Рішення № 88228372, 11.02.2020, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/2702/19

Провадження № 2/653/92/20

РІШЕННЯ

іменем України

11 лютого 2020 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Берлімової Ю.Г.

за участю секретаря Волвенко А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_2

адвоката відповідача Большакова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в інтересах яких діє ОСОБА_2 до ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) про усунення перешкод користування жилим будинком, присадибними земельними ділянками та зобов`язання правил добросусідства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з зазначеним позовом, який мотивує, тим, що позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить присадибна земельна ділянка площею 0,0620 га за адресою: АДРЕСА_1 ; позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить присадибна земельна ділянка площею 0,0651 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належала ОСОБА_6 , яка померла рік тому. За її життя ніяких спорів з приводу користування суміжних земельних ділянок між ними не було. Після її смерті спадщину отримала її донька ОСОБА_5 та оформила права на цю садибу. З того часу вона почала встановлювати свої порядки землекористування, а саме: зруйнувала існуючу огорожу впродовж всієї межі між земельною ділянкою та земельними ділянками ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) по всій довжині межі між вказаними земельними ділянками встановила нову огорожу, яку розташувала на всій протязі по землям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заглибившись на їх територію від 0,5 до 1,5 метрів. При цьому обладнала дерев`яну огорожу безпосередньо до жилого будинку ОСОБА_1 , вмонтувавши кріплення огорожі безпосередньо у стіни будинку. Своїми протиправними діями ОСОБА_5 самовільно захватила частину земельних ділянок позивачів.

Просить усунути перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у користуванні належними їм на праві особистої власності відповідно: присадибною ділянкою площею 0,0620 га за адресою: - АДРЕСА_1 та площею 0,0651 га за адресою АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_5 відновити межі між вказаними земельними ділянками та її земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , згідно експертного висновку по справі.

Зобов`язати ОСОБА_5 демонтувати новостворену нею загорожу з земельної ділянки ОСОБА_3 , яка встановлена близько межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 АДРЕСА_3 , та з земельної ділянки та житлового будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , близько межі з АДРЕСА_3 та використовувати свою земельну ділянку згідно до правил добросусідства.

Представник відповідача – адвокат Большаков В.М. надіслав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив в задоволенні позовних вимог позивачів відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Вказує, що відповідач ОСОБА_5 на сьогодні змінила прізвище та ім`я та являється ОСОБА_4 та заперечує проти доводів позивачів і стверджує, що огорожа побудована нею на території своєї ділянки і що навіть при будівництві забору вона відступила від південної межі своєї ділянки вглиб своєї території на відстань від 1 до 2-х метрів і більше.

Вказав, що висновок, наданий представником позивачів не може бути визнаний достовірним доказом, з огляду на те, що під час експертного дослідження не були враховані координати земельних ділянок позивачів та відповідача, які містяться у Держгеокадастрі України, що позбавляє можливості визначити де проходить паркан відповідача. Наголосив, що в рамках адвокатського запиту ним отримана схема меж земельних ділянок, де очевидно, що паркан відповідача перебуває на її ділянці.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_7 та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пояснивши, що відповідач захопила частину належних позивачам земельних ділянок, шляхом побудування паркану на їх землі. Надали висновок судово-інженерно технічної експертизи № 63/2019 від 21 жовтня 2019 року. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача – адвокат Большаков В.М. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, пояснивши що огорожа побудована відповідачем ОСОБА_4 на території своєї земельної ділянки. На підтвердження цього надав висновок судової земельно-технічної експертизи № 49/19 від 04 грудня 2019 року.

Суд, вислухавши позивача, представника позивачів та адвоката відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області у справі № 653/2478/14-ц від 10 листопада 2014 року було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , поділено між ними присадибну ділянку, площею 0, 1271 га та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яка була у спільній частковій власності; визнано право власності ОСОБА_3 на незабудовану частку земельної ділянки площею 0,0620 га, решту земельної ділянки площею 0,0651 га та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованими на цій земельній ділянці передано у власність ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з рішення Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 11 вересня 2017 року «Про узгодження поділу земельної ділянки» № 730 вбачається, що розглянувши заяву та документи надані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 радою узгоджено розподіл земельної ділянки, що знаходилась у їх спільній сумісній власності, загальною площею 0,1271 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 на дві самостійні та присвоїти новостворюваній земельній ділянці площею 0,0620 га, яка належить на праві власності ОСОБА_3 відповідно до ухвали Генічеського районного суду від 10 листопада 2014 року адресу: АДРЕСА_1 , за земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до ухвали Генічеського районного суду від 10 листопада 2014 року площею 0,0651 га залишити адресу АДРЕСА_3 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 листопада 2018 року позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6522186500:01:001:0963, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0620 га

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6522186500:01:001:0964, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0651 га

Державна реєстрація цих земельних ділянок відбулася на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 02 липня 2018 року, 02 липня 2018 року.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11 листопада 2019 року вбачається, що власником земельної ділянки кадастровий номер 6522186500:21:026:0012, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , площею 0,1216 га є ОСОБА_5 .

