Рішення № 88210287, 10.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/170/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 Справа № 908/3012/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.,

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3012/19

за позовом: Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47-а)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Роєнко Є.В.- довіреність № 1-2022 від 27.12.2019 р.

від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.10.2019 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н без дати) Акціонерного товариства “Укртрансгаз” до Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” про стягнення 37712700,04 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 4863234,70 грн. пені, 411038,40 грн. 3% річних, 994043,89 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3012/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2019 у справі № 908/3012/19 вказана позовна зава залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До суду від позивача надійшла письмова заява, якою усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2019 суддею Мірошниченко М.В. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 908/3012/19 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/170/19. Підготовче засідання призначено на 17.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.12.2019 відкладено підготовче засідання на 09.01.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.01.2020 на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України з власної ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 19.02.2020 включно, підготовче засідання відкладено на 11.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.02.2020, підготовче провадження у справі № 908/3012/19 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.03.2020. Крім того, ухвалою від 11.02.2020 у справі № 908/3012/19 судом відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” про призначення комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи у справі № 908/3012/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду справи здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу № 1512000739, укладеного між сторонами 17.12.2015, в частині оплати наданих позивачем послуг з балансування обсягів природного газу у період: листопад 2018 – лютий 2019. Так, позивач здійснюючи права та виконуючи обов`язки оператора за договором № 1512000739, встановив наявність у відповідача (замовника) негативних місячних небалансів у вересні 2018 в обсязі 1098,374 тис.куб.м, у листопаді 2018 в обсязі 243,473 тис.куб.м., у грудні 2018 в обсязі 1145,505 тис.куб.м., у січні 2019 в обсязі 885,740 тис.куб.м., у лютому 2019 в обсязі 728,958 тис.куб.м., що не були врегульовані відповідачем у строк та в порядок, визначені договором. Відповідно до умов п.п. 9.1-9.5, 11.4 договору № 1512000739, п.п. 2 п. 7 глави 3 Розділу XIV, п.п 3, 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, послуги з балансування вказаних обсягів природного газу були надані відповідачу позивачем, про що були складені односторонні акти № 11-18-1512000739-БАЛАНС від 30.11.2018, № 12-18-1512000739-БАЛАНС від 31.12.2018, № 01-19-1512000739-БАЛАНС від 31.01.2019 та № 02-19-1512000739-БАЛАНС від 28.02.2019, які разом з розрахунками вартості послуг та рахунками на їх оплату були направлені на адресу відповідача. Вартість наданих у листопаді 2018 послуг склала 3369693,97 грн., у грудні 2018 – 15399474,58 грн., у січні 2019 – 11178295,32 грн., у лютому 2019 – 7765236,17 грн., а всього – 37712700,04 грн. Оплату послуг відповідач у встановлений договором строк не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість. Невиконання відповідачем умов договору № 1512000739 щодо оплати послуг з балансування обсягів природного газу у спірний період, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього також зобов`язання по оплаті на користь позивача 4863234,70 грн. пені, 411038,40 грн. – 3 % річних, 994043,89 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення Кодексу газотранспортної системи, ст.ст. 526, 530, 536, 612 ЦК України, ч. 1 ст. 193, ч. 2 ст. 231 ГК України та умови договору транспортування природного газу № 1512000739 від 17.12.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 80-81) відповідач не погодився із визначеною позивачем сумою основного боргу – 37712700,04 грн., при цьому вірність встановленого обсягу небалансу у період листопад 2018 – лютий 2019 відповідач не заперечив. Однак вважає, що позивачем невірно розраховано вартість послуг з балансування, оскільки для визначення коефіцієнту компенсації за визначеною у договорі формулою, що підлягає застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу, а не лише того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат. Відповідач вказує, що позивач безпідставно провів розрахунок послуг балансування обсягів природного газу за листопад 2018, січень 2019, лютий 2019 з врахуванням коефіцієнту компенсації 1,2. В свою чергу, безпідставне застосування вказаного коефіцієнту у наведений період, призвело до безпідставного збільшення вартості послуг, оскільки розмір небалансу відповідача у вказані періоди складає менше 5% від обсягу природного газу, який було відібрано з газотранспортної системи, а відтак, в силу пункту 9.2 договору № 1512000739 від 17.12.2015 слід застосовувати коефіцієнт компенсації 1. За твердженням відповідача, перевищення 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, відбулось лише у грудні 2018. На думку відповідача, загальна вартість послуг балансування за листопад 2018 – лютий 2019 складає 33993829,14 грн. Таким чином, позивачем вартість послуг з балансування обсягів природного газу у спірний період незаконно збільшено на 3718780,90 грн. Зважаючи на визначену відповідачем вартість наданих позивачем послуг з балансування – 33993829,14 грн., ним здійснено контррозрахунки пені, 3% річних та втрат від інфляції, розраховані від вказаної суми.

24.12.2019 від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, 09.02.2020 від відповідача надійшов доповнений відзив на позовну заяву, 14.01.2020 від позивача надійшло заперечення на відзив позивача.

Також, відповідачем на адресу суду надіслано клопотання за вих. № 240 від 18.02.2020 про зменшення розміру пені, в якому ПрАТ “Мелітопольгаз” просить суд зменшити нараховану позивачем пеню на 90%.

05.03.2020 від позивача надійшло письмове заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Представник відповідача у судове засідання 10.03.2020 з розгляду справи по суті не з`явився. 10.03.2020 до суду від відповідача надійшло письмове клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 10.03.2020, у зв`язку з неможливістю забезпечення явки представника на слухання справи у Господарському суді Запорізької області на дату судового засідання через зайнятість представника відповідача адвоката Гарагулі О.О. у іншому судовому процесі ПрАТ «Мелітопольгаз». Просив не розглядати справу за відсутності відповідача, так як вважає за необхідне особисто надати пояснення по сут справи.

Згідно приписів ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд залишив клопотання відповідача про перенесення судового засідання без задоволення з таких підстав.

Відповідачем у розумінні ст.ст. 74, 76 ГПК України суду не подані належні докази на підтвердження факту зайнятості представника в іншому судовому процесі. Відтак, відсутні поважні причини неможливості явки представника відповідача Гарагулі О.О. у дійсне судове засідання. Крім того, відсутній процесуальний строк для відкладення розгляду справи по суті.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги строк розгляду справи по суті, а також відсутність доказів поважності неявки представника відповідача у судове засідання, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 10.03.2020 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” (оператор, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством “Мелітопольгаз” (станом на момент розгляду спору - Приватне акціонерне товариство «Мелітопольгаз) (замовник, відповідач у справі) укладено договір транспортування природного газу № 1512000739 (надалі – договір), відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі – послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.3 договору сторонами визначено перелік послуг, які можуть бути надані замовником за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Пунктами 2.6, 2.7 договору сторони узгодили, що замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник зобов`язався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом газотранспортної системи; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси та інш.

Пунктом п. 9.1 договору визначено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу газотранспортної системи в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс відповідача визначається відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 9.3 договору базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів (п. 9.4 договору).

Пунктом п. 9.5 договору визначено, що розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4. цього договору, визначається за даними оператора.

Згідно з п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу газотранспортної системи та розділу IX цього договору.

Пунктом 13.5 договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 17.1 договору він набирає чинності з дня його укладання на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме: з 01.12.2015. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Матеріали справи свідчать, що протягом листопада 2018 – лютого 2019 позивачем надані відповідачу послуги балансування обсягів природного газу за договором від 17.12.2015 № 1512000739. У зв`язку з викладеним, позивачем на підставі пунктів 9.1-9.5, 11.4 договору складено односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу, а саме:

- № 11-18-1512000739-БАЛАНС від 30.11.2018 за листопад 2018 на суму 3369693,97 грн. (отриманий відповідачем 20.12.2018);

- № 12-18-1512000739-БАЛАНС від 31.12.2018 за грудень 2018 на суму 15399474,58 грн. (отриманий відповідачем 23.01.2019);

- № 01-19-1512000739-БАЛАНС від 31.01.2019 за січень 2019 на суму 11178295,32 грн. (отриманий відповідачем 25.02.2019);

№ 02-19-1512000739-БАЛАНС від 28.02.2019 за лютий 2019 на суму 7765236,17 грн. (отриманий відповідачем 25.03.2019).

Вказані акти разом з розрахунками вартості послуг балансування, рахунками на оплату зазначених послуг та звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування позивачем направлено на адресу відповідача, докази направлення знаходяться в матеріалах справи.

Однак відповідач розрахунки за послуги у строк встановлений п. 9.4. договору № 1512000739 від 17.12.2015 не здійснив.

Несплата відповідачем послуг з балансування зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач у наданих суду заявах по суті справи не заперечує правильність встановленого обсягу небалансу у період: листопад 2018 – лютий 2019. Однак, вказує, що негативні баланси відповідача у зазначений період лише один раз перевищили 5%, а саме: у грудні 2018, тож коефіцієнт 1,2 може бути застосовано лише у цьому місяці. У листопаді 2018, січні-лютому 2019 має бути застосований коефіцієнт 1.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору транспортування природного газу № 1512000739 від 17.12.2015, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Крім того, правовідносини з транспортування природного газу та діяльність позивача як оператора газотранспортної системи врегульовані нормами Закону України "Про ринок природного газу" .

Згідно з частиною 1 статті 32 та частиною 2 статті 35 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування.

Відповідно до п. 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Оператор газотранспортної системи – це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Відповідно до п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу (в редакції від 21.12.2018) небаланс – це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації; алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

Пунктом 3 Глави 1 Розділу XIV Кодексу газотранспортної системи визначено, що перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII Кодексу газотранспортної системи, замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Пунктом 2 глави 1 розділу ХІV Кодексу (в редакції від 21.12.2018) встановлено, що при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи.

Порядок розрахунку вартості послуг балансування встановлений сторонами у п. 9.2 договору транспортування природного газу № 1512000739 від 17.12.2015. Так, вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

У відзиві відповідач вказує на те, що позивач при визначенні співвідношення негативного небалансу до обсягу відібраного природного газу з точки виходу з газотранспортної системи враховує лише обсяги газу, що відібрані відповідачем на власні потреби та обсяги, відібрані ним для покриття виробничо-технічних витрат. Водночас, пунктом 9.2 договору № 1512000739, на підставі якого позивачем проведено розрахунок вартості послуг балансування, сторони погодили, що коефіцієнт 1,2 застосовується у випадку, коли негативний небаланс перевищує 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи. Отже, коефіцієнт компенсації слід розраховувати, виходячи з співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи.

У відповідності зі звітами про надані послуги з транспортування за період з листопада 2018 по лютий 2019 (включно) позивачем визначено наявність у відповідача негативного місячного небалансу в обсязі: 1) у листопаді 2018 - 243,473 тис. куб.м.; 2) у грудні 2018 – 1145,505 тис. куб.м.; 3) у січні 2019 – 885,740 тис. куб.м., 4) у лютому 2019 – 728,958 тис. куб.м.

Згідно даних, відображених у актах прийому-передачі природного гаду, складених сторонами:

- у листопаді 2018 протранспортовано та передано в розподільчі мережі відповідача природний газ в обсязі 12945916 куб.м., всього з урахуванням транзиту 12969733 куб.м.;

- у грудні 2018 протранспортовано та передано в розподільчі мережі відповідача природний газ в обсязі 17297002 куб.м., всього з урахуванням транзиту 17328851 куб.м.;

- у січні 2019 протранспортовано та передано в розподільчі мережі відповідача природний газ в обсязі 17765822 куб.м., всього з урахуванням транзиту 17799966 куб.м.;

- у лютому 2019 протранспортовано та передано в розподільчі мережі відповідача природний газ в обсязі 14609503 куб.м., всього з урахуванням транзиту 14640521 куб.м.

З огляду на викладене, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що небаланс у листопаді 2018, січні-лютому 2019 віднесений позивачем на відповідача, складав не більше 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, тому позивач під час здійснення розрахунку вартості послуг балансування неправомірно застосував коефіцієнт 1,2, що призвело до збільшення вартості таких послуг. Перевищення ж 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи відбулось лише у грудні 2018, тож в цьому місяці коефіцієнт 1,2 застосовано позивачем правомірно.

На підставі викладеного, ураховуючи положення п. 9.2 договору, базову ціну на газу (БЦГ) за 1000 куб.м. з ПДВ, обсяг негативного місячного балансу, відповідний коефіцієнт компенсації судом здійснено розрахунок вартості послуг балансування за відповідний газовий місяць за період: листопад 2018-лютий 2019 (за формулою: В балансування = БЦГ х К х QБГ), згідно з яким:

1) за листопад 2018 послуги балансування склали суму 2808078,32 грн. (2808078,32 = 11533,428 грн. х 1 х 243,473 тис.куб.м.);

2) за грудень 2018 послуги балансування склали суму 15399474,58 грн. (15399474,58 = 11202,82 грн. х 1,2 х 1145,505 тис.куб.м.) – як і заявлено до стягнення позивачем;

3) за січень 2019 послуги балансування склали суму 9315246,09 грн. (9315246,09 = 10516,908 грн. х 1 х 885,740 тис.куб.м.);

4) за лютий 2019 послуги балансування склали суму 6471030,15 грн. (6471030,15 = 8877,096 грн. х 1 х 728,958 тис.куб.м.).

За результатом проведеного перерахунку заявленого до стягнення розміру основного боргу, судом встановлено, що обґрунтованою є вимога про стягнення з відповідача суми 33993829,14 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, надані позивачем у період: листопад 2018 - лютий 2019, докази оплати якої в матеріалах справи відсутні.

З підстав викладених вище у тексті цього рішення суд відхиляє доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин, за виключенням грудня 2018, коефіцієнту компенсації в розмірі 1,2.

За таких обставин, позовні вимоги АТ “Укртрансгаз” до ПАТ “Мелітопольгаз” про стягнення суми основного боргу за послуги балансування за договором від 17.12.2015 № 15120000739 підлягають задоволенню у сумі 33993829,14 грн. (за період з листопад 2018- лютий 2019).

В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування за договором від 17.12.2015 № 15120000739 судом залишаються без задоволення з огляду на необґрунтованість.

Стосовно нарахованих позивачем сум 4863234,70 грн. пені за загальний період: з 29.12.2018 по 01.07.2019; 411038,40 грн. 3% річних за загальний період: з 29.12.2018 по 01.07.2019 та 994043,89 грн. втрат від інфляції за загальний період: січень–травень 2019, які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних, пені та інфляційних нарахувань, обраховано останні на заборгованість 37712700,04 грн., судом проведено власний перерахунок на суму боргу у розмірі 33993829,14 грн., також при здійсненні перерахунку судом кориговано період нарахування пені. Перерахунок судом здійснено за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”.

Так, позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України. Нарахування пені здійснено за кожним актом про надання послуг балансування окремо, однак кінцевим терміном нарахування по кожному акту визначено 01.07.2019. Тож, за актом № 11-18-1512000739-БАЛАНС від 30.11.2018 на суму 3369693,97 грн. (за листопад 2018), період нарахування пені потребує коригування відповідно до приписів ч. 6 ст.232 ГК України. За вказаним актом пеня нараховується судом за період: з 29.12.2018 по 29.06.2019, періоди нарахування пені за іншими актами залишаються незмінними. За розрахунком суду, загальний розмір пені (нарахованої за прострочення грошового зобов`язання за актами надання послуг балансування обсягів природного газу у період: листопад 2018-лютий 2019) за загальний період: з 29.12.2018 по 01.07.2019 складає 4427374,90 грн. (за актом від 30.11.2018 пеня нараховується за період: з 29.12.2018 по 29.06.2019 на суму 2808078,32 грн. та становить 501838,22 грн.; за актом від 31.12.2018 пеня нараховується за період: з 31.01.2019 по 01.07.2019 на суму 15399474,58 грн. та становить 2280387,95 грн.; за актом від 31.01.2019 пеня нараховується за період: з 05.03.2019 по 01.07.2019 на суму 9315246,09 грн. та становить 1076229,94 грн.; за актом від 28.02.2019 пеня нараховується за період: з 02.04.2019 по 01.07.2019 на суму 6471030,15 грн. та становить 1076229,94 грн.).

Коригуючи розрахунок 3% річних судом встановлено, що загальний розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу 33993829,14 грн. за загальний період: з 29.12.2018 по 01.07.2019, складає 374596,66 грн. (за актом від 30.11.2018 3% річних нараховуються за період: з 29.12.2018 по 01.07.2019 на суму 2808078,32 грн. та складають 42698,18 грн.; за актом від 31.12.2018 3% річних нараховуються за період: з 31.01.2019 по 01.07.2019 на суму 15399474,58 грн. та складають 192387,96 грн.; за актом від 31.01.2019 3% річних нараховуються за період: з 05.03.2019 по 01.07.2019 на суму 9315246,09 грн. та складають 91110,76 грн.; за актом від 28.02.2019 3% річних нараховуються за період: з 02.04.2019 по 01.07.2019 на суму 6471030,15 грн. та складають 48399,76 грн.).

Коригуючи розрахунок втрат від інфляції судом встановлено, що загальний розмір втрат, нарахованих на суму боргу 33993829,14 грн. за загальний період: січень 2019 – травень 2019 (кінцевий період нарахування втрат визначений позивачем), складає 954594,53 грн. (за актом від 30.11.2018 втрати від інфляції нараховуються за період: січень–травень 2019 на суму 2808078,32 грн. і складають 117007,84 грн.; за актом від 31.12.2018 втрати від інфляції нараховуються за період: лютий–травень 2019 на суму 15399474,58 грн. та складають 482846,65 грн.; за актом від 31.01.2019 втрати від інфляції нараховуються за період: березень–травень 2019 на суму 9315246,09 грн. та складають 244279,56 грн.; за актом від 28.02.2019 втрати від інфляції нараховуються за період: квітень–травень 2019 на суму 6471030,15 грн. та складають 110460,48 грн.).

Відповідачем заявлено клопотання за вих. № 240 від 18.02.2020 про зменшення розміру пені, в якому ПрАТ “Мелітопольгаз” просило суд зменшити нараховану позивачем пеню на 90%. Мотивуючи клопотання, зазначено, що ПрАТ “Мелітопольгаз” більш 10 років перебував в процедурі банкрутства, станом на травень 2017 року товариством було погашено всі грошові вимоги кредиторів, що складали 20722889 грн. З 02.02.2018 року всі розрахункові рахунки та майно відповідача перебували під арештом, через примусове стягнення за рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.10.2015. Сума заборгованості за рішенням суду була сплачена у червні 2018 року, проте через той факт, що протягом тривалого часу відповідач не сплачував податки та загальнообов`язкові збори через арешт рахунків, утворилась заборгованість біля 9 млн. грн., які також були стягнуті у примусовому порядку. Протягом 2019 року ПрАТ “Мелітопольгаз” намагалось стабілізувати фінансовий стан після перебування активів товариства під арештом за виконавчим провадженням. На сьогоднішній день відсутня заборгованість по обов`язковим платежем та зборам, проте залишається величезна кредиторська заборгованість перед АТ «Укртрансгаз». Починаючи із листопада 2019 за рішенням суду по справі 908/1533/18 на користь АТ «Укртрансгаз» розрахункові рахунки та все майно відповідача знов знаходяться під арештом відповідно до постанови приватного виконавця. Відповідач зазначив, що утворення заборгованості перед позивачем не є наслідком винних дій відповідача. ПрАТ «Мелітопольгаз», як і інші Оператори ГРМ, протягом 4 років звертається до Міністерства енергетики та вугільної промисловості та НКРЕКП з питанням перегляду тарифу на нормовані виробничі втрати. У 2015 році Оператори ГРМ звернулись із колективним позовом до Міненерговугілля. Рішенням суду Міненерговугілля зобов`язано затвердити розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних втрат природного газу для Операторів ГРМ за списком, включно і ПАТ «Мелітопольгаз». Рішення суду не виконано. Останній раз тариф переглядався у грудні 2016 року та не включає в себе фінансування необхідного обсягу ВТВ. Таким чином, через ігнорування рішення суду, не перегляд тарифу протягом останніх років, відповідач позбавлений можливості у повному обсязі сплачувати послуги, надані АТ «Укртрансгаз», адже кошти на проведення таких оплат просто не закладені в тариф товариства. Також відповідач звернув увагу суду, що за ліцензією ПрАТ «Мелітопольгаз» отримує прибуток за надання послуг з розподілу природного газу. Споживання природного газу досить сезонне, і значною мірою відбувається з листопада по квітень, тоді як протягом травня-жовтня товариство отримує мінімальні грошові надходження. Основну частину доходу ПрАТ «Мелітопольгаз» від оплати за надані послуги з розподілу природного газу складають сплати за природний газ побутовими споживачами (населенням), що надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки, а саме ДП «Газ Мелітополя» ПАТ «Мелітопольгаз». Таким чином, якщо в тариф не закладені зазначені витрати на оплату газу ВТВ, то отримати зазначені кошти з іншого джерела доходів на видається можливим. Враховучи всі наведені обставини, відповідач просив задовольнити заявлене ним клопотання.

Позивач проти заявленого клопотання заперечив, подавши до суду письмове заперечення. Зокрема, вважає заявлену до стягнення пеню не надмірно великою (менше 13% від суми порушеного зобов`язання). Відповідач не вчиняє будь-яких реальних дій для фактичного та повного виконання зобов`язання зі сплати суми основного боргу.

Частинами 1-2 ст. 233 ГК України визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2).

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Вирішуючи питання про зменшення пені за клопотанням відповідача, суд враховує, що розмір пені, встановлений сторонами в договорі, визначений у відповідності до положень ч. 2 ст. 231 Господарського Кодексу України і не перевищує законодавчо визначений розмір відповідальності. Відповідач не довів суду в установленому чинним ГПК України порядку того факту, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, що даний випадок є винятковим, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання ПрАТ “Мелітопольгаз” про зменшення розміру пені на 90%.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: у сумі 33993829,14 основного боргу, у сумі 4427374,90 грн. пені, у сумі 374596,66 грн. 3% річних, у сумі 954594,53 грн. втрат від інфляції. В іншій частині позову суд відмовляє з огляду на необґрунтованість.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 596255,93 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47-а, код ЄДРПОУ 05535349) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) суму 33993829 (тридцять три мільйони дев`ятсот дев`яносто три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн. 14 коп. основного боргу, суму 4427374 (чотири мільйони чотириста двадцять сім тисяч триста сімдесят чотири) грн. 90 коп. пені, суму 374596 (триста сімдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн. 66 коп. – 3% річних, суму 954594 (дев`ятсот п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто чотири) грн. 53 коп. втрат від інфляції та суму 596255 (п`ятсот дев`яносто шість тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 93 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – « 16» березня 2020.

Суддя М.В. Мірошниченко