Рішення № 88164761, 17.02.2020, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/293/19

Провадження №2/403/10/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2020 року Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого: Годованець І. А.

при секретарі: Остапенко Н. М.

з участю:

представника відповідача (адвокат): Шепеленко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Устинівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 117466.00 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Позивачем Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» подано до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 117466.00 грн. Позовні вимоги мотивуються тим, що за кредитним договором банк передав грошові кошти (кредит) ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та проценти, однак свого зобов`язання не виконує.

У судове засідання представники позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» Слободян Юлія Олександрівна та ОСОБА_2 не з`явилися, про день та час судового розгляду справи по суті їх повідомлено. Представник позивача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» ОСОБА_3 Марія Валеріївна подала заяву про проведення судового розгляду справи по суті у відсутність представника, просить задовольнити у повному обсязі позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 117466.00 грн.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового розгляду справи по суті повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 не визнає у повному обсязі позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в сумі 117466.00 грн., так як Заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не є кредитним договором. Таким чином між сторонами не укладено кредитний договір. Роздруківка із сайту банка належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій банку, який може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі письмові докази, в тому числі банківські документи, що за кредитним договором банк передав грошову суму ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених договором, а він, як позичальник, зобов`язується повернути банку певну грошову суму.

Заслухавши учасника справи, ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини

У позовній заяві зазначено, що 22 січня 2016 року між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Згідно з умовами кредитного договору ОСОБА_1 отримав від банку кредит у сумі 42394.32 грн. відповідно до підписаної ним Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. У заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб є підпис представника закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» та підпис фізичної особи, якою подано Заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. До позовної заяви банком додано Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, довідку про стан та історію заборгованості за кредитним договором та виписку з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, із відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором за №100631209701.

Частиною 1 ст.104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», що підтверджується Статутом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів (Протокол за №80 від 27 листопада 2018 року) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У позовній заяві зазначено, що згідно розрахунку банка заборгованість у ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 06 червня 2019 року становить 117466.00 грн. і складається із наступного: заборгованість за кредитом – 24734.25 грн., заборгованість за процентами – 4440.86 грн., заборгованість за комісією - 13219.21 грн., штрафні санкції - 75071.68 грн. Частинами 1,2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно положень статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 ст.634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання встановлено банком, тому його положення повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Таким чином, відповідно до статей 633, 634 ЦК України, у справі можна вважати, що ОСОБА_1 , як споживач послуг банку, лише приєднується до положень умов банка, з якими він ознайомлений. Згідно ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Частиною 1 ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1,2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб позичальника ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена. У цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (комісії, пені, штрафів) за порушення зобов`язання у разі неповернення позичальником грошової суми (кредиту) та її визначеного розміру. Позовні вимоги обґрунтовуються наступними письмовими доказами: Заявою про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, довідкою про стан та історію заборгованості за кредитним договором за №100631209701, випискою з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення позичальником заборгованості за Кредитним договором за №100631209701.

Банк, пред`являючи позовні вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також комісію та штрафні санкції за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме Заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ОСОБА_1 розумів, ознайомлювався і погодився з нею та підписав цю Заяву, а також те, що банківські документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (комісії, пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту банка належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у правовій позиції у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано банком при розгляді цивільної справи. Таким чином, до спірних правідносин за кредитним договором між сторонами неможливо застосувати положення ч.1 ст.634 ЦК України, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Договор комплексного банківського обслуговування фізичних осіб кредитор до суду міг додати у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідка про стан та історію заборгованості за кредитним договором та виписка з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення із відміткою стягувача про непогашення позичальником заборгованості за Кредитним договором за №100631209701 не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного банком із ним кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка повинна бути безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов та приєднання, як сторони, до запропонованого договору. Правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

У спірних правовідносинах між сторонами відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (комісії, пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій є необґрунтованими через відсутність передбаченого обов`язку у ОСОБА_1 по їх сплаті банку, так як Заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не може визнаватися складовою частиною спірного кредитного договору.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 2 ст.78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст.103 ЦПК України встановлено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Відповідачем ОСОБА_1 не подано суду належного та допустимого доказу, що підпис у Заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не належить йому, оскільки, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно довідки про стан та історію заборгованості за кредитним договором за №100631209701, на протязі з лютого 2016 року включно по листопад 2016 року ОСОБА_1 здійснювалися перерахування грошових сум на рахунок Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» для погашення отриманого кредиту. ОСОБА_1 не подано суду належних допустимих доказів, які обґрунтовують заперечення, що за кредитним договором банком йому не передано грошову суму, а він, як позичальник, зобов`язується повернути банку певну грошову суму. Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів. У ч.ч.1,3 статті 509 ЦК України зазначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору між сторонами дотримано вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» - про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року, справа за №342/180/17; провадження за №14-131цс19 зазначено, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. При встановлених обставинах, коли отримана та використана ОСОБА_1 грошова сума в добровільному порядку Акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк» не повернута, а банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованності за тілом кредиту в сумі 24734.25 грн. Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В : Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829 вул. Андріївська, буд. №4 м. Київ 04070) борг за кредитним договором в сумі 24734 (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 25 коп. та відшкодування судового збору в сумі 408 (чотириста вісім) грн. 73 коп. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. На рішення може бути подано апеляційну скаргу на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя І. А. Годованець