Ухвала суду № 88185267, 12.03.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/23010/19

1-кс/569/1371/20

УХВАЛА

12 березня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді Сидорука Є.І., при секретарі судового засідання Григорчук В.М., з участю прокурора Станкевича О.К., слідчого Гірака О.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника підозрюваного – адвоката Тарасенка О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Гірака О.В., яке погоджене прокурором прокуратури Рівненської області Станкевичем О.К. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1,4 ст. 296 КК України, -

в с т а н о в и в:

Заступник начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області старший лейтенант поліції Гірак О.В. звернувся до суду із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 .

В ході досудового розслідування встановлено, що 31 грудня 2015 року, приблизно о 12 год. 00 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи у громадському місці – приміщенні бару-ресторану «Jazz & Blues», що по АДРЕСА_1 , з мотивів явної неповаги до суспільства та існуючих загальновизнаних правил поведінки і моральності, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх публічність, проявивши особливу зухвалість, умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 не менше трьох ударів руками та ногами в область голови, у результаті чого заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани верхньої губи, крововиливів у м`які тканини правої очниці, склеру правого ока, гематоми повік зліва, осаднення виличної ділянки зліва, чим грубо порушив громадський порядок, а саме спокій та звичайний уклад життя потерпілого ОСОБА_2 , а також завдав останньому фізичної шкоди.

Також, ОСОБА_1 , маючи дозвіл № П-277 від 04.09.2014 виданий відділом превенції Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області на носіння та зберігання пістолета марки «ФОРТ 12R» із серійним номером НОМЕР_1 , калібру 45 Rubber, порушуючи вимоги Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №576 від 12.10.1992, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і вихолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, не маючи відповідного передбаченого законом дозволу на придбання та зберігання бойових припасів, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, в невстановлений час та дату, незаконно придбав 44 (сорок чотири) предмети, які відповідно до висновку експерта №1.2-403/19 від 03.12.2019 виготовлені по типу пістолетних патронів, шляхом використання патронів «ФОРТ-Т 45 RUBBER» калібру 45 RUBBER, що споряджені еластичними снарядами несмертельної травматичної дії з внесеними саморобним способом змінами в конструкцію: в вершини куль вкручені саморізи, внаслідок чого зазначені патрони являються бойовими припасами. Дані патрони до стрільби придатні.

Вказані бойові припаси, ОСОБА_1 , зберігав за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , до моменту проведення працівниками СБУ в Рівненській області санкціонованого обшуку 29 березня 2019 року.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 , порушуючи вимоги Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №576 від 12.10.1992, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і вихолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, не маючи відповідного передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання та носіння бойових припасів, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, в невстановлений час та дату, незаконно придбав наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, яка згідно висновку експерта відноситься до категорії бойових припасів.

В подальшому, вказані бойові припаси, ОСОБА_1 , незаконно, без передбаченого законом дозволу, з моменту придбання зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці, а також носив при собі до 10.10.2019 близько 02:40 год., до моменту приведення гранати РГД-5 у бойове положення та її кидка на дах будинку по місцю проживання депутата Рівненської міської ради ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, 10 жовтня 2019 року, приблизно о 02 год. 40 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу місця проживання депутата Рівненської міської ради ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , з мотивів явної неповаги до суспільства та існуючих загальновизнаних правил поведінки і моральності, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх публічність, проявивши особливу зухвалість, за допомогою спеціально заготовленого предмета гранати наступальної дії РГД-5 для спричинення майнової шкоди та нанесення тілесних ушкоджень як потерпілому так і членам його родини, привів гранату у бойове положення та кинув її на дах будинку АДРЕСА_3 . У результаті вибуху частково пошкоджено дах даного будинку, а також грубо порушено громадський порядок, а саме спокій та звичайний уклад життя потерпілого ОСОБА_3 та його родини, а також завдано останньому майнової та моральної шкоди.

Також, 16 грудня 2019 року, приблизно о 00:25 год., ОСОБА_1 , володіючи інформацією про місце знаходження автомобіля марки «ToyotaCamry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився на прибудинковій території будинку АДРЕСА_4 , достовірно знаючи про перебування вказаного автомобіля у користуванні ОСОБА_4 , незаконно проник на прибудинкову територію зазначеного домоволодіння та діючи умисно, з невстановлених досудовим слідством мотивів, з метою знищення майна потерпілого, за допомогою нафтопродукту не встановленого походження, який останнім був заздалегідь підготовлений, шляхом облиття передньої частини автомобіля підпалив належний на праві власності ПП Фірма «Алкон» автомобіль марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який на момент вчинення злочину перебував у користуванні ОСОБА_5 та не маючи можливості контролювати подальше поширення полум`я створив реальну загрозу життю чи здоров`ю людей, які перебували у будинку АДРЕСА_4 та проживають поруч, а також знищенню чи пошкодженню, як цього майна, так і майна інших фізичних та юридичних осіб.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому завдано майнову шкоду в загальному розмірі 340 000 гривень.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме вказаними даними: протоколом обшуку від 29.03.2019; висновком експерта № 1.2-151/19 від 27.06.2019; висновком експерта № 1.2-430/19 від 03.12.2019; протоколом огляду місця події від 16.12.2019; звіту про причину виникнення пожежі 16.12.2019;

- проколом прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення від 16.12.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_4 від 16.12.2019; - протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 16.12.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від. 16.12.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом огляду речей від 09.01.2020; протоколом обшуку від 16.12.2019; - протоколом особистого обшуку затриманого від 16.12.2019; протоколом обшуку від 16.12.2019;

- протоколом огляду речових доказів від 16.12.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 від 28.01.2016; висновком експерта № 134 від 17.02.2016; - висновком експерта № Д-189 від 23.02.2018, висновком експерта № 1.5-24-20 від 27.01.2020;

- протоколом огляду місця події з додатками від 10.10.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.01.2020; - протоколом слідчого експерименту шляхом відтворення дій, обставин та обстановки події від 21.01.2020; висновком експерта № 4.1-144/4.1-145/19 від 21.11.2019.

Слідчий також вказує на те, що є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас, відсутність у ОСОБА_1 офіційного працевлаштування та постійних стабільних доходів свідчить про те, що грошові кошти на проживання останній отримує шляхом вчинення злочинів, зокрема за грошову винагороду вчинив підпал автомобіля, який знаходиться у користуванні ОСОБА_4 а також вчинив хуліганські дії із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, зокрема кинув на дах будинку АДРЕСА_3 бойову гранату наступальної дії РГД-5 за місцем проживання ОСОБА_3 . Разом з тим, ОСОБА_1 ніяких відносин, у тому числі і бізнесових з потерпілими не мав, що свідчить вчинення злочину на замовлення.

16.12.2019 ОСОБА_1 було затримано за підозрою у вчиненні злочину та того ж дня вручено повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

18.12.2019 ОСОБА_1 вручено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 296 КК України.

07.02.2020 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019180180001309 від 10.10.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 ч. 4 ст. 296 КК України, об`єднано з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12015180010008052 від 31.12.2015.

У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні отримано дані, щодо можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із незаконним обіг бойових припасів та вчинення хуліганські дій із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, зокрема кидання на дах будинку АДРЕСА_3 бойової гранати наступальної дії РГД-5 за місцем проживання ОСОБА_3 .

07.02.2020 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

Разом з тим, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 відразу після події злочину покинув місце події та вжив заходів щодо приховування знарядь та засобів вчинення кримінального правопорушення, зокрема частину свого спорядження залишив у своєму автомобілі, який припаркував по вул. 16 АДРЕСА_5 у м. Рівному, а частину (верхній одяг та взуття) у своїй квартирі. Слідством на даний час вживаються заходи щодо відшукання речей та знарядь, за допомогою яких ОСОБА_1 вчинив злочин, зокрема ємності із паливно-мастильними матеріалами та інші.

Таким чином, ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, зокрема наявні ризики, що підозрюваний буде впливати на потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_6 , оскільки перед вчиненням злочину останнім надходили погрози, а також ультиматуми у разі не погашення боргових зобов`язань одним із співвласників підприємства.

Враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 за вчинення ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 1,4 ст. 296 КК України, з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України, максимальним строком до 10 років позбавлення волі, відсутність таких стримуючих факторів як постійне місце роботи та міцних соціальних зв`язків (неодружений, на утриманні дітей не має), є підстави вважати, що останній може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати свою злочинну діяльність, вчинивши інше кримінальне правопорушення, що обґрунтовано виправдовує тримання підозрюваного під вартою.

Застосування особистого зобов`язання, особистої поруки, застави та домашнього арешту не зможе забезпечити не переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не вчинення інших кримінальних правопорушень та продовжувати кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_1 ,оскільки вказана особа офіційно не працює, а тому не має постійного джерела доходів, підозрюється у вчиненні злочину тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 10 років, може продовжувати кримінальні правопорушення у яких підозрюється та продовжить вчиняти інші кримінальні правопорушення пов`язані із незаконним придбанням, перевезенням та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, а тому відносно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Окрім того, ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 12.03.2020 строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження продовжено до 16 травня 2020 року .

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задоволити з підстав викладених у ньому. Крім того слідчий та прокурор обґрунтували обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування. Просили продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 .

Підозрюваний та його захисник ТАрасенко О.В. в судовому засіданні просили суд відмовити у задволенні клопотання та застосувати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, оскільки наміру чинити тиск на потерпілих, свідків та перешкоджати встановленню істини по справі не має. А також при вирішенні данного клопотання необхідно застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави так, як на даний час строки притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1, 4 ст. 296 КК України закінчились.

Заслухавши слідчого, підозрюваного, його захисника та думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015180010008052 від 31.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 1,4 ст. 296 КК України.

18.12.2019 ОСОБА_1 вручено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 296 КК України.

07.02.2020 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

Слідчим суддею Рівненського міського суду Рівненської області від 11.02.2020 щодо підозрюваного ОСОБА_1 продовжено раніше обраний запобіжний захід тримання під вартою, строк якого закінчується 16.03.2020

Крім того, встановлено, що строки досудового розслідування продовжено прокурором до 5-ти місяців, а саме до 16.05.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".

Вище вказані докази вказують на обгрунтованість та розумність оголошеної підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст.194, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 1,4 ст. 296 КК України.

Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтвоаних підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації які можуть служити підставою обґрунтованої підозри.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

Тяжкість обвинувачення не може слугувати одиним обгрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації слід визначати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, інакше судові рішення щодо затсосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК.

Враховуючи те, що згідно вимог ч. 5 ст. 12 КК України злочин, який інкримінуються підозрюваному ОСОБА_1 , відноситься до категорії тяжких злочинів, в якості максимальної міри покарання передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, то, на думку суду, це є вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, може знищити, спотворити документи, які стосуються придбання та збуту наркотичних речовин та прекурсорів, а також інших документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Крім того встановлено, що ОСОБА_1 , працездатний, не одружений, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, а відтак обставин, які б вказували на неможливість застосування щодо нього вказаного запобіжного заходу немає.

Суд приходить до переконання, що заявлені органом досудового розслідування ризики не зменшились та на даний час продовжують існувати.

Даних, які б вказували на неможливість продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 не встановлено.

З повідомлення про підозру від 07.02.2020 вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, і подія злочину відбулась 31.12.2015. Санкція даної статті передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п"яти років, і вказаний злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Статтею 106 КК України передбачено звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв"язку із закінченням строків давності, що в даному випадку становить п"ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Інші злочини, в яких підозрюється ОСОБА_1 не підпадають під ознаки ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя зобов"язаний застосувати відносно ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави з огляду на те, що станом на день розгляду даного клопотання строки притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК України закінчились.

При цьому суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Як розяснює Верховний Суд тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК.

Зокрема у п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи (див. п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Гарсія Руіс проти Іспанії»).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно ( п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Тому враховуючи викладене, оскільки визначення розміру застави в межах, які передбачені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, суд вважає за необхідне збільшення максимального розміру застави в межах триста розмірів прожиткових мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме вказана сума є адекватною та співмірною до можливостей ОСОБА_1 у разі сплати ним застави.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_10 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183- 184, 186, 193, 199, 367, 376, 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Клопотання – задоволити частково.

Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави – 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на строк 60 днів, тобто до 11 травня 2020 року.

Встановити строк дії ухвали до 11 травня 2020 року.

Одночасно визначити розмір застави 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 630 600 (шістсот тридцять тисяч шістсот) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача – НОМЕР_3 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 в разі внесення застави виконання наступних обов`язків:

- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну.

Термін дії обовязків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 11 травня 2020 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: Сидорук Є.І.