Ухвала суду № 88201864, 16.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

16 березня 2020 р. Справа № 120/109/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 16 січня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено справу до судового розгляду на 13 лютого 2020 року.

В ході судового засідання, що відбулося 13 лютого 2020 року, за результатом розгляду клопотання позивача щодо оголошення перерви у судовому засіданні у зв`язку з необхідністю уточнення змісту позовних вимог суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою заявлене клопотання задовольнив та оголосив перерву у судовому засіданні до 05 березня 2020 року.

21 лютого 2020 року позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення та заяву про судовий розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 05 березня 2020 року витребувано у Слобідського об`єднаного районного військового комісаріату міста Харкова та у Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого належним чином засвідчену копію припису, виданого військовим комісаріатом, у якому зазначено дату призову ОСОБА_1 на військову службу, узв`язку із чим відкладено розгляд справи на 27 березня 2020 року.

16 березня 2020 року позивачем до суду подано заяву про відвід судді Яремчука К.О. Заява обгрунтована тим, що відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини 1 статті 36 та частини 2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу в зв`язку з обставинами, які вказують на заінтересованість в результатах розгляду справи та викликають сумніви в його об`єктивності та неупередженості. Зокрема, заявник вказує на те, що такі сумніви у нього виникли після ознайомлення з ухвалою суду від 05 березня 2020 року, якою вжито заходи щодо витребування додаткових доказів. Заявник вважає, що суддя, постановляючи відповідну ухвалу, проявив заінтересованість в результаті розгляду справи, адже вийшов за межі дослідження позовних вимог. Наведені аргументи, на думку заявника, свідчать про наявність підстав для відводу судді.

Відповідно до частини 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді, зважаю на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, особливості вирішення заявленого відводу та самовідводу врегульовано статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина 2 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження по справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (частина 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відводу судді; при цьому, відвід повинен бути вмотивованим та заявленим у строк, що визначений частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України; у разі, якщо суд дійде висновку про необгрунтованість заявленого відводу і заява про відвід надійде до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засідання, в такому випадку питання про відвід вирішується суддею, який не входить до складу суду.

Зі змісту поданої заявником заяви про відвід судді слідує, що передумовою для виникнення у останнього сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді слугувала постановлена 05 березня 2020 року ухвала, якою вжито заходи щодо витребування у Слобідського об`єднаного районного військового комісаріату міста Харкова та у Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого додаткових доказів.

Однак, слід звернути увагу на тому, що статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України, окрім інших принципів адміністративного судочинства, закріплено й принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, частиною 4 якої передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відтак, інститут вжиття заходів щодо витребування доказів покликаний забезпечити повне та всебічне з`ясування всіх обставин справи, а тому, на переконання суду, постановлення судом 05 березня 2020 року ухвали про витребування доказів жодним чином не дає підстав для сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді.

Більше того, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).

У поданій заяві йдеться про те, що передумовою заявлення відводу судді слугувала ухвала від 05 березня 2020 року, для постановлення якої, на думку заявника, не було підстав. Саме такі твердження вказують на незгоду заявника із вжитими судом заходами щодо витребування доказів.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про відвід судді є необгрунтованою.

Окрім наведеного, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42); у контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).

Отже, при наданні оцінки об`єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії: 1) об`єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді; 2) суб`єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

При цьому, особиста безсторонність судді презюмується поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 42).

Відтак, не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.

Натомість, заявляючи відвід судді, заявник не надав доказів на підтвердження обставин, які б об`єктивно викликали обґрунтовані сумніви в неупередженості судді. Наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав для відводу, передбачених у пунктах 2, 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, а сам відвід пов`язується виключно з суб`єктивним сприйняттям заявником рішень та дій судді під час розгляду справи.

З огляду на викладене та враховуючи необґрунтованість заявленого відводу, дійшов висновку про необхідність вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, який визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України,

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід судді необґрунтованою.

Адміністративну справу №120/109/20-а передати для вирішення питання про відвід іншим суддею, визначеним в порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович