Ухвала суду № 88172418, 13.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

13 березня 2020 р.Справа № 166зп-20/160

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» з заявою про забезпечення позову (до подання позову) шляхом:

- заборони Акціонерному товариству «Банк Альянс» (ідентифікаційний код 14360506) здійснювати оплату за простим векселем серії АА 2614881 від 11 грудня 2019 року.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що 24.12.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було взято на податковий облік простий вексель серії АА 2614881 від 11.12.2019 року №3445.

На виконання вимог підпункту 289.8.10 пункту 229.8 статті 229 Податкового кодексу України ТОВ «Ферст Груп» листом від 06.03.2020 року №06/03/20 надало контролюючому органу первинні документи для погашення вищевказаного податкового векселя з наданням пояснень щодо таких документів та відповідні акцизні накладні щодо реалізації імпортованого товару з квитанціями № 2 про реєстрацію відповідних акцизних накладних в системі електронного адміністрування реєстрації пального та спирту етилового.

11.03.2020 року заявник отримав вимогу від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про усунення порушення шляхом сплати акцизного податку, зазначеного у векселі серії АА 2614881 від 11.12.2019 року.

Заявник зазначає, що всупереч положенням підпункту 229.8.10 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Дніпропетровській області не прийняло рішення щодо погашення векселя, але вимагав до 16:45 годин 13 березня 2019 року сплатити до бюджету суму акцизного податку, зазначеного у векселі в розмірі 2 180 374 (два мільйони сто вісімдесят тисяч триста сімдесят чотири) гривень 12 копійок.

У відповідності з відомостями, зазначеними в податковому векселі серії АА 2614881 від 11 грудня 2019 року, датою погашення вказаного векселю є 09 березня 2020 року.

Заявник вважає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області оголосило про свій намір здійснити протест векселя серії АА 2614881 від 11.12.2019 року у неплатежі згідно із законодавством на підставі підпункту 229.8.11 Податкового кодексу України та контролюючий орган планує звернутися до банку щодо оплати суми, вказаної у зазначеному податковому векселі.

Заявник має намір звернутися до суду з адміністративним позовом щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області погасити податковий вексель серії АА 2614881 від 11.12.2019 року у відповідності з положеннями підпункту 229.8.10 Податкового кодексу України.

Проте, заявник вважає, що до моменту подання зазначеного позову та до моменту набрання законної сили рішенням суду за позовом, з яким має намір звернутися до суду заявник, існує обґрунтований ризик щодо здійснення контролюючим органом протесту, вказаного у заяві про забезпечення позову, простого векселя, подання такого векселя до оплати авалюючому банку та здійснення відповідним банком оплати за опротестованим векселем.

Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд вважає вказану заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, зокрема, до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.

Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголосив на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють згідно частини 4 статті 150 КАС України дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Отже, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Суд, також, враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Згідно приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами заявника, що до моменту звернення заявника з позовом до суду та до моменту набрання законної сили рішенням за позовом, який має намір подати заявник, існує ризик щодо здійснення контролюючим органом протесту простого векселя серії АА 2614881 від 11.12.2019 року, подання такого векселя до оплати авалюючому банку та здійснення відповідним банком оплати за опротестованим векселем.

Суд приймає до уваги доводи заявника, що вказані дії мають вирішальне значення для захисту прав та свобод заявника, оскільки оплата банківською установою відповідних сум за простим векселем унеможливить застосування ефективного способу захисту прав заявника шляхом задоволення позовних вимог за адміністративним позовом, оскільки правове значення позову щодо належного вчинення контролюючим органом дій, передбачених положеннями Податкового кодексу України, буде знівельовано та для поновлення своїх прав та майнового становища платнику податків необхідно буде вживати додаткових дій щодо повернення безпідставно сплачених сум.

Суд також зазначає, що спосіб забезпечення позову шляхом заборони банку, який авалював виданий податковий вексель, здійснювати оплату за простим векселем серії АА 2614881 від 11.12.2019 року, дозволить не допустити безпідставного списання грошових коштів за виданим заявником простим векселем за умов належного підтвердження платником податків своїх обов`язків щодо погашення простого векселя у відповідності з положеннями підпункту 229.8.10 Податкового кодексу України.

Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи містяться докази, які свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до моменту звернення заявника з позовом до суду та ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» про забезпечення позову є обґрунтованою у зв`язку з чим, підлягає задоволенню повністю.

Суд звертає увагу, що частиною 2 ст. 153 КАС України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.150,151, 153, 154,243,248,256,295,297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» про забезпечення позову - задовольнити.

Заборонити Акціонерному товариству «Банк Альянс» (ідентифікаційний код 14360506) здійснювати оплату за простим векселем серії АА 2614881 від 11 грудня 2019 року.

Ухвала набирає чинності з 13.03.2020 року і підлягає негайному виконанню на підставі частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька