Рішення № 88210315, 10.03.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1322/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чукура Миколи Михайловича

про стягнення шкоди в сумі 25 340 грн 96 к.

за участю:

від позивача: Запухлий Роман Васильович,

від відповідача: представник не з`явився,

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Чукура Миколи Михайловича про стягнення шкоди в сумі 25340 грн 96 к, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

30.12.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити судове засідання у справі на 23.01.2020 (ухвала від 30.12.2020).

20.01.2020 відповідач подав відзив на позов вх.№918/20, який суд прийняв до розгляду. 21.01.2020 відповідач подав заяву про зупинення провадження у справі вх.№1210/20, яка обґрунтована перебуванням останнього на стаціонарному лікуванні.

В судовому засіданні 23.01.2020 суд розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та відмовив у його задоволенні, оскільки норми ст. 227 ГПК України не передбачають такої підстави для зупинення провадження; постановив відкласти розгляд справи на 18.02.2020, за наслідком якого відклав розгляд справи на 02.03.2020 та 10.03.2020.

02.03.2020 суд постановив прийняти до розгляду подані позивачем додаткові пояснення на відзив вх.№3329/20 від 02.03.2020; задовольнити клопотання відповідача вх.№3263/20 від 28.02.20 та відкласти розгляд справи на 10.03.2020.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з підстав, зазначених в запереченнях на заяву вх.№3751/20 від 06.03.2020; позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причин неприбуття не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 02.03.20.

В судовому засіданні 05.03.2020 суд розглянув заяву відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження вх.№3320/20 від 02.03.2020 та зазначає таке.

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи (ч. 1 ст. 247 ГПК України). Для цілей цього Кодексу малозначними справами є зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 12 ГПК України).

Згідно із ст.250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За приписами частини п`ятої статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Під час відкриття провадження у справі № 909/1322/19 суд призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з огляду на ціну позову і належність справи за цією ознакою до малозначних та визначив строк відповідачу для подання заяви із обґрунтуванням своїх заперечень - протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.01.2020, ухвалу суду від 30.12.2019 вручено відповідачу 05.01.2020, тобто строк для подання заяви із обґрунтуванням своїх заперечень сплив 10.01.2019.

Крім того, відповідач у своїй заяві із запереченнями не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, які свідчать про складність справи.

За таких обставин, враховуючи викладене, заява відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження підлягає залишенню без задоволення як необґрунтована та така, що подана з пропуском строку, встановленого судом для подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.03.2020 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області проведено перевірку використання земельної ділянки оздоровчого призначення, площею 0,7061 га, яка знаходиться на території Печеніжинської селищної ради. В результаті перевірки встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначенням, що є порушенням вимог статей 20, 91, 211 Земельного кодексу України, про що свідчить інформація із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Вказав, що в приписі від 19.04.2018 позивач зобов`язав відповідача усунути порушення земельного законодавства в 30-денний термін та повідомити про його виконання до 21.05.2018. Однак відповідач порушення не усунув, чим заподіяв шкоду позивачу на суму 25340 грн 96 к.

Позиція відповідача.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог, вважає їх безпідставними. Вказав на те, що протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення складені за його відсутності, поштою йому не надсилалися; звернув увагу суду на положення статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України та статті 7 Закону України "Про оренду землі"; зазначив, що в його діях відсутні складові цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення майнової шкоди.

Обставини справи. Оціка доказів.

02.04.2018 провідний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Городенківському, Коломийському, Косівському, Снятинському районах Білейчук О.П., в присутності головного спеціаліста відділу земельних відносин Печеніжинської селищної ради Перегінчука В.І. провели обстеження земельної ділянки земель оздоровчого призначення, що належить додержавної форми власності, площею 0,7061 га (кадастровий номер: 2623255700:01:003:0084), яка розташована у межах смт.Печеніжин, вул.Франка, Коломийського району Івано-Франківської області.

