Рішення № 88202184, 16.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа № 160/2582/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. за участі секретаря судового засіданняВербного Д.С. за участі: представника позивача представника третьої особи Кондратенка Д.А. Лавренкова О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Данченка Олега Миколайовича від 03.03.2020 року у виконавчому провадженні № 61426051 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що AT «Дніпрогаз» вважає, що постанову від 03.03.2020р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 61426051 прийнято протиправно з огляду на наступне. Виконавче провадження №61426051 від 03.03.2020 року відкрито на підставі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року, яка винесена Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради. Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС- ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року на підставі, якої було відкрито виконавче провадження винесена - Інспекцією з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Разом з тим, частиною 3 статті 265 КЗпПУ встановлено, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Вважає, що постанова про накладення штрафу не є виконавчим документом у розумінні Закону № 1404-VІІІ, оскільки винесена органом, який не уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення з огляду на те, що закон чітко дає можливість дійти висновку, що штраф за порушення абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпПУ є фінансовою санкцією, а відтак не є адміністративним штрафом.

Також зазначає, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС- ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року на підставі, якої відкрито виконавче провадження, винесена органом місцевого самоврядування, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Таким чином, постанова про накладення штрафу не є виконавчим документом в розумінні Закону № 1404-VІІІ, а відтак не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Зазначає також, що постанова Інспекції з питань праці та зайнятості Дніпровської міської ради № ОМС-ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року оскаржується до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/2465/20 (суддя Сидоренко Д.В.).

Ухвалою суду від 05.03.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 16.03.2020 року.

Відповідачем у справі відзиву на позовну заяву не подано.

16.03.2020 року засобами електронного зв`язку третя особа надала пояснення, у яких зазначила, що Інспекція є виконавчим органом Дніпропетровської міської ради, а м. Дніпро є містом обласного значення, начальник Інспекції (Янушкевич Т.В.) є керівником виконавчого органу міської ради міста обласного значення, а тому є уповноваженою особою в розумінні Порядку № 823, Порядку № 509, якій надано право накладати штрафи за наслідками розгляду питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності осіб за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Також вказала, що відповідно до абз. 4 ч. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 509 від 17.07.2013 року не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України). Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю покладається на органи державної виконавчої служби (згідно з ч. 9 ст. 265 Кодексу законів про працю України). В абз. 4 ст. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 509 від 17.07.2013 року визначено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив задовольнити позовну заяву.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення позовної заяви заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача і третьої особи, суд встановив наступне.

20.01.2020 року начальником Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Янушкевич Т.В., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 29.11.2019 року № ОМС-ДН3851/1705/НП винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами ОМС-ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС, якою накладено на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» штраф у розмірі 472300 грн.

03.03.2020р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) Данченком Олегом Миколайовичем розглянуто заяву стягувача про примусове виконання постанови Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради № ОМС-ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року і відкрито виконавче провадження ВП № 61426051, про що винесено постанову.

Не погодившись із вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Стаття 259 Кодексу Законів про працю України визначає, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Як передбачено ч. 4 ст. 265 Кодексу Законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 9 ст. 265 Кодексу Законів про працю України виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Як передбачено п. п. 1-2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до пп. 8 п. «б» ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: здійснення контролю за охороною праці, забезпеченням соціального захисту працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності, у тому числі зайнятих на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам про охорону праці, за наданням працівникам відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в шкідливих умовах.

Як передбачено ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом "б" частини першої цієї статті, належать:

1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;

2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

20.01.2020 року начальником Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Янушкевич Т.В., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 29.11.2019 року № ОМС-ДН3851/1705/НП винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами ОМС-ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС, якою накладено на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» штраф у розмірі 472300 грн.

Щодо твердження позивача про те, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами ОМС-ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року не є виконавчим документом і винесена особою, яка не мала на це права і оскаржена у судовому порядку, то суд зазначає наступне.

Постанова про накладення штрафу оформлена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, ч. 1 ст. 4 цього Закону.

Також позивач зазначає, що постанова ОМС-ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року оскаржується до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/2465/20, однак, до матеріалів позовної заяви долучено лише адміністративний позов АТ «Дніпрогаз» до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради № ОМС-ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року. Судового рішення про визнання протиправною такої постанови до матеріалів справи не долучено. Більш того, не долучено навіть ухвали про відкриття провадження у вказаній справі.

Відтак, на момент розгляду цієї справи постанова ОМС-ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року є чинною і у судовому порядку протиправною не визнана.

Щодо твердження позивача про те, що вказана постанова не є виконавчим документом, а відтак, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд зазначає, що відповідно до абз. 4 ст. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 509 від 17.07.2013 року визначено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби. Відтак, вказане твердження позивача є хибним.

Крім того, суд зазначає, що правомірність такої постанови не є предметом цього спору.

Що стосується постанови від 03.03.2020 року про відкриття виконавчого провадження, що винесена державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) Данченком Олегом Миколайовичем, й правомірність якої є предметом спору у цій справі, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

03.03.2020р. державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) Данченком Олегом Миколайовичем розглянуто заяву стягувача про примусове виконання постанови Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради № ОМС-ДН3851/1705/НП/СПТД/ФС від 20.01.2020 року і відкрито виконавче провадження ВП № 61426051, про що винесено постанову.

Дослідивши вказану спірну постанову і матеріали справи, суд встановив, що така постанова винесена державним виконавцем у відповідності до вимог чинного Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ст. 26 цього Закону, тож є правомірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість з матеріалів справи видно, що відповідач при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61426051 від 03.03.2020 року діяв правомірно, отже, позовна заява є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд вказує на те, що відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови у задоволенні позову, судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський