Ухвала суду № 88226004, 11.03.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4511/16-ц

Категорія 58

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Гальчинській А.О.,

за участю: представника відповідача - Демчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров`я України, Державна установа «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова Національної академії медичних наук України», спеціаліст відділу Державної установи «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова Національно академії медичних наук України» Руда Елла Степанівна, Головний лікар Державної установи «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова Національної академії медичних наук України» Козлов Сергій Вікторович, Київська міська психоневрологічна лікарня № 2, лікар-психіатр Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 Венгер Петро Іванович, Поліклініка № 3 Солом`янського району м. Києва, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача - Київського міського центру СПЕ, в якому просить: визнати недійсним правочин на виконання підрядних робіт щодо визначення психічного стану ОСОБА_5 в момент вчинення нею 24.09.03р. заповіту на ім`я ОСОБА_1 та акт посмертної судово-психіатричної експертизи № 885 від 19.08.04р. Київським міським центром судово - психіатричної експертизи Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який складений на виконання зазначеного правочину та є його складовою частиною.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 06.06.2016 р. (суддя Роман О.А.).

В жовтні 2016 р. представником відповідача були подані письмові заперечення, в яких сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, оскільки він є безпідставним та не заснованим на законі.

В травні 2018 р. представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову як безпідставного, необґрунтованого та не заснованого на законі. Одночасно подана заява про застосування строку позовної давності.

Іншими учасниками справи заяв з процесуальних питань суду не подано.

На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 06.08.2018 р. матеріали вищевказаної цивільної справи передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). В зв`язку з чим розгляд справи проводиться в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 01.04.2019 р. закрито підготовче провадження у вищевказаній справі та призначено її судовий розгляд.

Позивач та її представник повторно не з`явились в судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи та заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача не надали.

Представник відповідача в судовому засіданні просила залишити вищевказаний позов без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача.

Представник третьої особи-1 (Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології) в судове засідання не з`явився, про час та місцерозгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи-2 (Державна установа «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова) - головний лікар Козлов С.В. (є у даній справі третьою особою-4), в судове засідання не з`явився, про час та місцерозгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи-5 (Київська міська психоневрологічна лікарня № 2) в судове засідання не з`явився, про час та місцерозгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без участі представника. Додатково в заяві зазначено про те, лікар Венгер П.І. (є у даній справі третьою особою-6) 03.08.2016 р. звільнений за власним бажанням.

Інші треті особи, будучи повідомленими про час та місце розгляду справчи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, в тому числі позивача.

Зокрема частиною 5 статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його не з`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про завчасне вручення їй судових повісток, в судові засідання 13.11.2019 р. та 11.03.2019 р. не з`явились, явку свого представника (повістки щодо якого повертаються без вручення за закінченням строку зберігання) в судові засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача ані позивач, ані її представник суду не подавали.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.43 ч.2 п.2 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ст.44 ч.1 ЦПК України позивач, як учасник судового процесу, повинен добросовісно користуватись процесуальними правами та не зловживати ними.

Відповідно до ст.131 ч.1 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про змін свого місця проживання (перебування, знаходження) під час перебування справи в провадженні суду.

Відповідно до ст.131 ч.3 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний повідомляти суд про причини своєї неявки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі та їх представник повідомлялись за адресою, зазначеною в позові, заяв про зміну адреси не подавали.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на те, що позивач повторно не з`явився в судове засідання, не повідомивши при цьому про причини своєї неявки, та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку, що вищевказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257 ч.1 п.3, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров`я України, Державна установа «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова Національної академії медичних наук України», спеціаліст відділу Державної установи «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова Національно академії медичних наук України» Руда Елла Степанівна, Головний лікар Державної установи «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова Національної академії медичних наук України» Козлов Сергій Вікторович, Київська міська психоневрологічна лікарня № 2, лікар-психіатр Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 Венгер Петро Іванович, Поліклініка № 3 Солом`янського району м. Києва, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва з подачею апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складений 16.03.2020 р.

Суддя Подільського районного

суду м. Києва Н.М. Ларіонова