Рішення № 88203084, 10.03.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2020 р. справа № 300/2424/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Мула Х.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представників позивача - Арнаутова С.В., Глинки Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання незаконними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2019 року за № 0004593305, за № 0004583305, за № 0004573305, за № 0004563305, за № 0004553305, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 0004543305 від 28.11.2019 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2019 року за № Ф-0004533305 та визнання незаконними дій.

Позов мотивує тим, що під час проведення перевірки позивачем не в повному обсязі досліджено первинні документи, що призвело до формування невірних висновків. Вважає, що висновки перевірки сформовані на припущеннях та не містять конкретних розрахунків зобов`язань визначених контролюючим органом. Тому, просить визнати незаконними дії відповідача під час проведення перевірки, скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статтей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.

27.12.2019 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.

У зв`язку із усуненням недоліків ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.12.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд справи на 24.01.2020 о 10:00 год. (т.1 а.с.1,2).

Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 24.01.2020, відповідно до якого відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечив. Вважає, що оскаржувані рішення прийняті правомірно з урахуванням усіх обставин встановлених під час проведеної перевірки позивача. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити (т.1 а.с.43-46).

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали з мотивів викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити. Також просили суд не брати до уваги заявлену позовну вимогу щодо визнання протиправними дій відповідача під проведення перевірки позивача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся судом завчасно та належним чином. В судових засіданнях, які відбулись 25.02.2020 та 06.03.2020 представники відповідача щодо задоволення позову заперечували з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено планову виїзна документальна перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт від 06.11.2019 за №237/09-19-33-05/ НОМЕР_1 (т.1 а.с. 49-99).

Згідно Розділу IІІ акту "Висновки" перевіркою платника податків фізичної особи підприємця ОСОБА_1 встановлені наступні порушення:

- пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.1, пп.177.4.1, пп.177.4.2, пп.177.4.4, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 76 463,56грн., в тому числі за 2017 рік на суму 30 102,39грн. та за 2018 рік на суму 46 361,17 грн.;

- п.176.2. ст.176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку №1020 від 24.10.2010р. в частині не відображення по Розрахунках сум доходів даних про суми нарахованих та виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за ознакою «157» за кожен з періодів 2017-2018рр.;

- пп.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено суму єдиного соціального внеску з чистого доходу від здійснення господарської діяльності на загальну суму 84 613,31 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 36 791,73 грн., та за 2018 рік на суму 47 821,58 грн.;

- п.177.2 ст.177. пп.1.2. пп.1.3 п.16.1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого визначено військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 6371.95 грн., в тому числі за 2017рік на суму 2508,53грн. та за 2018 рік на суму 3863.42 грн.;

- пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, Розділу VIII "Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням" Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, в частині несвоєчасного подання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП;

- п.44.1. п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України в частині незабезпечення зберігання первинних документів в повному обсязі.

У відповідності до ч.1 п.117.1 ст.117, ч.1 п.119.2 ст.119, п.121.1 ст.121, ч.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, п.3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за порушення законодавства, викладених у висновку, належить застосування штрафних фінансових санкцій та пені а також адміністративна відповідальність.

На підставі акту перевірки від 06.11.2019 за №237/09-19-33-05/ НОМЕР_1 Головним управлянням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.11.2019 року за № 0004593305, за № 0004583305, за № 0004573305, за № 0004563305, за № 0004553305, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 0004543305 від 28.11.2019 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2019 року за № Ф-0004533305 (т.1 а.с.9-15).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Судом встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень стало декілька виявлених під час перевірки порушень.

Зокрема, перевіркою встановлено:

1) за 2017 рік:

- позивачем в порушення пп. 177.4.1, 177.4.5 п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України завищено витрати на придбання ТМЦ на суму 155584.31 грн., в тому числі:на суму 107162,83 грн., внаслідок включення до їх складу запасних частин для ремонту основних засобів подвійного призначення (придбання окремих автошин для автомобілів в ПП «Шип Шина» на суму 32959.16грн.; придбання автошин для автомобілів від ТОВ «СТО-PB» на суму 54717 грн.; придбання запасних частин для автомобіля Toyota від ТОВ «А.Б.С Україна» на суму 5461,67 грн.; придбання автошин від ФОП ОСОБА_2 на суму 14025 грн.;

- включено витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами на придбання товарів та їх оплату на суму 48421,48грн.;

- перевіркою задекларованих витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату, встановлено порушення пп. 177.4.2 и. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині їх завищення на суму 23035,70 грн., так як в гр. 6 додатка Ф2 до декларації зазначено таких витрат у сумі 172054,00 грн., (включаючи сплачений ЄСВ за фізичну особу-підприємця у сумі 9120), які за даними перевірки становлять 149018,30 грн.;

2) За 2018 рік:

- перевіркою правильності визначення валового доходу за 2018 рік встановлено його заниження на суму 19353,93 грн., в результаті не включення у повному обсязі до доходів доходу від обміну валютної виручки, одержаної на банківський рахунок по здійснених експортних операціях;

- порушення п. 177.4.1- пп. 177.4.5 п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України в частині завищення витрат на придбання ТМЦ та завищення витрат на оплату праці найманих працівників, а саме:

- завищення витрат на придбання ТМЦ на суму 230579,54 грн., в тому числі на суму 87000,01 грн., внаслідок включення до їх складу запасних частин для ремонту основних засобів подвійного призначення (придбання окремих автошин для автомобілів від ТОВ «СТО-PB» на суму 79458,33 грн.; придбання автошин від ТОВ «CB-Авто ІФ» на суму 7541,68грн.;

- на суму 135833,30 грн., в результаті включення до витрат придбання деревообробних верстатів (основні засоби) від ПП «Ведео»;

- включення витрат, які не підтверджені відповідними первинними документами на придбання товарів та їх оплату на суму 7746,23грн.

- завищення витрат на оплату праці га нарахування на заробітну плату на суму 7628,61 грн., так як в гр. 6 додатка Ф2 до декларації зазначено таких витрат у сумі 189023,77грн. (що включено також сплачений ЄСВ за фізичну особу-підприємця у сумі 10978,43грн.), які за даними перевірки становлять 181395,16 грн.

Однак, на думку суду, такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами ст.138 ПК України однією зі складових витрат, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є витрати операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування доходів є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Так, згідно п.177.4ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

За приписами підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

При цьому, відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період, який перевірявся, позивач здійснював такі види господарської діяльності: лісозаготівля (вид економічної діяльності 02.20), лісопильне та стругальне виробництво (вид економічної діяльності 16.10), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (вид економічної діяльності 46.73), вантажний автомобільний транспорт (вид економічної діяльності 49.41).

Перевіркою встановлено, що позивачем включено витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами на придбання товарів та їх оплату в 2017 році на суму 48421,48грн. та в 2018 році на суму 7746,23грн.

Позивачем на підтвердження понесених витрат, надані: банківські виписки, видаткові та податкові накладні, електронні митні декларації та ін. (т. 1 а.с. 136-251, т.2 а.с.1-62, 144-251, т.3 а.с.1-98).

В той же час, відповідачем в акті перевірки не конкретизовано, які саме операції не підтверджено позивачем, та відтак не досліджено належним чином вказані первинні документи, не надано їм оцінки. Також, не надано суду переліку документів наданих позивачем до перевірки, що вказує на неповне дослідження зазначених в акті порушень в цій частині.

Слід зазначити, що норми ПК не встановлюють переліку документів, якими повинні бути підтверджені витрати, враховані в податковому обліку. Не встановлює такого переліку і Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV.

Частиною першою статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документами, які підтверджують витрати для цілей податкового обліку, можуть бути первинні документи, які засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг) і які відповідають вимогам частини 2статті 9 Закону №996-XIV, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупівлі (виконаних робіт, наданих послуг).

Право платника податку на включення витрат до витрат звітного періоду виникає, коли вони відповідають таким вимогам: документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; пов`язані із господарською діяльністю підприємця; безпосередньо пов`язані з отриманням доходів; мають бути фактично сплачені; товари (роботи, послуги), з придбанням яких пов`язані витрати, мають бути поставлені (отримані).

Наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності декларування показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів.

З огляду на встановлені у судовому процесі обставини щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності у сфері надання послуг з вантажних перевезень та торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, що не заперечується відповідачем, та понесення у зв`язку з провадженням вказаної діяльності витрат, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а саме: банківськими виписками, видатковими та податковими накладними та ін., суд зазначає, що висновок відповідача щодо зменшення позивачем включено витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами на придбання товарів та їх оплату в 2017 році на суму 48421,48грн. та в 2018 році на суму 7746,23грн чистого прибутку за 2017 рік не відповідає положенням пункту177.2статті177 ПК.

Як наслідок, зважаючи на наявність у позивача вищевказаної первинної документації, не знайшов свого підтвердження і висновок відповідача щодо незабезпечення зберігання первинних документів, що призвело до накладення штрафних санкцій у розмірі 510 грн., згідно податкового повідомлення рішення №0004573305.

Як вже зазначалося, правовими нормами не встановлено переліку документів, якими повинні підтверджуватися витрати, пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця.

Підпунктами177.4.5,177.4.6пункту177.4статті177 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Таким чином, наведеними нормами урегульовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, при цьому види основних засобів подвійного призначення визначені підпунктом177.4.6пункту177.4статті177 ПК України - це земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Суд враховує, що на підтвердження здійснення витрат відображених у звітності позивач надав первинні бухгалтерські документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Як встановлено судом,витрати, які позивач відобразив у фінансово-бухгалтерській документації є реально понесені останнім, у зв`язку з провадженням господарської діяльності. Зазначені витрати у причинному зв`язку узгоджуються з фактом наявності у позивача транспортних засобів, а також відповідають меті здійснення такої діяльності (Акт перевірки ст.4).

Крім того, у відповідності до п. 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року № 395, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п. 1.6, п.1.7 Розділу I Порядку, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.п.2.3.2.1-2.3.2.2 п.2.3.2 Розділу II Порядку результати документальної перевірки діяльності платника податків складаються таким чином: результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. У цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються); у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

У висновку акта (довідки) документальної перевірки зазначається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки не визначено конкретно порушень в частині не підтвердження документально витрат, включення витрат на запасні частини для автомобіля подвійного призначення, а саме не зазначено посилання на первинні документи на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, вищевказані висновки відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач зазначає, що витрати з придбання запасних частин належать до витрат на утримання об`єктів подвійного призначення, а тому не включаються до підприємницьких витрат.

Позивач вважає вказані витрати підтвердженими документально та пов`язаними з господарською діяльністю.

Враховуючи той факт, що одним з видів господарської діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт (49.41), а у своїй господарській діяльності позивач використовує транспортний засіб - вантажний автомобіль, тому суд вважає, що витрати на технічне обслуговування транспортних засобів пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Суд не погоджується з висновками відповідача щодо неможливості віднесення до підприємницьких витрат витрати з придбання автомобільних шин та запасних частин, у зв`язку з тим, що це витрати на утримання вантажного автомобіля (у тому числі експлуатацією), який відноситься до основних засобів подвійного призначення.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Водночас, як визначено підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею.

Згідно з підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Таким чином, наведеними нормами урегульований порядок оподаткування доходів/витрат, отриманих/понесених фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, при цьому види основних засобів подвійного призначення визначені підпунктом 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 ПК України серед яких є легкові та вантажні автомобілі.

Суд звертає увагу на те, що українське законодавство, у тому числі Податковий кодекс України, не містить визначення (критеріїв), за яких обставин (умов) основні засоби подвійного призначення визначаються такими, що мають ознаки подвійного призначення, які б відповідно мали визначати на які цілі вантажні автомобілі можуть використовуватись частково/повністю фізичною особою-підприємцем через те, що їх власником є фізична особа.

З аналізу правових норм неможливо дійти висновку чи є усі без виключення вантажні автомобілі основними засобами подвійного призначення.

Згідно із п.п.14.1.138. п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Так, заважаючи на вищезазначену законодавчу норму, транспортні засоби, які позивач використовує у своїй господарській діяльності, безумовно належать до основних засобів.

Однак, відсутність законодавчого визначення критеріїв, обставин, умов за наявності яких основний засіб може вважатись таким, що має ознаки подвійного призначення не дозволяє дійти до висновку, що вказані транспортні засоби є основними засобами подвійного призначення.

Більше цього, в Акті перевірки контролюючий орган встановив те, що транспортні засоби використовуються позивачем у підприємницькій діяльності. Водночас, у подальшому в Акті не встановлено того, що мав місце факт будь-якого подвійного використання позивачем таких транспортних засобів.

Отже, контролюючий орган попри те, що встановив факт того, що транспортні засоби використовуються позивачем лише у підприємницькій діяльності, а також попри відсутність законодавчого визначення поняття основні засоби подвійного призначення, все ж без відповідного аналізу дійшов до висновку про неправомірність дій позивача щодо віднесення на витрати витрат, пов`язаних із придбанням запасних частин.

Окрім того, сама лише реєстрація транспортного засобу, який є основним засобом, за фізичною особою не свідчить про те, що останній має ознаки подвійного призначення.

Пунктом 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, передбачено, що транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Таким чином, реєстрація транспортного засобу, який використовується фізичною-особою підприємцем лише у своїй господарській діяльності, саме, як за суб`єктом господарювання є неможливою. Натомість такі транспортні засоби реєструються за фізичними-особами підприємцями, як за фізичними особами.

Відтак, суд доходить висновку, що позивачем правомірно сформовано витрати з урахуванням витрат на ремонт та експлуатацію транспортних засобів.

В той же час, в контексті вищенаведених норм чинного законодавства, суд погоджується з висновками відповідача щодо заниження валового доходу за 2018 рік на суму 19353,93 грн., в результаті не включення у повному обсязі до доходів, доходу від обміну валютної виручки, одержаної на банківський рахунок по здійснених експортних операціях. Вказане підтверджується встановленими даними перевірки та жодним чином не спростовано чи підтверджено належними доказами, позивачем.

На думку суду, правомірними також є висновки перевірки щодо порушення позивачем пп. 177.4.2 и. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині завищення задекларованих витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату в 2017 році на суму 23035,70 грн., та в 2018 році на суму 7628,61 грн., оскільки, зігдно подних позивачем декларацій (гр. 6 додатка Ф2 до декларації) у 2017 році таких витрат зазначено на суму 172054,00 грн. (включаючи сплачений ЄСВ за фізичну особу-підприємця у сумі 9120), а за даними перевірки становлять 149018,30 грн., та в 2018 році таких витрат зазначено на суму 189023,77грн. (включено також сплачений ЄСВ за фізичну особу-підприємця у сумі 10978,43грн.), які за даними перевірки становлять 181395,16 грн. Вказане порушення підтверджується звітністю позивача за 2017-2018 роки, яка була предметом дослідження перевірки та не спростовано позивачем, не надавши документальних доказів на підтвердження правомірності включення таких витрат. Вказане порушення окрім того потягло накладення на позивача штрафних санкцій в розмірі 510 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004553305, яке, з урахуванням попередніх висновків, на думку суду є правомірним.

Також, позивачем в порушення вищевикладених положень підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України включено до складу витрат, витрати на придбання деревообробних верстатів (основні засоби) від ПП «Ведео» на суму 135833,30 грн.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення №0004563305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в розмірі 43010,29 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 21505,14 грн., яке в цій частині підлягає до скасування.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2019 року за № Ф-0004533305 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 0004543305 від 28.11.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування", базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно частин 2, 3статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Суд зазначає, що вимога та рішення про застосування фінансових санкцій є похідними від податкового повідомлення-рішення №0004563305. Оскільки, судом встановлено, що відповідач протиправно збільшив позивачу зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в частині визначених зобов`язань на суму 43010,29 грн.,то як наслідок, частково неправомірно встановлено зобов`язання зі сплати єдиного внеску та застосовано штрафні санкції.

Тому, оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2019 року за № Ф-0004533305 в частині встановлення заборгованості на суму 34726,03 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 0004543305 від 28.11.2019 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 7545,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення № 0004583305 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір за податковими зобов`язаннями, то суд зазначає, що це рішення суб`єкта владних повноважень також має похідний характер від податкового повідомлення-рішення №0004563305щодо якого суд дійшов висновку про його часткову протиправність, а тому також підлягає до скасування в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в розмірі 3584,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1792,10 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення за №0004593305, то вказаним рішенням до позивача застосовано штраф у розмірі 170 грн., за несвоєчасне подання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ПП.

Судом встановлено, що для ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 , використовував виробниче та складське приміщення в с. Закерниче в ур.Стовище. Рожнятівського району Івано-Франківської області.

Відповідно до пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених законодавством.

Розділом VIII «Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням» Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 визначено:

- платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючим органам за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

- об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

- якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати па облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта.

- повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП «Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність» подасться протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

В той же час, судом встановлено, що позивачем повідомлення за формою 20-ОПП щодо об`єктів оподаткування де проводиться діяльність в с. Закерничне Рожнятівського р-ну, в порушення пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, подано до податкового органу за місцем реєстрації несвоєчасно, а саме 11.09.2018р.

Відтак, податкове повідомлення-рішення за №0004593305 є правомірним та не підлягає до скасування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2019 року за № 0004573305, за № 0004583305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в розмірі 3584,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1792,10 грн., за № 0004563305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в розмірі 43010,29 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 21505,14 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 0004543305 від 28.11.2019 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 7545,00 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2019 року за № Ф-0004533305 в частині встановлення заборгованості на суму 34726,03 грн.

А в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення в частині вимог, які носять як майновий так і не майновий характер, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1741,66 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (781,16 грн., - за позовні вимоги майнового характеру та 960,50 грн. - немайнового характеру).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання незаконними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.11.2019 року за № 0004573305, за № 0004583305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в розмірі 3584,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1792,10 грн., за № 0004563305 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням в розмірі 43010,29 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 21505,14 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 0004543305 від 28.11.2019 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 7545,00 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2019 року за № Ф-0004533305 в частині встановлення заборгованості на суму 34726,03 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1741 (одна тисяча сімсот сорок одна) гривня 66 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.

Рішення складене в повному обсязі 16 березня 2020 р.