Постанова № 8818973, 04.08.2009, Київський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2009 року справа № 2-а-5042/09

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Горбач A.M., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області

до приватного підприємства агрофірми «Данилівська»

про стягнення заборгованості представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства агрофірми «Данилівська» (надалі -відповідач) про стягнення недоїмки зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 13887, 26 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад місяць 2008 року на загальну суму 13887, 26 грн., що підтверджується відповідним розрахунком сум страхових внесків.

Обов'язок відповідача вчасно сплачувати страхові внески передбачений приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV). Оскільки, сума страхових внесків до Пенсійного фонду України в розмірі 13887, 26 грн. у строки, встановлені пунктом 6 статті 20 Закону України № 1058-IV та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України N 21-1 від 19.12.2003 (надалі - Інструкція) відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її у судовому порядку.

Матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058-IV).

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Роботодавцем в розумінні Закону України № 1058-IV - є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною третьою статті 15 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 100310468, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України № 1058- IV.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України № 1058- IV. страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 19 Закону України № 1058- IV встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Відповідно до частин шість та дванадцять статті 20 Закону України № 1058- IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду; страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Як вбачається з поданого позивачу відповідачем звітного документу, а саме -розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад місяць 2008 року, загальна сума страхових внесків, що підлягає сплаті відповідачем становить 13887, 26 грн.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України № 1058- IV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У зв'язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підставі частини третьої ст.106 Закону України № 1058-IV направлено вимогу про сплату недоїмки від 02.01.2009 р. № Ю 90У на загальну суму заборгованості у розмірі 210745, 69 грн. Зазначена вимога отримана відповідачем 13.01.2009 р., про що свідчить підпис його уповноваженої особи на копії поштового повідомлення про вручення № 88268.

Станом на день розгляду спору доказів щодо оскарження вказаної вимоги або про сплату суми заборгованості, яка в ній зазначена, суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано суду доказів щодо сплати в самостійному порядку суми заборгованості по страхових внесках за листопад місяць 2008 року у розмірі 13887, 26 грн.

Приписами статті 67 Конституції України визначений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Право органу Пенсійного фонду на звернення до суду з вимогами про сплату недоїмки, передбачено абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України № 1058- IV.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства агрофірми «Данилівська» (ідентифікаційний код 19415169, Київська область, Васильківський район, с Данилівка) на користь Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Київської області (р/р 256083011007 в ГУ Ощадбанку України в м. Києві та Київській області, МФО 322669) суму заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 13887 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 26 коп.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.