Рішення № 88209761, 11.03.2020, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3798/19

Провадження № 2/539/133/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

у складі : головуючого судді Іващенка Ю.А.,

при секретарі Мирна Т.Ф.,

з участю : відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ПРАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПРАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, мотивуючи тим, що 25.10.2017 року між ПРАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір №711006-2101-0000001 добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Класичне», за яким були застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Renault Megane д.н.з НОМЕР_1 . 16.11.2017 р. на вул. Котляревського, вул. Костянтинівській у м. Прилуки Чернігівської області відбулася ДТП за участі страхувальника та ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом ГАЗ 2705, д.н.з. НОМЕР_2 (власник — ОСОБА_3 ), здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонений сигнал світлофору та припустив зіткнення із застрахованим ТЗ, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.12.2017 р. по справі № 742/3616/17 встановлено, що ДТП відбулася внаслідок порушення винуватцем ДТП п.п. «е» п.8.7.3 Правил дорожнього руху України. Крім того, зазначеною постановою визнано винуватця ДТП винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 16.11.2017 р. позивач отримав від страхувальника повідомлення №15846 про настання події, що має ознаки страхового випадку та заява на виплату страхового відшкодування. 23.11.2017 р. позивач отримав заяву на виплату страхового відшкодування до справи №15846. 24.11.2017 р. позивач здійснив страхове відшкодування страхувальнику за Договором страхування відповідно до ст.ст. 20, 25 Закону України «Про страхування». Так, позивачем на підставі рахунку СТО (ФОП ОСОБА_4 ) №023 від 17.11.2017 р. було складено Страховий акт №1601-2101/17-71101, відповідно до якого сума страхового відшкодування за Договором страхування склала 117 939,15 гри. На підставі цих документів вказана сума була перерахована позивачем на рахунок страхувальника. На момент ДТП транспортний засіб, яким керував відповідач, відповідно до інформації, що міститься в Централізованій базі даних МТСБУ, був застрахований за договором обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №АМ/1566030 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (наразі ліквідоване). Отже, до позивача на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги, яке потерпілий мав до відповідача як особи, яка безпосередньо завдала йому шкоди внаслідок ДТП у розмірі 117 939,15 грн. З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачу письмові вимоги (претензії) вих. №222 від 21.06.2019 р. та № 335 від 05.07.2019 р про відшкодування шкоди в розмірі 117 939,15 грн. Станом на момент подання до суду цього позову вказану вимогу не задоволено.

Позивач прохає суд стягнути з відповідача завдану ним шкоду в розмірі 117939,15 грн..

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, надав суду клопотання з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги прохав задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, прохав відмовити в його задоволенні, пояснював, що на ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», як страховика третьої особи, покладений відповідний обов`язок у межах суми страхового відшкодування виплатити позивачу страхове відшкодування. Позивач в позові зазначив, що ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» ліквідоване, що не відповідає дійсності. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» з 13.06.2019 року знаходиться в стані припинення та встановлені строки для заявлення кредиторів своїх вимог, правом яких має, на його розуміння скористатись позивач. В матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» та МТСБУ або до суду у зв`язку з припиненням страховика. Вважає, що позивач має право звернутись з аналогічною позовною заявою до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» та МТСБУ у порядку, визначеному діючим законодавством України. Крім того вважає, що позивач помилково прийшов до неправомірного висновку щодо вибору відповідача стосовно свого права вимоги регресного відшкодування.

Заслухавши відповідача, з`ясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих учасниками справи, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ст. 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Судом встановлено, що 16.11.2017 р. о 04-50 год. ОСОБА_1 в м. Прилуки по вул. Котляревського, керуючи транспортним засобом ГАЗ 2705, д.н.з. НОМЕР_2 здійснив проїзд регульованого перехрестя вул. Костянтинівська-Котляревського на заборонений сигнал світлофору, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом Renault Megane д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.12.2017 р. по справі № 742/3616/17 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень на користь держави.

Відповідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3017320424327036 виданої УПП у м. Києві під час ДТП 16.11.2017 року о 04 годині 30 хвилин автомобіль Renault Megane д.н.з НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження: бокової правої частини, задньої правої частини.

Згідно вимог ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ч. 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2017 року між ПРАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір №711006-2101-0000001 добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Класичне», за яким були застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечить закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Renault Megane д.н.з НОМЕР_1 .

16.11.2017 року до позивача звернувся водій транспортного засобу - автомобіля Renault Megane д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_2 із повідомленням №15846 про настання події, що має ознаки страхового випадку та 23.11.2017 року із заявою на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до рахунку-фактури №023 від 17.11.2017 року вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу Renault Megane д.н.з НОМЕР_1 складає 117939,15 грн.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В подальшому, позивачем на підставі рахунку № НОМЕР_3 /17-71101 суми страхового відшкодування від 23.11.2017 року та страхового акту №1601-2101/17-71101 від 24.11.2017 року, було нараховано та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 117939,15 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №4336 від 24.11.2017 року.

На момент ДТП транспортний засіб ГАЗ 2705, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував відповідач ОСОБА_1 був застрахований за договором обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №АМ/1566030 від 10.08.2017 року у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну 100 000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» ліквідоване, однак згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006165764 від 09.01.2020 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» з 13.06.2019 року перебуває в стані припинення, за рішенням засновників.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було надіслано відповідачу письмову вимогу №222 від 21.06.2019 р. згідно якої позивач прохав відповідача відшкодувати шкоду в розмірі 17 939,15 грн.

Позивач надіслав відповідачу ОСОБА_1 претензію про відшкодування шкоди від 05.07.2019 року в якій зазначено, що відповідно до полісу №1566030 відшкодування збитків у розмірі 100 000,00 грн. покладено на ТДВ «СТ «Домінанта», яке наразі перебуває на стадії ліквідації, а тому прохав ОСОБА_1 відшкодувати шкоду в розмірі 117 939,15 грн..

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»).

Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 117 939,15 грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань:

1. Договірне зобов`язання між позивачем і потерпілою особою - за договором добровільного майнового страхування;

2. Деліктне зобов`язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП;

3. Договірне зобов`язання між відповідачем і ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Суд доходить до висновку про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

В даній справі ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» як страховик відповідача (завдавача шкоди) не набуло право регресу до останнього. Таке право ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» могло би набути, відшкодувавши потерпілому завдану йому шкоду, а також за наявності умов, визначених статтею 38 вказаного Закону.

Вимога позивача (страховика потерпілого) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останнього.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована у ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» на підставі полісу страхування власників наземних транспортних засобів №АМ/1566030, а страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну за даним полісом становить 100 000,00 грн., то до стягнення з відповідача підлягає різниця між фактичним розміром завданої шкоди (117 939,15 грн.) і сумою страхового відшкодування (100 000,00 грн.), а саме майнова шкода в розмірі 17 939 грн. 15 коп.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПРАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» майнову шкоду в розмірі 17 939 грн. 15 коп.

Також, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 292,19 грн. судового збору (17 939,15 грн. * 1 921 грн. /117 939,17 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ПРАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» /місце знаходження 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, код ЄДРПОУ 22868348/ до ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 / про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПРАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» майнову шкоду в розмірі 17 939 (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПРАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» судовий збір в розмірі 292 грн. 19 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення 16.03.2020 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Ю.А. Іващенко