Рішення № 88185496, 13.03.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2020 року Чернігів Справа № 620/339/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобан Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладене в листі від 18.11.2019 № 4339/02/Д-12 щодо відмови перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70 % грошового забезпечення з 20.03.2019, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії виходячи з 70 % грошового забезпечення з 20.03.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова Пенсійного фонду у перерахунку пенсії виходячи з 70 % грошового забезпечення є протиправною, оскільки позивач має право на вказаний розмір пенсії відповідно до норм законодавства та наявності вислуги років.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 у справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, та встановлено відповідачу 15-ти денний термін, з дня отримання копії ухвали, для подання відзиву на позов.

Протягом встановленого ухвалою суду строку представником Головного управління Песійного фонду України в Чернігівській області подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що для призначення пенсії за вислугу років позивачу необхідно мати вислугу 24 календарних роки. Проте, календарна вислуга років позивача складає від 20 років 8 місяців 11 днів, що не дає йому права на пенсію за вислугу років згідно п. “а” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Позивач був звільнений зі служби у відставку з 2 державної пожежно-рятувальної частини (Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобилська АЕС») 11 державного пожежно-рятувального загону Головного Управління ДСНС України у Київській (м. Чорнобиль) 19 березня 2019 року за станом здоров`я.

Перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області і отримує пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

Пенсія ОСОБА_1 призначена у розмірі 54 % грошового з урахуванням трудового стажу відповідно до п. «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та пораховано відповідно до п. «б» ст. 13 Закону 2262.

Позивач 31.10.2019 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії виходячи з розміру 70 % грошового забезпечення (а.с. 15-17).

Листом від 18.11.2019 за вих. № 4339/02/Д-12 відповідач відмовив позивачу у приведенні його пенсії у відповідність до норм чинного законодавства шляхом перерахунку її виходячи з розміру 70 % грошового забезпечення з дати призначення пенсії та виплатити заборгованість посилаючись на відсутність достатньої вислуги років, яка дає право на пенсію згідно п. “а” ст. 12 Закону № 2262-ХІІ (а.с. 12-14).

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функціями соціальної держави є забезпечення й захист соціальних прав людини; соціальний захист населення; вирівнювання соціального стану суб`єктів суспільних відносин.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За приписами ст. 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Так, згідно п. “б” ст. 1-2 Закону № 2262 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на пенсійне забезпечення мають, в тому числі, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу Державної кримінально- виконавчої служби України.

Згідно п. “б” ч. 1 ст. 17 Закону № 2262 особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п.п. “б”-“д” ст. 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до п. “а” ч. 1 ст. 12 Закону № 2262, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п.п. “б”-“д”, “ж” ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 01.10.2018 по 30.09.2019 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.

Крім цього, у відповідності до ст.17-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393), пп. «в» п. 3 якого передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: за у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 частини другої статті 2 Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони; на посадах, де виконання обов`язків пов`язано з роботами по знешкодженню вибухонебезпечних предметів, у період виконання робіт, переліки яких визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств; проходження служби у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ, Національній гвардії військовослужбовцями, які виконують обов`язки з охорони та оборони ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності.

Таким чином, позивачу, який проходив службу в установах, перелік яких наведено у пп. «в» п. 3 Порядку № 393, вислуга років для цілей призначення пенсії відповідно до ст. 12 Закону № 2262 визначається на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця.

З наведеного слідує, що право на пенсію за вислугою років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги.

Отже, посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років не ґрунтується на вимогах закону.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 у справі № 750/9775/16-а.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону № 2262 у взаємозв`язку з нормами Порядку № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262.

Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393.

З урахуванням викладеного Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Тобто, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Згідно витягів з наказів начальника ГУ ДСНС України у Київській області від 18.03.2019 № 66о/с (а.с. 7), та від 15.04.2019 № 103 о/с (а.с. 8) вислуга років позивача на день звільнення у календарному обчисленні складає: 20 років 09 місяців 28 днів, з урахуванням пільгового обчислення (09 років 04 місяці 03 дні) всього складає 30 років 3 місяці.

При цьому, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого у відповідності до норм законодавства, регулюючих засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.

Законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в установах, перелік яких наведено у пп. «в» п. 3 Порядку № 393, що є гарантією їх соціальних прав на пільгове пенсійне забезпечення. Разом з тим, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обмежень щодо зарахування вислуги років вказаної категорії осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.

Слід зазначити, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч.1 ст.2 вказаного Закону).

У відповідності до «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 2262 пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Частиною 5 ст. 13 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Враховуючи викладене Пенсійний фонд при призначенні позивачу пенсії неправомірно визначив розмір виходячи з 54 % грошового забезпечення, оскільки позивач має право на розмір пенсії виходячи з 70 % грошового забезпечення відповідно до норм законодавства та наявності вислуги років.

У відповідності до п. “б” ч. 1 ст. 50 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до п.п. “а”, “в” ст.12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Частина 3 ст. 50 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” встановлює, що пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Згідно ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачає, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пунктом 6 “Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який затверджено постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 №3-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, із заявою про призначення пенсії за вислугою років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області через уповноважений структурний підрозділ у встановлений законом строк, тобто вчасно виконав усі вимогу Закону, як громадянина, для отримання пенсії, а тому суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах з 20.03.2019, тобто з наступного дня після звільнення його зі служби.

При цьому, судом враховано правову позицію Верховного Суду у справі № 750/9775/16-а.

Враховуючи все викладене, дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років позивачу є протиправними, а тому позов слід задовольнити повністю.

При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “RuizTorija v. Spain” від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином суд доходить висновку, що сума судового збору має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладене в листі від 18.11.2019 № 4339/02/Д-12 щодо відмови перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з 70 % грошового забезпечення з 20.03.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії виходячи з 70 % грошового забезпечення з 20.03.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).

Повний текст рішення виготовлено 13 березня 2020 року.

Суддя Д.В. Лобан