Рішення № 88210388, 16.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020Справа № 910/18439/19Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Концерну "Військторгсервіс" (вул. Молодогвардійська, 28-А, м. Київ, 03151)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект" (вул. Молодогвардійська, 28-А, Київ, 03151)

про стягнення 79 807,55 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Концерн "Військторгсервіс" звернувся до Господарського суду міста Києва з До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Концерну "Військторгсервіс" від 20.12.2019 б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект" про стягнення 79 807,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками ревізії господарської діяльності позивача ДФІ в місті Києві встановлено списання з обліку дебіторської заборгованості на суму 79 807,55 грн за відповідачем, у зв`язку з чим ДФІ в місті Києві вимагає забезпечити повернення цих коштів у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 позовну заяву Концерну "Військторгсервіс" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.01.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/18439/19, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/18439/19 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та поштового конверту, надісланого відповідачу, за закінченням встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/18439/19 направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергобудпроект", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: вул. Молодогвардійська, 28-А, Київ, 03151.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Отже, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «за закінченням встановленого строку зберігання» свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення, і вважається днем вручення відповідачу ухвали у справі № 910/18439/19 відповідно до положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №911/1163/17.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/18439/19 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а отже, не скористався наданими йому процесуальними правами, ураховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.08.2009 між Концерном «Військторгсервіс» філія №3 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергобудпроект» (Підрядник) укладено договір № 11/08/09, за умовами якого замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов`язання своїми силами і засобами із забезпеченням належної якості, за договірною ціною та у терміни згідно п. 4.1 цього договору виконати роботи по капітальному ремонту будівлі складського приміщення (літера Ж), переобладнання під спортивно-оздоровчий комплекс.

01.02.2010 між Концерном «Військторгсервіс» філія №3 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергобудпроект» (Підрядник) укладено договір підряду № 1/02/10/2, за умовами якого підрядник зобов`язався, згідно кошторисної документації, виконати роботи з улаштування салону краси по вул. Молодогвардійська, 28-а, та здати їх у встановлений договором термін замовнику, який зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

У 2013 році Державна фінансова інспекція в м. Києві про провела ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 01.01.2009 по 01.12.2012, за результатами якої 20.03.2013 складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Концерну "Військторгсервіс" за період з 01.01.2009 по 01.12.2012 № 072-30/626.

У вказаному Акті встановлено зокрема, таке: «До ревізії надано договір від 01.02.2010 №1/02/10/2 укладений між Концерном «Військторгсервіс» філія №3 (Замовник), в особі директора Пікура О.П. та ТОВ «Енергобудпроект» (Підрядник), в особі директора Токара І.В. на виконання робіт з улаштування салону краси по вул. Молодогвардійська, 28-а (далі - Об`єкт). Договірна ціна динамічна та складає 224348,40 грн. з ПДВ.

У зв`язку із збільшенням обсягів робіт укладено Додаткову угоду №1 від 01.02.2010 до договору №1/02/10/2 на суму 67500,0 гривень.

До ревізії надано довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.№КБ-2в) на загальну суму 291848,40 грн. з ПДВ.

Роботи оплачені Замовником в повному обсязі згідно даних банківських виписок з рахункового рахунку № НОМЕР_1 в ВАТ «Єврогазбанк».

За результатами вибіркового контрольного обміру встановлено, що обсяги фактично виконаних робіт ТОВ «Енергобудпроект» не відповідають обсягам, зазначених в актах приймання виконаних підрядних робіт, а саме: по актам приймання виконаних будівельних робіт № 2 за квітень 2010 року на суму 140000,0 грн., акту №3 за травень 2010 року на суму 47295,14 грн., акту № 1 за травень 2010 року на суму 67500,0 грн. встановлено завищення обсягу робіт по укладці керамічної плитки, заповненню віконних прорізів, встановленню вимикачів, установці анемостатів, пластикових перегородок та бра, чим порушено вимоги п. 3.3.10.1 ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженого наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174 (надалі - ДБН Д.1.1-1-2000).

Ревізією правильності застосування норм, розцінок та коефіцієнтів встановлено, що в порушення вимог п.3.3.12 ДБН Д. 1.1-1-2000, зайво застосована норма на установлення підвіконників, трудовитрати якої входять до складу норми на заповнення віконних прорізів, зайво застосована норма на установлення фасонних частин, трудовитрати якої входять до складу норми на прокладку трубопроводів, замість поліпшеного фарбування стель, застосовано норму на високоякісне фарбування.

