Ухвала суду № 88169729, 11.03.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/1826/20

Провадження № 1-кс/265/689/20

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

11 березня 2020 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області Міхєєва І.М., розглянувши скаргу адвоката Константинова Ігоря Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на затримання, в порядку ст. 206 КПК України,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Константинов І.В. подав скаргу в інтересах ОСОБА_1 , в якій просив визнати затримання ОСОБА_1 , яке відбулося. 09.03.2020 року, незаконним, а дії слідчого Лівобережного ВП ЦВП ГУНП Донецької області Пєдус В.В. протиправними.

Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Частиною 2 зазначеної статті зазначено, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.

Відповідно до ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Стаття 206 КПК України встановлює загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.

Так, відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».

Отже, ст. 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.

Аналіз статті 206 кримінального процесуального закону дає підстави стверджувати, що слідчий суддя не наділений повноваженнями для прийняття інших рішень у зв`язку із розглядом заяв про захист прав людини. Крім того, слідчий суддя не наділений повноваженнями ухвалювати рішення поза межами судового засідання, без повідомлення учасників провадження, без їх участі та без фіксації судового розгляду.

Матеріали додані до скарги свідчать, що у провадженні СВ Лівобережного ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області перебувають матеріали кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України, внесеного до ЄРДР за № № 120200507900000394. У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.03.2020 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області за участю адвоката Константинова І.В. та підозрюваного ОСОБА_1 винесено ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що у відкритті провадження за скаргою поданою в порядку ст. 206 КПК України необхідно відмовити, оскільки при винесені ухвали від 11.03.2020 року слідчим суддею Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області були з`ясовані всі підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , а також законність його затримання слідчим.

Враховуючи викладене й беручи до уваги те, що захисник подав скаргу порядку ст. 206 КПК України, а не в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченому статтями 303-308 КПК України, ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою, поданою в порядку ст. 206 КПК України, у цьому випадку не є такою, що підлягає апеляційному оскарженню на підставі ч. 2 ст. 309 КПК України.

Керуючись ст.206 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за скаргою Константинова Ігоря Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на затримання, в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: І.М. Міхєєва