В ході судового розгляду встановлено, що 23 червня 2017 року відповідачем було змінено ім`я на ОСОБА_8 , про що свідчить копія свідоцтва про зміну імені, серії НОМЕР_1 , виданого 23 червня 2017 року Генічеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Херсонській області, акт. запис № 9.

Крім того, 08 серпня 2017 року ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище після державної реєстрації шлюбу на ОСОБА_11 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 , виданого 08 серпня 2017 року Генічеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Херсонській області, акт. запис № 84.

Державна реєстрація вищевказаної земельної ділянки відбулася на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку поділу, в тому числі при поділі чи об`єднання земельних ділянок, 25 квітня 2007 року.

Згідно технічної документації та наявному в ній Акту встановлення та погодження меж земельної ділянки переданої у власність 2005 року, встановлені в натурі межі земельної ділянки АДРЕСА_4 наданої гр. ОСОБА_6 (попередній власник – матір ОСОБА_4 ), площею 0,1216 га, у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

З матеріалів справи вбачається, що на час розробки ПП ОСОБА_12 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у інших землевласників та землекористувачів, в тому числі, у землекористувача ОСОБА_6 були відсутні претензії щодо встановлення меж, про що свідчить її підпис в акті про встановлення на місцевості та погодження меж земельної ділянки від 18 жовтня 2012 року.

Наразі звернення позивачів до суду зумовлено тією обставиною, що після смерті землекористувача сусідньої земельної ділянки ОСОБА_6 спадщину прийняла її дочка, відповідач по справі, якою вчиняються протиправні дії щодо самовільного захвату частин земельних ділянок позивачів, зруйновано стіни житлового будинку ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) право власності на землю гарантується.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 2 ст. 90 ЗК України встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власники земельних ділянок зобов`язані, зокремане порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (п. г ч. 1 ст. 91 ЗК України).

Положення ч. 1 ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 791 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Згідно зі ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частин 1 та 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження позовних вимог представником позивачів за довіреністю ОСОБА_2 був наданий висновок судової інженерно-технічної експертизи № 63/2019 від 21 жовтня 2019 року, виконаний судовим експертом ОСОБА_13 .

У висновку вказаної експертизи зазначено, що розмір та межі земельних ділянок, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,062 га та за адресою АДРЕСА_4 , площею 0,0651 га не відповідають розмірами та межам встановленим при їх формуванні, що вказані у таблиці 1 експертизи.

Зменшення лінійних розмірів та загальної площі досліджуваних земельних ділянок відбулося, в тому числі, за рахунок фактичного переміщення північної (суміжної із землекористувачем ОСОБА_5 ) межі.

Має місце переміщення вказаної межі вздовж житлового будинку літ. А та літньої кухні літ. Б, розміщених на ділянці АДРЕСА_2 на 0,51 метра до північно-західного кута будинку та 0,45 метра до північно-східного кута.

Так, додатки 2 та 3 містять план земельної ділянки по АДРЕСА_2 по документації та фактично на дату огляду.

Разом з тим, суд не приймає висновок вказаної судової інженерно-технічної експертизи в якості достовірного доказу, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи та наголошує увагу на наступному.

Судом встановлено, що у ході експертного дослідження експертом не брались до уваги координати земельних ділянок позивачів та відповідача, які містяться у Держгеокадастрі України.

Вказане підтверджується відповіддю інженера-землевпорядника Блінічкіна А.В., яким виконувався комплекс геодезичних робіт у ході вищевказаного експертного дослідження на адвокатський запит адвоката відповідача – ОСОБА_14 .

Так, ОСОБА_15 підтвердив, що без використання каталогу координат визначення меж земельної ділянки неможливо. При проведенні експертного дослідження у ході виконання геодезичних робіт межі земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно до каталогу їх координат на місцевості не визначались.

Були встановлені лише фактичні, на дату огляду, лінійні розміри існуючих меж, визначених парканами та фактична (по фактичному користуванню) площа земельних ділянок.

Місце розташування паркану між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і земельною ділянкою ОСОБА_4 відносно суміжної межі цих земельних ділянок, встановленої відповідно до каталогу її координат також не визначалась.

З огляду на викладене, суд погоджується із позицією адвоката відповідача, викладену у відзиві до позову щодо недостовірності висновку, наданого представником позивачів та наголошує, що визначення на місцевості суміжної межі зазначених ділянок необхідно для встановлення де відносно цієї межі проходить паркан відповідача, тобто встановлення вказаних обставин має визначальне значення при вирішенні питання щодо наявності факту порушення меж власників земельних ділянок.

Слід додатково зазначити, що вказана експертиза містить ряд невідповідностей щодо кадастрових номерів, а саме невірні кадастрові номери земельних ділянок, що належать ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які зазначені як однаковий номер 6522186500:01:001:0963, в той час, як земельна ділянка, належна ОСОБА_1 має кадастровий номер 6522186500:01:001:0964.

Суд зазначає, що одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, позивачі не надали суду належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження обставин, викладених у позові щодо порушення відповідачем їх прав як землевласників.

Натомість, у відповідь на адвокатський запит Большакова В.М. – Генічеський відділ ГУ Держгеокадастру України у Херсонській області надав координати поворотних точок меж земельних ділянок ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , за якими інженер-землевпорядник ОСОБА_15 виготовив схему меж земельних ділянок, на якій відображено місце розташування існуючого паркану відносно їх суміжної межі, а саме з південної частини її ділянки на відстані більше 1 метра від суміжної межі з позивачами.

Крім того, на підтвердження хибності позовних вимог, адвокат відповідача надав до суду висновок судової земельно-технічної експертизи № 49/19 від 04 грудня 2019 року, виготовленої за його клопотанням судовим експертом ОСОБА_16 .

Так, відповідно до висновку експерта, місцезнаходження огорожі південної частини земельної ділянки ОСОБА_4 не співпадає з південною межею цієї земельної ділянки, визначеної відповідно до координат, що містяться у Державному земельному кадастрі України.

Дерев`яна огорожа та встановлені виноградні стовпчики південної частини земельної ділянки ОСОБА_4 знаходиться на території земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 .

Встановлена огорожа по відношенню до межі земельної ділянки, визначеної відповідно до її координат, що містяться у Державному земельному кадастрі України зміщена в сторону північної межі земельної ділянки ОСОБА_4 від т. 7 зміщення складає 1,27 м; від т. 10 – 2,55; від т. 4 – 0,99 м. Найбільше зміщення складає 2,87 м в місці розташування виноградного стовпчика.

Схема розташування південної частини паркану ОСОБА_4 по відношенню до суміжної межі її земельної ділянки з земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та відповідні відмітки схематично відображені на сторінці 31 висновку.

Таким чином, в ході судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт наявності перешкод у користуванні позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 присадибними земельними ділянками, що полягали у самовільному захваті відповідачем ОСОБА_4 частин земельних ділянок позивачів, оскільки вказані обставини не підтверджуються жодними належними, допустимими та достовірними доказами.

Натомість, наявні матеріали справи вказують на те, що встановлена відповідачем спірна огорожа, розташована саме на належній їй земельній ділянці та не порушує прав землевласників суміжних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на позивачів.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача(п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що відповідачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу та за проведення судової земельно-технічної експертизи, що у відповідності до п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вказані витрати підтверджуються додатковим договором про надання правової допомоги від 10 листопада 2019 року, яким адвокат Большаков В.М. та його клієнт ОСОБА_4 визначили вартість послуг адвоката по представництву її інтересів у вказаній цивільній справі, виходячи з 800 грн. за 1 час його роботи за даним договором відповідно до переліку робіт; актом прийому-передачі послуг за додатковим договором про надання правової допомоги станом на 09 лютого 2020 року, відповідно до якого адвокатом витрачено 22,5 годин, що помножуючи на вартість 1 години його роботи складає 18000 грн. (22,5 х 800); прибутковим касовим ордером від 09 лютого 2020 року про прийняття адвокатом коштів від ОСОБА_4 .

Судові витрати за проведення експертизи, в свою чергу підтверджуються договором № 49/19 на проведення судової земельно-технічної експертизи на замовлення адвоката ОСОБА_14 ; кошторисом вартості робіт судового експерта, що складає 6908 грн. 00 коп., виходячи з вартості експертогодини у сумі 157 грн. 00 коп. та 44 годин трудозатрат (44 х 157); рахунком-фактурою № 49/19 від 19 листопада 2019 року та копією квитанції про сплату коштів експерту від 27 листопада 2019 року.

Таким чином з позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на корить ОСОБА_4 слід стягнути документально підтверджені понесені нею судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у сумі 18000 грн. 00 коп. та за проведення судової земельно-технічної експертизи у сумі 6908 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 81, 90, 91, 125, 152 ЗК України, ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 141, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в інтересах яких діє ОСОБА_2 до ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) про усунення перешкод користування жилим будинком, присадибними земельними ділянками та зобов`язання правил добросусідства – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , понесені нею судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у сумі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , витрати за проведення судової земельно-технічної експертизи у сумі 6908 (шість тисяч дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 лютого 2020 року.

Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова