Рішення № 88216621, 27.02.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/1408/20

Провадження № 2/234/1526/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Фоміної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Коніної К.Е.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Кравченко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу №234/1408/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що відповідно до наказу № 629 від 09.08.1988 року 10.08.1988 року її було прийнято комплектувальницею третього розряду у цех редукторобудування Старокраматорського машинобудівного заводу, нині це приватне акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод». У наступному вона працювала на різних посадах на підприємстві відповідача. Наказом № 112 від 01.05.2019 року позивача було переведено електромонтером по ремонту і обслуговуванню електрообладнання 3-го розряду у сервісний центр по ремонту і обслуговуванню електрообладнання заводу.

У зв`язку із тим, що завод мав постійну заборгованість по виплаті заробітної плати перед працівниками, адміністрація заводу говорила працівникам, що на заводі важке фінансове становище, що не має грошей виплачувати заробітну плату і настійливо пропонувала працівникам шукати собі іншу роботу.

24.12.2019 року вона позивач була змушена написати заяву про звільнення, у якій просила звільнити її на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. У той же день наказом № 239 від 24.12.2019 року відповідач звільнив її і видав у день звільнення трудову книжку з відповідним записом.

Щодо розрахунку за два місяці заборгованості за листопад та за грудень 2019 року, то в бухгалтерії заводу відповіли, що належні їй грошові виплати, поки що завод не має можливості, коли будуть, тоді і виплатять.

З великими труднощами тільки 15 січня 2020 року позивачка все ж змогла отримати у відповідача довідку про заборгованість по заробітній платі. До цього неодноразово особисто намагалась пройти до відповідача, але далі прохідної охорона її не пропускала, дозволила лише дзвонити з прохідної по внутрішньому телефонному зв`язку.

У переданій через охорону довідці зазначено, що станом на 24.12.2019 року заборгованість відповідача перед нею за листопад 2019 року становить 3716,26 грн., за грудень 2019 року – 4758,35 грн., загальна сума заборгованості становить 8474,61 грн.

Через нестачу грошей позивач не має можливості сплачувати за електрику та інші комунальні послуги, погано харчується, погано спить, через це знаходиться у депресивному стані, що негативно впливає на її самопочуття і призвело до погіршення здоров`я. Позивач змушена купувати ліки в аптеці, і не має можливості вести звичний спосіб життя, спілкуватись із рідними та близькими їй людьми, втрачає соціальні зв`язки. Невиплатою розрахункових коштів позивач залишилась без засобів до існування, живе за рахунок грошей, які позичає у родичів.

Отже, крім матеріальної шкоди бездіяльністю відповідача позивачу також була спричинена моральна шкода, яка полягає у погіршенні її здоров`я, втратою джерела існування і боргами за комунальні послуги. Моральну шкоду позивач оцінює в 5000 грн.

Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» заборгованість по заробітній платі у сумі 8474 грн. 61 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактично розрахунку та 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

29.01.2020 по справі відкрите спрощене позовне провадження. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

24.02.2020, тобто у встановлений судом строк, ПрАТ «СКМЗ», через канцелярію суду, подав відзив на позов у якому зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає частково. При цьому у відзиві відповідач суму невиплаченої заробітної плати оспорює лише у розмірі 100,00 грн., які були виплачені позивачу 10.02.2020. Щодо стягнення середнього заробітку зазначає, що середньоденна заробітна плата позивача становить 218 грн. 56 коп. (без вирахуванням податків). Після утримання податків та зборів в розмірі 42,62 грн. середньоденна заробітна плат позивача становить 175 грн. 94 коп. Позивача було звільнено 24.12.2019 року. У грудні 2019 року буде враховано 4 робочих дня. У січні 2020 року на ПрАТ «СКМЗ» було нараховано 13 робочих днів, у лютому 2020 року було нараховано 13 робочих днів (до дати назначеного слухання справи), що підтверджується відповідними наказами. Щодо моральної шкоди зазначає, що позивач не довів факт моральної шкоди, не обґрунтував суму заподіяної шкоди, характер та обсяг страждань, в чому саме зміни у життєвих стосунках, тобто не довів заподіяну йому моральну шкоду, а також розрахунок суми, та не надав документи, які підтверджують фізичні, психічні та емоційні страждання. Просив суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 8374,61 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 5278,20 грн., в позовний вимогах щодо стягнення моральної шкоди просив відмовити у повному обсязі.

25.02.2020 року позивач та його представник через канцелярію суду, подали відповідь на відзив у якому зазначено, що позивач підтримує свої позовні вимоги, однак зменшує заборгованість відповідача перед нею на 100 грн. 00 коп., оскільки 10.02.2020 року відповідач перерахував їй зазначені грошові кошти на її зарплатну картку. А отже, сума заборгованості по заробітній платі становить 8374,61 грн. Стосовно виплати середньоденного заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку, позивач також частково змінює свої вимоги. Вона їх скорочує із дня її звільнення (24.12.2019) до дня винесення рішення судом у справі (наступне слухання у справі призначено на 27.02.2020 року). Відповідно у грудні 2019 року заборгованість за 4 робочих дні, у січні 2020 року заборгованість за 21 робочий день, у лютому 2020 року – 19 робочих днів, включаючи день розгляду справи і прийняття рішення. Таким чином виходить 44 робочих дні помножене на середньоденну зарплату після утримання з неї податку та військового збору в сумі 175,94 грн. і це становить 7741,36 грн. Щодо заперечень відповідача, що вони згодні виплатити лише за 30 робочих днів, мотивуючи це долученими до відзиву наказами директора заводу, хоче зауважити, що ці накази стосуються тих працівників, які працюють 8-годинний робочий день. На заводі є підрозділи, у яких встановлено 12 годинний графік роботи (охорона заводу, зв`язок, чергові електромонтери сервісного центру з ремонту і обслуговування обладнання працюючі на центральній розподільчій підстанції). Саме на цій підстанції працювала позивач черговою головного щита (пульта) керування електроенергією заводу. Тобто у позивача не скорочувався місячний робочий час. Таким чином, проведені відповідачем накази позивача не стосуються. Що стосується незгоди відповідача виплати їй моральну шкоду, з цим позивач не згодна і підтверджує її наявність документами. У зв`язку із погіршенням її здоров`я через звільнення та невиплату їй розрахункових, позивачка зверталась до лікаря і за його порадами купувала для себе ліки відповідно до наданих нею чеків на загальну суму 383,70 грн. До речі, не всі ліки вона змогла купити через нестачу грошей. Окрім того, позивач погано харчується і на теперішній час ще лікується у лорлікаря через свої нерви. Згідно довідки державної реєстраційної служби позивач живе одна, тому змушена була позичати гроші у своєї сестри ОСОБА_3 . Загальна сума позичень у неї становить 1300 грн. 00 коп. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 8374,61 грн., середній заробіток за час затримки по день винесення рішення судом у справі тобто за 44 робочих дні помножене на середньоденну зарплату після утримання з неї податку і військового збору – 175,94 грн. і це становить 7741,36 грн., а також стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн. 00 коп.

27.02.2020 року ПрАТ «СКМЗ» через канцелярію суду подав заперечення на відповідь на відзив у якому зазначено, що відповідач має заперечення проти розрахунків позивача щодо розміру середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а саме: згідно довідки ПрАТ «СКМЗ» № 47/18 від 26.02.2020 року позивач працювала по 2-х змінному безперервному режиму роботи з тривалістю робочого дня 12 годин. Згідно графіку роботи позивача за період з 25.12.2019 року до 27.02.2020 року (дати назначеного слухання справи) у грудні 2019 року позивачу було нараховано 3 робочих дні, у січні 2020 року – 15 робочих днів, у лютому 2020 року – 14 робочих днів. Разом при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі нараховано 32 робочих днів. середньоденна заробітна плата позивача становить 218 грн. 56 коп. (без вирахуванням податків). Після утримання податків та зборів в розмірі 42,62 грн. середньоденна заробітна плат позивача становить 175 грн. 94 коп. Позивач звільнилася 24.12.2019 року. Таким чином, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 25.12.2019 року по день ухвалення рішення (наступна дата слухання справи 27.02.2020 року) становить 5630 грн. 08 коп. Також, відповідач має заперечення щодо виплати позивачу моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. Зі слів позивача розмір моральної шкоди враховує у собі всі страждання, які довелося перенести позивачу. Позивачем було вказано, що невиплата заробітної плати негативно вплинула на її самопочуття та похитнула її здоров`я. Позивач надає до суду чеки на покупку ліків на суму 383,70 грн., стверджуючи при цьому, що це є доказами, які мають підтверджувати наявність моральної шкоди. Але ж чеки не можуть бути доказами, які підтверджують покупки цих ліків саме позивачем. Також, позивачем не було встановлено та надано доказів причинно наслідкового зв`язку між її поганим самопочуттям (Лор захворюванням) та невиплатою відповідачем їй заборгованості по заробітній платі. Позивач стверджує, що не мала можливості сплачувати комунальні послуги, одягатися, покупати продукти та була змушена зайняти у своїй сестри 1300,00 грн., при чому їй також не було надано доказів до суду, які підтверджують цей факт. Просив суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 8374,61 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 5630 грн. 08 коп., в позовний вимогах щодо стягнення моральної шкоди просив відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримала та наполягав на її задоволенні, зазначивши, що 10.02.2020 року їй було сплачено в погашення заборгованості по заробітній платі 100,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов визнала в частині заборгованості по заробітній платі у сумі 8374 грн. 61 коп., стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 5630 грн. 08 коп. Щодо моральної шкоди просила суд відмовити у цій частині позовних вимог через їх недоведеність.

Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу № 629 від 10.08.1988 року ОСОБА_5 була прийнята на роботу до ПрАТ «СКМЗ» до механоскладального цеху № 2 комплектувальником виробів та інструменту 3 розряду, що підтверджується копією довідки від 12.02.2020 року № 47/18.

24.12.2019 на підставі наказу № 239 від 24.12.2019 ОСОБА_1 звільнена з ПрАТ «СКМЗ» на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України, тобто за згодою сторін.

Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

З копії трудової книжки та пояснень учасників судового розгляду встановлено, що 24.12.2019 ПрАТ «СКМЗ» виконало обов`язок щодо видачі ОСОБА_1 належно оформленої трудової книжки, але не провела із нею розрахунок, у строк, зазначений в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З довідки про заборгованість по заробітній платі № 2 станом на 24.12.2019 року, яка надана відповідачем вбачається, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на загальну суму 8474,61 грн. (листопад 2019 року – 3716,26 грн., грудень 2019 року – 4758,35 грн.)

Відповідно до копії платіжного доручення № 325 від 10.02.2020 року, копії платіжної відомості на виплату заробітної плати за листопад 2019 року позивачу ОСОБА_1 було перераховано 100 грн. 00 коп.

З довідки про заборгованість по заробітній платі № 87 станом на 12.02.2020, яка надана відповідачем разом із відзивом на позов, суд вбачає, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на загальну суму 8374,61 грн. (листопад 2019 року – 3616,26 грн., грудень 2019 року – 4758,35 грн.). Середньоденна заробітна плата становить 218,56 грн., утримано податків, зборів – 42,62 грн., середньоденна заробітна плата до сплати – 175,94 грн.

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед позивачем ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 8374 грн. 61 коп., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає застосуванню формула, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Відповідно до розрахунку відповідача середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два повних місяці, що передували її звільненню, становить 175 грн. 94 коп. до сплати.

Відповідно до довідки вих. 47/18 від 26.02.2020 року, наданою ПрАТ «СКМЗ» ОСОБА_1 працювала у ПрАТ «Старокраматорський машинобудівний завод» з 10.08.1988 року до 24.12.2019 року. Працювала електромонтером з ремонту та обслуговуванню електрообладнання 3 р. по 2-х змінному безперервному режиму роботи за тривалістю робочого дня 12 годин. Кількість робочих днів згідно графіку роботи за період з 25.12.2019 року до 27.02.2020 року. становить 32 робочих днів (грудень 2019 року – 3 робочих дні, січень 2020 року – 15 робочих дні, лютий 2020 року – 14 робочих дні).

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 25.12.2019 (дата наступна після звільнення позивача 24.12.2020) до 27.02.2020 (ухвалення рішення по справі), що складає 32 дні.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 5630,08 грн (175,94 грн х 32 дні), яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп. позивач зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача щодо нього він зазнав душевних страждань, так як не виплата йому заробітної плати суттєвим чином вплинула на ритм його життя, він був позбавлений засобів до існування, що призвело до стресу, додаткових зусиль організації свого життя, оплату зобов`язань, про що надала квитанції на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до копії довідки № 2 від 17.01.2020 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітна в Краматорському МЦЗ з 02 січня 2020 року.

Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди суд виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення і його наслідків для ОСОБА_1 , тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд приходить до висновку, що з ПрАТ «СКМЗ» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1000 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України)

Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір підлягає стягнення на користь Держави з ПрАТ «СКМЗ» у сумі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 13, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній в сумі 8374,61 грн. (вісім тисяч триста сімдесят чотири грн. 61 коп.), середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 5630,08 грн. (п`ять тисяч шістсот тридцять грн. 08 коп.) та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривен 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2 в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір в сумі 840,80 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Повний текст рішення був виготовлений 03.03.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду Ю. В. Фоміна