Рішення № 88218743, 05.03.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/737/20

Справа № 522/19731/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Бойко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання незаконним розпорядження та недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 08.11.2018 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_2 , в якому просить: визнати незаконним розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 31 липня 2003 року № 1338 (в частині яка стосується ОСОБА_2 ); визнати недійсним видане Кофман Шейндлі Виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтво від 17 жовтня 2003 року про право власності на частку у розмірі 7/25 домоволодіння, яке складається з трьох житлових будинків літ. «А», «Б2», «В» загальною площею 1039,8 кв.м, житловою площею 280,9 кв.м, літніх кухонь літ «Т», «И», «Ж», вбиральні літ «П», та розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є співвласником - власником 1/10 частки домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з трьох окремих житлових будинків.

В 2018 році позивачеві стало відомо, що в результаті здійснення прибудови, на підставі спірного розпорядження, відповідач ОСОБА_2 отримала спірне свідоцтво, відповідно до якого її частка у домоволодіння збільшилась з 1/10 до 7/25 частки, що, однак, було можливе лише у разі отримання згоди на це інших співвласників домоволодіння, та чого відповідач в дійсності не отримувала.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Шкамерди К.С. від 12.11.2018 року позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

21.11.2018 року недоліки в позові усунуто.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Шкамерди К.С. від 22.11.2018 року відкрито провадження у справі, визначено порядок загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

14.12.2018 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 , в якому представник просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що права позивача жодним чином оспорюваними актами не порушуються, на його частку в домоволодінні ніхто не претендує.

Крім того, позивач пропустив строк позовної давності.

Більше того, колишня власниця частки позивача – його матір ОСОБА_7 надала згоду на реконструкцію тієї частини домоволодіння, яка належить ОСОБА_2

09.01.2019 року до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач доповнив свої вимоги пунктом, в якому просить визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 245 від 20 травня 2003 року «Про прийняття в експлуатацію реконструйованої частини 2-поверхового житлового будинку з прибудовами, підвалом та мансардою та літньої кухні літ. «Т», що належать гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

20.02.2019 року до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому представник відповідача ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на обставини, які наведені у першому відзиві та доповнюючи цей відзив тим, що й інші співвласники – ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , теж надавали свою згоду на реконструкцію домоволодіння, а дія спірних рішень не порушує розрахунок ідеальних часток домоволодіння.

03.04.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилається на те, видача спірних актів порушує встановлений баланс часток в домоволодіння, а, відтак, порушує права позивача, на що він своєї згоди не надавав. Також, відповідачем не наведено доказів пропуску позивачем строку позовної давності, так як об`єктивні підстави вважати його обізнаність зі змінами часток у домоволодінні, були відсутні на час отримання спадщини у 2014 році.

Крім того, згода на реконструкцію домоволодіння мала бути оформлена у вигляді письмової угоди, що в даному випадку відсутнє.

Ухвалою від 10.09.2019 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

23.10.2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа надійшла в провадження судді Бондаря В.Я. та прийнята в провадження ухвалою від 28.10.2019 року з визначенням порядку загального позовного провадження та проведенням підготовчого засідання 03.12.2019 року.

03.12.2019 року у зв`язку з не явкою відповідачів та третіх осіб, слухання справи перенесено на 29.01.2020 року.

29.01.2020 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.03.2020 року.

У судовому засіданні 05.03.2020 року представник позивача ОСОБА_9 позов підтримав просив задовольнити повністю. Представник відповідача ОСОБА_10 – ОСОБА_6 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Інші учасники справи, які були сповіщені про час, дату і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися, про поважність причин не явки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ОСОБА_10 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки № 73413244 від 20.11.2016 року, ОСОБА_1 є власником 1/10 частки домоволодіння, загальною площею 977,5 кв.м., житловою площею 278,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про спадщину, серія номер: 835, виданого 31.10.2016 року приватним нотаріусом ОМНО Калінюк Г.О.

Згідно вказаного Свідоцтва про право на спадщину за законом, майно успадковано позивачем після смерті його матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Свідоцтва про право власності на домоволодіння від 17.10.2003 року, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності 7/25 часток домоволодіння, яке складається з трьох житлових будинків літ. «А», «Б2», «В» загальною площею 1039,8 кв.м, житловою площею 280,9 кв.м, літніх кухонь літ «Т», «И», «Ж», вбиральні літ «П», за адресою: АДРЕСА_1 .

Дане Свідоцтво видане на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 1338 від 21.07.2003 року «Про затвердження розрахунку ідеальних частко в домоволодінні АДРЕСА_1 . Згідно якого в даному домоволодінні, затверджено за ОСОБА_3 8/25 частки домоволодіння; за ОСОБА_2 – 7/25 часток домоволодіння; за ОСОБА_4 – 3/10 частки домоволодіння; за ОСОБА_7 – 2/25 частки домоволодіння; за ОСОБА_8 – 1/50 частку домоволодіння.

Вказане розпорядження винесене за наслідками розгляду Приморською районною адміністрацією ОМР звернення ОСОБА_3 у зв`язку з отриманням останнім Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.05.2003 року №245, яким затверджено акт міської міжвідомчої комісії від 17.04.2003 року про прийняття в експлуатацію споруд та прийнято в експлуатацію реконструйовану частину 2-поверхового жилого будинку з прибудовами, підвалом та мансардою, жилою площею 139,3 кв.м., загальною площею 660,7 кв.м., літню кухню літ. «т»., за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані свідоцтво про право власності на домоволодіння, розпорядження ПРА ОМР, рішення виконкому ОМР позивач вважає незаконними, та такими, що порушують його права власника, так як реконструкція домоволодіння проведена без згоди усіх співвласників, а визначені частки домоволодіння не складають умовну «одиницю» всього домоволодіння.

В зв`язку з тим, що оспорювані акти прийняті для фіксації правовідносин, які виникли до 2004 року, до вказані правовідносин слід застосувати норми ЦК України в редакції 1963 року.

Так, відповідно до ст.. 119 ЦК України (в ред.. 1963 року), коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Тобто, на переконання суду, відповідно до нормативу станом на 2003 рік, прибудова, надбудова або перебудова, а фактично реконструкція, житлового будинку, потребувала згоди решти учасників спільної часткової власності на цей будинок.

При цьому, аналіз положення ст.ст. 41-44 ЦК України (в ред.. 1963 року), дає підстави вважати, що надання даної згоди не передбачало певної форми її вираження, тобто була допустима проста письмова форма її фіксації у вигляді розписки.

Представником відповідача, до відзиву на позовну заяву додані копії розписок ОСОБА_11 Д ОСОБА_12 , ОСОБА_13 В ОСОБА_12 , Вороніної ОСОБА_14 .М ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , якими ОСОБА_3 дійсними на той час співвласниками домоволодіння надано згоду на реконструкцію належної йому частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Тобто, вимоги ст.. 119 ЦК України (в ред.. 1963 року) при проведенні реконструкції були дотримані її ініціатором, а тому вважати з цього приводу Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.05.2003 року №245, яким затверджено акт міської міжвідомчої комісії від 17.04.2003 року про прийняття в експлуатацію споруд та прийнято в експлуатацію реконструйовану частину 2-поверхового жилого будинку з прибудовами, підвалом та мансардою, жилою площею 139,3 кв.м., загальною площею 660,7 кв.м., літню кухню літ. «т»., за адресою: АДРЕСА_1 , у суду підстав немає.

Щодо, невірного розрахунку часток співвласників, в результаті чого втрачено «одиницю» усіх часток, то дане твердження повністю спростовується арифметичними обрахунками та складенням усіх часток співвласників: ОСОБА_3 – 8/25 + ОСОБА_15 – 7/25 + ОСОБА_4 – 3/10 (7,5/25) + ОСОБА_7 – 2/25 + ОСОБА_8 – 1/50 (0,5/25) = 25/25.

За таких обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 , так як судом не встановлено порушення відповідачами законних прав позивача.

Щодо застосування строку позовної давності, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові від 11.09.2018 року, справа № 904/191/18, «у ЦК позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 цього кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав. Загальна позовна давність встановлена тривалістю 3 роки (ст.257 ЦК). Відповідно до ст.267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Для правильного застосування ч.1 ст.261 ЦК при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Виходячи з вимог ст.261 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, по захист якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону.

Оскільки, в даному випадку, судом не знайдено порушення прав чи інтересів позивача, то даний позов не підлягає задоволенню лише з підстав його необґрунтованості, без застосування позовної давності.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26303264, м. Одеса, вул. Канатна, 134), Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919, м. Одеса, пл. Думська, 1), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи: Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» (код ЄДРПОУ 03350290, м. Одеса, вул. Троїцька, 25), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), про визнання незаконним розпорядження та недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння – залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 16.03.2020 року.

Суддя: В.Я. Бондар