Рішення № 88185500, 13.03.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/2146/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобана Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1815 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії військової частини А1815 (далі – ВЧ А 1815, відповідач) щодо не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2018 по 25.10.2018 у розмірі 31595,20 гривень (тридцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто п`ять гривень двадцять копійок), зобов`язати військову частину А1815 нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2018 по 25.10.2018 в розмірі 31595,20 гривень (тридцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто п`ять гривень двадцять копійок), без урахування обов`язкових податків та зборів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на момент виключення позивача зі списків частини відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку, однак, на виконання рішення суду належні виплати були проведені лише 31.01.2019, тобто не в день виключення зі списків особового складу та виплати всіх видів забезпечення, що є порушенням прав та інтересів позивача.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2019, залишеною в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, провадження у справі провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1815 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - закрито.

Постановою Верховного суду від 27.12.2019 ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 – скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

13.01.2020 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями справа № 620/2146/19 передана для розгляду судді Лобану Д.В.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.

Представник відповідача у встановлений судом строк надіслав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що у оскаржуваних правовідносинах відповідач діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння технічної частини А 1815, відповідно до частини шостої статті 26 з урахуванням підпункту “і” пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, звільнений з військової служби у запас за пунктом “а” (у зв`язку з закінченням строку контракту).

Наказом командира військової частини А 1815 від 22.08.2018 № 212 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення з 22.08.2018.

Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі № 2540/2812/18 зобов`язано ВЧ А1815 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні чергової відпустки терміном 110 діб за 2015, 2016, 2017 роки та грошове забезпечення за період з 27.06.2018 по 22.08.2018 включно.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду набрало законної сили 14.01.2019.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду ВЧ А1815 31.01.2019 перераховано на картковий рахунок позивача у ПАТ КБ “Приватбанк” 70273,44 грн, про що свідчить виписка з банку.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 620/723/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019, у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А1815 про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2018 по 31.01.2019 в розмірі 78744,27 грн – відмовлено.

Вважаючи несвоєчасність розрахунку при звільненні за період з 22.08.2018 по 25.10.2018 у розмірі 31595,20 гривень протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення № 114), що визначає порядок проходження служби, а також права і обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, до яких належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ та яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

При цьому Положенням № 114 не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з військової служби з 22.08.2018 у відповідності до наказу командира військової частини А1815 від 22.08.2018 № 212, тоді як, фактичний розрахунок (виплату грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні відпустки) проведено 31.01.2019.

Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач, вважаючи розрахунок неправильним, звертався до суду з позовом про визнання протиправними дії ВЧ А1815 щодо не виключення ОСОБА_1 наказом по частині зі списків військової частини А 1815 у зв`язку із закінченням контракту; зобов`язання ВЧ А 1815 нарахувати, виплатити та розрахувати ОСОБА_1 повністю по грошовому забезпеченню, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, кошти, використані у відрядженнях, матеріальну допомогу по вирішенню соціально-побутових питань за 2018 рік, а також виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 20.06.2018 по дату наказу військової частини А 1815 про виключення позивача зі списків частини у зв`язку із закінченням строку контракту; зобов`язання ВЧ А 1815 виключити ОСОБА_1 наказом із списків військової частини А 1815 з повним розрахунком по всім видам забезпечення; стягнення з ВЧ А 1815 моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав ОСОБА_1 в розмірі 15000 грн.

Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

При цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 27.12.2019 по цій справі вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 серпня 2018 року до 25 жовтня 2018 року у цій справі позивач обґрунтовує невірним розрахунком грошового забезпечення за період з 21 червня 2018 року до 22 серпня 2018 року відповідно до довідки №87 від 26 лютого 2019 року (яка не була предметом розгляду у справі №620/723/19).

За таких обставин суд вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 по справі №810/1543/17.

Крім того, вказана позиція висловлена у постанові постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 у справі № 620/723/19.

З огляду на зазначене суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні, а тому позовні вимоги є безпідставними. Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2018 по 25.10.2018 в розмірі 31 595,20 грн необхідно відмовити.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що військовою частиною А 1815 доведено правомірність вчинених дій, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “RuizTorija v. Spain” від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Відповідно до ст. 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до військової частини А1815 (вул. Танкістів, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ - 07880688) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 13 березня 2020 року.

Суддя Д.В. Лобан