Вищезазначені порушення по договору від 01.02.2010 №1/02/10/2 призвели до зайвого використання Концерном власних коштів в сумі 19024,90 гривень».

Крім того, у зазначеному Акті також встановлено: «До ревізії надано договір від 11.08.2009 № 11/08/09 між Концерном «Вінськторгсервіс» філія №3 (Замовник), в особі директора Пікура О.П. та ТОВ «Енергобудпроект» (Підрядник), в особі директора Токара І.В. на виконання робіт по капітальному ремонту будівлі складського приміщення (літера Ж), переобладнання під спортивно-оздоровчий комплекс - по вул. Молодогвардійська, 28-а (далі - Комплекс). Вартість робіт по договору складає 994986,0 гри. з ПДВ. Згідно п.4.1 Підрядник виконує роботи відповідно до затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації в термін до 31.12.2009 року.

У зв`язку із збільшенням обсягів робіт укладено додаткову угоду №1 без дати на суму 580542,80 грн., додаткову угоду №2 без дати на суму 63837,60 грн. та додаткову угоду №3 без дати на суму 305010,0 гривень.

До ревізії надано Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (ф.№КБ-2в) на загальну суму 1444376,40 грн. з ПДВ.

За результатами вибіркового контрольного обміру встановлено, що обсяги фактично виконаних робіт ТОВ «Енергобудпроект» не відповідають обсягам, зазначених в актах приймання виконаних підрядних робіт, а саме: по актам приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2009 року на суму 333443,0 грн., акту №3 за жовтень 2009 року на суму 191438,40 грн., акту № 4 за листопад 2009 року на суму 264561,40 гри., акту № 5 за листопад 2009 року на суму 304000,0 грн., акту без дати за жовтень 2009 року на суму 80542,80 грн. встановлено завищення обсягу робіт по улаштуванню вікон та дверних коробок, обшиванню дошками стін, підшиванню пластиком, укладці керамічної плитки, оздобленню каменем, обклеюванню стель шпалерами та фарбуванню, встановленню світильників, улаштуванню покриття із ковроліну та полікарбонату, чим порушено вимоги п. 3.3.10.1 ДБНД.1.1-1-2000.

Ревізією правильності застосування норм, розцінок та коефіцієнтів встановлено, що в порушення вимог п.3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000, зайво застосована норма на установлення підвіконників, трудовитрати якої входять до складу норми на заповнення віконних прорізів, замість фарбування стель по шпалерам, застосовано норму на високоякісне фарбування стель по штукатурці.

Вищезазначені порушення по договору від 11.08.2009 №11/08/09 призвели до зайвого використання Концерном власних коштів в сумі 60782,65 гривень.

Роботи оплачені Замовником в повному обсязі, що підтверджується даними банківських виписок розрозрахункового рахунку № НОМЕР_1 в ВАТ «Єврогазбанк» та витягами системи «Клієнт-Банк».

Акт контрольного обміру та розрахунок у додатку № 25 до акту.

Таким чином, внаслідок оплати завищеної вартості робіт Концерну завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 79807,55 гривень.».

Посилаючись на результати вказаної ревізії, а також наказ Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 у справі № 826/14547/13-а, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 79 807,55 грн. в порядку приписів статей 222, 224, 225 ГК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із статтями 509, 526 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (частини 4 статті 611 Цивільного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи з наведеного та в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Акт ревізії Державної фінансової інспекції в місті Києві від 20.03.2013 не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг.

Акт ревізії Державної фінансової інспекції в місті Києві є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі 910/7984/16.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що належних доказів, які б підтверджували обставини завищення робіт за договорами № 11/08/09 від 11.08.2009 та 1/02/10/2 від 01.02.2010, що встановлені у вказаному Акті ревізії, позивачем до суду подано не було.

При цьому, надані договори № 11/08/09 від 11.08.2009 та 1/02/10/2 від 01.02.2010 з додатковими угодами, кошториси, договірна ціна, акти приймання виконаних підрядних робіт підтверджують тільки те, що виконані підрядником роботи були прийняті замовником у встановленому порядку, без заперечень та зауважень щодо їх вартості.

Крім того, посилання позивача на наказ Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 у справі № 826/14547/13-а суд не бере до уваги, оскільки такого доказу позивачем до матеріалів справи долучено не було.

Отже, ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів відповідними засобами доказування складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності до відповідача як стягнення збитків, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.03.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко