Рішення № 88221056, 03.03.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/296/2020

Справа № 331/4551/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 березня 2020 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

представників : позивача ОСОБА_1 ,

відповідача Ременюк Т ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства « Альфа-Банк» про захист прав споживача, розірвання кредитного договору № 630023506 від 09.09.2013 року,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства « Альфа-Банк» ( далі – ПАТ « Альфа-Банк», Банк ) , який у грудні 2019 року уточнив ( а.с.138-144), про : розірвання Договору № 630023506 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ( в рамках обслуговування продукту « Максимум-готівка»), укладеного 09.09.2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ « Альфа-Банк» з 23 грудня 2015 року – з моменту звернення ПАТ « Альфа-Банк» із позовом про стягнення заборгованості до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 331/9162/15-ц ; зобов`язання відповідача закрити картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_3 .

Позов обґрунтовано тим, що 09.09.2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ « Альфа-Банк» було укладено Договір № 630023506 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ( далі – Договір) шляхом акцептування Клієнтом Публічної пропозиції Банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ( в рамках обслуговування продукту « Максимум-готівка»).

Відповідно до умов Договору, Банк зобов`язався надати ОСОБА_3 кредит у сумі 20 000,00 грн. на відкритий картковий рахунок, а останній зобов`язався повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитними коштами, сплачувати неустойки тощо, в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього – Графіком погашення кредиту.

На виконання умов Договору на ім`я позивача було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн.

Станом на 10.12.2015 у ОСОБА_3 за Договором виникла заборгованість, у зв`язку з чим ПАТ « Альфа-Банк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ( далі – суд) з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 37 161,07 грн.

Проте, 11.12.2015 року Банком на адресу позивача було надіслано Вимогу про повернення кредиту ( далі- Вимога), в якій порушувалось питання про дострокове повернення ОСОБА_3 кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом і нараховані штрафні санкції.

Як на думку позивача, такі дії Банку вказують на те, що перед зверненням до суду з позовом, Банк такою Вимогою порушував питання про дострокове розірвання кредитного договору.

Заочним рішенням суду від 30.03.2016 року по справі № 331/9162/15-ц позов Банку задоволено, а з ОСОБА_3 стягнуто на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 161,07 грн.

На підставі вказаного рішення суду 26.08.2016 року державним виконавцем Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження № 52028984. Крім того, в рамках цього виконавчого провадження державним виконавцем винесені постанови про : відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку судового збору у розмірі 1 218,00 грн.; арешт коштів боржника ; розшук майна боржника.

Як на думку позивача, таким зверненням до суду з позовом Банк штучно створив передумови для висування подальших фінансових вимог до позивача.

У зв`язку з повним виконанням ОСОБА_3 рішення суду 25.09.2018 року державним виконавцем винесено постанови : про закінчення виконавчих проваджень, якими також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Пізніше на адресу позивача, на його звернення про надання інформації за кредитом та копії виписки з банківського рахунку, від ПАТ « Альфа-Банк» надійшов лист, відповідно до змісту якого Банк повідомив ОСОБА_3 про наявність непогашеної заборгованості за Договором, яка станом на 30.10.2018 року становить 31 032, 44 грн.

З таким повідомленням позивач не згоден, вважає, що зобов`язання за кредитним договором ним виконано у повному обсязі , а тому в судовому порядку порушує питання про розірвання Договору та зобов`язання Банку закрити картковий рахунок, відкритий на його ім`я.

Як на правові підстави заявлених вимог позивач посилається на статті 526,527,530,599,651,1049,1054 ЦК України, Закон України « Про захист прав споживачів», Закон України « Про банки та банківську діяльність», Закон України « Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з позовом, відповідачем у листопаді 2019 року подано відзив на позов ( а.с.71-74), із змісту якого вбачається, що АТ « Альфа-Банк» ( правонаступник ПАТ « Альфа-Банк» проти позову заперечує з таких підстав .

По-перше, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2016 року по справі № 331/9162/15-ц, яким з ОСОБА_3 на користь Банку було стягнуто заборгованість за вищевказаним кредитним договором станом на 10.12.2015 року, було виконано позивачем не добровільно, а після відкриття виконавчого провадження, лише в 2018 році, тобто через два роки після винесення рішення, а відтак з простроченням виконання рішення суду.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виконання рішення суду про стягнення заборгованості, як на думку сторони відповідача, не є доказом припинення договору.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Зважаючи на той факт, що рішенням суду було стягнуто заборгованість за кредитним договором, ним не вирішувалось питання про розірвання кредитного договору. Рішення суду виконано несвоєчасно, а отже відсутні законні, правові підстави для розірвання кредитного договору.

Факт виконання рішення суду не припиняє зобов`язання між сторонами, та не позбавляє кредитодавця нараховувати відсотки у зв`язку з несвоєчасним виконанням основного зобов`язання.

По-друге, позивачем в позові не зазначено жодної підстави саме для розірвання кредитного договору Виконання рішення суду при непогашеній заборгованості за кредитним договором не може бути підставою для розірвання кредитного договору.

3 березня 2020 року представником позивача надані суду письмові пояснення ( а.с.158-161), які містять контраргументи проти аргументів відповідача, викладених у відзиві на позов.

Заяви, клопотання по справі.

10.10.2019 року позивачем надано суду клопотання про витребування у відповідача належним чином засвідченої копії Договору № 630023506 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ( в рамках обслуговування продукту « Максимум-готівка»), укладений 09.09.2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ « Альфа-Банк», та публічної пропозиції АТ « Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб ( а.с.54-55).

3.12.2019 року ухвала суду від 15.10.2019 року відповідачем виконано ; надано суду копії Договору № 630023506 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ( в рамках обслуговування продукту « Максимум-готівка»), та публічної пропозиції АТ « Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб ( а.с.85,86-94,95-134).

Процесуальні дії суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 жовтня 2019 року провадження у цій справі відкрито ; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження ; справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання ( а.с.58-59).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року зобов`язано АТ « Альфа-Банк» надати суду належним чином засвідчені копії : Договору № 630023506 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ( в рамках обслуговування продукту « Максимум-готівка»), та публічної пропозиції АТ « Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб ( а.с.78-79).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2019 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до розгляду по суті ( а.с.146).

В суді представник позивача уточнений позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених по текстам, як основного, так і уточненого позовів, письмових пояснень.

Представник відповідача в суді проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов ; у задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до такого.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 09 вересня 2013 року між ПАТ « Альфа-Банк» ( правонаступником якого є АТ « Альфа-Банк») та ОСОБА_3 було укладено Договір № 630023506 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ( далі – Договір) шляхом акцептування Клієнтом Публічної пропозиції Банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ( в рамках обслуговування продукту « Максимум-готівка»).

Відповідно до умов Договору, Банк зобов`язався надати ОСОБА_3 кредит у сумі 20 000,00 грн. на відкритий картковий рахунок, а останній зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього – Графіком погашення кредиту.

На виконання умов Договору на ім`я позивача було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та надано кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн.

У порушення умов Договору ОСОБА_3 свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 10 грудня 2015 року у нього виникла заборгованість на загальну суму 37 161,07 грн.

Заборгованість позивачем у добровільному порядку сплачена не була, у зв`язку з чим Банк звернувся до суду з відповідним позовом.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2016 року позовні вимоги ПАТ « Альфа-Банк» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ « Альфа-Банк» заборгованість у сумі 37 161,07 грн., з яких : тіло кредиту – 3 602,93 грн., про строчка по тілу – 25 939,79 грн., відсотки за кредитом – 0,00 грн., неустойка – 7 618,35 грн., та судові витрати по сплаті судового зборку у сумі 1 218,00 грн. ( а.с.51-53).

Постановою державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя від 26 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 52028984 по примусовому виконанню виконавчого листа № 331/9162/15-ц виданого 31 травня 2016 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ « Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 37 161,07 грн. ( а.с.40 зв.).

17 вересня 2018 року від ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості , на виконання заочного рішення суду від 30 березня 2016 року, на рахунок № НОМЕР_1 надійшли кошти в сумі 37 161,07 грн.

Тобто, заборгованість позивача перед Банком, яка виникла станом на 10 грудня 2015 року, була ним погашена на стадії примусового виконання судового рішення від 30 березня 2016 року, лише 17 вересня 2018 року.

Постановою державного виконавця Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя від 25 вересня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 331/9162/15-ц виданого 31 травня 2016 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ « Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 37 161,07 грн. закінчено, у зв`язку зі сплатою ОСОБА_4 боргу у повному обсязі ( а.с.41).

Верховним Судом України в постановах від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 та від 27 вересня 2017 року у справі № 6-2096цс16 висловлена правова позиція про те, що системний аналіз зазначених норм Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення поточної заборгованості за кредитним договором, яке не виконано боржником належним чином чи виконано із простроченням не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не припиняє зобов`язання в цілому і не позбавляє кредитора права на стягнення інших передбачених договором платежів та отримання компенсації ( плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору З урахуванням наведених положень чинного законодавства кредитор має право на нарахування процентів та інших платежів, передбачених у договорі, та/або сум, визначених статтею 625 ЦК України, за період невиконання рішення суду, а тому не можна вважати, що зобов`язання виконано в повному обсязі, адже припинилось у зв`язку з виконанням, і як наслідок, припинились зобов`язання, які виникають з договору іпотеки як похідного зобов`язання.

Дострокове присудження до виконання основного зобов`язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішення суду і не виключає стягнення процентів, пені і збитків та інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення ( повного розрахунку).

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань. Це спосіб цивільно- правової відповідальності боржника.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Виконання рішення суду про стягнення заборгованості не є доказом припинення договору.

Ураховуючи, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, то у кредитора за договором залишається право вимоги до боржника, а боржник не звільняється від обов`язку розрахуватися з кредитором, відповідне право вимоги залишається навіть після спливу строку договору до повного виконання рішення.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом ( частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Зважаючи на той факт, що рішенням суду було стягнуто заборгованість за кредитним договором, рішенням суду не вирішувалось питання про розірвання договору, рішення суду виконано не своєчасно, відсутні підстави для розірвання договору.

Факт виконання рішення суду не припиняє зобов`язання між сторонами, та не позбавляє кредитодавця права нараховувати відсотки у зв`язку з несвоєчасним виконанням основного зобов`язання.

Так, виходячи із підстав заявленої вимоги, позивач вважає, що у зв`язку з виконанням ним рішення суду , існують правові підстави для розірвання кредитного договору.

У відповідності до Узагальнення Верховного Суду України судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин – виходячи з характеру правовідносин сторін, які регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України ( Кредит), змісту норм статей 598-599 та статті 653 ЦК України, судам треба звертати увагу на те, що законодавець розрізняє поняття « розірвання договору», з одного боку, і « припинення зобов`язання/договору». Зазначені поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами.

Згідно частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачем а ні в первісному, а ні в уточненому позовах не зазначено жодної підстави саме для розірвання кредитного договору.

Виконання рішення суду при непогашеній заборгованості за кредитним договором не може бути підставою для розірвання кредитного договору.

На підставі встановлених в суді обставин, норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд не вбачає підстав для задоволення, як первісної позовної вимоги щодо розірвання кредитного договору, так і похідної від неї – щодо зобов`язання Банку вчинити певні дії, пов1язані із закриттям карткового рахунку, відкритого на ім`я позивача.

Керуючись статтями 10-13, 60,74,79, 84,88, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_3 ( зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ; РНОКПП : НОМЕР_2 ) до акціонерного товариства « Альфа-Банк» ( місцезнаходження : м. Київ, вул.. Велика Васильківська, буд.100, ЄДРПОУ 23494714) про захист прав споживача, розірвання кредитного договору № 630023506 від 09.09.2013 року, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 13 березня 2020 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

03.03.2020