Ухвала суду № 88159911, 13.02.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/324/17

Провадження № 1-кп/0182/99/2020

У Х В А Л А

Іменем України

13.02.2020 року м. Нікополь

Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Чуприни А.П.

суддів Рунчевої О.В.

Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретаря судового засідання Чаплі Ю.С.

з участю прокурора Кахути І.Ю.

захисника Дятлова А.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016040340003651, № 12016040430004169 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.4 ст. 187, п.6, п.13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 309 КК України,-

ВСТАНОВИЛА :

В провадженні колегії суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12016040340003651, № 12016040430004169 за обвинуваченням ОСОБА_1 за за ч.4 ст. 187, п.6, п.13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 309 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку з наявності ризиків того, що обвинувачений, з огляду на його особистість, може переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, та просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання його рідної тітки ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 . Обвинувачений зазначив, що його тітка працює, має сім`ю і зможе утримувати його.

Захисник підтримав клопотання свого підзахисного та наддав суду копії документів, що підтверджують право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 .

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтримали клопотання прокурор і заперечували проти задоволення клопотання обвинуваченого.

Вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає доцільним продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.

Відповідно до ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, положення якої передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, знищити, спотворити чи приховати документи і речі, які мають доказове значення у справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення і при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вище зазначених ризиків суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; данні щодо особистості – міцність соціальних зв`язків, стан здоров`я, вік, наявність постійного місця роботи, репутацію, та інші відомості.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При розгляді клопотань, суд, виходить з того, що питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими суд мотивує своє рішення, та належно задокументованих фактів.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, пов`язаних зі спричиненням смерті двом особам, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Він може переховуватися від суду з метою уникнення покарання за злочини, в скоєнні яких він обвинувачується.

ЕСПЛ неодноразово зазначав, що покарання , яке може бути призначене обвинуваченому, є належним доказом існування ризику переховування від суду.

Рішення ЄСПЛ в справі «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» визначено, що , тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

На думку колегії суддів, є ризик, що ОСОБА_1 перебуваючи на свободі, може вчинити і інші особливо тяжкі злочини проти життя та здоров`я людей, оскільки, будучі раніше судимий за ст. 115 КК України, то б то за умисне вбивство, після звільнення від відбування покарання умовно-достроково, він обвинувачується в скоєнні двох вбивств, що мали великий суспільний резонанс, який не минув і на теперішній час. Крім того, інформація щодо них висвітлювалась у місцевих ЗМІ.

Тому, ніякий більш м`який західу ніж тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам.

Колегія суддів вважає доцільним продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком не більше ніж на 2 місяці, задовольнивши клопотання прокурора та відмовивши обвинуваченому у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.

Колегія суддів, продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за можливе, продовжити альтернативний запобіжний захід, визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання ними обов`язків, передбачених КПК України, 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 13.02.2020 року становить 2102 000,00 грн.

Керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити. У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу відмовити

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, рахуючи з 13.02.2020 року до 13.04.2020 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі 2 102 000,00 грн. для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважаються таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і зобов`язаний виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Ухвала може бути оскаржена на протязі 7 днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: А. П. Чуприна

Суддя: І.О. Кобеляцька-Шаховал

Суддя: О. В. Рунчева