Рішення № 88185333, 02.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 р. Справа№805/3547/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., при секретарі - Оганянц О.В., за участю:

представника позивача - Іванова В.І.,

представника відповідача - Тернинко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час перевірки всупереч наданим первинним документам, податковим органом зроблено помилкові висновки в акті перевірки № 81/05-99-14-15/31297266 від 01.02.2018 року. В першу чергу, податкове повідомлення-рішення № 0001261415 від 19.02.2018 року є протиправним з огляду на те, що у вищевказаному акті перевірки не зазначено яких саме документів не вистачало для підтвердження отримання послуг на суму 19 584 200, 00 грн. Крім того, представник позивача зазначив, що відповідно до звіту про фінансові результати 19 584 200, 00 грн - це сума збитку за весь 2016 рік, а не за його 4 квартал, як зазначено в акті перевірки контролюючим органом.

По-друге, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" ставить під сумнів правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0001311415 від 19.02.2018 року, з огляду на наступне.

Так, в акті перевірки контролюючий орган говорить про порушення ведення касової книги від 18.12.2015 року. В свою чергу, представник позивача заперечує факт існування останньої. Крім того, податковим органом невірно розраховано суму штрафних санкцій та винесено податкове повідомлення-рішення неналежної форми.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0003742200 від 16.05.2018 року, представник позивача зазначає, що всупереч наданим первинним документам, якими підтверджена реальність господарських операцій, податковий орган зробив помилкові висновки в акті перевірки.

З огляду на наведене, позивач вважає протиправними та просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т. 4 а.с.15).

Представник відповідача проти позову заперечував, з огляду доводів наданого до суду відзиву на позов в контексті того, що висновки перевірки з про порушення позивачем законодавства належним чином зафіксовано в акті перевірки, а спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Так, стосовно висновків акту перевірки в частині встановленої суми завищення собівартості в розмірі 19 584 200, 00 грн представник відповідача зазначив, що вказана сума складає різницю між даними бухгалтерських рахунків, наданих до перевірки відповідних документів та даними, відображеними підприємством по рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за 2016 рік, у тому числі у 1-4 кварталах 2016 року з причини ненадання до перевірки первинних документів на отримання послуг на вищевказану суму.

Стосовно висновків акту перевірки в частині не оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів, представник відповідача вказав наступне. Перевіркою було встановлено, що касова книга підприємства, яка розпочата з 18.12.2015 року в порушення глави 4 Положення № «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (зі змінами і доповненнями) не скріплена печаткою підприємства з діючою на вказану дату юридичною адресою підприємства. До перевірки була надана касова книга за період 2015, 2016 роки, яка скріплена печаткою підприємства з вказаною адресою підприємства: м. Донецьк. Початок ведення касової книги - 18.12.2015 року. На титульній сторінці касової книги, у місці, де передбачено найменування підприємства, стоїть штамп підприємства з вказаною адресою: 83008, м. Донецьк, пр. Ілліча, 93 а. Станом на початок ведення касової книги позивач згідно реєстраційних документів був зареєстрований за юридичною адресою: 87534, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 116/184 . Тому представник відповідача доходить висновку, що готівкові кошти, що надійшли до каси підприємства та відображені в касовій книзі підприємства, оформленої з порушенням глави 4 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (зі змінами і доповненнями) у період з 18.12.2015 року вважаються неоприбуткованими. Загальна сума таких коштів складає 99 860, 00 грн.

Враховуючи наведене, представник відповідача вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 21.05.2018 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР і Ко» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень № 0001261415, № 00015191415, №0001301415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та відкрив провадження по справі № 805/3547/18-а. Суд призначив підготовче засідання по адміністративній справі № 805/3547/18-а за правилами загального позовного провадження на 14 год 30 хв 13.06.2018 року.

13.06.2018 року суд ухвалою витребував у відповідача пояснення з приводу висновків акту перевірки в частині встановленої суми завищення позивачем собівартості у розмірі 19 584 200, 00 грн. щодо періоду та обставин здійснення зазначеного порушення та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 12 год 30 хв 04.07.2018 року.

Суд оголосив перерву на підготовчому засіданні до 14 год 00 хв 10.07.2018 року.

Проведення підготовчого засідання 10.07.2018 року суд відклав на 13 год 00 хв 20.07.2018 року.

Суд ухвалою від 20.07.2018 року продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року, на тридцять днів з ініціативи суду. Підготовче засідання суд призначив на 14 год 00 хв 14.08.2018 року.

14.08.2018 року суд у підготовчому засіданні оголосив перерву до 12 год 00 хв 17.08.2018 року для надання сторонами додаткових доказів.

Ухвалою від 17.08.2018 року суд клопотання представників сторін про надання часу для примирення та зупинення провадження по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року, задовольнив та зупинив провадження у справі № 805/3547/18-а до 13 год 00 хв 20.09.2018 року.

20.09.2018 року суд ухвалою поновив судовий розгляд по справі.

Суд ухвалою від 24.09.2018 року клопотання представника позивача про призначення експертизи по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року, задовольнив та призначив проведення судової економічної експертизи. Суд зупинив провадження у справі до одержання результатів судової економічної експертизи.

05.02.2020 року суд ухвалою поновив судовий розгляд справи у зв`язку з поверненням адміністративної справи № 805/3547/18-а з висновком судової економічної експертизи № 214/26 від 15 січня 2020 року. Також суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року та призначив судовий розгляд по суті на 14 год 00 хв 19.02.2020 року.

Ухвалою від 19.02.2020 року суд клопотання представника відповідача щодо заміни відповідача по справі на Головне управління ДПС у Донецькій області, задовольнив. Здійснив заміну відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області. Також суд ухвалою від 19.02.2020 року витребував у Приватного підприємства «Галаексперт» (код ЄДРПОУ: 33186364, юридична адреса: 61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 36, офіс 525А) детальний розрахунок вартості проведення судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 805/3547/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року. У судовому засіданні суд оголосив перерву до 11 год 00 хв 02.03.2020 року.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, а представник відповідача просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" (далі - ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко» ) (код ЄДРПОУ 31297266, адреса реєстрації: 87534, Донецька обл., місто Маріуполь, Приморський район, проспект Нахімова, будинок 116А, кімната 184) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстрований у якості юридичної особи 29.12.2000 року, та згідно зі ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки (т.4 а.с.2-11).

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об`єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Суд звертає увагу, що Головне управління ДПС у Донецькій області є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області, а отже згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати адміністративні процесуальні права та обов`язки.

На підставі направлень від 15.12.2017 року № 2087, від 27.12.2017 року № 2167-2171, 16.01.2018 року № 53, виданих Головним управлінням ДФС у Донецькій області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 та п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІV квартал 2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 14.12.2017 року № 1602, була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток № 1 до акту перевірки, який є його невід`ємною частиною).

Відповідно до акту перевірки № 81/05-99-14-15/31297266 від 01.02.2018 року контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко»:

1. п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.3 розд.ІІІ П(С)БО №1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за № 336/22868, ч.2 ст.3 розд.І, ч.1 ст.11 розд. ІV Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200, 00 грн., а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200, 00 грн;

2. п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню всього у сумі 33 738, 00 грн., у тому числі за вересень 2016 року в сумі 582, 00 грн., за червень 2017 року в сумі 8 292, 00 грн., за липень 2017 року в сумі 24 864, 00 грн;

3. п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 19 800, 00 грн., у тому числі за квітень 2016 року на суму 494, 00 грн., за липень 2016 року на суму 846, 00 грн., за листопад 2016 року на суму 2 024, 00 грн., за грудень 2016 року на суму 2 785, 00 грн., за квітень 2017 року на суму 2 403, 00 грн., за липень 2017 року на суму 8 795, 00 грн., за серпень 2017 року на суму 2 453, 00 грн;

4. п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (із змінами і доповненнями) в частині не оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів;

5. п.п.39.4.2 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України підприємством не відображено у Звіті про контрольовані операції за 2016 рік взаємовідносини з нерезидентом Conyork LTD;

6. п.п.268.2.1 п.268.2, п.п.268.4.1 п.268.4 ст.268 Податкового кодексу України в частині не нарахування та несплати туристичного збору за ІІ-ІІІ квартали 2016 року та ІІ-ІІІ квартали 2017 року, що призвело до заниження туристичного збору у сумі 2 727, 72 грн;

7. п. 49.18 ст. 49, п. 257.3 ст. 257 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного надання податкової звітності з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України за грудень 2014 року, січень 2015 року та лютий 2015 року;

8. п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п. 51.1 ст. 51, абз. б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, п.3.1 та п.3.11 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за № 111/26556 (т.1 а.с.10-35).

Не погодившись із висновками податкового органу, що викладені в акті перевірки № 81/05-99-14-15/31297266 від 01.02.2018 року ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко» було подано заперечення від 08.02.2018 року № 255-18у (т.1 а.с.36-39).

За результатами розгляду вищевказаних заперечень відповідачем листом № 6829/05-99-14-15 від 14.02.2018 року порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. ІІІ Податкового Кодексу України викладено у іншій редакції, а саме змінено період завищення від`ємного значення з 4 кварталу 2016 року на 1-4 квартали 2016 року (т.1 а.с.40-45).

З огляду на встановлені порушення, відповідачем було прийнято, зокрема, такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0001261415 від 19.02.2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 584 200, 00 грн (т.1 а.с.62-63);

№ 0001311415 від 19.02.2018 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі підприємства на суму 499 300, 00 грн (т.1 а.с.64-65);

№ 0001301415 від 19.02.2018 року, яким завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 19 800, 00 грн (т. 1 а.с.61).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями 01.03.2018 року ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко» було направлено до Державної фіскальної служби України скаргу № 383-18у (т.1 а.с. 46-52).

Листом від 21.03.2018 року № 9861/6/99-99-11-01-01-25 Державна фіскальні служба України повідомила позивача про продовження строків розгляду скарги (т.1 а.с.54).

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України, серед іншого, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001301415 від 19.02.2018 року в частині встановленого перевіркою завищення податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко» із ТОВ «Фортуна-71» та ДП «Нігинський кар`єр» і у відповідній частині штрафні санкції (т.1 а.с.55-59).

У зв`язку із частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення № 0001301415 від 19.02.2018 року останнє було відкликано та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003742200 від 16.05.2018 року, яким завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн. (т.4 а.с.16).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

По-перше, суд вважає за необхідне дослідити правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0001261415 від 19.02.2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 584 200, 00 грн.

Суд зазначає, що згідно висновків акта перевірки № 81/05-99-14-15/31297266 від 01.02.2018 року вказане податкове повідомлення-рішення винесено через порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. ІІІ Податкового Кодексу України, п.3 розд.ІІІ П(С)БО №1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за № 336/22868, ч.2 ст.3 розд.І, ч.1 ст.11 розд. ІV Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200 грн., а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200, 00 грн.

Разом з тим, у акті перевірки зазначено, що різниця між даними бухгалтерських рахунків, наданих до перевірки відповідних первинних документів та даними, відображеними підприємством по рядку 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати за 2016 рік складає 19 584 тис.грн. (19 584 200, 00 грн.), у т.ч. 4 кварталі 2016 року в сумі 19 584 тис.грн. (19 584 200, 00 грн.) з причини не надання до перевірки первинних документів на отримання послуг на вищенаведену суму (т.1, а.с.15-16).

Суд зазначає, що податковим органом було проведено саме документальну планову виїзну перевірку.

В свою чергу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до приписів ст.77 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України).

У силу вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Враховуючи викладене, з моменту початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки.

Суд зазначає, що в контексті даної справи спірним питанням є надання під час перевірки платником податків первинних документів, що підтверджують отримання послуг на суму 19 584 200, 00 грн у четвертому кварталі 2016 року.

В ході судового засідання представником позивача зазначено, що під час планової перевірки на вимогу податкового органу було надано всі необхідні документи. Ті ж самі документи було надано ним і до суду.

Суд звертає увагу, що вищевказаними нормами Податкового кодексу України передбачено обов`язок контролюючого органу скласти акт, що засвідчує факт відмови від надання документів або надання їх не в повному обсязі.

Згідно акту перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів в ході проведення перевірки не складались (п.2.7 вказаного акту).

Факт не складання відповідного акту також підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Отже, висновок податкового органу щодо не надання до перевірки первинних документів на отримання послуг на вищенаведену суму є, на думку суду, необґрунтованим.

Крім того, суд звертає увагу, що приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Поряд з цим, приписами наведеного порядку визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно зазначити:

первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

В порушення вищенаведених положень, перевіряючими в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти. Самі порушення висвітлені нечітко, необ`єктивно та не у повній мірі; акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства.

Акт перевірки не містить жодного переліку документів, яких не вистачало для підтвердження отриманих послуг на загальну суму 19 584 200, 00 грн., а також жодного обґрунтування мотивів неврахування первинних документів по операціям із контрагентами. З огляду на наведене, платник податків був позбавлений права усунути відповідне порушення в ході перевірки.

