Рішення № 88210288, 10.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/7/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 Справа № 908/222/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/222/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Нова лінія” (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Одеське шосе, буд. 8)

до відповідача: Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

Від позивача:Фомінцев О.О., довіреність № 11 від 20.01.2020

Від відповідача: Косар О.О., довіреність вих. № 21/610-юр від 19.12.2019

СУТЬ СПОРУ:

04.02.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 24.01.2020) Приватного акціонерного товариства “Нова лінія” до Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” про стягнення 134436,00 грн. основного боргу, 653,80 грн. інфляційних втрат, 1179,70 грн. 3% річних, 11674,74 грн. пені.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 04.02.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/222/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Мірошниченко М.В. та відкрито провадження у справі № 908/222/20. Присвоєно справі номер провадження 33/7/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.03.2020.

У судове засідання 10.03.2020 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 10.03.2020 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 17/336-юр від 03.09.2019 щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі специфікації № 1 від 03.09.2019 та перелічених видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 134436,00 грн. Також позивач нарахував 11674,74 грн. пені, 653,80 грн. втрат від інфляції та 1179,70 грн. 3% річних. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 509, 610, 611, 625, 630 ЦК України, ст.ст. 180, 193 ГК України, умовами договору поставки № 17/336-юр від 03.09.2019.

Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до суду 25.02.2020, не заперечив факт виникнення заборгованості за поставлений за договором договору поставки № 17/336-юр від 03.09.2019 товар у сумі 134436,00 грн. Повідомив, що сума боргу у розмірі 134436,00 грн. перерахована на рахунок позивача платіжним дорученням № 106 від 17.02.2020. Посилаючись на ч. 2 ст. 46 ГПК України визнав позов в частині стягнення 13508,24 грн., з яких: 11674,74 грн. пені, 653,80 грн. втрат від інфляції та 1179,70 грн. 3% річних. Просив на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України постановити ухвалу про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 10.03.2020 підтвердив погашення відповідачем основної суми боргу у розмірі 134436,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2019 між Приватним акціонерним товариством “Нова лінія” (постачальник за договором, позивач) та Казенним підприємством “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 17/336-юр за умовами якого (п. 1.1 договору) постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар згідно специфікацій (додатків до договору), а покупець - прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.2 договору, найменування товару, його кількість та якісні показники, термін поставки, ціна товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість товару, постачання якого буде здійснюватись згідно договору, вказується в специфікаціях, які з моменту підписання сторонами складають невід`ємну частину договору.

Загальна ціна договору складає 134436,00 грн. у т.ч. ПДВ та розраховується сумою всіх специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1).

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 оплата здійснюється в розмірах, що визначені в специфікаціях протягом 30-ти банківських днів з дати виконання постачальником зобов`язань по поставці товару. Сторони можуть погодити інші умови оплати в специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 8.6 договору, договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 01.09.2020.

Сторонами до договору підписана специфікація № 1 (додаток № 1 до договору), відповідно до якої визначено найменування товару: уніфлекс ЭКП сланець сірий (10м2) у кількості 170 шт. на загальну суму 134436,00 грн. з ПДВ.

Специфікацією (пункт 8) визначено умови оплати: відтермінування платежу 15 календарних днів з дати поставки товару.

Вказаний товар поставлений позивачем відповідачу за видатковими накладними: № Рнк/NZ1-0009689 від 19.09.2019 на суму 54565,20 грн., № Рнк/NZ1-0009847 від 24.09.2019 на суму 54565,20 грн., № Рнк/NZ1-0010647 від 11.10.2019 на суму 25305,60 грн., всього на загальну суму 134436,00 грн.

У перелічених видаткових накладних у графі «отримано» міститься підпис представника відповідача з зазначенням його прізвища, також вказано, що претензій до комплектності, кольору, товарного вигляду немає.

Оскільки відповідач за вказаний товар, що був ним отриманий, не розрахувався, позивач направив останньому претензію вих. № 2586 від 07.11.2019, якою просив сплатити заборгованість у сумі 134436,00 грн.

У відповіді на претензію вих. № 21/585-юр від 03.12.2019 відповідач визнав виконання зобов`язань за договором поставки № 17/336-юр від 03.09.2019 та зазначив, що допускає невиконання своїх обов`язків за договором у зв`язку з дефіцитом обігових коштів, просив не нараховувати штрафні санкції за договором.

Також у матеріалах справи наявна копія акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2019, підписаного між сторонами. Відповідно до акту кінцеве сальдо на користь позивача склало 134436,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 17/336-юр від 03.09.2019 склала суму 134436,00 грн., що підтверджено відповідачем у відзиві на позов.

Відповідач у відзиві повідомив про перерахування позивачу основної суми боргу та подав відповідні письмові докази щодо здійснення оплати. А саме, платіжне доручення № 106 від 17.02.2020 на суму 134436,00 грн. (проведено банком 18.02.2020).

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив перерахування відповідачем 134436,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем після відкриття провадження у дійсній справі здійснено оплату 134436,00 грн. основного боргу, провадження у справі за вказаною вимогою слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 11674,74 грн. пені, нарахованої за загальний період із 04.10.2019 по 24.01.2020, 653,80 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період із жовтня по грудень 2019, та 1179,70 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період із 04.10.2019 по 24.01.2020.

Відповідач у відзиві позов у даній частині визнав, просив на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України постановити ухвалу про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд відмовив у прийнятті визнання відповідачем позову виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.2 договору № 17/336-юр у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Розрахунок пені позивача судом перевірений та визнаний неправильним. Так, позивач нараховує пеню за видатковою накладною № Рнк/NZ1-0009689 від 19.09.2019 на суму 54565,20 грн., починаючи з 04.10.2019; за видатковою накладною № Рнк/NZ1-0009847 від 24.09.2019 на суму 54565,20 грн., починаючи з 09.10.2019; за видатковою накладною № Рнк/NZ1-0010647 від 11.10.2019 на суму 25305,60 грн., починаючи з 26.10.2019, що є неправильним.

Сторони у пункті 8 специфікації № 1 до договору № 17/336-юр встановили умови оплати: відтермінування платежу 15 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вказані умови специфікації та норми законодавства, 15-м календарним днем відтермінування платежу за видатковою накладною № Рнк/NZ1-0009689 від 19.09.2019 був 04.10.2019, початок перебігу строку для нарахування пені (виникнення прострочення) – з 08.10.2019 (з урахуванням вихідних днів); за видатковою накладною № Рнк/NZ1-0009847 від 24.09.2019 15-м календарним днем відтермінування платежу був 09.10.2019, початок перебігу строку для нарахування пені (виникнення прострочення) – з 11.10.2019; за видатковою накладною № Рнк/NZ1-0010647 від 11.10.2019 15-м календарним днем відтермінування платежу був 28.10.2019 (з урахуванням вихідних днів,) початок перебігу строку для нарахування пені (виникнення прострочення) – з 30.10.2019.

Зробивши перерахунок пені з урахуванням викладеного вище судом встановлено, що загальна сума пені за вказаними видатковими накладними складає 11307,75 грн., яку належить стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 366,99 грн. пені слід відмовити.

Також здійснивши перерахунок 3% річних судом встановлено, що загальна сума 3% річних за вказаними видатковими накладними складає 1146,55 грн., яку належить стягнути з відповідача на користь позивача. У стягненні 33,15 грн. 3% річних слід відмовити.

Стосовно нарахованої суми 653,80 грн. втрат від інфляції суд зазначає таке.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нараховує втрати від інфляції за видатковою накладною № Рнк/NZ1-0009689 від 19.09.2019 за період із жовтня по грудень 2019, що є неправильним, оскільки платіж мав бути здійснений за даною накладною у жовтні 2019, відтак втрати від інфляції мають нараховуватися з листопада 2019.

Зробивши перерахунок втрат від інфляції за накладною № Рнк/NZ1-0009689 суд встановив, що мала місце дефляція у сумі мінус 54,67 грн. (дефляція).

За видатковою накладною № Рнк/NZ1-0009847 від 24.09.2019 позивач нараховує втрати від інфляції за період із жовтня по грудень 2019, що є неправильним, оскільки платіж мав бути здійснений за даною накладною у жовтні 2019, відтак втрати від інфляції мають нараховуватися з листопада 2019.

Зробивши перерахунок втрат від інфляції за накладною № Рнк/NZ1-0009847 суд встановив, що мала місце дефляція у сумі мінус 54,67 грн. (дефляція).

За видатковою накладною № Рнк/NZ1-0010647 від 11.10.2019 позивач нараховує втрати від інфляції за період із жовтня по грудень 2019, що є неправильним, оскільки платіж мав бути здійснений за даною накладною у жовтні 2019, відтак втрати від інфляції мають нараховуватися з листопада 2019.

Зробивши перерахунок втрати від інфляції за накладною № Рнк/NZ1-0010647 суд встановив, що мала місце дефляція у сумі мінус 25,36 грн. (дефляція).

Таким чином, за переліченими накладними втрати від інфляції відсутні, внаслідок чого суд відмовляє у позові у частині стягнення 653,80 грн. втрат від інфляції.

Як зазначалося вище, відповідач визнав повністю позов у частині стягнення 653,80 грн. втрат від інфляції, 1179,70 грн. 3% річних та 11674,74 грн. пені.

Враховуючи, що позивачем неправильно нараховані пеня та 3% річних, а втрати від інфляції взагалі відсутні, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову у цій частині, оскільки таке визнання позову суперечить закону. У зв`язку з цим у суду відсутні підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати позивачу нарахованих пені та 3% річних суду не подав.

Таким чином, позов у цілому судом задовольняється частково, з відповідача на користь позивача стягується 11307,75 грн. пені та 1146,55 грн. 3% річних.

Згідно п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При зверненні до суду позивачем згідно з платіжним дорученням № 800 від 21.01.2020 сплачений судовий збір у сумі 2220,00 грн., тобто на 0,84 грн. більше, ніж вставлено Законом України «Про судовий збір». Таким чином, суд вважає за необхідне, у разі надходження відповідного клопотання позивача, повернути останньому із державного бюджету 0,84 грн. судового збору у зв`язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що провадження у справі у частині стягнення 134436,00 грн. основного боргу закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд вважає за необхідне, у разі надходження відповідного клопотання позивача, повернути останньому із державного бюджету 2016,54 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства “Науково-виробничий комплекс “Іскра” (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, код ЄДРПОУ 14313866) на користь Приватного акціонерного товариства “Нова лінія” (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Одеське шосе, буд. 8, код ЄДРПОУ 30728887) 11307 (одинадцять тисяч триста сім) грн. 75 коп. пені, 1146 (одна тисяча сто сорок шість) грн. 55 коп. – 3% річних, 186 (сто вісімдесят шість) грн. 81 коп. судового збору.

Провадження у справі у частині стягнення 134436 (сто тридцять чотири тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. основного боргу закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 16 березня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко