Постанова № 8820440, 25.05.2009, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 року № 2-а-5591/09/1070

17:27 м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Панової Г.В.,

при секретарі судового засідання: Бондаренко О.В.,

за участю представників:

від позивача - Погорєлов А.В.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребат» про стягнення заборгованості за страховими внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Кивської області (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребат» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за страховими внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1426, 76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад, грудень місяці 2008 року в сумі 1426, 76 грн. Вказана заборгованість підтверджується даними розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад та грудень 2008 року.

Ухвала ми Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2009 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 08.04.2009 о 15 год. 15 хв.

Керуючись вимогами пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 25.05.2009 о 16 год. 30 хв.

В судовому засіданні 25.05.2009 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання повторно не з'явились. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Від відповідача відзив на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено в ході судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ребат» зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 02-5483, а отже є страхувальником в розумінні положень Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09.07.2003 №1058-IV).

Частиною першою статті 15 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 17 та частини 6 статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV, страхувальник, яким є відповідач, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з пунктом 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі -Інструкція), обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, що визначаються відповідно до статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: 33.2 відсотки для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, які використовують працю найманих працівників від суми фактичних витрат на оплату плати працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці»; 2 відсотка із сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, сум грошового забезпечення, що включається до складу загального оподатковуваного доходу.

Згідно зі статтею 14, частинами шостою та дванадцятою статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV платники збору на обов'язкове пенсійне державне страхування зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому, страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області подані розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад та грудень місяці 2008 року, які підписані керівником та скріплені печаткою підприємства. У вказаних розрахунках відповідач самостійно визначив суму страхових внесків в розмірі 862, 40 грн. за листопад місяць 2008 року та 651, 20 грн. за грудень місяць 2008 року, однак у встановлені строки відповідачем дані суми не сплачені.

Наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується також даними облікових карток страхувальника, які додані до позовної заяви.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не було сплачено у встановлені законодавством строки недоїмку по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позивачем на підставі частини третьої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу №Ю-1049 від 02.01.2009 та вимогу №Ю-1049 від 02.02.2009.

При цьому, вимоги про сплату боргу відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувались.

Відповідно до абзацу 8 частини 3 статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку суми позовних вимог, розмір заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад-грудень місяць 2008 року з урахуванням перерахованих відповідачем сум, складає 1426, 76 грн.

При цьому, на час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до часини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 97, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребат» (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Білогородська, 1, код ЄДРПОУ 34702967, р/р 26008002720001, МФО 321756, у Святошинській філії AT «Укрінбанк» м. Київ) на користь Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 50, код ЄДРПОУ 20591865, р/р 256093121013 у Головному управлінні Ощадбанку України по м. Києву та Київській області, МФО 322669) суму заборгованості у розмірі 1426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 76 коп.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.