Ухвала суду № 88197307, 13.03.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2020 Справа №607/6955/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря с/з Дуркало Т.В.

прокурора Барилко М.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Ходюк К.М.

представника потерпілого

сільськогосподарського приватно-орендного

підприємства «Золотий Колос» Симак Я.В.

та перекладача Ковальчук Т.П.

під час проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210180000022 від 11 січня 2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження із матеріалами за №12019210180000022 від 11 січня 2019 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Під час розгляду в судовому засіданні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, прокурор зазначив, що слід залишити без змін застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжити його строк терміном до двох місяців, оскільки строк застосування вказаного запобіжного заходу закінчується та на даний час кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 перебуває на стадії судового розгляду, а підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою відсутні, оскільки ризики, які існували під час застосування зазначеного запобіжного заходу останньому, не зменшились, зокрема, ОСОБА_1 зможе переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на представника потерпілого та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а тому більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Ходюк К.М. заперечили щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, натомість клопочуть про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

Представник потерпілого сільськогосподарського приватно-орендного підприємства «Золотий Колос» Симак Я.В. підтримав клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та враховуючи думку прокурора, який вважає за необхідне продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Ходюк К.М. про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання, думку представника потерпілого, який підтримав вказане клопотання, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника слід відмовити за безпідставністю та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до двох місяців з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 січня 2020 року раніше обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту змінено на тримання під вартою на строк до 28 березня 2020 року.

При вирішенні питання щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Статтею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає необхідним продовжити строк застосованого раніше запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою та не вбачає підстав для його зміни, оскільки будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема, особистого зобов`язання, в судовому засіданні на даній стадії процесу не встановлено.

При цьому суд враховує те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання до шести років позбавлення волі; ризики визначені в ухвалі суду про зміну раніше застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу на тримання під вартою на даний час не зменшились, зокрема він з огляду на санкцію статті обвинувачення зможе переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а також про наявність вказаного ризику свідчить той факт, що перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, обвинувачений не з`являвся на виклики суду, порушив умови вказаного запобіжного заходу, оскільки був відсутній за місцем проживання, у зв`язку з чим був оголошений його розшук та в подальшому після його розшуку запобіжний захід обвинуваченому було змінено на тримання під вартою, крім цього ОСОБА_1 неодноразово раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, що свідчить про систематичність та стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання і при обставинах вчинення злочину, про підвищену його суспільну небезпеку як особи, яка може вчинити й інше кримінальне правопорушення, адже він раніше був неодноразово судимий та вчинив кримінальне правопорушення, за яке на даний час притягується до кримінальної відповідальності, під час іспитового строку, крім того обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно впливати на представника потерпілого та свідків, зокрема шляхом погроз може схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі в кримінальному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам. Таким чином враховуючи вимоги ст. 178 КПК України та з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання слід відмовити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до двох місяців.

На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст. ст. 318, 331, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ходюк К.М. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання – відмовити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_1 терміном до двох місяців, тобто до 12 травня 2020 року.

Судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210180000022 від 11 січня 2019 року відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відкласти на 16.15 год. 03 квітня 2020 року, повторити виклик учасників судового провадження та надати вимогу на конвоювання в зал судових засідань обвинуваченого ОСОБА_1 .

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_1 , його захиснику, прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_1 .

Головуючий суддяС. В. Кунцьо