За результатами перевірки 02.04.2018 складений Акт обстеження земельної ділянки № 337/0/92-18-ДК/67/80/10/01/-18 (а. с. 18), в якому зазначено, що на земельній ділянці розташована будівля (3-поверхова), ділянка огороджена. Земельна ділянка використовується для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Зазначені вище особи 02.04.2018 склали Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об"єктом - земельної ділянки №337/0/92-18-ДК/377/АП/09/01/-18, згідно якого встановили, що земельна ділянка загальною площею 0,7061 га кадастровий номер: 2623255700:01:003:0084, розташована у межах населеного пункту смт.Печеніжин, по АДРЕСА_1 , Коломийського району, згідно договору оренди землі від 10.12.2007 надана в користування підприємцю Чукуру Миколі Михайловичу для оздоровчого призначення (реконструкція незавершеного будівництва лікарні під санаторно-оздоровчий центр) терміном на 25 років.

На момент проведення перевірки земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, а саме для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, що є порушенням ст.20 ЗК України. (а.с.20-21). За порушення, передбачене статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 19.04.2017 позивач склав протокол №337/0/92-18-ДК/35П/07/01/-18 про адміністративне правопорушення Фізичної особи- підприємця Чукура М.М. (а. с. 23 - 24), а також 19.04.2018 виніс припис №337/0/19-18-ДК/341Пр/03/01/-18, яким зобов"язав його у 30-ти денний термін усунути порушення (а. с. 25).

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення від 27.04.2018 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53 КУпАП та накладений на нього штраф в сумі 255 грн. (а.с.27-28).

Дослідивши зазначені вище докази, суд встановив, що всі вони складені за відсутності відповідача, матеріали справи не містять доказів надсилання їх поштою. Долучене позивачем до матеріалів справи повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення від 19.04.2018 №50 не може бути розцінене судом як належний та допустимий доказ, оскільки він не містить інформації ні про орган, який розглядатиме справу, ні про місце, де відбудеться такий розгляд (а.с.119). Наявний у матеріалах справи платіжний документ про сплату ОСОБА_1 255 грн штрафу 10.05.2018 не може бути доказом визнання вчиненого адміністративного правопорушення, оскільки у 2018 році фактичним користувачем спірної земельної ділянки була інша юридична особа (а.с.29-30). Доказів оскарження постанови про адміністративне правопорушення, у передбаченому законом порядку матеріали справи не містять, проте як вбачається із матеріалів справи та письмових пояснень відповідача, йому не було відомо про існування зазначених документів, а відтак вони не були оскаржені вчасно, а лише 13.11.2019 (справа № 346/5416/19) (а.с. 165).

Державний інспектор, відповідно до Методики визначення розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, нарахував шкоду, заподіяну внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в сумі 25340 грн 96 к. ( а.с.31).

В заперечення позовних вимог відповідач подав суду договір купівлі -продажу нежитлової будівлі, незакінченої будівництвом, укладений 22.08.2005 між Територіальною громадою смт.Печеніжин в особі селищного голови Віщук М.М та підприємцем Чукурем М.М., відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю, незакінчену будівництвом, що знаходиться в АДРЕСА_2 ).

10.12.2007 року Печеніжинська селищна рада (орендодавець) та підприємець Чукур М.М. (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки для оздоровчого призначення (реконструкція незавершеного будівництва лікарні під санаторно-оздоровчий центр), яка знаходиться АДРЕСА_3 Печеніжин, по вул. АДРЕСА_1 , Коломийського району площею 0,7061 га терміном на 25 років (а.с.41).

23.03.2015 ФОП Чукур М.М. та ТОВ "Інвестиційно-будівельна група "Ренесанс" уклали інвестиційний договір №1 та ФОП Чукур М.М. та ТОВ "АРС-ДІМ" уклали договір №1 генерального підряду (а.с.76-85).

