Постанова № 8816088, 14.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2009 р. Справа № 22-а-9537/09

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григоров А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації на постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 26.11.2008р. по справі№2-а-50/08/1818

за позовом Прокуратура Тростянецького району <Список >ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації, Міністерство праці та соціальної політики України <Текст ><3 особи >Управління Державного казначейства у Тростянецькому районі Головного управління Державного казначейства у Сумській області <за участю ><Текст >

про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Тростянецького районув інтересах ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в подальшому доповнюючи його, та просив стягнути із Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької РДА на користь позивачки недоплачену разову грошову допомогу, як учаснику війни до 5 травня, за 2007 та 2008 роки у розмірі 2683 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що позивачці, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня повинна надаватися разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Однак у 2007 році така допомога виплачувалась відповідачем у розмірі 55 грн., а у 2008 р. - у розмірі 65 грн. Так як головним розпорядником коштів на соціальні виплати є Міністерство праці та соціальної політики України, прокурор просив зобов'язати Міністерство перерахувати розмір недоплаченої допомоги на УПСЗН Тростянецької РДА для подальшої виплати позивачці.

Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 26 листопада 2008 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто із Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу як учаснику війни за 2007 рік у розмірі 1175 грн. 18 коп., та за 2008 рік у розмірі 1378 грн.; зобов'язано Міністерство праці та соціальної політики України перерахувати Управлінню праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації 2553 грн. 18 коп. для виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни ОСОБА_1; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької райдержадміністрації не погоджуючись з вказаною постановою, подало апеляційну скаргу, вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 26 листопада 2008 року скасувати.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом першої інстанції було встановлено та при прийнятті рішення він виходив з наступного.

ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії В-ІУ № НОМЕР_1, виданим 23.12.2002 року (а.с.5).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

Як вбачається з довідок Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької РДА від 04.07.08р., та 26.11.08р. (а.с.23, 68), копій відомостей (а.с.24, 69) позивач отримала разову грошову допомогу до 9 травня 13.04.07 р. у розмірі 55 грн., та 11.04.08р. у розмірі 65 грн.

Згідно ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків пенсіонерам - за місцем отримання пенсії.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року визнані неконституційними положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було встановлено зменшені розміри пільги /обсяг права/ ветеранів війни на грошову допомогу, положення ст. 71, які зупиняли дію Закону в частині визначення розміру виплат грошової допомоги.

У рішенні Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у п. 5. З зазначено, що закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що „зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого /додаткового/ правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21. 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч.ч. 1-3 ст. 95 Конституції України”. При прийнятті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин : зупинив дію окремих законів /ст. 67 розділу 1/ і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них нечинними /розділ 11/, тому вони визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Крім того, ст. 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основ: Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ч. 2 ст. 19, ч.3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах та в спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.

За таких обставин, позивачу слід було б виплатити одноразову допомогу у 2007- 2008 роках у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи (довідки, відривні талони відділу звязку) , не спростовується сторонами, у 2007 році та у 2008 році, до 9 травня 13.04.07 р. та 11.04.08р., позивачу була виплачена щорічна разова грошова допомога в розмірах, встановлених ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, з урахуванням змін, які вносились Законами України Про Державний бюджет України на 2007 та 2008 р.р.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобовязання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.

Дію ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, згідно із п. 13 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006 р. N 489-V.

Зупинення ст. 14 даного закону на 2007 рік, передбачене п. 13 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Дію ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту зупинено на 2008 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни.

Зупинення ст. 14 даного закону на 2008 рік, передбачене положенням п. 20, розділу другого Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Виплата щорічної разової грошової допомоги позивачу проведена в квітні до 5 травня 2007, 2008 р.р., положення статей 44 і 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та положення п. 20, розділу другого Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішень Конституційним Судом, тобто після проведення виплат. Кошти виплачені до рішення Конституційного суду, є такими що виплачені в розмірі встановленому законом на момент виплати.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду частковому скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, виходячи з приписів ст. 94 КАС України колегія суддів вважає за необхідно прийняти рішення щодо розподілу судових витрат при апеляційному розгляді справи.

За приписами ч. 1 ст. 89, ч. 7 ст. 187 КАС України, п. “3” ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України, від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” з наступними змінами та доповненнями колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач УДК у Жовтневому районі м. Харкова код ОКПО 24134113, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору по цій категорії спору, виходячи з приписів ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.4 ст.202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 26 листопада 2008 року скасувати в частині задоволення позовних вимог, а саме: стягнуння із Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу як учаснику війни за 2007 рік у розмірі 1175 грн. 18 коп., та за 2008 рік у розмірі 1378 грн.; та в частині зобов'язання Міністерства праці та соціальної політики України перерахувати Управлінню праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації 2553 грн. 18 коп. для виплати щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни ОСОБА_1.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

В іншій частині постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 26 листопада 2008 року залишити без змін.

Стягнути до бюджету з Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації 1,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 21.12.2009 р.