Крім того, у разі з`ясування податковим органом факту ненадання відповідних документів, у останнього було право надіслати платнику запит про надання документів. Однак вказаним правом контролюючий орган не скористався.

По-друге, в рамках визначення правомірності встановленого порушення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до звіту про фінансові результати за січень-грудень 2016 року у рядку 2095 «збиток» дійсно зазначено 19 584, 00 грн (т. 1 а.с.69). Однак, це сума збитку за весь 2016 рік, а не за його 4 квартал, як зазначено в акті перевірки контролюючим органом.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в ході перевірки було встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200, 00 грн. Водночас, відповідно до розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 0001261415 від 19.02.2018 року звітній податковий період вказано як 3 квартали 2017 року (т.1 а.с.63).

Дійсно, за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 листом № 6829/05-99-14-15 від 14.02.2018 року порушення викладено у іншій редакції, а саме змінено період завищення від`ємного значення з 4 кварталу 2016 року на 1-4 квартали 2016 року (т.1 а.с.40-45).

Між тим, ані Податковий кодекс України, ані Порядок оформлення результатів документальних перевірок не передбачають можливість вносити уточнення до акту перевірки окремим листом.

Крім того, уточненнями до акту перевірки не виправлялися описки чи арифметичні помилки, виявлені при складанні акту перевірки, а фактично встановлено нові порушення, не зафіксовані актом перевірки, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Також суд звертає увагу, що в рамках розгляду даної справи ухвалою суду від 24.09.2018 року було призначено судову економічну експертизу.

На вирішення судового експерта-економіста було поставлено, зокрема, питання щодо підтвердження документально висновку податкового органу, який викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14- 15/31297266 в частині порушення ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко» п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. II, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 розд. III Податкового Кодексу України, п.3 розд.ІІІ П(С)БО № 1, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 року № 73, ч.2 ст.3 розд.І, ч.І ст.11 розд. IV Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200, 00 грн, про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні № 0001261415 (форма П) від 19.02.2018 року.

Згідно з висновком експерта № 214/26 за результатами проведення судової економічної експертизи, який складено 15.01.2020 року, експертом встановлено наступне (т. 21 а.с.63-178).

Задекларований показник за рядком 2050 «Собівартість реалізованої продукції товарів, робіт, послуг) в сумі 266 736, 00 тис.грн відповідає даним бухгалтерського обліку ТОВ «НВО «ІНКОР І Ко».

Витрати, понесені підприємством на отримання послуг у повному обсязі підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку та обліковими регістрами підприємства.

Не підтверджується документально висновок податкового органу, викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 в частині завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200, 00 грн., а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200, 00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, на які посилається податковий орган. Однак під час розгляду справи відповідачем доказів на підтвердження своєї позиції суду не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість виявлених податковим органом порушень позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44 розд. ІІ, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 розд. ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.3 розд.ІІІ П(С)БО № 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за № 336/22868, ч.2 ст.3 розд.І, ч.1 ст.11 розд. ІV Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування за 2016 рік на загальну суму 19 584 200, 00 грн., а саме за 4 квартал 2016 року на суму 19 584 200, 00 грн та, як наслідок, протиправність винесеного податкового повідомлення-рішення № 0001261415 від 19.02.2018 року.

По-друге, суд вважає за необхідне дослідити правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0001311415 від 19.02.2018 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі підприємства на суму 499 300, 00 грн.

Так, контролюючим органом в акті 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 зазначено, що документальною перевіркою дотримання порядку оприбуткування готівки в касі підприємства встановлено, що касова книга підприємства, яка розпочата з 18.12.2015 року в порушення глави 4 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 (із змінами і доповненнями) не скріплена печаткою підприємства з діючою на вказану дату юридичною адресою підприємства.

Суд зазначає, що згідно з абзацами першим, другим пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

За визначеннями, наведеними у пункті 1.2 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

В свою чергу, аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Суд звертає увагу, що відповідно до копії касової книги за 2015 рік, яка була надана позивачем, вона розпочата 17.12.2015 року.

Разом з тим, в акті перевірки контролюючий орган говорить про порушення ведення касової книги від 18.12.2015 року. В свою чергу, представник позивача заперечує факт існування останньої.

З боку представників контролюючого органу доказів її існування до суду не надано, а отже суд вважає вказане посилання представника відповідача необґрунтованим.