30.06.2015 ОСОБА_2 В.В від імені якого діяв ОСОБА_1 (продавець) передав у власність ТОВ "Інвестиційно-будівельна група "Ренесанс" (покупець) 1/2 частку нежитлової будівлі, незавершеної будівництвом, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці площею загальною площею 0,7061 га кадастровий номер: 2623255700:01:003:0084, яка перебувала у користуванні ФОП Чукура М.М. (а.с.157).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (продавець) передав у власність ТОВ "Інвестиційно-будівельна група "Ренесанс" (покупець) 1/2 частку нежитлової будівлі, незавершеної будівництвом, що знаходиться за адресою Івано-Франківська обл., АДРЕСА_4 смт. Печеніжин, вул.Франка,1, яка розташована на земельній ділянці площею загальною площею 0,7061 га кадастровий номер: 2623255700:01:003:0084, яка перебувала у користуванні ФОП Чукура М.М. (а.с.158).

Використання земельної ділянки державної форми власності площею 0,7061 га кадастровий номер: 2623255700:01:003:0084 не за цільовим призначенням, стало причиною звернення Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з цим позовом до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - це невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень);.

Частина 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлює, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом цільове призначення земельної ділянки, згідно договору оренди - землі оздоровчого призначення.

Згідно приписів пункту "ґ" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель не за цільовим призначенням.

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).

До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда (частина третя статті 7 Закону України "Про оренду землі").

Договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці (абзац восьмий частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі").

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене (постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду 19 червня 2018 року у справі № 922/3655/17, від 7 листопада 2018 року у справі №910/20774/17).

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття Перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою.

Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Отже, після переходу до ТОВ "Інвестиційно-будівельна група "Ренесанс" права власності на нежитлову будівлю, договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно, припинив дію щодо ФОП Чукура М.М., однак діяв на тих самих умовах стосовно нового власника майна.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.

Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Висновок суду.

Для задоволення позову про стягнення шкоди необхідна наявність в сукупності таких складових цивільно-правової відповідальності як протиправна поведінка відповідача; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Дослідивши всі докази, долучені сторонами до матеріалів справи, оцінивши їх в сукупності, суд вважає позов необґрунтованим та зазначає, що відповідно до ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно п.30 Положення "Про Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області", затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №53 (в редакції наказу Держеокадастру від 20.02.2020) наявного у публічному доступі на веб-сайті позивача, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області здійснює державний нагляд (контроль) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, втому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель.

На час перевірки, проведеної позивачем 02.04.2018 відповідач не був землекористувачем земельної ділянки площею 0,7061 га кадастровий номер: 2623255700:01:003:0084, розташованої у межах населеного пункту смт.Печеніжин, по вул.Франка, 1, Коломийського району, яка зазначена у Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об"єктом - земельної ділянки №337/0/92-18-ДК/377/АП/09/01/-18, оскільки у 2015 та 2016 відчужив частками об"єкт незавершеного будівництва.

В діях відповідача відсутня протиправна поведінка та вина, оскільки розумінні наведених вище положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Виходячи із викладеного, у задоволенні позову належить відмовити, оскільки позивач не довів суду наявності у діях відповідача всіх складових правопорушення для застосування цивільно-правової відповідальності.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України "Про судовий збір". У відповідності до підп. 1, 2 п. 2 ч.2 ст. 4 вказаного Закону, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову в цій справі на день звернення до суду 25340 грн 96 к. Відповідно, при поданні позову позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 1921 грн.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2007 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1478 від 05 листопада 2019 року.. Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною відміткою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір в розмірі 1921 грн.

покладається на позивача.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням сторони, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Відтак позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору в розмірі 86 грн 00 к.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, вул. Академіка А.Сахарова, буд.34, м. Івано-Франківськ, 76014 (код 39767437) до Фізичної особи-підприємця Чукура Миколи Михайловича, АДРЕСА_5 (код НОМЕР_1 ) про стягнення 25340 грн 96 к. шкоди - відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.03.2020

Суддя Т.В. Максимів