будинку культури і його наздоганяв ОСОБА_5 . Побачивши, що він до нього наближається ,зігнувся ,закривши руками обличчя, щоб захиститися від ударів. ОСОБА_5 підбіг до нього з лівої сторони та зловив його двома руками за шию і почав здавлювати та штовхати. Знаходячись в такому положенні ,вивільнив свою праву руку, якою з кишені своєї куртки дістав розкладного ножа, яким почав розмахувати, залишаючись у зігнутому та затисненому положенні. В цей час до них підбіг ОСОБА_6 , який перебуваючи з правої сторони від нього ногою наніс удар в область руки, в якій він тримав ніж, в результаті чого він відмахнув рукою із ножем в сторону ОСОБА_6 та відчув, що він в нього влучив. Потім відчув ще ряд ударів, скільки сказати не може, після чого вирвався із обіймів ОСОБА_5 та почав тікати. Всі кричали, щоб шукали ОСОБА_22 , так як він ножем порізав хлопців, а тому побіг на територію школи, де в туалеті викинув ножа.

В судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_50 , який показав суду , що виникає сумнів щодо нанесення в такому положенні, як зазначив обвинувачений, тілесне ушкодження ОСОБА_51 через силу удару, по ОСОБА_51 потрібне значне прикладання сили. Не виключає можливість нанесення такого удару в положенні, як був ОСОБА_10 , якщо хтось його штовхнув. Не може сказати чи це було умисне нанесення тілесного ушкодження, можливо наніс його захищаючись. На слідчому експерименті за участю ОСОБА_11 не був.

Сукупність зазначених доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_3 у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння потерпілому ОСОБА_52 .. При цьому, судом критично оцінюються показання обвинуваченого щодо його самозахисту та клопотання захисника Підвисоцького В.М. щодо невірної кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України, з необхідністю перекваліфікації його дій на ст. 124 КК України, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами по справі, а також суд не приймає показання обвинуваченого до уваги, оскільки вони є суперечливими, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими в судовому засіданні вищенаведеними доказами та вважає їх спробою уникнути кримінальної відповідальності з наступних міркувань.

Згідно з ч.3 ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.

Отже, виходячи з наведеного, право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Згідно з положеннями ст. 36 КК України ці умови полягають у такому:

1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави;

2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК;

3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною - право на неї втрачається після того, як посягання було припинено або закінчено, і необхідність застосування засобів захисту відпала;

4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;

5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;

6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Так, відповідно п.5 Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» щоб встановити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, потрібно враховувати не лише відповідність або невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 22.01.2015 року у справах № 5-27кс14 та № 5-35кс14, у тому випадку, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

В постанові ВС від 19.04.2018 (справа № 722/1981/16—к, Провадження № 51-792км18) зазначається, що при розгляді справ даної категорії необхідно також з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. При цьому згідно з ч. 3 ст.36 КК перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту; перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

Судом встановлено, що до події будь-яких неприязних відносин між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_26 не було, конфлікт виник між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_53 , який мав спонтанний характер, виник раптово . При чому, як встановлено в ході судового розгляду, потерпілий ОСОБА_26 ніяких намагань, спрямованих на заподіяння обвинуваченому ОСОБА_15 тілесних ушкоджень не вчиняв, а намагався припинити бійку між ОСОБА_54 та ОСОБА_53 і вибити з його рук ніж, після того, коли почув від ОСОБА_47 , що в нього в руках щось гостре. Після нанесення ушкоджень ножем ОСОБА_16 , який відпустив обвинуваченого, а сам впав, ОСОБА_10 мав можливість втекти, однак наніс потерпілому ОСОБА_51 удар ножем в грудну клітку, саме по життєво важливому органу від чого той впав в момент, коли потерпілий і обвинувачений стояли і зокрема потерпілий дивився в іншу сторону і ніяких дій відносно обвинуваченого не вчиняв. Ні ОСОБА_47 , ні потерпілого ОСОБА_36 обвинувачений не попереджав про застосування ножа, не кликав на допомогу, хоча біля клубу було багато людей, які дивилися на бійку.

Тобто дії обвинуваченого свідчать про бажання спричинити шкоду потерпілому, розправитись з ним, а не про захист від його неправомірних дій. При цьому, судом не встановлено будь-якої відповідності як завданої обвинуваченим шкоди суспільній небезпеці посягання, так і знарядь захисту і нападу, оскільки посягання як такого взагалі не було. Потерпілий ОСОБА_26 не здійснював активних дій до нападу, ніяких сторонніх предметів, якими можна було заподіяти шкоду, при ньому не було, а намагався припинити бійку між ним та ОСОБА_12 .

Не може вважатись доказом, що обвинувачений, отримавши тілесні ушкодження в день події – 20.10.2017 року внаслідок неправомірних дій потерпілого ОСОБА_36 , здійснював захист саме від його неправомірних дій, оскільки будь-яких звернень до правоохоронних органів з приводу заподіяння ОСОБА_55 відповідних тілесних ушкоджень, з боку ОСОБА_3 не було і як показав ОСОБА_10 в судовому засіданні він взагалі не бачив, хто наносив йому удари.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , яке виразились в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, що небезпечне для життя в момент заподіяння, містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_20 винний у вчиненні кримінального правопорушення і підлягає покаранню за його вчинення

Відповідно до статей 50, 65 КК України при виборі заходу примусу суд зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, яке має на меті виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів, як останнім, так і іншими особами.

Так, на підставі ст.65 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (з подальшими змінами) "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

При призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, злочин вчинив вперше будучи неповнолітнім, є особою молодого віку, за місцем проживання та за місцем навчання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, є часткове визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину будучи неповнолітнім, повне добровільне відшкодування потерпілому ОСОБА_51 завданих матеріальних збитків та часткове моральних збитків.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд також враховує думку потерпілого, який не наполягає на суворому покаранні обвинуваченого.

У відповідності до досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, складеної інспектором Дунаєвецької РС з питань пробації видно, що виправлення ОСОБА_3 , 2000 року народження можливе без позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Суд, приймаючи до уваги суспільну небезпечність вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, його особу, який злочин вчинив вперше будучи неповнолітнім, щиро покаявся, не є суспільно небезпечною особою, яку необхідно ізолювати від суспільства, думку потерпілого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст.121 КК України, і враховуючи наявність наведених пом`якшуючих обставин із застосуванням ст. ст. 75, 104 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із встановленням йому іспитового строку та покладанням обов`язків відповідно до ч.2 ст.76 КК України, оскільки саме такий вид покарання вбачається необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання , а саме реального відбування покарання у виді позбавлення волі, суд не вбачає.

23 листопада 2017р. на підставі слідчого судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання до 23.01.2018р. включно, який не продовжувався судом.

Перший заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дунаєвецької районної ради, третя особа: Комунальна установа Дунаєвецької районної ради «Дунаєвецька центральна районна лікарня» звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 від злочину в розмірі 3750,15 грн., який відповідно до ст. 1206 ЦК України , якою передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки обвинувачений винен у заподіянні даних витрат і відповідно до ч.ч.1,3 ст.1179 ЦК України, де неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років ) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах. Обов`язок батьків відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття, а на даний час обвинувачений ОСОБА_3 є повнолітнім.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування завданих йому матеріальних збитків в розмірі 7200 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн.

Заявлений позов підлягає до часткового задоволення, оскільки обвинуваченим ОСОБА_3 повністю відшкодовані потерпілому ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 7200 грн. та частково моральні в розмірі 3000 грн., що підтверджується копією квитанції від 16.07.2019 р. та показаннями самого потерпілого ОСОБА_1 , який в судовому засіданні підтвердив отримання даних коштів і просив стягнути решту не відшкодованих коштів за заподіяну моральну шкоду.

Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що цивільний позов в частині стягнення коштів на відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому підлягає частковому задоволенню і відповідності до ст.ст.23, 1167,1179 ЦК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 , який досяг повноліття 17000 грн., враховуючи характер вчиненого правопорушення, глибину душевних та фізичних страждань, фізичний біль в результаті отриманих тілесних ушкоджень, втрату працездатності, вимушені зміни у його життєвих стосунках, їх тривалість, ступень вини обвинуваченого та його матеріальний стан.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України,

УХВАЛИВ :

Визнати ОСОБА_23 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2(два) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ч.2 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_23 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов першого заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Дунаєвецької районної ради, третя особа : Комунальна установа Дунаєвецької районної ради «Дунаєвецька центральна районна лікарня» до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину (ціна позову 3750,15 грн.) задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_23 ,2000 року народження, (місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 ) на користь Дунаєвецької ЦРЛ для подальшого зарахування до місцевого бюджету районної ради на рахунок 35426201049841 ГУДКУ у Хмельницькій області (МФО 815013 код 02004255) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят ) грн.15 коп.

Позовну заяву ОСОБА_21 до ОСОБА_23 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди (ціна позову 27200 грн.) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_23 , 2000 року народження, (місце реєстрації АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_21 , 1999 року народження, (місце проживання АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2 ) у відшкодування моральної шкоди 17000 (сімнадцять тисяч ) грн.

Речові докази: - спортивну куртку червоно-чорного кольору, спортивні штани синього кольору, кросівки чорного кольору, які перебувають на зберіганні в кімнаті речових доказів Дунаєвецького ВП-повернути обвинуваченому ОСОБА_3 , як власнику;

- спортивну куртку чорного кольору та спортивний светр, джинсові штани, які перебувають на зберіганні в кімнаті речових доказів Дунаєвецького ВП – повернути потерпілому ОСОБА_1 , як власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.

Обвинуваченому, законному представнику обвинуваченого, захиснику, потерпілому, прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

СуддяВ. М. Артемчук