Рішення № 88210229, 10.03.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.2020 Справа № 905/1965/19 (905/2027/19)

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Новікової К.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Приватного акціонерного товариства “Автотрейдінг Інвест” до Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 357 478,17 грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Автотрейдінг Інвест” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 357 478,17 грн., 31 458,06 грн. – інфляційні витрати, 13 309,93 грн. – 3% річних.

Ухвалою суду від 31.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №905/2027/19, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 18.12.2019 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.12.2019 передано справу №905/2027/19 за позовом Приватного акціонерного товариства “Автотрейдінг Інвест” до Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 357 478,17 грн., для подальшого розгляду Господарським судом Донецької області в межах справи №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства “К.Енерго” (85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, 34, код ЄДРПОУ 00131305).

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 08.01.2020 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку з відкриттям суддею Зекуновим Е.В. провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства “К.Енерго”, враховуючи ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.01.2020, справа №905/2027/19 передана для розгляду судді Зекунову Е.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.01.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Автотрейдінг Інвест” прийнято до провадження, строк розгляду справи розпочато спочатку, справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче судове засідання призначено на 13.02.2020 року.

03.02.2020 до господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.02.2020 закрито підготовче провадження у справі № 905/1965/19 (905/2027/19) та призначено розгляд справи по суті на 10.03.2020 року.

10.03.2020 у судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належними чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи., передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку статті 80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

ВСТАНОВИВ:

06 листопада 2006 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», назва якої згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була змінена на Акціонерне товариство «К.ЕНЕРГО» (далі – Енергопостачальна організація) та Приватним акціонерним товариством «Автотрейдинг Інвест» (далі – Абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у горячій воді № 1710087 (далі – Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

П. 2.2.1. Договору визначено зобов`язання Енергопостачальної організації постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Абонент, у свою чергу, зобов`язався виконати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені у Додатку № 4 до Договору. (п. 2.3.2. Договору)

Розділом 7 Договору (п.п. 7.1. – 7.3.) врегульовано наступний порядок вирішення спорів.

Спори сторін, пов`язані з укладанням, зміною, виконанням та розірванням цього Договору, регулюються Правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Сторони беруть на себе зобов`язання розглянути претензію іншої сторони та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі. У разі, якщо протягом 30 днів спір самостійно не врегульовано – сторони мають право на звернення до суду.

Відповідно до п. 8.1. Договору він набуває чинності з 6 листопада 2006 року та діє до 31 грудня 2007 року.

Згідно з п. 8.4. Договору, строк дії Договору вважається пролонгованим на кожний наступний рік, у разі, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено одним з контрагентів.

Договір складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.

Згідно з п. 2 Додатку № 1 до Договору орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної Абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих станом на 25 жовтня 2011 року, становить 565 793, 64 грн. (з урахуванням ПДВ).

Порядок розрахунків за теплову енергію врегульовано у Додатку № 4 до Договору, відповідно до якого Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

На підтвердження виконання Абонентом своїх зобов`язань за Договором позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення та акти приймання-передавання товарної продукції, згідно яких вбачається, що позивач сплачував авансові платежі за спожиту теплову енергію, надану відповідачем, у період з січня 2018 року по квітень 2018 року належним чином.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт від 31 травня 2019 року звіряння розрахунків за теплову енергію за спірним Договором, згідно з яким вбачається наявна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 357 478, 17 грн.

19 червня 2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду про розірвання Договору від 6 листопада 2006 року № 1710087 у зв`язку з припиненням 30 квітня 2018 року дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України, згідно з п. 1 якої сторони дійшли згоди розірвати з 30 квітня 2018р. Договір від 6 листопада 2006 року № 1710087, у зв`язку з чим з вказаної дати припиняються зобов`язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії.

Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

17 липня 2018 року позивачем направлено на адресу відповідача прохання про повернення надлишково сплачених коштів за спірним Договором в розмірі 357 478, 17 грн., проте, як зазначає позивач та не спростовує відповідач, станом на дату подання позовної заяви відповідь на претензію відповідачем не надавалася.

Суду відомо, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року за № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго».

Рішенням Київської міської ради від 24 квітня 2018 року №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018 та 2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000р. № 128/1105, від 21.12.2000р. № 129/1106, від 21.12.2000р. № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод «Енергія»), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», до 31 липня 2018 року включно (п.1.1);

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно (п.1.2.).

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання теплоенергетичне майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міського державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - Угода).

Спеціалізоване водогосподарське комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київводфонд» є підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання електроенергетичне майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, необхідне для передачі та постачання електричної енергії, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» після припинення Угоди.

Таким чином, з 01.05.2018 року котельні, теплові мережі та пункти, лічильники та інше допоміжне майно перейшло в експлуатацію до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», а Публічне акціонерне товариство «Київенерго» з 01.05.2018 року припинило діяльність у сфері теплопостачання.

Враховуючи викладене, судом встановлено відсутність повноважень відповідача на здійснення послуг з постачання теплової енергії з 01.05.2018 року.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Дослідивши зміст спірного Договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою договором енергопостачання; енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується ( ст. 275 Господарського кодексу України).

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, у період з січня 2018 року по квітень 2018 року позивачем сплачено вартість послуг у вигляді авансових платежів з надання теплової енергії суму у розмірі 365 090, 40 грн., що підтверджується банківськими виписками. Крім того, згідно з Актом звіряння розрахунків станом на 1 січня 2018 року, складеного між сторонами, переплата позивача за спірним Договором складала 312 145, 70 грн.

Відповідно до актів приймання-передавання теплової енергії позивачу у період з січня 2018 року по квітень 2018 року було поставлено теплову енергію у розмірі 319 757, 93 грн.

Таким чином, сума переплати позивачем послуг за Договором складає 357 478, 17 грн.

Викладені вище обставини кореспондуються з відомостями, викладеними в Акті звіряння розрахунків від 31 травня 2018 року, згідно якого вбачається, що позивачем переплачено суму за послуги за Договором у розмірі 357 478, 17 грн.

Акт звірки не може сам по собі бути належним доказом існування заборгованості, але, в умовах, коли заборгованість підтверджена іншими доказами ( платіжними дорученням, атами приймання-передачі, тощо), інформація за якими кореспондується із інформацією, викладеною в акті приймання-передачі товару, платіжних документах, залишити по за увагою підтверджену відповідачем в акті заборгованість не можливо, у зв`язку з чим акт, у даному випадку, представляє собою переконливий доказ підтвердження обставин, які відображені в інших доказах, таких як виписки з поточних рахунків, якими підтверджено перерахування коштів на виконання умов договору, тощо.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 910/1389/18.

Враховуючи, що позивачем надано акти приймання-передачі теплової енергії та банківську виписку, які підтверджують дані, викладені в акті звіряння розрахунків, суд дійшов висновку про доведеність наявності передплати позивачем на користь відповідача.

Відповідно до ч. ч.2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Судом встановлено, що додатковою угодою від 19 червня 2018 року спірний Договір розірвано з 30 квітня 2018 року. Сторонами погоджено, що з вказаної дати – 30 квітня 2018 року припиняються зобов`язання енергопостачальної компанії перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії.

Враховуючи, що спірні правовідносини припинили своє існування у зв`язку з розірванням Договору 30 квітня 2018 року, а також те, що з 1 травня 2018 року відповідач не має можливості постачати теплову енергію, позивач обрав належний спосіб захисту своїх прав у порядку, передбаченому Главою 83 Цивільного кодексу.

За положеннями до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Як вбачається з зазначеної норми, цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Суд звертає увагу, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України є загальними нормами, що регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі №6-122цс14, виходячи зі змісту ст. 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, які позивач просить стягнути, однак зобов`язання за цим договором припинились у зв`язку з юридичною неможливістю їх виконання з боку відповідача та його розірванням за згодою сторін, суд дійшов висновку, що у зв`язку з припиненням зобов`язання за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність стягнення позивачем суми безпідставно набутих коштів у розмірі 357 478, 17 грн. з відповідача.

Крім основної заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 31 458, 06 грн. та 3 % річних у розмірі 13 309, 93 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Позивачем у позовній заяві було надано розрахунок 3 відсотків річних, відповідно до якого останнім нараховані відсотки у розмірі 13 309, 93 грн. у період з 30 липня 2018 року по 25 жовтня 2019 року. Суд, перевіривши наданий розрахунок вважає його арифметично вірним та задовольняє вимоги щодо стягнення 3 відсотків річних у розмірі 13 309, 94 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 31 458, 06 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, за яким позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 31 458, 06 грн. у період з серпня 2018 року по серпень 2019 року, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат складає суму у розмірі 31 457, 00 грн., а тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків частково в рамках суми у розмірі 31 457, 00 грн.

Судовий збір у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Автотрейдінг Інвест” до Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 357 478,17 грн., 31 458,06 грн. – інфляційних витрат, 13 309,93 грн. – 3% річних. – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства “К.ЕНЕРГО” (85612, Донецька обл., Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Приватного акціонерного товариства “Автотрейдінг Інвест” (03062, м.Київ, просп. Перемоги, будинок 67, код ЄДРПОУ 31106821) суму безпідставно набутих коштів у розмірі 357 478,17 грн., інфляційні витрати у розмірі 31 457, 00 грн., 3 % річних у розмірі 13 309, 94 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 033, 67 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 10 березня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов