Рішення № 88176496, 19.02.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/6442/18

Провадження № 2/185/333/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, державний реєстратор Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олена Олександрівна, про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, державний реєстратор Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олена Олександрівна, про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та скасування державної реєстрації права власності, в якій просить визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 січня 2018 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісіциною Я.Б., зареєстрований в реєстрі за номером №6; скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб" на нежитлове приміщення, загальною площею 98,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41304883 від 26.05.2018 року; стягнути витрати пов`язані із розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21 березня 2008 року між ним та ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” було укладено договір, згідно з умовами якого він отримав кредит в сумі 443800 грн. з оплатою за процентною ставкою 15,5 % річних з умовою повернення до 15 березня 2023 року. 15.07.2008 року між ним та ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №010/08-МК/17 від 21.03.2008 року, 21.05.2009 року - додаткова угода №2 до кредитного договору №010/08-МК/17 від 21.03.2008 року, відповідно до умов яких вказано, що позичальник одержує кредитні ресурси в сумі 443 800,00 грн. з оплатою за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту за процентною ставкою 21% річних, при цьому щомісячна комісійна винагорода за надання кредитних ресурсів складає 0 (нуль) гривень. 21.03.2008 року в якості забезпечення зобов`язань по кредиту було укладено договір поруки №010/08/03/17 з ОСОБА_2 , №010/08/02/17 з ОСОБА_3 . Крім того, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №010/08-МК/17 від 21.03.2008 року між ним та ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” було укладено іпотечний договір № 010/08/01/17, посвідчений державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області та зареєстрований у реєстрі за № 1-1319, згідно якого позивач передав в іпотеку банку належне йому нерухоме майно - магазин, загальною площею 98,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішеннями Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2013 року та 30 жовтня 2013 року визнано припиненими з 15 липня 2008 року поруку ОСОБА_2 за договором поруки №010/08/03/17 від 21 березня 2008 року, ОСОБА_3 за договором поруки №010/08/02/17 від 21 березня 2008 року по кредитному договору №010/08-МК/17/07 від 21 березня 2008 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_1 .Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 року з нього на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” стягнуто заборгованість за кредитним договором №010/08-МК/17 від 21.03.2008 року у розмірі 1382629 (один мільйон триста вісімдесят дві шістсот двадцять дев`ять) грн. 56 коп. У подальшому йому стало відомо, що 15 січня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно із яким до ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 010/08-МК/17 від 21 березня 2008 року, укладеним між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». 12.06.2018 року він отримав від ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" Лист-вимогу про виселення з приміщення, згідно якого ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" повідомило його про те, що з 26.05.2018 року воно є власником магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та вимагає звільнити зазначене приміщення у тридцяти денний строк. Вважає, що внаслідок відступлення права вимоги ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" порушене його право на проведення розрахунків безпосередньо з первинним кредитором, передбачене кредитним договором. Крім того, від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не надходило жодних повідомлень про відступлення права вимоги.Вважає, що договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 січня 2018 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лісіциною Я.Б., зареєстрований в реєстрі за номером №6, укладено з порушенням вимог закону, що в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України тягне його недійсність.Так, правовідносини, що виникли між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" є правовідносинами факторингу, проте ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" не є фінансовою установою та не включено до Державного реєстру фінансових установ, внаслідок чого позбавлене права надання послуг факторингу.Крім того, оспорюваний договір не відповідає вимогам ст. 514 ЦК України, в частині передачі новому кредитору прав за договорами поруки №010/08/03/17 від 21 березня 2008 року, №010/08/02/17 від 21 березня 2008 року, оскільки вказані договори були припинені з 15 липня 2008 року. Також не підтверджено розрахунок заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 570 136,81 грн., право вимоги на яку перейшло до ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб". У зв`язку з тим, що договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 січня 2018 року є недійсним, тому державна реєстрація права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб" на нежитлове приміщення, загальною площею 98,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , має бути скасована.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Не погодившись з позовом, у порядку ст. 178 ЦПК України, представник відповідача ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" подав відзив на позовну заяву, до змісту якого просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю, зазначивши, між відповідачами укладено договір відступлення прав вимоги, а не договір факторингу, тому відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним з підстав, визначених ст. ст. 203, 215 ЦК України. Вказує, що позивач помилково ототожнив договір факторингу та договір відступлення права вимоги.Також посилається на те, що сторони спірного договору при його укладенні досягли реального настання правових наслідків, не маючи на меті фінансування однієї сторони іншою шляхом надання їй грошових коштів, інші доводи позивача є необґрунтованими, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з позовом, у порядку ст. 178 ЦПК України, представник відповідача Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" подав відзив на позовну заяву, до змісту якого просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за безпідставністю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити на оводах та підставах, зазначених у позові.

Представник відповідача ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог просить відмовити на доводах та підставах, зазначених у відзиві.

Представник відповідача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа державний реєстратор Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Третя особа державний реєстратор Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олена Олександрівна у судове засідання не з`явилася, не повідомила суд про причини не явки, була належним чином повідомлена про день та час розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

За вимогами ст.ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Судом встановлено, що 21 березня 2008 року між ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_1 було укладено договір, згідно з умовами якого відповідач отримав від позивача в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 443800 грн. з оплатою за процентною ставкою 15,5 % річних з умовою повернення до 15 березня 2023 року (пункти 2.1,3.2 кредитного договору). Для обліку кредитних ресурсів, що видаються, банк відкриває позичальнику позичковий рахунок (п.2.2 кредитного договору).

15.07.2008 року між ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору №010/08-МК/17 від 21.03.2008 року, 21.05.2009 року - додаткова угода №2 до кредитного договору №010/08-МК/17 від 21.03.2008 року, відповідно до умов яких вказано, що позичальник – ОСОБА_1 одержує кредитні ресурси в сумі 443 800,00 грн. з оплатою за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту за процентною ставкою 21% річних, при цьому щомісячна комісійна винагорода за надання кредитних ресурсів складає 0 (нуль) гривень.

21.03.2008 року в якості забезпечення зобов`язань по кредиту було укладено договір поруки №010/08/03/17 з ОСОБА_2 , №010/08/02/17 з ОСОБА_3 .

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №010/08-МК/17 від 21.03.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ “Банк “Фінанси та Кредит” було укладено іпотечний договір № 010/08/01/17, посвідчений державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області та зареєстрований у реєстрі за № 1-1319, згідно якого позивач передав в іпотеку банку належне йому нерухоме майно - магазин, загальною площею 98,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2013 року визнано припиненою з 15 липня 2008 року поруку ОСОБА_2 за договором поруки №010/08/03/17 від 21 березня 2008 року по кредитному договору №010/08-МК/17/07 від 21 березня 2008 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_1 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2013 року визнано припиненою з 15 липня 2008 року поруку ОСОБА_3 за договором поруки №010/08/02/17 від 21 березня 2008 року по кредитному договору №010/08-МК/17 від 21 березня 2008 року, укладеному між Публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_1 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” заборгованість за кредитним договором №010/08-МК/17 від 21.03.2008 року у розмірі 1382629 (один мільйон триста вісімдесят дві шістсот двадцять дев`ять) грн. 56 коп., яка складається з 271939 (двісті сімдесят одна тисяча дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 23 коп. – сума строкової заборгованості за основним боргом кредиту, 123278 (сто двадцять три тисячі двісті сімдесят вісім) грн. – сума простроченої заборгованості за основним боргом кредиту, 9322 (дев`ять тисяч триста двадцять дві) грн. 79 коп. – сума строкової заборгованості за відсотками, 146138 (сто сорок шість тисяч сто тридцять вісім) грн. 95 коп. – сума простроченої заборгованості за відсотками, 831950 (вісімсот тридцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят)грн. 59 коп. – пеня; стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” судовий збір в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

25 грудня 2017 року відбулися електронні торги з продажу майна ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”, за результатами якого майнові права за кредитним договором №010/08-МК/17 від 21.03.2008 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , придбані ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб".

На підставі протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-11-09-000117-с від 25.12.2017 року, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 січня 2018 року, згідно із яким до ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 010/08-МК/17 від 21 березня 2008 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 .

15 січня 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно із яким до ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 010/08-МК/17 від 21 березня 2008 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , додатковими угодами до нього, а також договором іпотеки від 21.03.2008 року, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року замінено стягувача – Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (ЄДРПОУ – 09807856) на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб" (ЄДРПОУ – 41058345; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд.56-А, кв.3; р/р НОМЕР_1 в ПАТ «КБ «ГЛОБУС» код банку 380526 (код ЄДРПОУ 35591059) у виконавчому листі № 185/13426/13-ц, який було видано 26 січня 2017 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

З 26.05.2018 року право власності на магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб" на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41304883.

У якості правової підстави для визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15 січня 2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб", позивач посилався на те, що між сторонами оспорюваного договору фактично укладений не договір відступлення права вимоги, а договір факторингу, стороною (фактором) якого, відповідно до частини третьої статті 1077 ЦК України, може бути лише банк або інша фінансова установа, якою не є ТОВ "Перший Інвестиційний Клуб".

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Глава 47 ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо порядку та підстави заміни сторін у зобов`язанні.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст. 512 ЦК України, в силу якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.

У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб`єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов`язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

Водночас щодо суб`єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 ЦК України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).

Разом з тим, законодавець визначив факторинг, як кредитну операцію, про що зазначено у ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального законодавства договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов`язанні (відступленні права вимоги).

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 року по справі №910/7038/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний договір від 15 січня 2018 року є оплатним договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату взамін права вимоги та жодна із сторін не отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком поверненням цих коштів та оплати часу користування ними.

Також спірний договір не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно роз`яснень, викладених у п. 5 постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи те, що позивач не є стороною оспорюваного ним правочину, то єдиною підставою для визнання його недійсним в судовому порядку є доведення факту порушення його прав і законних інтересів даним договором.

Тобто, в даному випадку обов`язок доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання прав та інтересів позивача покладається безпосередньо на позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, встановлено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", яке вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом (аналогічна правова позиція наведена в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Натомість позивач не обґрунтував, яким чином договір відступлення права вимоги порушує суб`єктивні права або охоронювані законом інтереси позивача. В ході розгляду даної справи судом не було встановлено обставин, з якими законодавство пов`язує недійсність правочинів, у зв`язку з чим вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивача, що спірний договір є недійсним, оскільки право вимоги передається за плату, є безпідставними, виходячи з наступного.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що умовами п. 4.1 спірного договору передбачено, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 187 564,77 грн., які сплачуються новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 6.5 цього договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Зміст даного правочину свідчить про те, що він є оплатним договором про відступлення права вимоги, а відтак за своєю суттю не є договором факторингу, оскільки він не передбачає надання фінансових послуг банками. В Договорі відступлення права вимоги відсутні посилання на факторинг, натомість визначення термінів та суть вказаного договору свідчить про те, що між відповідачами було укладено оплатний договір відступлення прав вимоги (цесія).

Відповідно до ст. ст. 512-514, 516 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом і порядок укладення договору відступлення права вимоги встановлений ст. ст. 512-517 Цивільного кодексу України.

Тобто, отримання згоди позивача, як боржника, на укладення договору відступлення права вимоги не передбачено.

Таким чином, позивач не надав будь-яких належних доказів, які б свідчили, що укладений між відповідачами договір відступлення права вимоги містить ознаки договору факторингу, визначені в ЦК України. Водночас, для укладання договору відступлення права вимоги отримання новим кредитором ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг чинним законодавством не вимагається.

Посилання позивача на недійсність оспорюваного договору, у зв`язку з тим, що новому кредитору передані права за договорами поруки №010/08/03/17 від 21 березня 2008 року, №010/08/02/17 від 21 березня 2008 року, які були припинені з 15 липня 2008 року, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена обставина не тягне за собою визнання оспорюваного договору недійсним, так як згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Інші доводи позивача зводяться до переоцінки доказів отриманих під час розгляду справи, тому суд не бере їх до уваги.

У зв`язку з тим, що судом не встановлено порушення відповідачами норм чинного законодавства при укладенні договору відступлення права вимоги, тому вимога позивача щодо скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб" на нежитлове приміщення, загальною площею 98,5 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олени Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41304883 від 26.05.2018 року, задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року накладено арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 98,5 кв.м, реєстраційний номер 1562460012124, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб", код ЄДРПОУ 41058345, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 56а, кімната 3.

Таким чином, підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року.

Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб", Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, державний реєстратор Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход Олена Олександрівна, про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та скасування державної реєстрації права власності - відмовити у повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року, а саме: скасувати арешт з нежитлового приміщення, загальною площею 98,5 кв.м, реєстраційний номер 1562460012124, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Перший Інвестиційний Клуб", код ЄДРПОУ 41058345, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 56а, кімната 3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Бондаренко