Рішення № 88217874, 03.03.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/16030/19

Провадження №2/521/824/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Манюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», за участю третьої особи: ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, ПАТ «Дельта Банк», в якому просила визнати незаконним рішення державного реєстратора Манюти С.В. № 46495272 від 12 квітня 2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Позов обґрунтований такими обставинами. ОСОБА_1 28.12.2004 року за власні кошти придбала квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстроване 09.12.2005 року. 26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено кредитний договір № 37/ПС-12/06, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 65000 доларів США на строк 120 місяців. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено договір поруки № 37/ПС-12/06-П2 від 26 грудня 2006 року та договір іпотеки. 30.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк». Відповідно до вказаного договору ТОВ «Укрпромбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 37/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року. 12 квітня 2019 року державний реєстратор Манюта С.В. зареєстрував за ПАТ «Дельта Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважає вказані дії державного реєстратора незаконними, в зв`язку із тим, що в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» ПАТ «Дельта Банк» не надіслав позивачу письмову вимогу про усунення порушень із встановленням тридцятиденного строку для виконання зобов`язань. Державний реєстратор, в порушення вимог ст. ст. 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 46 Положення «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затверджений Постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127 не перевірив наявність всіх документів для проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ПАТ «Дельта Банк». Крім того, позивач вказує на те, що спірна квартира є її єдиним житлом, а тому на неї розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого, протягом дії Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

10 грудня 2019 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача АТ «Дельта Банк» в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Також представником надано відзив на позов, в якому зазначено, що сторони уклали іпотечний договір, який містить одночасно іпотечне застереження, яке прирівняне законом до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Позивач надала свою згоду на набуття права на предмет іпотеки за іпотекодержателем, що не є примусовим стягненням предмета іпотеки. Крім того, спірна квартира не є єдиним житлом позивача, так як із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 . Тобто, на думку представника АТ «Дельта Банк», дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не розповсюджується на дані правовідносини. Також у відзиві зазначено, що АТ «Дельта Банк» для здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки надав державному реєстратору всі документи, передбачені чинним законодавством, в тому числі і копії листів-вимог від 29.09.2017 року з доказами їх особистого отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Державний реєстратор Манюта С.В. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутність до суду не подав.

Представник третьої особи ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Суд, вивчивши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити зважаючи на наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи такі фактичні обставини.

26 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 376/ПС-12/06, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 65000 доларів США з датою повернення до 25 грудня 2016 року (а. с. 21).

26 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» з однієї сторони та ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , що виступає майновим поручителем ОСОБА_1 з другої сторони укладено іпотечний договір ( а. с. 26).

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки виступає нерухоме майно: двокімнатна квартира, загальною площею 43,8 кв. м., житловою площею 27,5 кв. м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до абз. 2 п. 1.2 іпотечного договору предмет іпотеки є власністю іпотекодавців на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28 грудня 2004 року Першою одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 8-7055, та зареєстровано 09 грудня 2005 року в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису: 256 в книзі: 566 пр-95, реєстровий номер: 8910050, витяг № 9231909.

Пунктом 1.3 іпотечного договору передбачено, що за домовленістю сторін вартість предмету іпотеки складає 393900 грн., валютний еквівалент 78000 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України станом на 26 грудня 2006 року.

30.06.2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» передано активи та кредитні зобов`язання на користь ПАТ «Дельта Банк», в тому числі і право вимоги по кредитному договору № 376/ПС-12/06 від 26 грудня 2006 року. Вказані обставини учасниками розгляду справи під час її розгляду не заперечувалися.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 18.09.2019 року (а. с. 28) 16 квітня 2019 року Державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Одеської області Манютою С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46495272.

Відповідно до вказаного рішення право власності на квартиру загальною площею 43,8 кв. м., житловою площею 27,5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Підставами виникнення права власності на вказану квартиру є: іпотечний договір від 26 грудня 2006 року; лист - вимога, серія та номер: 02.4.1/1458/17, видана 29.09.2017 року, видавник ПАТ «Дельта Банк»; повідомлення, серія та номер: 6507805842589, видавник: Укрпошта; лист - вимога, серія та номер: 02.4.1/1457/17, видана 29.09.2017 року, видавник ПАТ «Дельта Банк»; повідомлення, серія та номер: 6507805842554, видавник: Укрпошта.

Таким чином, правовідносини між сторонами виникли внаслідок забезпечення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, та регулюються Розділом І Книги 5 ЦК України, який регулює загальні положення про зобов`язання, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127.

Ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав поширюється дія цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Частиною третьою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор:1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Частинами 1, 2 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.3 Іпотечного договору від 26 грудня 2006 року передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченого п. 4.4 цього договору.

Пунктом 4.4 Іпотечного договору від 26 грудня 2006 року передбачено, що у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1 Іпотечного договору, до яких відноситься і порушення позичальником обов`язків за іпотечним або за кредитним договором, що не заперечувалось сторонами у справі, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги, в тому числі, і шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

При цьому, п. п. 4.4.1. Іпотечного договору передбачено, що у випадку прийняття іпотекодержателем предмету іпотеки у власність це застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом із цим, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 в редакції, яка діяла на час реєстрації права власності на спірну квартиру, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Із матеріалів реєстраційної справи № 1812001051101 щодо квартири АДРЕСА_1 вбачається, що 09 вересня 2017 року на адресу ОСОБА_1 АТ «Дельта Банк» направлено лист-вимога № 02.4.1/1458/17 з вимогою в шестидесятиденний строк виконати на користь АТ «Дельта Банк» зобов`язання за кредитним договором (а. с. 105).

Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу вбачається, що ОСОБА_1 отримала лист-вимогу 10 жовтня 2017 року, про що свідчить її підпис на рекомендованому повідомленні (а. с. 106).

09 вересня 2017 року на адресу ОСОБА_2 АТ «Дельта Банк» направлено лист-вимога № 02.4.1/1457/17 з вимогою в шестидесятиденний строк виконати на користь АТ «Дельта Банк» зобов`язання за кредитним договором (а. с. 112).

Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу вбачається, що ОСОБА_2 отримала лист-вимогу 10 жовтня 2017 року, про що свідчить її підпис на рекомендованому повідомленні (а. с. 113).

Таким чином, суд вважає, що доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надсилалось лист-повідомлення про усунення порушень, не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Разом із цим, задовольняючи позов, суд виходить із того, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 цього Закону передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до ч. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 , яка має загальну площу 43,8 кв. м. та яка використовується, як місце постійного проживання позивачем, яка не має іншого житла, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 05 лютого 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 продала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 160), не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за ПАТ «Дельта Банк» як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 26 грудня 2006 року № 376/ПС-12/06, укладеного в іноземній валюті.

Таким чином, у Державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «Дельта Банк».

Аналогічного висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19).

При таких обставинах, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» та Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича є обґрунтованим та таким, який належить задовольнити.

Керуючись ст. ст. 1,35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 1, 10, 11, 38 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. п. 57, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, код ЄДРПОУ 42474669, 65059, м. Одеса, Адміральський проспект, 33А, офіс 502, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності – задовольнити.

Визнати незаконним рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича № 46495272 від 16 квітня 2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк».

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 31203543 від 12 квітня 2019 року на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк».

Стягнути з Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1536 грн. 80 коп. в рівних частках по 768 грн. 40 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13 березня 2020 року.

Суддя: Ю.В. Тополева