Щодо копії касової книги за 2015-2016 роки від 17.12.2015 року, яка була надана представником відповідача (т.4 а.с.190-192), суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені частиною першою цієї статті дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові докази.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є допустимими, при цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Окремими положеннями статей 94 та 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості використання як засобів доказування письмових доказів (копій та оригіналів), а також особливості їх подання до суду та учасникам справи.

Важливою вимогою використання копії письмового доказу як допустимого доказу у справі є її належне засвідчення та передчасне надсилання іншим учасникам справи.

Матеріалами справи підтверджено, що копії касової книги за 2015-2016 роки від 17.12.2015 року, яка була надана представником відповідача, не засвідчені в установленому законом порядку, що унеможливлює їх використання на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у цій справі.

Вказана позиція узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду по справі № 810/719/18 від 17.07.2019 року.

Між тим, стосовно правомірності застосування до платника податків відповідальності, передбаченої абзацом третім статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд зазначає наступне.

Так вказаним положенням установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Ураховуючи викладене вище, суд зауважує, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність згідно абзацу третього статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Разом з тим, стаття 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачає, що фінансові санкції застосовуються у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, однак не за відсутність правильності оформлення документів, наявності усіх реквізитів.

Такий зміст правового регулювання спірних правовідносин щодо забезпечення суб`єктами господарювання належного та повного оприбуткування готівки в касах, відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 1 квітня 2014 року №21-54а14 та в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №824/2588/13-а.

В той же час, з матеріалів справи вбачається та не є спірним питання у контексті даної справи, що позивачем забезпечена належна, своєчасна та повна фіксація готівки у касовій книзі. Фактично, відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції за неналежне ведення останньої.

Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 передбачено застосовування фінансових санкцій у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, отже виконання позивачем всіх вимог Положення № 637 щодо фіксації готівки у касовій книзі унеможливлює застосування штрафних санкцій, оскільки порушення правил ведення Книги обліку доходів і витрат, самі по собі, не дає підстав для накладення штрафу.

Суд звертає увагу, що наразі неведення касової книги або її ведення неналежним чином може призвести тільки до адміністративної відповідальності за відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності відповідно до ст. 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи відсутність у діях позивача неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касі готівки, суд дійшов висновку, про безпідставність висновків, викладених контролюючим органом в Акті перевірки, відповідно вважає, що прийняте на підставі таких висновків оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

По-третє, суд вважає за необхідне дослідити правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0003742200 від 16.05.2018 року, яким завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн.

Суд зазначає, що з урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 26.04.2018 року № 14906/6/99- 99-11-01-01-15 (вх.16.05.2018 року) встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, і зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість та згідно з п. 113.1 ст.113 Податкового кодексу України, у сумі 16 853, 00 грн., в т.ч. за липень 2016 року на суму 846, 00 грн., за листопад 2016 року на суму 2 024, 00 грн., за грудень 2016 року на суму 2 785, 00 грн., за квітень 2017 року на суму 2 403, 00 грн., за липень 2017 року на суму 8 795, 00 грн.

В акті перевірки контролюючим органом встановлено невідповідність даних реєстру отриманих податкових накладних та дод.№5 до податкових декларацій з ПДВ (Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, згідно автоматизованої системи співставлень на рівні ДПА) за період, що було перевірено, а саме здвоєнням сум ПДВ, яке не підтверджено податковими накладними та контрагентом-продавцем (розбіжності даних покупця та продавця).

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В контексті дослідження даного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за доцільне дослідити його правомірність в розрізі контрагентів по відповідних періодах.

По-перше, по взаємовідносинам позивача із ПРАТ «Комбінат «Придніпровський» в т.ч. у липні 2016 року на суму 846, 00 грн., листопаді 2016 року на суму 2 024, 00 грн., грудні 2016 року на суму 2 785, 00 грн., квітні 2017 року на суму 2 403, 00 грн., липні 2017 року на суму 2 595, 00грн, суд зазначає наступне.

Так, у липні 2016 року позивачем було здійснено оплату на користь ПрАТ «Комбінат «Придніпровський» за поставлений товар, відповідно до платіжного доручення № 1348 від 15.07.2016 року, яким перераховано грошові кошти на суму 35 407,80 грн. із призначенням платежу «Оплата за молоко з-но рах. 346 від 17.06.2016 року».

В свою чергу, поставка відповідного товару (молока) підтверджена видатковими накладними. За даними видаткових накладних обсяг поставки молока за липень 2016 року складає без ПДВ 16 937, 60 грн., сума ПДВ 3 387, 52грн., всього обсяг поставки з ПДВ 20 325, 12грн. З урахуванням накладних на повернення (витік пакетів) обсяг поставки молока за липень 2016 року складає без ПДВ 16 894, 15грн. (16 937, 60 - 43, 45), сума ПДВ 3 378, 83 грн. (3 387, 52 - 8, 69), всього обсяг поставки з ПДВ 20 272, 98 грн. (20 325, 12 - 52, 14).

За даними податкових накладних, розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за липень 2016 року, виписаних ПрАТ «Комбінат «Придніпровський», та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних обсяг поставки за липень 2016 року, з урахуванням попередньої оплати, складає без ПДВ 29 538, 10 грн., сума ПДВ 5 907, 62 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 35 445, 72 грн.

У листопаді 2016 року позивачем було здійснено оплату за молоко, згідно з платіжними дорученнями № 2386 від 11.11.2016 року та № 2461 від 18.11.2016 року , якими перераховано грошові кошти на загальну суму 41 760, 00 грн.

За даними видаткових накладних обсяг поставки молока за листопад 2016 року складає без ПДВ 23 908, 80грн., сума ПДВ 4 781, 76 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 28 690, 56грн. З урахуванням накладних на повернення (витік пакетів) обсяг поставки молока за листопад 2016 року складає без ПДВ 23 807,15 грн. (23 908, 80 - 101, 65), сума ПДВ 4 761, 43грн. (4 781, 76 -20, 33), всього обсяг поставки з ПДВ 28 568, 58грн. (28 690, 56 - 121, 98).

Водночас, за даними податкових накладних, розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за листопад 2016 року, виписаних ПрАТ «Комбінат «Придніпровський», обсяг поставки за листопад 2016 року складає без ПДВ 33 925, 25грн., сума ПДВ 6 785, 05 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 40 710, 30 грн.

Крім того, у грудні 2016 року TOB «НВО «ІНКОР і Ко» було перераховано кошти на адресу ПрАТ «Комбінат «Придніпровський», відповідно до платіжних доручень № 2771 від 15.12.2016 року, № 2867 від 23.12.2016 року , якими перераховано грошові кошти на загальну суму 46 080, 00 грн.

За даними видаткових накладних обсяг поставки молока за грудень 2016 року складає без ПДВ 24 576, 00 грн., сума ПДВ 4 915, 20 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 29 491, 20 грн. З урахуванням накладних на повернення (витік пакетів) обсяг поставки молока за грудень 2016 року складає без ПДВ 24 475, 20 грн.(24 576, 00 - 100, 80), сума ПДВ 4 895, 04 грн. (4 915, 20 -20, 16), всього обсяг поставки з ПДВ 29 370, 24грн. (29 491, 20 - 120, 96).

Податковими накладними, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за грудень 2016 року, виписаних ПрАТ «Комбінат «Придніпровський», та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних обсяг поставки за грудень 2016 року складає без ПДВ 38 400, 00грн., сума ПДВ 7 680, 00 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 46 080, 00грн.

У квітні 2017 року позивачем здійснено оплату за товар (молоко) на загальну суму 48 480, 00 грн, що відображено у платіжних дорученнях № 1 029 від 07.04.2017 року, № 1 095 від 14.04.2017 року.

Видатковими накладними, підтверджено, що обсяг поставки молока за квітень 2017 року складає без ПДВ 28 441, 60грн., сума ПДВ 5 688, 32 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 34 129, 92грн. З урахуванням накладних на повернення (витік пакетів) обсяг поставки молока за квітень 2017 року складає без ПДВ 28 375, 95 грн.(28 441, 60 - 65, 65), сума ПДВ 5 675, 19 грн. (5 688, 32 - 13, 13), всього обсяг поставки з ПДВ 34 051, 14 грн. (34 129, 92 - 78, 78).

За даними податкових накладних, розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за квітень 2017 року, виписаних ПрАТ «Комбінат «Придніпровський», обсяг поставки за квітень 2017 року складає без ПДВ 40 389, 90грн., сума ПДВ 8 077, 98 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 48 467, 88 грн.

В подальшому, у липні 2017 року позивач перерахував на користь ПрАТ «Комбінат «Придніпровський» оплату за молоко на загальну суму 50 880, 00 грн., що відображено у платіжних дорученнях № 2257 від 14.07.2017 року, № 2384 від 20.07.2017 року, № 2512 від 28.07.2017року.

