Рішення № 88203913, 11.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2020 року м. Рівне №460/419/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про:

визнання протиправними та скасування: розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, від 26.07.2017 №197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2019 №956120197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи із 01.09.2017, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи із 08.02.1978 по 30.09.1985 в подвійному (двократному) розмірі, та починаючи із 01.08.2019, визначивши коефіцієнт страхового стажу - 0,85, а доплату за понаднормовий стаж, виходячи із 57 років такого понаднормового стажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона з 20.05.2005 перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду, правонаступником яких на даний час є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. При призначенні пенсії період її роботи в міському протитуберкульозному диспансері із 01.08.1978 по 30.09.1985 був зарахований до страхового стажу в подвійному розмірі. Проте, на заяву позивача про надання інформації щодо порядку обчислення пенсії, відповідач повідомив, що з вересня 2017 року період роботи у міському протитуберкульозному диспансері із 01.08.1978 по 30.09.1985 ОСОБА_1 обчислюється лише в календарному розмірі без застосування кратності. Окрім цього, позивач дізналася, що її понаднормовий стаж та коефіцієнт її страхового стажу з 01.08.2019 обчислюються відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначені обставини слугували підставою ОСОБА_1 для звернення до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подавши відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого вказав, що позивачу із 20.05.2005 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж ОСОБА_1 становив на дату призначення пенсії 63 роки 5 місяців 15 днів, періоди роботи з 08.02.1978 по 02.07.2001 та з 03.07.2001 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі, а період роботи з 01.01.2004 по 31.05.2005 враховано до страхового стажу календарно, тобто в одинарному розмірі. Також повідомив, що згідно з довідкою КЗ «Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер» від 21.07.2017 №508, яка міститься в матеріалах пенсійної справи, інформація про перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років та у відпустці без збереження заробітної плати відсутня у зв`язку з знищенням підтверджуючих документів (книг наказів з особового складу з 1960 року по вересень 1985 року, особових рахунків працівників з 1968 року по вересень 1985 року) внаслідок затоплення приміщення підвалу де знаходиться документи медичного та іншого архівів, про що свідчить акт про списання документації від 14.02.1996. Відповідач вважає, що законодавства норма щодо подвійного зарахування до стажу періодів роботи, зокрема в інфекційних закладах охорони здоров`я, застосовується виключно до періодів роботи. Водночас, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку передбачені частинами третьою та шостою статті 179 Кодексу законів про працю України, зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю.

У зв`язку з цим, відповідач, з 01.09.2017 обчислив період роботи позивача із 08.02.1978 по 30.09.1985 в календарному, тобто в одинарному розмірі. Відтак, її страховий стаж із 01.09.2017 склав 67 років 7 місяців 23 дні, а понаднормовий стаж - повних 47 років.

Окрім цього, відповідач зазначив, що з 01.08.2019 у зв`язку зі звільненням з роботи ним перераховано пенсію ОСОБА_1 з додаванням стажу, визначивши доплату до понаднормового стажу за 39 років.

У зв`язку з цим, відповідач просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 263 КАС України, справа розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні)

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх сукупності, суд встановив таке.

Протоколом від 13.06.2005 №22105 стверджується призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком з 20.05.2005.

Загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на дату призначення пенсії за віком становив 63 роки 5 місяців 15 днів (коефіцієнт стажу - 0,63417 - 761 міс.), доплата за понаднормативний стаж - за 43 роки склала 142,76 грн.

Розрахунком стажу, як додатком до протоколу про призначення пенсії, підтверджується, що періоди роботи ОСОБА_1 :

з 20.09.1967 по 13.08.1968,

з 01.09.1968 по 27.06.1974,

з 01.08.1974 по 07.02.1978

та з 01.01.2004 по 31.05.2005 зараховані до страхового стажу в одинарному розмірі,

а період роботи з 08.02.1978 по 31.12.2003 зарахований до страхового стажу в двократному розмірі.

Сторонами визнається, а матеріалами справи підтверджується, що після призначення пенсії за віком ОСОБА_1 продовжувала працювати в КЗ «Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер».

Розпорядженнями Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне та Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 27.04.2006 №197775, від 16.04.2008 №197775, від 10.03.2011 №197775 та від 04.05.2017 №197775 позивачу здійснювались перерахунки пенсії із додаванням страхового стажу.

При цьому, зі змісту вказаних розпоряджень про перерахунок пенсії суд встановив, що період роботи ОСОБА_1 із 08.02.1978 по 30.09.1985 зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі. Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , станом на 04.05.2017, загальний страховий стаж становив 75 років 3 місяці 16 днів. Доплата за понаднормативний стаж - за 45 років. Коефіцієнт стажу 0,75000 - 900 міс.

Розпорядженням Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 26.07.2017 №197775 здійснено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 01.09.2017 із зазначенням виду перерахунку «перерахунок через зміну надбавки». Розрахунком страхового стажу до зазначеного розпорядження підтверджується, що страховий стаж позивача за період із 08.02.1978 по 30.09.1985 обчислений в календарному розмірі без застосуванням кратного (подвійного) обчислення.

Судом встановлено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 , який враховується при обчисленні розміру пенсії, із 01.09.2017 знижений, визначений - 67 років 7 місяців 23 дні. Коефіцієнт стажу становить 0,67583 - 811 міс. Коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 - 0,75000. Доплата за понаднормативний стаж встановлена - за 47 років.

Окрім цього, рішенням від 30.07.2019 №956120197775 Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області перерахувало пенсію ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням з роботи. Розрахунком стажу до вказаного рішення підтверджується, що відповідачем визначено стаж позивача станом на 30.07.2019 - 69 років 10 місяців 23 дні та доплату за понаднормовий стаж за 39 років.

Листами Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.12.2019 №С-3754/07.1-59, 19.12.2019 №100/2 та 09.01.2020 №1/02 ОСОБА_1 повідомлено про порядок призначення та наступних перерахунків її пенсії. До вказаних листів додано протокол про призначення позивачу пенсії та розпорядження про її наступні перерахунки.

Разом з тим, матеріали адміністративної справи не містять, а відповідачем суду не надано належних доказів, які свідчили би на користь того, що до отримання вказаних вище листів, ОСОБА_1 знала або ж могла знати про ймовірне порушення її прав.

Позивач, вважаючи протиправним, розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 26.07.2017 №197775 та рішенням від 30.07.2019 №956120197775 Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області, з якого обчислюється пенсія, звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування такого розпорядження.

Оцінюючи правомірність оскаржених розпорядження та рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, суд враховує таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV cтраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацами 8-10 частини 3 ст. 24 Закону №1058-IV періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, період роботи ОСОБА_1 із 08.02.1978 по 31.12.2003 при призначенні їй пенсії зараховано до її страхового стажу в двократному розмірі.

При цьому, орган Пенсійного фонду не вказав та не підтвердив будь-якими доказами, що при призначенні ним пенсії ОСОБА_1 обчислення страхового стажу, в тому числі й з урахуванням кратності, було здійснено з порушеннями чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з дня призначення їй пенсії з 20.05.2005 та надалі до 30.06.2019 продовжувала працювати.

У разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія (ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV).

Розпорядженням Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 26.07.2017 №197775 стверджується, що при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2017 страховий стаж за період із 08.02.1978 по 30.09.1985 обчислено органом Пенсійного фонду в календарному розмірі без застосуванням кратності. Загальний страховий стаж ОСОБА_1 знижено до 67 років 7 місяців 23 дні, а доплату за понаднормативний стаж до 47 років.

В обґрунтування правомірності поведінки у спірних правовідносинах відповідач вказав, що згідно з листом КЗ «Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер» від 21.07.2017 №508 відсутня інформація про перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років та у відпустці без збереження заробітної плати відсутня у зв`язку зі знищенням підтверджуючих документів (книг наказів з особового складу з 1960 року по вересень 1985 року, особових рахунків працівників з 1968 року по вересень 1985 року) внаслідок затоплення приміщення підвалу, де знаходились документи медичного та іншого архівів, про що свідчить акт про списання документації від 14.02.1996.

З таких підстав відповідач вважає, що ОСОБА_1 в період з 08.02.1978 по 30.09.1985 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Разом з тим, відповідач не заперечує, що записами трудової книжки підтверджується, що ОСОБА_1 в період із 08.02.1978 по 30.09.1985 працювала на посаді, робота на якій дає право на зарахування стажу в подвійному (двократному) розмірі, а відомостей щодо перебування її у відпустці по догляду за дитиною в його розпорядженні немає.

Відповідач зазначив, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років та відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку, передбачені частинами третьою та шостою статті 179 КЗпП України, зараховується лише до загального стажу і стажу роботи за спеціальністю.

Суд враховує, що застосована відповідачем до спірних правовідносин редакція ст. 179 КЗпП України із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 від 24.01.83; Законом №871-12 від 20.03.91; в редакції Закону №117-XIV від 18.09.98; із змінами, внесеними згідно із Законами №429-IV від 16.01.2003, №120-VIII від 15.01.2015, №1366-VIII від 17.05.2016 передбачала, що крім зазначених відпусток, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Редакція статті 179 КЗпП УРСР, чинна із 08.02.1978 по 30.09.1985 впродовж спірного періоду роботи позивача, передбачала що жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю п`ятдесят шість календарних днів до родів і п`ятдесят шість календарних днів після родів з виплатою за цей період допомоги по державному соціальному страхуванню. В разі ненормальних родів або народження двох і більше дітей відпустка після родів надається тривалістю сімдесят календарних днів.

Статтею 181 КЗпП УРСР, чинної впродовж періоду роботи позивача із 08.02.1978 по 30.09.1985, визначалось, що крім відпустки по вагітності і родах, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною віку одного року. Ця відпустка, на бажання жінки, може бути використана і частинами в будь-який час до досягнення дитиною віку одного року.

Додаткова відпустка без збереження заробітної плати зараховується в загальний і безперервний стаж, а також в стаж роботи за спеціальністю. В стаж роботи, що дає право на наступні щорічні відпустки, час додаткової відпустки без збереження заробітної плати не зараховується.

Таким чином, в період роботи ОСОБА_1 із 08.02.1978 по 30.09.1985 чинним законодавством не передбачалось надання жінкам відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років та без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку.

Більше того, передбачена КЗпП УРСР відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею одного року була не обов`язкова, а надавалась жінкам за їх бажанням, яке виражалось би у поданні відповідної заяви.

Матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 в період із 08.02.1978 по 30.09.1985 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Абзацами 6-8 пп. 2 п. 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), період перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами у період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно підтверджується свідоцтвом про народження дитини, наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, довідкою з реєстру застрахованих осіб. Період перебування у відпустці визначається як період, що відповідає тривалості такої відпустки, встановленій статтею 17 Закону України «Про відпустки», а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,- тривалості, передбаченій пунктом 10 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та передує даті надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Якщо за відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінка не зверталась (у тому числі у разі смерті дитини до закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами або мертвонародження, про що додатково надається свідоцтво про смерть дитини), надається свідоцтво про народження дитини. У цьому випадку період перебування у відпустці визначається як період непрацездатності за відомостями реєстру застрахованих осіб, що не може перевищувати тривалості такої відпустки, встановленої статтею 17 Закону України «Про відпустки», а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,- тривалості, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Період перебування у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року підтверджується свідоцтвом про народження дитини та наказом про надання такої відпустки.

Таким чином, відповідач дійшов необґрунтованого та незаконного висновку, який не підтверджений жодними доказами, про перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною в період із 08.02.1978 по 30.09.1985. При цьому, такий висновок відповідача не відповідає абзацам 6-8 пп. 2 п. 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1.

Відтак, суд дійшов висновку, що розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 26.07.2017 №197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд враховує, що страховий стаж ОСОБА_1 станом на 01.09.2017 повинен був становити 75 років 3 місяці 16 днів, а понаднормовий стаж - повних 55 років.

Оцінюючи обґрунтованість та законність прийнятого 30.07.2019 Рівненським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області рішення №956120197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з її звільненням з роботи, суд враховує, що відповідачем визначено розмір стажу ОСОБА_1 після проведення такого перерахунку - 69 років 10 місяців 23 дні, а доплату за понаднормовий стаж - за 39 років.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії) визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Враховуючи, що станом на дату прийняття рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 30.07.2019, її страховий стаж становив повних 77 років, то з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV, доплата за її понаднормовий стаж повинна була бути встановлена відповідачем за повні 57 років (77 років мого стажу - 20 років необхідного мінімального стажу).

Відтак, рішення відповідача про обчислення розміру страхового стажу з 30.07.2019 не відповідає чинному законодавству та прийняте всупереч ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV.

Окрім цього, згідно з рішенням про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 30.07.2019 №956120197775 здійснено обчислення коефіцієнту її страхового стажу без урахування кратності та встановлено в сумі 0,69833.

Разом з тим, порядок обчислення коефіцієнту стажу визначається відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону №1058-IV, зокрема, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

З урахуванням встановлених судом обставин, загальний страховий стаж ОСОБА_1 із застосуванням двократності (подвійного) зарахування стажу в період з 08.02.1978 по 30.09.1985 станом на дату звільнення з роботи 30.06.2019 складав 77 років 6 місяців 16 днів.

При цьому, за правилами ч. 2 ст. ст. 25 Закону №1058-IV коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.

Згідно з абзацом десятим частини третьої статті 24 Закону №1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Страховий стаж ОСОБА_1 , набутий в період з 08.02.1978 по 31.12.2003 підлягав обчисленню відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV, як такий, що набутий в період роботи в особливо важких умовах праці.

Зазначеної обставини відповідачем не заперечено та жодним чином матеріалами справи не спростовано.

Відтак суд дійшов висновку, що коефіцієнт страхового стажу ОСОБА_1 з 01.08.2019 повинен був становити 77 (років) * 12 (місяців в році) + 6 місяців (стажу) * 1% / 100% * 12 = 111,6, але не більше 0,85, як визначено абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV.

З урахуванням наведеного, коефіцієнт страхового стажу ОСОБА_1 повинен був становити починаючи з 30.06.2019 - 0,85.

Зазначені обставини дають підстави суду для висновку, що рішення відповідача від 30.07.2019 №956120197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 є протиправним, прийнятим всупереч положенням чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, в ході судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що здійснюючи перерахунок пенсії ОСОБА_1 із 01.09.2017 та з 01.08.2019 відповідач порушив право ОСОБА_1 на обчислення розміру її пенсії, виходячи із загального страхового стажу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Проте, в ході розгляду справи судом встановлено, що у випадку спірних правовідносинах відповідач діяв всупереч та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

За наведених обставин порушені права та інтереси ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом визнання протиправними та скасування незаконних: розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 26.07.2017 №197775 про перерахунок пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2019 №956120197775 про перерахунок пенсії.

При цьому, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи із 01.09.2017, зарахувавши до її загального страхового стажу період роботи із 08.02.1978 по 30.09.1985 в подвійному (двократному) розмірі, та починаючи із 01.08.2019, додатково визначивши коефіцієнт її страхового стажу - 0,85, а доплату за понаднормовий стаж, виходячи із 57 років такого понаднормового стажу.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (Короленка, буд. 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати: розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, від 26.07.2017 №197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2019 №956120197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи із 01.09.2017, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи за Списком №1 із 08.02.1978 по 30.09.1985 в подвійному (двократному) розмірі, а починаючи із 01.08.2019 додатково визначивши коефіцієнт страхового стажу - 0,85, а доплату за понаднормовий стаж, виходячи із 57 років такого понаднормового стажу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (Короленка, буд. 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16 березня 2020 року.

Суддя Махаринець Д.Є.