Постанова № 881627, 10.08.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31.07.07р.

Справа № А25/30-07

За позовом Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" - "Верхньодніпровськтеплоенерго", м. Верхньодніпровськ

до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про скасування постанови

Суддя Чередко А.Є.

Секретар Пономарьов І.В.

Представники сторін:

від позивача: Чорнобай О.І. - дов. №17 від 09.01.07р.

від відповідача: Мазур-Каскевич В.Г. - дов. №12/139-9 від 09.01.07р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить суд скасувати постанову Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів № 18-5/3.22-3 від 22.01.2007р. в сумі 31120,86грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що невиконання чергових режимно-налагоджувальних робот та екологічно-технічних випробувань водогрійних котлів підприємства, наслідком чого і була перевитрата природного газу відбулося по незалежним від позивача причинам, а саме: відсутності державного фінансування; не затвердження органом місцевого самоврядування економічно обґрунтованих тарифів; наявності технічно застарілого обладнання, що виключає покладення на позивача відповідальності згідно з ст. 218 ГК України, ст. 614 ЦК України. Позивач також зазначає, що вимоги про проведення чергових режимно-налагоджувальних робот та екологічно-технічних випробувань водогрійних котлів підприємства до нього компетентними органами не висувалися.

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що при проведенні перевірки позивача було встановлено порушення останнім п. 6.1. наказу Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355 щодо своєчасного проведення режимно-налагоджувальних робот та екологічно-технічних випробувань водогрійних котлів підприємства, що призвело до перевитрати газу, внаслідок чого та на підставі постанови КМУ від 02.09.1993р. № 699 „Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві”, наказу Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000р. № 64 „Про затвердження порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання” було прийнято оспорювану постанову, яка відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2007р. Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Дніпропетровській області було прийнято постанову про сплату Дочірнім підприємством обласного комунального підприємства „Дніпротеплоенерго” –„Верхньодніпровськтеплоенерго” підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів № 18-5/3.22-3 від 22.01.2007р. в сумі 31120,86грн.

Зазначена спірна постанова була прийнята відповідачем на підставі акту комплексної перевірки стану використання паливно-енергетичних ресурсів теплопостачальними підприємствами № 18-5/3.21-7 від 22.01.2007р., під час якої відповідачем було встановлено факти перевитрати позивачем палива (природного газу) за рахунок відсутності проведення чергових режимно-налагоджувальних робот та екологічно-технічних випробувань водогрійних котлів підприємства, що є порушенням п. 3.7.-3.9, 4.1.3.

Згідно з ст. 11 Закону України „Про енергозбереження”, економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають, зокрема введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами.

За п. „а”, „б” ст. 17 Закону України „Про енергозбереження”, економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за: марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів; несвоєчасне проведення експертного обстеження використання паливно-енергетичних ресурсів, за їх споживання понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення системи стандартів у дію - нормами питомих витрат енергоресурсів, а також за невідповідність показників когенераційних установок кваліфікаційним показникам.

Відповідно до ст.ст. 25, 26 Закону України „Про енергозбереження”, завданням контролю у сфері енергозбереження є забезпечення додержання норм законодавства про енергозбереження всіма державними органами, юридичними та фізичними особами.

Державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Державному контролю підлягає енергетичне господарство, що включає всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України, окремі споруди та інженерні об'єкти інших підприємств і установ, які використовуються для зазначених цілей.

Державному контролю також підлягає правильність та ефективність використання цільових коштів, виділених з фонду енергозбереження для вжиття заходів щодо раціонального використання та економного витрачання паливно-енергетичних ресурсів.

Розрахунки плати виконані відповідачем відповідно до „Методики визначення неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів” М-00013184. 0. 022.-01, затвердженої наказами Держкоменргозбереження України від 26.10.2001р. № 113 та від 27.11.2001р. № 123, розрахункові дані –згідно замірів та довідок підприємства.

Розмір плати встановлений в додатку до постанови КМУ від 02.09.1993р. № 699 „Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві” (зі змінами і доповненнями), згідно р. ІІ, якого якщо перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів викликані недодержанням технологічної устаткування за режимними або технологічними картками, відсутність теплоутилізаційного устаткування, систем автоматики), споживач сплачує за річний обсяг перевитрат газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у двократному розмірі встановленої на них ціни. Плата вноситься одразу після обстеження підприємства Державною інспекцією з енергозбереження.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. наказу Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. № 355 Про затвердження "Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України" (зі змінами і доповненнями), для надійної та економної експлуатації газоспоживаючого обладнання споживач зобов'язаний: у встановлені строки проводити режимно-налагоджувальні роботи на кожному газоспоживаючому обладнанні, мати режимні карти і графіки для кожного обладнання на робочих місцях і суворо дотримуватись їх роботи за режимними картами.

Дотримуватись затверджених норм споживання природного газу на одиницю виробленої продукції, підтримувати економний режим роботи газоспоживаючого обладнання, застосовувати заходи по зменшенню питомих витрат природного газу при забезпеченні необхідної якості кінцевої продукції.

Позивачем вищенаведені вимоги законодавства не виконувались, тому відповідачем правомірно були застосовані заходи щодо сплати позивачем підвищеної плати за нераціональне використання газу за спірною постановою.

Суд, також вважає необґрунтованим посилання позивача на ст. 218 ГК України, ст. 614 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють цивільно-правові та господарські зобов’язання, а вказаний спір виник із публічно правових відносин, тобто застосовані відповідачем санкції є адміністративно-господарськими згідно з ст.ст. 238, 239, 241 ГК України та Закону України „Про енергозбереження”, нормами яких не передбачено звільнення суб’єктів господарювання від плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів з будь-яких підстав, включаючи відсутність державного фінансування, не затвердження органом місцевого самоврядування економічно обґрунтованих тарифів та наявність технічно застарілого обладнання.

Спірна постанова прийнята відповідачем є по своїй правовій суті актом ненормативного характеру, тому що він породжує права й обов'язки тільки у окремого кола суб’єктів спірних правовідносин, тобто носить ненормативний (індивідуальний) характер.

Підставами для визнання акту недійсним або його скасування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача по справі.

Виходячи з усього вищенаведеного, слід дійти висновку, що спірна постанова не суперечить чинному законодавству України та її прийнято в межах компетенції відповідача, тому правові підстави для її скасування відсутні.

З підстав наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. слід віднести на позивача.

Керуючись ст. 17-19, 87, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову позивача –відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. віднести на позивача.

Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст. 186 КАСУ.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАСУ.

Суддя

А.Є. Чередко

08.08.2007р.