Рішення № 8818239, 10.09.2008, Апеляційний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Житомирської області

в складі:

головуючого - судді Жигановської О.С

суддів: Косигіної Л.М., Павицької Т.М.

при секретарі судового

засідання Нечипоренко І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

М.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3, третя особа - орган опіки і

піклування виконавчого комітету Житомирської міської ради про

позбавлення батьківських прав, встановлення піклування, стягнення

аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 02 червня

2008 року

встановила :

В грудні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити над неповнолітнім піклування. В обгрунтування позову зазначила, що онук ОСОБА_4, починаючи з червня 2006 року постійно проживає з нею, повністю перебуває на її утриманні. Відповідач не виконує свої батьківські обов'язки, має іншу сім'ю, не відвідує дитину, не цікавиться її життям, не допомагає матеріально.

В травні 2007 року позивачка доповнила свої вимоги (а.с.49-51) і просила стягнути з відповідача 1200 грн., які останній витратив з пенсії по втраті годувальника на погашення кредиту; аліменти за минулий час в розмірі 1972 грн. (ст.194 СК) , починаючи з моменту окремого проживання сина з батьком; аліменти в частці від заробітку відповідача, але не менше ніж 30%- прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 уточнила свій позов (а.с.75) та відмовилась від вимог про встановлення піклування над неповнолітнім ОСОБА_5 та зобов'язання органу опіки і піклування призначити йому піклувальника.

Справа № 22ц/1404 Головуючий у 1-ї інстанції Грибан І.О. Категорія 48 Суддя-доповідач Жигановська О.С. Рішенням Богунського районного суду м...Житомира від 02 червня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить- скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким, задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та їх неповне з'ясування.

Скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст.164 СК батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ пpo усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", розглядаючи справи даної категорії слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які виникають із факту спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки. А тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи і характеру ставлення батьків до дітей.

Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44). Матір дитини померла ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.43/, після чого неповнолітній ОСОБА_4 до червня 2006 року проживав разом з батьком, а потім перейшов жити до бабусі, де мешкає по даний час. Вказані обставини підтверджується матеріалами справи та поясненнями сторін

\а.с. 45, 102\.

Позивачкою не надано . суду переконливих доказів того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання сина. Так, він відвідував училище, де навчався син, цікавився його успішністю (а.с.67); давав гроші на харчування і оздоровлення сина; на прохання сина придбав йому в кредит комп'ютер тощо. Та обставина, що матеріальна допомога відповідача не є значною, не свідчить про його ухилення від виконання батьківського обов'язку. Так, ОСОБА_3 працює верстатником у ЗАТ "Укртранс Житомир" і його заробітна плата становить 550 грн. Крім того, він має нову сім'ю, в якій народилась дитина. Саме ця обставина, на думку суду, є однією із причин напружених відносин між позивачкою і відповідачем, що в свою чергу впливає на відносини між батьком і сином. Як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3

С.В. позивачка /колишня його теща/ заборонила йому відвідувати її будинок, тому він зустрічається з сином в інших місцях.

Суд 1 інстанції правильно не прийняв до уваги висновок органу опіки і піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Так, даний висновок носить формальний характер, не містить будь-яких фактичних даних про обставини, що свідчать про ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків. Як пояснив в судовому засіданні представник органу опіки і піклування цей висновок був зроблений після спілкування з позивачкою і неповнолітнім ОСОБА_4. Ґрунтовна перевірка по даному питанню не проводилась, спілкування з батьком, іншою бабусею та дідусем, педагогами училища, де навчався ОСОБА_4, не було.

Враховуючи наведене, суд 1 інстанції правильно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2 про позбавлення відповідача батьківських прав.

Висновок суду 1 інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів за минулий час та про стягнення 1200 грн. також є правильним. Позивачка не надала суду доказів того, що вона вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача, проте не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати /ст.191 СК/. Також дані вимоги не можуть бути задоволені і з підстав, передбачених ст.194 СК України, оскільки стягнення аліментів за виконавчим листом не провадилося. Оскільки 1200 грн., які відповідач витратив з пенсії по втраті годувальника на погашення кредиту за придбаний комп'ютер для сина, а не для себе, тому вони не підлягають стягненню.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, місцевий суд виходив з того, що місце проживання дитини між сторонами не визначалося. Також відсутній висновок органу опіки і піклування про можливість виконувати ОСОБА_2 обов'язків піклувальника. Крім того, в силу вимог ст.265 СК України позивачка як бабуся неповнолітнього несе обов'язок по його утриманню.

Проте з таким висновком погодитись не можливо.

Стаття 180 Сімейного Кодексу України передбачає обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі \ч. 3 ст. 181 СК України\. Відповідно до ч. 2 ст. 182 згаданого закону розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим за неоподаткований мінімум доходів громадян.

Що стосується повноважень позивачки на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на неповнолітнього внука без призначення її опікуном та невизначеності між сторонами місця проживання дитини, то апеляційний суд вважає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 обрав своїм місцем проживання АДРЕСА_1, тобто помешкання бабусі ОСОБА_2

Статтею 258 СК України бабі та дідові надано право процесуального представництва внука на підставі самого факту близького кровного споріднення, без необхідності встановлення опіки, піклування та призначення їх опікуном чи піклувальником. У зв'язку з цим баба, з якою проживає внук, може подати позов до його батька про стягнення аліментів без призначення її піклувальником.

Отже, рішення в названій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову ОСОБА_2 щодо стягнення аліментів, на утримання, внука ОСОБА_4, до досягнення ним повноліття.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 307, 309, 313 , 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 02.06.2008 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів і ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3, 1966 року народження, на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, щомісячно, починаючи з 30.05.2007 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 51 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (розрахунковий рахунок 31210259701002, отримувач УДК у м. Житомирі, банк отримувача ГУДКУ у Житомирській області, Код 22062319, МФО 811039).

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.