Ухвала суду № 88208465, 16.03.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №361/1204/19

Провадження №1-кп/359/287/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

10 березня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі колегії суддів:

головуючого судді Вознюка С.М., суддів Чирки С.С. та Борця Є.О.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Прокопів В.М., потерпілої ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , його захисників – адвокатів Сікорського О.Ф., Назаренко Д.Л., Циганкова А.І., Кишканя С.В.,

в закритому судовому засіданні під час судового розгляду з технічною фіксацією кримінального провадження №120181101300003380, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2018 року, що надійшло до суду за підсудністю з Київського апеляційного суду, з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, з вищою освітою,зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч.3 ст. 152, ч.2 ст. 153 КК України, -

розглянувши в порядку ст. 331 КПК України клопотання прокурора Прокопів Вікторії Михайлівни про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження. В даному провадженні здійснюється судовий розгляд.

У судовому засіданні, яке було призначене на 14 год. 30 хв. 10.03.2020 року оголошено перерву до 15 год. 00 хв. 20.03.2020 року у зв`язку з викликом свідків.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, визначені ст. 177 КПК України, на момент розгляду даного питання в суді не припинили існувати, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його процесуальну поведінку.

Потерпіла підтримала думку прокурора та вважала за можливе продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений та його захисники заперечили щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на відсутність підстав для подальшого його утримання в умовах слідчого ізолятору, тому просили обрати інший більш м`який запобіжний захід на розсуд суду.

Заслухавши думку сторін, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

В порядку передбаченим ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування від суду та (або) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання щодо зміни чи продовження дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та/або реєстрації, стан здоров`я його дружини, міцність соціальних зв`язків, відсутність судимостей.

Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею та судом враховано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою судам належить враховувати, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує їм.

Встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років та тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 153 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років відповідно.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14.01.2020 визначено підсудність, в порядку ст. 34 КПК України, за Бориспільським міськрайонним судом Київської області.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.01.2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці. Термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 становить до 24 год.00 хв. 16.03.2020 року, а завершити розгляд справи до указаної дати неможливо.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

Санкцією ч. 3 ст. 152 КК України передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Санкцією ч.2 ст.153 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про наявність вказаних ризиків свідчать наступні факти, зокрема: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років позбавленням волі, а тому під тягарем можливого покарання він може переховуватися від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.

При цьому, на даний час відносно обвинуваченого ОСОБА_2 продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який наразі, починаючи з моменту застосування цього запобіжного заходу не зменшився і не відпав, та полягає у вірогідності переховування від суду з метою уникнення покарання у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину і жодним чином не спростовується наявністю постійного місця проживання та міцними соціальними зв`язками у вигляді сім`ї. Даний ризик, на даний час, з урахуванням позиції обвинуваченого щодо порядку судового розгляду, виправдовує подальше обмеження права ОСОБА_2 перебувати на волі та відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи наразі будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обґрунтуванням необхідності тривалого тримання особи під вартою може бути суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ Москаленко проти України від 20.05.2010 року).

З цього приводу, на думку суду, жоден з інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним вище ризикам.

Встановлено, що запобігання ризикам переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування, перешкоджання ним розгляду кримінального провадження, суспільний резонанс кримінального провадження. Це має превалююче значення та виправдовує продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Враховуючи, що злочини, за якими обвинувачується ОСОБА_2 , тобто злочини передбачені ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, пов`язані із застосуванням насильства, в даному випадку згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, відсутні підстави також для додаткового визначення розміру застави.

Обставини, які були враховані судом при обранні та продовженні запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою не змінились та не відпали, а тому вважаю, що є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є виправданим та достатнім у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_2 , що необхідно для виконання завдання кримінального судочинства.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною, яка підтримує державне обвинувачення, суд приходить до переконання, що для заміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, ступень ризиків, які були встановлені судом, не змінилися.

Отже, відсутність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише сприятиме уникненню ним явки до суду під загрозою можливого покарання. З цього приводу, суд вважає, що обрання менш суворого запобіжного заходу може призвести до уникнення ОСОБА_2 відповідальності.

Тому, враховуючи, що запобігання наведених ризиків становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні правопорядку та відправлення кримінального судочинства, цей інтерес має превалююче значення над принципом поваги до свободи особистості та виправдовує продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому даний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеному ризику, зважаючи на тяжкість вчиненого злочину, суворість можливого покарання та суспільний інтерес, викликаний обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину проти статевої свободи неповнолітньої потерпілої. При цьому суд вважає, що

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими.

Тому суд дійшов до переконання, що обвинувачуваному ОСОБА_2 належить продовжити строк тримання під вартою на 60 діб.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 331, 350, 369, 370-372, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Прокопів Вікторія Михайлівни, - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

Продовжити утримувати обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах Держаної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, до 24.00 год. 08.05.2020 року.

Ухвала суду про продовження дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з моменту проголошення ухвали суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Оголошено повний текст ухвали суду 16.03.2020 року.

Головуючий: С.М.Вознюк

Судді: С.С.Чирка

Є.О.Борець