Рішення № 88223864, 10.03.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/502/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Ковальчука О.І.

секретаря с/з Кайрякової К.О.

№466/502/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Львова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо повернення грошових коштів, сплачених за виконавчим провадженням ВП №59029946

встановив:

21.01.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо повернення грошових коштів, сплачених за виконавчим провадженням ВП №59029946.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що у зв`язку з необхідністю відчуження власного транспортного засобу, в кінці травня 2019 року, позивач прибув до м. Києва, проте під час оформлення відповідної угоди, йому повідомили про наявність виконавчого провадження та неможливість відчужувати будь-яке майно. Після чого, 25.05.2019 ним було отримано поштове відправлення №0420806816743 з Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яким повідомлено про відкриття виконавчого провадження (постанова про відкриття ВП N959029946 від 07.05.2019). Підставою для відкриття виконавчого провадження виявилась постанова №0147/20500/19 від 30.01.2019, винесена заступником начальника Волинської митниці ДФС Германом В.М. У зв`язку з терміновістю продажу власного транспортного засобу та закриття виконавчого провадження, ОСОБА_1 вимушений був сплатити грошові кошти в сумі 9619,00 грн.

Відповідно до Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23.10.2019 року за справою №466/6693/19 (набрало законної сили 06.11.2019), Постанову Волинської митниці ДФС №0147/20500/19 від 30.01.2019 року, що стала підставою для відкриття виконавчого провадження ВП №59029946 від 07.05.2019 та стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 9619,00 грн. скасовано.

За результатами розгляду звернень позивача від 27.11.2019, 11.12.2019 та 13.12.2019 за №20301 щодо повернення коштів, сплачених за виконавчим провадженням ВП №59029946 від 07.05.2019, відповідачем не вжито жодних заходів щодо повернення грошових коштів у розмірі 9619,00 грн., а начальником Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль В.В., згідно з листом від 25.12.2019 №59029946/13, рекомендовано звернутися до суду.

З урахуванням викладеного, суб`єктом владних повноважень не вживаються заходи щодо повернення безпідставно перерахованих грошових коштів у розмірі 9619,00 грн., а тому вимушений звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повідомлення, відзиву на позовну заяву відповідачем не надіслано.

Відповідно до вимог ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Тому суд, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Так, згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

В судовому засіданні встановлено, що 30.01.2019 року заступник начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. виніс постанову в справі про порушення митних правил № 0147/20500/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 гривень, а саме за те, що ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення транспортного засобу «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Республіка НОМЕР_2 ), кузов ( НОМЕР_3 -код) № НОМЕР_4 , що перебуває під митним контролем більше ніж на десять діб.

На підставі вищевказаної постанови Подільським РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 59029946 від 07.05.2019.

У зв`язку з терміновістю продажу власного транспортного засобу та закриття виконавчого провадження№ 59029946 від 07.05.2019, ОСОБА_1 вимушений був сплатити грошові кошти в сумі 9619,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 10.06.2019 року (а.с.13).

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23.10.2019 року по справі №466/6693/19, постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил №0147/20500/19 від 30.01.2019 року, про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень - скасовано, і закрито справу про адміністративне правопорушення.

Після того, позивач звертався до Подільського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві щодо повернення сплачених ним коштів, однак з відповіді від 29.01.2020 року вбачається, що позивачу відмовлено в поверненні коштів та рекомендовано звернутися до суду.

Так, у зв`язку з тим, що позивач добровільно сплатив кошти в сумі 9619,00 грн., що дає підстави вважати, що повернення таких коштів позивачу має здійснюватись на підставі та в порядку визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Відповідно до пунктів 3 та 5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Виходячи з вищенаведених посилань, для повернення коштів сплачених на погашення штрафу, заявник не має бути власником чи розпорядником цих коштів. Відповідач є контролюючим органом в розумінні положень пункту 5 Порядку, оскільки саме на виконання його рішення сплачено штраф позивачем.

Вищевикладена позиція вказана також у Постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року по справі №826/13636/14.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Здійснюючи розширений аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов`язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, крім того не представив суду достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності дій.

Відповідно до ст.. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким чином, судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень щодо повернення грошових коштів, сплачених за виконавчим провадженням ВП №59029946 – задовольнити.

Визнати протиправними дії Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не повернення грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 за виконавчим провадженням ВП №59029946.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (пр. Г. Гонгадзе, 5Б, м.Київ, код ЄДРПОУ 34482497) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) кошти в розмірі 9619,00грн. (дев`ять тисяч шістсот дев`ятнадцять гривень 00 коп.)

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення виготовлено 10 березня 2020 року.

Суддя О. І. Ковальчук