Постанова № 8820493, 12.06.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2009 року 15:12 Справа № 2-а-2631/09

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Харченко С.В.,

при секретарі: Зінов'євій А.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лемішко К.П.

від відповідача: директор Макаркін С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав- Хмельницькому до Дочірнього підприємства «Завод «Точмаш» Відкритого акціонерного товариства «Інженерна компанія «Досвід» про стягнення заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав-Хмельницькому звернулось до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Завод «Точмаш» Відкритого акціонерного товариства «Інженерна компанія «Досвід» заборгованості по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 37 455 грн. 60 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач станом на 22.12.2008 має перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Переяслав - Хмельницькому заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка підтверджується розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті Дочірнім підприємством „Завод „Точмаш" Відкритого акціонерного товариства „Інженерна фірма „Досвід" за жовтень та листопад 2008 року.

Під час судового розгляду позивачем до суду подано заяву № 1889/03 від 11.06.2009 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, просить суд стягнути з Дочірнього підприємства „Завод „Точмаш" Відкритого акціонерного товариства „Інженерна фірма „Досвід" 13 079 грн. 26 коп.

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В той же час, представник відповідача позов визнав, що підтверджується письмовою заявою, яка приєднана до матеріалів справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Цією ж статтею встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї - небудь права, свободи або інтереси.

Суд у судовому засіданні пояснив представнику відповідача наслідки визнання адміністративного позову та переконався, що відповідач і надалі наполягає на визнанні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон України № 1058 - IV), платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за №10-31-04-182, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України № 1058 - IV.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 17 та частини 6 статті 20 Закону України № 1058 - IV, страхувальник, яким є відповідач, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція) встановлено, що обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, що визначаються відповідно до п. п. 4.1., 4.2. пункту 4 Інструкції та відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»: 33.2 відсотки для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, які використовують працю найманих працівників від суми фактичних витрат на оплату плати працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Згідно частин 6, 12 статті 20 Закону України № 1058 - IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Судом встановлено, що відповідачем до Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав - Хмельницькому Київської області було подано розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень та листопад 2008 року із самостійно визначеною відповідачем сумою страхових внесків, що підлягають сплаті, а саме: за жовтень - 24 338 грн. 07 коп., листопад - 17 967 грн. 32 коп.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України № 1058 - IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, розмір яких визначено пунктами 8, 9 ст. 106 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково сплачено суму заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується поясненнями представників сторін та наданими у судовому засіданні представником позивача картками особового рахунку відповідача.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 13 079 грн. 26 коп.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.

Крім того, проти наявності зазначеної заборгованості представник відповідача не заперечував та визнав позов у повному обсязі.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав - Хмельницькому Київської області у розмірі 13 079 грн. 26 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив та позов визнав; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

30489400, місцезнаходження: 02140, Київська область, м. Переяслав -Хмельницький, вул. Петропавлівська, 34) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Переяслав - Хмельницькому районі Київської області (р/р 256033181 у Переяслав - Хмельницькому відділенні Ощадбанку України № 3029, МФО 320100, ідентифікаційний код 22201259, місцезнаходження: 08400, Київська область, м. Переяслав - Хмельницький, вул. Гімназійна, 37) суму заборгованості у розмірі 13 079 грн. (тринадцять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 26 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.