Рішення № 88205564, 26.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Київ №640/16866/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю представників:

позивача - адвоката Рибченко Н.М.,

відповідача: Завгороднього В.С., Новака А.А.,

третьої особи - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного прова-дження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Міністерства інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), про визнання протиправ-ним та нечинним наказу від 20.08.2014 №757,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати наказ Міністерства транспорту України від 20.08.2004 №757 протиправним (таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним в частині затвердження Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень паса-жирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку та Порядку проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту.

Оголошення про оскарження акта розміщено в Офіційному віснику України, №84, від 01.11.2019, с. 411.

Підставою позову є невідповідність оскаржуваного акта вимогам Закону України "Про адміністративні послуги". Позивач зазначає, що для здійснення господарської діяльності з перевезень вантажів у міжнародному сполученні він має потребу в адміністративній послузі з отримання дозволів, порядок видачі яких затверджено оскаржуваним актом. Пункти 3.8, 3.9, 3.11, 3.12 оскаржуваного акта встановлюють додаткові обмеження та підстави для відмови у видачі дозволів, які не передбачені законом. Вважає, що оскаржуваний акт прий-нятий відповідачем з перевищенням повноважень та не відповідає таким вимогам юридичної визначеності, як однозначність і чіткість правового регулювання, й порушує право позивача на отримання адміністративної послуги у встановленому законом порядку.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові, посилаючись на те, що оскаржуваний акт прийнято в межах своїх повноважень, передбачених ст. 55 Закону України "Про автомобільний транспорт", і відповідає актам вищої юридичної сили. Зазначені позива-чем положення п.п. 3.8, 3.9, 3.11, 3.12 оскаржуваного акта стосуються питання забезпечення дозволами, які мають обмежені річні квоти, з урахуванням ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про міжнародні автомобільні перевезення від 18.05.1992 (далі - Міжнародна угода). Пункт 3.8 стосується забезпечення і оформлення дозволів, що не є адміністративною послугою; п.п. 3.9 і 3.11 узгоджуються із Законом України "Про автомобільний транспорт" та Міжнародною угодою щодо оформлення дозволів в межах квот; п. 3.12 не містить заявлених позивачем невідповідностей. Зауважив, що оспорюваними є окремі положення акта, проте позивач просить визнати протиправним і нечинним акт в цілому.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не спростовано доводів позивача. Міжнародна угода не встановлює порядок видачі дозволів та обмежень, а п. 3.9 передбачає створення Комісії, яка наділена правом введення додаткових обмежень тимчасового характеру у разі недостатнього залишку квоти дозволів певного виду, що, на думку позивача, є підставою для відмови у наданні адміністративної послуги.

Відповідач подав заперечення, в яких зазначив, що ним не стверджувалось встанов-лення Міжнародною угодою іншого порядку видачі дозволів та обмежень, а стверджувалось про відповідність оскаржуваного Порядку законодавству і міжнародним договорам, зокрема положення Міжнародної угоди були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного акта. Зазначає, що рішення Комісії мають виключно рекомендаційний характер і не вста-новлюють підстав для відмови у наданні адміністративної послуги, як вважає позивач. Зауважив на тому, що визнання нечинним акта призведе до блокування системи з оформ-лення, видачі, використання дозволів на поїздку по територіях іноземних держав.

Третя особа подала письмові пояснення, в яких просить відмовити в позові, стверджу-ючи, що відповідач діяв згідно з ч. 1 ст. 8 Міжнародної угоди, якою передбачено, що дозволи оформлюються в межах квот, які встановлюються кожного року компетентними органами Договірних Сторін на основі паритету. Зазначила, що на засіданні Комісії 19.07.2019 з урахуванням недостатнього залишку дозволів Республіки Польща для планомірної роботи українських перевізників до кінця 2019р. прийнято рішення про введення додаткових обме-жень тимчасового характеру щодо наявного залишку, зокрема щодо видачі транзитних дозволів по 5400 дозволів у серпні-вересні 2019р. виключно у пунктах видачі дозволів: "Бориспіль", "Вінниця", "Голоби", "Ковель", "Коростень", "Львів" і "Хмельницький", а універсальних дозволів - у пунктах видачі дозволів: "Бориспіль", "Ковель" і "Львів". Оформлення дозволів розпочалось з дати затвердження вказаного рішення Комісії наказом Мінінфраструктури від 23.07.2019 №572

Позивач подав відповідь на пояснення третьої особи, в яких зазначив, що третьою особою не заперечується, що нею надаються адміністративні послуги, а також те, що відповідачем створено Комісію, яка встановлює додаткові обмеження у видачі дозволів.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом вста-новлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Пунктом 1 наказу Міністерства транспорту України від 20.08.2004 №757 "Про впоряд-кування системи оформлення, видачі, використання та обліку дозволів на міжнародні переве-зення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.08.2004 за №1075/9674 (із змінами і доповненнями), затверджено Поря-док оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку та Порядок проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту.

Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному спо-лученні, їх обміну та обліку, затверджений вищевказаним наказом (у редакції наказу Мінінфраструктури від 19.04.2013 №239 із змінами, внесеними згідно з наказом Мінінфра-структури від 11.09.2015 №363) (далі - Порядок) містить такі положення:

"3.8. Міністерством інфраструктури України з метою дотримання вимог міжна-родних договорів України з питань міжнародних перевезень встановлюються обмеження щодо забезпечення дозволами, які мають обмежені річні квоти, на поїздку територією окремих іноземних держав деяких категорій транспортних засобів, а саме:

оформлення проводити на екологічні автомобілі: «зелений», «особливо зелений і безпечний», «Євро-3 безпечний», або тільки на «особливо зелений і безпечний», «Євро-3 безпечний», або тільки на «Євро-3 безпечний» та вищої категорії екологічної безпеки;

оформлення проводити на завантажені автомобілі;

оформлення проводити на певні види перевезень;

оформлення проводити на автомобілі, повна маса яких перевищує 10 тонн.

Обмеження щодо дозволів, які мають обмежені річні квоти на поїздку територією окремих іноземних держав деяких транспортних засобів, наведено в додатку 2 до цього Порядку.";

"3.9. Міністерство інфраструктури України утворює Комісію з розгляду питань, пов`язаних з оформленням, видачею, обліком та аналізом ефективності використання дозволів на поїздку по територіях іноземних держав (далі - Комісія), у складі не менш як десяти членів з представників відповідних структурних підрозділів Міністерства інфра-структури України, уповноваженого органу, громадських і професійних об`єднань, асоціацій, а також представників підприємств, установ, організацій, їх об`єднань, що входять до сфери управління Міністерства інфраструктури України, які не здійснюють міжнародних автомобільних перевезень.

Для забезпечення прозорості розгляду питань, а також рівноправності у прийнятті рішень склад Комісії формується таким чином, щоб кількість представників державних органів, а також підприємств, установ, організацій, що входять до складу цієї Комісії, не перевищувала кількості представників громадських і професійних об`єднань, асоціацій.

Засідання Комісії веде голова Комісії, а у разі його відсутності - заступник голови Комісії. Комісія скликається за рішенням голови Комісії або його заступника, але не рідше одного разу на місяць.";

"3.11. Комісія на своїх засіданнях розглядає та приймає рішення з таких питань:

достатність забезпечення автомобільних перевізників - резидентів дозволами;

ефективність використання дозволів українськими автомобільними перевізниками;

введення додаткових обмежень тимчасового характеру у разі недостатнього залишку квоти дозволів певного виду, на завантаження, за екологічними параметрами автомобільного транспортного засобу, за повною масою автомобільного транспортного засобу, за видами перевезень до вирішення питання щодо виділення для України додаткової квоти зазначеного виду дозволів.";

"3.12. Автомобільні перевізники, які систематично порушують строки повернення дозволів (мають п`ять або більше неповернутих дозволів), заносяться до відповідного пере-ліку, що розміщується на веб-сайті уповноваженого органу. Таким автомобільним перевіз-никам припиняється видача дозволів. Видача дозволів відновлюється після повернення автомобільним перевізником виданих йому дозволів, які не були повернуті протягом 90 днів з дати отримання.".

Спірні правовідносини виникли у сфері нормотворчої діяльності органів державної влади та стосуються відповідності вищевказаного наказу в частині затвердження названих Порядків і зазначених п.п. 3.8, 3.9, 3.11, 3.12 актам вищої юридичної сили.

Оцінюючи наявність у позивача права на оскарження акта, суд зважає на таке.

Статтею 264 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо оскар-ження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Ре-спубліки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Судом встановлено, що позивач надає послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", зокрема міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобі-лями, причепами та напівпричепами, що визнається учасниками справи та підтверджується копією наявної у позивача ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транс-порті Міністерства транспорту та зв`язку України Серія АВ №510459, виданою 04.03.2010.

Позивач надав копії рахунків Укртрансбезпеки та квитанцій, які підтверджують здійснення позивачем впродовж 2019р. оплати за надання адміністративних послуг з видачі дозволів, у т.ч. з міжнародних перевезень вантажів.

Також, судом встановлено, що водій транспортного засобу, який належить позивачу, 16.08.2019 звернувся на пункті видачі дозволів "Київ" до представника Укртрансбезпеки з проханням видати універсальний дозвіл Е3 до Чехії через Польщу та отримав відмову у видачі з посиланням рішення Комісії з розгляду питань, пов`язаних з оформленням, видачею, обліком та аналізом ефективності використання дозволів на поїздку по територіях іноземних держав (Комісія), оформлене протоколом від 19.07.2019 №24, затверджене наказом Мін-інфраструктури від 23.07.2019 №572, що визнається учасниками справи і підтверджується копіями запитів позивача на інформацію №№111-113, 115 від 16.08.2019, адресованих відповідачу і третій особі, копіями листів-відповідей Мінінфраструктури від 16.08.2019 №9463/25/10-19 і Укртрансбезпеки від 22.08.2019 №5553/02/15-19.

Зважаючи на застосування до позивача положень Порядку, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на оскарження спірного акта та про належність позивача у справі.

Оцінюючи наявність у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваного акта, суд зважає на таке.

Як зазначено в преамбулі оскаржуваного наказу, його прийнято згідно з Законом України "Про автомобільний транспорт".

Частинами 1, 3, 5 ст. 55 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" визначено, що види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення (ч. 1).

Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обліку та обміну визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту (ч. 3).

Порядок проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конфе-ренції Міністрів Транспорту визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту (ч. 5).

Згідно з Положенням про Міністерство транспорту України, затвердженим Указом Президента України від 11.05.2000 №678/2000, чинним, на час прийняття оскаржуваного акта, дане Міністерство (Мінтранс) було центральним органом виконавчої влади; головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, яке забезпечувало реалізацію державної політики в галузі транспорту та навігаційно-гідрографічного забезпе-чення мореплавства.

Згідно з п. 2 цього Положення Мінтранс у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх повноважень Міністерство організовує виконання актів законодавства України і здійснює контроль за їх реалізацією.

Згідно з пп. 23 п. 4 цього Положення Мінтранс відповідно до покладених на нього завдань організовує розроблення проектів нормативно-правових актів з питань функціону-вання та безпечної роботи транспортного комплексу України.

Згідно з п. 7 цього Положення Мінтранс у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти Мінтрансу підлягають реєстрації в установленому законодавством порядку.

Аналогічні положення були передбачені у п.п. 1, 2, 8 Положення про Мінінфра-структури, затвердженим Указом Президента України від 12.05.2011 №581/2011, який був чинним на час внесення змін і доповнень наказом Мінінфраструктури від 19.04.2013 №239.

На час внесення змін і доповнень наказом Мінінфраструктури від 11.09.2015 №363 та на час розгляду цієї справи чинним є Положення про Мінінфраструктури, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460.

Згідно з п. 1 цього Положення Мінінфраструктури є центральним органом виконавчої влади; головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морсь-кого та річкового транспорту.

Згідно з п. 2 цього Положення відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з пп. 13 п. 4 цього Положення відповідач відповідно до покладених на нього завдань затверджує порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку територією іноземних держав під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку; проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської конференції міністрів транспорту, та інших дозволів, передбачених міжнародними договорами України.

Отже, затверджуючи оскаржуваним наказом Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку та Порядок проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту, а також вносячи до цих Порядків зміни наказами Мінінфраструктури від 19.04.2013 №239 та від 11.09.2015 №363, відповідач діяв у межах своїх повноважень та відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 55 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Оцінюючи аргументи сторін по суті спору, суд зважає на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 №929 затверджено перелік платних адміністративних послуг, що надаються Укртрансбезпекою, згідно з додатком 2, зокрема видача дозволу на поїздку територією іноземних держав під час виконання переве-зень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (п. 13 додатку 2).

Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначені Законом України від 06.09.2012 №5203-VI "Про адміністративні послуги", який набрав чинності з 07.10.2012.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 3 Закону України "Про адміністративні послуги" законодавство у сфері надання адміністративних послуг складається з Конституції України, цього та інших законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері надання адміністративних послуг.

Надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з ураху-ванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відпо-відних сферах, зокрема Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством України у сфері надання адміністративних послуг, застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що на території Украї-ни центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на виконання перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично виконується (ч. 10 ст. 6); міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів забезпечує централь-ний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, який у межах своїх повноважень, зокрема, забезпечує видачу дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (абз. 7 ч. 2 ст. 54).

Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті згідно з п. 1 Положення про Укртранс-безпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103.

Вказані нормативні положення і надані позивачем до суду копії рахунків Укртранс-безпеки та квитанцій про оплату позивачем адміністративних послуг беззаперечно доводять, що видача Укртрансбезпекою дозволу на поїздку територією іноземних держав під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, є адміністративною послугою.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про адміністративні послуги" виключно зако-нами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, вста-новлюються перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.

Позивач послався на дані з Єдиного державного порталу адміністративних послуг (https://my.gov.ua/info/service/byservicescope-111/3247/details) щодо адміністративної послуги "Видача дозволу на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні", де у розділі "опис послуги" зазначено підстави для відмови у наданні адмініс-тративної послуги та перелік нормативно-правових актів з питань адміністративної послуги, серед яких оскаржуваний наказ Мінтрансу від 20.08.2004 №757.

Проаналізувавши оспорювані положення п.п. 3.8, 3.9, 3.11, 3.12 розділу ІІІ Порядку, наведені судом вище, суд дійшов таких висновків.

Пунктом 3.8 розділу ІІІ Порядку передбачено встановлення відповідачем з метою дотримання вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень певних обмежень щодо забезпечення дозволами, які мають обмежені річні квоти, на поїздку терито-рією окремих іноземних держав деяких категорій транспортних засобів, залежно від еколо-гічної категорії автомобіля, завантаженості, виду перевезення, ваги автомобіля. Також, у додатку 2 до цього Порядку відповідачем визначені обмеження щодо дозволів, які мають обмежені річні квоти, на поїздку територією окремих іноземних держав деяких транс-портних засобів.

Даний пункт не містить правових норм, які б визначали підстави для відмови у видачі дозволу на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, як помилково вважає позивач, тому не суперечить Закону України "Про адміністративні послуги". Встановлення відповідачем обмежень при оформленні дозволів з метою дотри-мання вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень не є адмініс-тративною послугою і не підпадає під регулювання вказаного Закону.

Пункт 3.9 розділу ІІІ Порядку, яким передбачено утворення Комісії, її склад, порядок діяльності, також не містить норм, які б визначали підстави для відмови у видачі дозволу на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, тому не під-падає під регулювання Закону України "Про адміністративні послуги" і не суперечить йому.

Пунктом 3.11 розділу ІІІ Порядку передбачено питання, які розглядаються Комісією та з яких Комісія приймає рішення, а саме: достатність забезпечення автомобільних перевізни-ків - резидентів дозволами; ефективність використання дозволів українськими автомобіль-ними перевізниками; введення додаткових обмежень тимчасового характеру у разі недостат-нього залишку квоти дозволів певного виду, на завантаження, за екологічними параметрами автомобільного транспортного засобу, за повною масою автомобільного транспортного засобу, за видами перевезень до вирішення питання щодо виділення для України додаткової квоти зазначеного виду дозволів.

Цей пункт кореспондується з попередніми і не містить норм, які б визначали підстави для відмови у видачі дозволу на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжна-родному сполученні, тому не суперечить Закону України "Про адміністративні послуги", також. Робота і повноваження Комісії, передбачені цим пунктом, не є адміністративною послугою, тому не підпадає під регулювання Закону України "Про адміністративні послуги".

Отже, заперечення відповідача про те, що положення п.п. 3.8, 3.9, 3.11 розділу ІІІ Порядку не містять норм, які б встановлювали підстави для відмови у видачі дозволів, є вірними. Погоджуючись із запереченнями відповідача, суд вважає доводи позивача про невідповідність цих положень Закону України "Про адміністративні послуги" безпідставни-ми. Суд зауважує, що вказані в "описі послуги" підстави для відмови у наданні адміністра-тивної послуги (https://my.gov.ua/info/service/byservicescope-111/3247/details) не стосуються і не випливають із змісту цих пунктів, тому не доводять їх незаконність.

Посилання у листах Мінінфраструктури від 16.08.2019 №9463/25/10-19 і Укртрансбез-пеки від 22.08.2019 №5553/02/15-19 на п.п. 3.2, 3.9, 3.11 Порядку і рішення Комісії, оформле-не протоколом від 19.07.2019 №24, затверджене наказом Мінінфраструктури від 23.07.2019 №572, не доводить обґрунтованості доводів позивача щодо незаконності цих пунктів. Водно-час правомірність вказаного рішення Комісії чи відмови Укртрансбезпеки у видачі позивачу дозволу на пункті видачі дозволів "Київ" 16.08.2019 не є предметом розгляду цієї справи.

Щодо п. 3.12 розділу ІІІ Порядку, то ним передбачено припинення видачі дозволів окремим автомобільним перевізникам (які систематично порушують строки повернення доз-волів (мають п`ять або більше неповернутих дозволів протягом 90 днів з дати отримання)).

Суд зауважує, що дана підстава вказана в переліку підстав для відмови у наданні адміністративної послуги (https://my.gov.ua/info/service/byservicescope-111/3247/details), що відповідачем спростовано не було.

Отже, фактично, даний пункт передбачає відмову у наданні адміністративної послуги.

Відповідач зазначив, що п. 3.12 Порядку прийнято на виконання повноважень, делего-ваних відповідачу відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Проте, зміст ч. 1 ст. 55 цього Закону, яка наведена судом вище, не встановлює такої підстави для відмови у наданні адміністративної послуги. Міжнародна угода, про яку зазна-чає відповідач у відзиві, теж не передбачає таких підстав. Інших законів, які б таку підставу встановлювали, відповідач чи третя особа не зазначили, а судом таких не встановлено.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з обґрунтованістю доводів позивача про те, що п. 3.12 розділу ІІІ Порядку не відповідає п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про України адміністративні послуги", тому є незаконним. Щодо визнання цього пункту протиправним, то підстав для цього не має, оскільки згідно з листом Укртрансбезпеки від 22.08.2019 №5553/02/15-19 та пояснень учасників справи позивачу відмовлено у видачі дозволу 16.08.2019 з інших підстав, ніж передбачені п. 3.12 розділу ІІІ Порядку.

Щодо незаконності чи невідповідності актам вищої юридичної сили інших положень цього Порядку, та/або Порядку проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Євро-пейської Конференції Міністрів Транспорту, то позивач таких підстав не зазначив, а судом таких підстав не встановлено. Процедура прийняття, погодження і затвердження оскаржу-ваних актів позивачем не оспорюється.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача у частині визнання незаконним і нечинним п. 3.12 розділу ІІІ Порядку. В іншій частині вимога позивача є безпідставною і необґрунтованою, тому задово-ленню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 241-246, 250, 264, 265 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відпові-дальністю "Васт-Транс".

2. Визнати незаконним та нечинним п. 3.12 розділу ІІІ Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженого наказом Міністерства транспорту України 20.08.2004 №757, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.2004 за №1075/9674.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" у задоволенні адміністративного позову в іншій частині.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс";

вул. Лісна, 1, с. Петрушки, Києво-Святошинський район, Київська область, 08113;

код ЄДРПОУ 30367782.

Відповідач: Міністерство інфраструктури України;

просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37472062.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна служба України з безпеки на транспорті;

просп. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 16.03.2020.

Суддя Д.А. Костенко