За даними видаткових накладних обсяг поставки молока за липень 2017 року складає без ПДВ 29 510, 40 грн., сума ПДВ 5 902, 08 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 35 412, 48 грн. З урахуванням накладних на повернення (витік пакетів) обсяг поставки молока за липень 2017 року складає без ПДВ 29 420, 30 грн. (29 510, 40 - 90, 10), сума ПДВ 5 884, 06 грн. (5 902, 08 - 18, 02), всього обсяг поставки з ПДВ 35 304, 36 грн. (35 412, 48 - 108, 12).

Податковими накладними, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних за липень 2017 року, які виписані ПрАТ «Комбінат «Придніпровський» визначено, що обсяг поставки за липень 2017 року складає без ПДВ 42 393, 95 грн., сума ПДВ 8 478, 79 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 50 872, 74 грн.

Отже, виходячи з наведеного, TOB «НВО «ІНКОР і Ко» у відповідних періодах включено до складу податкового кредиту суму ПДВ за наявності підстав до формування останнього по операціям з ПрАТ «Комбінат «Придніпровський», а отже висновок податкового органу не знайшов свого підтвердження.

Щодо операцій із ПБП «Браво» у липні-серпні 2017 року, суд звертає увагу на наступне.

За даними декларації з податку на додану вартість у липні 2017 року позивачем задекларовано шляхом включення до складу податкового кредиту суму ПДВ за податковою накладною, що складена у червні 2017 року у розмірі 6 200, 80грн. на обсяг поставки без ПДВ- 31 004, 00 грн.

За даними декларації з податку на додану вартість у серпні 2017 року підприємством задекларовано шляхом включення до складу податкового кредиту суму ПДВ за податковою накладною, що складена у липні 2017 року, - 6 200, 80грн. на обсяг поставки без ПДВ 31 004, 00 грн.

Видатковими накладними № РН-051 від 07.06.2017 року підтверджено, що обсяг поставки ПБП «Браво» ТМЦ у червні 2017 року склав без ПДВ 31 004, 00грн., сума ПДВ 6 200, 80 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 37 204, 80грн.

Податковою накладною № 7 від 28.07.2017 року визначено, що обсяг поставки ПБП «Браво» отримувачу ТОВ «Інкор і Ко» ТМЦ (наклейки) без ПДВ склав 31 004, 00 грн., сума ПДВ 6 200, 80 грн., всього обсяг поставки з ПДВ 37 204, 80грн.

Номенклатура поставки та кількісні, вартісні показники податкової накладної № 7 від 28.07.2017 року відповідають показникам видаткової накладної № РН-051 від 07.06.2017 року

Дослідженням відомостей аналітичного обліку за рахунком 37102 «Розрахунки за виданими авансами» за контрагентом ПБП «Браво» (обороти) за липень 2017 року встановлена оплата ТОВ «Інкор і Ко» ТМЦ за платіжним дорученням від 28.07.2017 року в сумі 37 204, 60 грн. та віднесення суми оплати на розрахунки з постачальником ПБП «Браво».

Разом з тим, відповідно до відомостей аналітичного обліку за рахунком 63102 «Розрахунки з постачальниками» за контрагентом ПБП «Браво» (обороти) за липень 2017 року встановлено помилкове подвійне відображення надходження ТМЦ у сумі без ПДВ 31 004, 00 грн. (2*31004,00) та подвійне віднесення суми ПДВ 6 200, 80 грн. до складу податкового кредиту по операціях з ПБП «Браво».

Суд зазначає, що з метою встановлення правомірності формування ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР і Ко» податкового кредиту, в рамках проведеної судово-економічної експертизи, на вирішення судового експерта-економіста поставлено, зокрема питання щодо документального підтвердження висновку податкового органу, який викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/ 31297266, в результаті чого зменшено розмір від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн.

В свою чергу, судовим експертом-економістом встановлено, що висновок податкового органу, викладений в акті планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266 в частині порушення ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР і Ко» п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, та згідно з п.113.1 ст.113 Податкового кодексу України, рішення про результати розгляду скарги від 26.04.2018 року № 14906/6/99-99-11-01-01-25 (вх. 16.05.2018), в результаті чого зменшено розмір від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн., у тому числі за липень 2016 року на суму 846, 00 грн., за листопад 2016 року на суму 2 024, 00 грн., за грудень 2016 року на суму 2 785, 00 грн., за квітень 2017 року на суму 2 403, 00 грн., за липень 2017 року на суму 8 795, 00 грн., про що зазначено у податковому повідомленні-рішенні № 0003742200 (форма В4) від 16.05.2018 року підтверджується документально частково.

А саме підтверджується документально в частині зменшення за актом перевірки розміру від`ємного значення різниці між сумою, податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 6 200, 80 грн., у тому числі за липень 2017 року на суму 6 200, 80 грн. по операціях з ПБП «Браво».

Однак, як під час експертизи, так і в ході розгляду справи встановлено порушення ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «ІНКОР і Ко» приписів чинного законодавства під час формування податкового кредиту по операціях з ПБП «Браво».

В свою чергу, єдиним доказом який був наданий відповідачем на підтвердження встановлених порушень є акт планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/ 31297266.

Суд зазначає, що у вступній частині вказаного акту зазначено, що перевірка була проведена ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Натомість акт перевірки підписано не всіма членами комісії. Головним державним ревізором-інспектором Яцків Н.О. акт не підписано, напроти її прізвища проставлено відмітку відпустка.

Суд наголошує, що підпис службового документа - реквізит службового документа, який свідчить про відповідальність особи за його зміст та є єдиний чи один з реквізитів, що надають документові юридичної сили, а тому підписання Акту перевірки посадовими особами контролюючого органу є основною умовою дійсності такого акту.

Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною другою статті 77 вказаного Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог. Доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб`єктом, з дотриманням належної правової процедури та є закріпленим у відповідному джерелі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що акт планової виїзної документальної перевірки від 01.02.2018 року № 81/05-99-14-15/31297266, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення у даному випадку, є недопустимим доказом.

Відсутність підпису посадової особи контролюючого органу у Акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов`язань.

Отже суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0003742200 від 16.05.2018 року, яким завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн. є також неправомірним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд враховує, що докази про розмір судових витрат та відповідну заяву позивачем було подано до закінчення судових дебатів.

Згідно ч. 5 ст.137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У відповідності до ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Ухвалою суду від 24.09.2018 року за клопотанням представника позивача призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження по справі до одержання результатів експертизи.

До суду надійшов висновок експерта № 214/26 за результатами проведення судової економічної експертизи, який складено 15.01.2020 року.

На підтвердження здійснення оплати за проведену судову економічну експертизу позивачем надано суду засвідчені копії рахунку-фактури № СФ-214/26 від 10.12.2018 року, платіжного доручення № 4950 від 12.12.2018 року на суму 180 000, 00 грн та акт приймання виконаних робіт від 15.01.2020 року.

На виконання ухвали суду судовий експерт Кузнєцова Г.О. надіслала розрахунок вартості проведення судово-економічної експертизи № 214/26 від 15.01.2020 року. З вказаного розрахунку вбачається, що судова експертиза № 214/26 від 15.01.2020 року за адміністративною справою № 805/3547/18-а нараховує загалом 116 аркушів та налічує 37 додатків. Експертиза ця є складною та багатооб`єктною, вона проводилась на протязі 2019 року, а саме 136 днів (136 дн. * 8 год.). Виходячи з даних фінансової та статистичної звітності ПП «Галаексперт» за 2019 рік, вартість експертогодини на підприємстві складає 166, 00 грн. Отже, розрахунок вартості проведення судової експертизи є наступний: 136*8год*166, 00 грн = 180 000, 00 грн (вартість експертизи).

Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" по суті спору задоволені повністю, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на проведення експертизи у розмірі 180 000, 00 грн.

Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, при поданні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 301 505, 30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1875 від 05.05.2018 року (т.1, а.с. 3).

Враховуючи, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" задоволено, наявні підстави для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 301 505, 30 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" (код ЄДРПОУ 31297266, 87534, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 116А, кім. 184) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001261415, № 0001311415 від 19.02.2018 року та № 0003742200 від 16.05.2018 року - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0001261415 від 19.02.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19 584 200, 00 грн (дев`ятнадцять мільйонів п`ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0001311415 від 19.02.2018 року, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" штрафні санкції за порушення оприбуткування готівки в повній сумі її фактичних надходжень в касовій книзі підприємства на суму 499 300, 00 грн (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч триста гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0003742200 від 16.05.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 16 853, 00 грн (шістнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят три гривні).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" судовий збір у розмірі 301 505, 30 грн (триста одна тисяча пятьсот пять гривень тридцять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "ІНКОР і Ко" судові витрати на проведення експертизи у розмірі 180 000, 00 грн (сто вісімдесят тисяч гривень).

Повний текст рішення складено 12.03.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб