Рішення № 88202059, 13.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року Справа № 160/1628/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1628/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 11.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо невиплати їй пенсійних виплат за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 29 215,59 гривень;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити їй виплату боргу з пенсійних виплат за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 29 215,59 гривень.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 11.02.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 12.02.2020 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку положень ст. 262 КАС України.

4. Також, ухвалою суду від 12.02.2020 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:

- пенсійну справу позивача;

- лист Пенсійного фонду № Д17800-18 від 23.11.2018 року;

- протокол № 82 від 16.07.2018 року про поновлено виплату пенсії позивачу;

- суму боргу невиплаченої пенсії позивачу за період з 01.06.208 року по 31.08.2018 року, станом на день подання цього позову та всі наявні докази щодо суті спору.

5. 03.03.2020 року відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву, із доказами направлення позивачу вказаних документів.

6. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

7. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

8. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

9. Отже, рішення у цій справі приймається судом 13.03.2020 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

10. У позовній заяві, зазначено про те, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2017 від 09.12.2016 року.

11. З 01.08.2014 року позивача було взято на облік як внутрішньо переміщену особу Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, де позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

12. З 01.09.2018 року позивачу здійснено поновлення виплати пенсії, згідно протоколу Пенсійного фонду №82 від 16.07.2018 року.

13. За період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року з невідомих позивачу причин була припинена виплата пенсії.

14. Відповідно до листа Пенсійного фонду від 23.11.2018 року вих. № Д17800-18 відповідач повідомив позивачу про поновлення виплати пенсії, та зазначив, що виплата пенсії за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року здійснена не була, та те, що цей борг буде виплачений за умови прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України. Сума боргу склала 29215,59 гривень.

15. Позивач вказала про те, що наразі пенсійні виплати за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 29215,59 грн., Пенсійним фондом виплачені не були.

16. На думку позивача, така бездіяльність Пенсійного фонду щодо невиплати пенсії за спірний період є протиправною та такою, що порушує її права на належне соціальне забезпечення, в зв`язку з чим, звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

17. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач перебуваєте на обліку з 01.08.2014 року як внутрішньо переміщена особа. Отримуєте пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

18. З 01.09.2018 року позивачу поновлено виплату пенсії згідно протоколу №82 від 16.07.2018 року.

19. Також нараховано борг за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 29215,59 грн., який обліковується в Пенсійному фонді України і буде виплачено за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

20. Вказали, що пенсія позивачу за спірний період буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

21. Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

22. Зазначили, що органи Пенсійного фонду України в своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

23. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 має право на отримання пенсії за віком, що підтверджується матеріалами пенсійної справи та не заперечується учасниками справи.

24. Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання/перебування якої зазначено: АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою від 09.12.2016 року № 2017 виданої позивачу про взяття її на облік, як внутрішньо переміщену особу.

25. Так, згідно матеріалів пенсійної справи, позивач, ОСОБА_1 починаючи з 01.08.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та отримує пенсію за віком згідно положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

26. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Пенсійним фондом у період 01.06.2018 року по 31.08.2018 року виплату пенсії позивачу було припинено, з підстав наданої інформації управлінням соціального захисту населення Новокодацької районної у місті ради.

27. Позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення їй виплат пенсії.

28. Згідно матеріалів справи з 01.09.2018 року Пенсійним фондом було поновлено виплату пенсії позивачу, відповідно до протоколу №82 від 16.07.2018 року та нараховано борг за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 29215,59 грн., який обліковується в Пенсійному фонді України.

29. 12.11.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.11.2018 року про здійснення виплати нарахованої, але не виплаченої пенсії за спірний період у розмір 29215,59 гривень.

30. Проте, листом від 23.11.2018 року № Д17800-18 Пенсійний фонд повідомив позивачу про те, що з 01.09.2018 року позивачу було поновлено виплату пенсії згідно протоколу №82 від 16.07.2018 року та відповідно нараховано борг за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 29215,59 грн., який обліковується в Пенсійному фонді України і буде виплачено за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

31. Отже, згідно матеріалів справи позивачу Пенсійним фондом нараховано борг у розмірі 29215,59 грн., за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року, який обліковується в Пенсійному фонді України, проте цей борг відповідачем виплачено не було.

32. Так, не погодившись із протиправною бездіяльністю Пенсійного фонду, що полягає у невиплаті їй пенсії за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року, позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав на належне соціальне забезпечення.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

33. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

34. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

35. Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

36. Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

37. Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

38. Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

39. Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 47 Закону № 1058-IV).

40. Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон № 1706-VII) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

41. Абзацом першим частини першої статті 1 Закону № 1706-VII встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

42. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

43. Згідно до пункту 1 "Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 року (далі - Порядок № 509) довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

44. Пунктом 2 Порядку № 509 встановлено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

45. Пунктом 6 Порядку № 509, зокрема, встановлено:

- довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту;

- довідка, видана до 20.06.2016, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

46. Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

47. За правилами статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

48. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

49. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

50. Постановою Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" № 637 року від 05.11.2014 року встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

51. Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

52. "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

53. Відповідно до пункту 4 вказаного порядку соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

54. Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування", затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року (далі - Порядок № 365) визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

55. Контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться (пункт 2 Порядку № 365).

56. Пунктом 12 Порядку № 365 встановлено, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

57. Підстави припинення виплати пенсії визначені у пункті першому статті 49 Закону №1058-IV.

58. Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009;

3) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

4) у разі смерті пенсіонера;

5) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

6) в інших випадках, передбачених законом.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

59. Право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов`язань.

60. До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій встановлений обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

61. Так, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач пенсії, виплату якої було безпідставно припинено з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року.

62. У листі Пенсійного фонду від 23.11.2018 року № Д17800-18 зазначено, що пенсія за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року нарахована у сумі 29215,59 грн., але не виплачена, у зв`язку із відсутністю Порядку виплати заборгованості коштів внутрішньо переміщеним особам. Отже, у зв`язку з тим, що Кабінетом Міністрів України наразі не визначено порядок щодо виплати соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за минулий період, тому Пенсійний фонд позбавлений можливості провести виплату нарахованої пенсії позивачу за спірний період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 гривень.

63. Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

64. У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

65. Припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону № 1058-IV.

66. Так, слід зазначити про те, що під час розгляду справи відповідачем, Пенсійним фондом так і не було надано відповідного рішення, передбаченого положеннями чинного законодавства.

67. Також, слід зазначити про те, що статтею 49 Закону № 1058-IV не передбачено підстав припинення виплати пенсії, як скасування довідки внутрішньо переміщеної особи. Скасування довідки не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова Кабінету Міністрів України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

68. У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

69. Так, у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

70. Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

71. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

72. Зазначена правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/20/18 (№ 805/402/18) за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

73. Вказане рішення набрало законної сили.

74. Адміністративна справа, яка розглядається судом, відповідає ознакам типової справи, що визначені у пункті 113 рішення Верховного Суду № Пз/9901/20/18.

75. На підставі частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

76. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про неправомірні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про невиплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 гривень.

77. Щодо доводів відповідача на те, що згідно до постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365», заборгованість виплачується окремим порядком, суд до уваги не приймає, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях №20-рп/2011 від 26.12.2011 року і № 2-рп-99 від 02.03.1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

78. Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

79. Крім того, суд звертає увагу, що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

80. Таким чином, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.

81. Так, судом встановлено, що на момент звернення до суду з цим позивом, позивачу Пенсійним фондом не виплачено пенсію за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

82. Враховуючи викладене, такі дії Пенсійного фонду щодо невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 грн. є протиправними та не ґрунтуються на нормах закону.

83. Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо невиплати їй пенсійних виплат за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 29215,59 гривень, слід зазначити про таке.

84. Так, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

85. Оскільки, Пенсійним фондом було припинено виплату пенсію позивачу за віком, тобто мав місце факт активної поведінки суб`єкта владних повноважень, то у суду відсутні правові підстави вважати такі дії відповідача бездіяльністю.

86. Згідно положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

87. Враховуючи, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, та сприяти реальному відновленню порушеного права, приймаючи до уваги докази наявні у матеріалах справи, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно змінити спосіб захисту порушеного права, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 гривень.

88. Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату позивачу боргу з пенсійних виплат за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року в сумі 29 215,59 гривень, слід зазначити про таке.

89. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

90. Згідно ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

91. Отже, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 , нараховану, але невиплачену пенсію за віком, за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 грн. є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

92. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, у зв`язку чим чим позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 грн., а також в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 , нараховану, але невиплачену пенсію за віком, за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 гривень.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

93. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

94. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

95. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

96. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

97. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

98. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

99. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

100. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

101. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

102. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у здійсненні виплати пенсії за спірний період.

103. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, слід задовольнити частково в частині визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 гривень, а також в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 , нараховану, але невиплачену пенсію за віком, за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 гривень.

104. Щодо розподілу судових витрат.

105. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

106. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

107. Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

108. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1261,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

109. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

110. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

111. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 гривень.

112. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 , нараховану, але невиплачену пенсію за віком, за період з 01.06.2018 року по 31.08.2018 року у розмірі 29215,59 гривень.

113. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

114. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1261,20 гривень.

115. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

116. Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

117. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

118. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

119. Повний текст рішення складено 13.03.2020 року.

Суддя В.В Ільков