Рішення № 88152296, 03.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.03.2020

Справа № 320/6649/19

(2/937/382/20)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Фоміна В.А.,

за участю секретаря – Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

за участю:

представника позивача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – Дуда С.В.,

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просить визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 поважними та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом в термін 3 місяці.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що є рідним сином ОСОБА_4 . Крім нього спадкоємицею після смерті батька є ще його сестра – ОСОБА_2 . У 1995 році позивач із матір`ю за договором купівлі продажу, придбали в рівних долях по 1\2 частки, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивача і відповідача – ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_2 і дочка позивача - ОСОБА_6 , на користь якої позивач відмовився від своєї частки у спадщині, прийняли спадщину подачею заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Батько ОСОБА_4 прийняв спадщину після своєї дружини шляхом постійного проживання з останньою у зазначеній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько – ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , в яку входить і частка, яку ОСОБА_4 успадкував після своєї дружини ОСОБА_5 , але не оформив за життя. На час смерті батька він разом зі своєю сім`єю, дружиною і трьома дітьми, проживав у м. Находка Приморського краю Російської Федерації. Куди вони виїхали, 05 вересня 2016 року. 15 листопада 2016 року позивач отримав дозвіл на тимчасове проживання у Російській Федерації, строком на 3 роки. Про смерть батька, йому телефоном повідомила теща, яка у його відсутність здійснювала догляд за батьком та інформувала про стан його здоров`я. 10 травня 2017 року позивач звернувся до нотаріуса у м. Находка Приморського краю Російської Федерації, з приводу оформлення і подачі заяви про прийняття спадщини у шестимісячний термін після смерті батька. Однак нотаріус роз`яснила позивачу, що йому необхідно оформити нотаріально посвідчене доручення, яким уповноважити довірену особу на подачу від його імені заяви про прийняття або відмову від спадщини за місцем відкриття спадщини. Зазначене доручення було надіслане позивачем довіреній особі у м. Мелітополь, яка звернулась до Мелітопольської державної нотаріальної контори для подачі необхідної заяви у встановлені строки, однак їй було усно роз`яснено, що це не можливо і позивач повинен особисто прийти і подати таку заяву. У той час він працював у м. Находка Російської Федерації вахтовим методом, дванадцятигодинний робочий день і один вихідний. Виїзд до м. Мелітополя, створював загрозу щодо дозволу на тимчасове проживання, а також розрив трудових відносин з ним на підприємстві де він працював. За рахунок заробітної плати позивача, орендовувалось житло у м. Находка та утримувалась вся його сім`я. Діти відвідували там же шкільні та позашкільні заклади. Тому виїзд позивача у той час до м. Мелітополя створив би для нього особисто і його сім`ї істотні та об`єктивні труднощі. Повернувся він із родиною до м. Мелітополя 01 липня 2019 року. Позивач на даний час вже є власником Ѕ частки зазначеної квартири, яку він утримує за власний рахунок та сплачує всі комунальні платежі. По приїзді позивач звернувся до Мелітопольської державної нотаріальної контори з приводу подачі заяви про прийняття спадщини на що 06 серпня 2019 року отримав від завідувача Мелітопольської державної нотаріальної контори письмове роз`яснення, що оскільки у встановлений чинним законодавством строк для прийняття спадщини він не звернувся із заявою, то вважається таким, що не прийняв її. І йому було запропоновано звернутися до суду з питання продовження строку для прийняття спадщини. Зазначає, що поважними причинами пропуску строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, є причини пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на чинення цих дій, і що саме такі обставини завадили йому своєчасно звернутися із даною заявою, оскільки, як він розумів на той час, йому необхідно було виїхати для цього до м. Мелітополя, а наслідком від`їзду позивача була і необхідність термінового переїзду до м. Мелітополя всієї родини.

18 вересня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відзив мотивовано тим, що даний позов є безпідставним з відсутністю законного підгрунтя та такий, що не підлягає задоволенню, оскільки доручення від 10 травня 2017 року, відповідно до якого позивач уповноважував свою тещу ОСОБА_7 на розпорядження його майном взагалі та в загальному порядку подавати заяви щодо спадщини. Повноваження на подання заяви, щодо прийняття спадщини саме після смерті батька ОСОБА_4 відсутні. В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження звернення ОСОБА_7 до Мелітопольської нотаріальної контори з будь якою заявою. Відсутнє документальне підтвердження знаходження позивача з вересня 2016 року по липень 2019 року в м. Находка Приморського Краю Російської Федерації та підтвердження працевлаштування його там. А також те, що позивачу було відомо про смерть батька і він відмовився приїхати на поховання та надати кошти на організацію поховання, мотивуючи це не добрими відносинами з батьком за його життя. В шестимісячний термін відповідач звернулась із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після батька, а саме 1/6 частини, яку він успадкував після смерті матері, але не оформив за життя. Відповідач не мала оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру тому звернулась до суду. Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 320/3059/18, за нею визнано право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому батьку. На теперішній час вона є законним власником спадкового майна після смерті батьків і її загальна частка складає 1/3 частину квартири. Посилається на правові позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 592/9058/17 рішення від 06 червня 2018 року та у справі № 459/295/16 рішення від 13 грудня 2018 року, про те, що юридична необізнаність про необхідність подання заяв про прийняття спадщини, факт проживання позивача в іншій країні, не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які в розумінні положень ст. 1272 ЦК України перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. На підставі чого просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Рудь Д.О. підтримала позовні вимоги в повному обсязі по викладеним у позові доводам та підставам. Пояснила, що причини пропущення позивачем строку для прийняття спадщини є поважними та такими, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача. Які полягали в тому що, ще за життя батька і спадкодавця ОСОБА_4 і на момент його смерті, а саме з 05 вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач знаходився поза межами м. Мелітополя, що є місцем відкриття спадщини. Увесь цей час він тимчасово проживав і працював у м. Находка Приморського краю Російської Федерації, що знаходиться на відстані більш як 9 000 км від м. Мелітополя і має дуже складне транспортне сполучення до м. Мелітополя. 15 листопада 2016 року позивач отримав дозвіл на тимчасове проживання в м. Находка Примоського краю строком на 3 роки. Проживав позивач там у орендованому житлі, разом зі своєю сім`єю у якій виховується 3 дітей. Діти були оформлені там до школи та дитячого садку. Виїзд позивача до м. Мелітополя для подачі заяви до нотаріальної контори, створював загрозу щодо дозволу на тимчасове проживання на території Російської Федерації. Розірвання з ним трудових відносин на підприємстві де він працював вахтовим методом, і як наслідок відсутність коштів на утримання сім`ї і можливість подальшого перебування на території Російської Федерації. Необхідність повернення родини до м. Мелітополя із зривом дітей з шкільних та позашкільних закладів. Тобто повна зміна налагодженого та запланованого укладу життя всієї сім`ї позивача. Крім того, представник позивача пояснила, що позивачем здійснювались спроби відомими йому на той час засобами, які він вважав єдиними доступними для нього, для звернення до нотаріальної контори в м. Мелітополі з приводу подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька. А саме, що він у встановлений законодавством строк, звертався до нотаріальної контори в м. Находка Російської Федерації, де нотаріус порадила оформити нотаріально посвідчене доручення на довірену особу для подачі заяви про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. Що і було зроблено позивачем. Уповноважена ним особа ОСОБА_7 звернулась до Мелітопольської державної нотаріальної контори з приводу подачі від імені позивача і на підставі нотаріально посвідченого доручення, заяви про прийняття спадщини після смерті батька позивача, однак отримала усну відмову, без роз`яснень, що таку заяву позивач може надіслати за допомогою поштового зв`язку. Також пояснила, що у позивача із батьком були хороші відносини, позивач телефоном спілкувався з батьком до останнього, за його проханням батька доглядала його теща, яка навідувалась до нього, приносила йому їжу та купувала необхідні ліки. Похорон батька позивача був організований за гроші, які були відкладені у нього на випадок смерті. Весь час після смерті батька спірна квартира утримується за рахунок позивача, всі комунальні платежі сплачуються за його кошт. Також у судовому засіданні представник позивача зазначила, що 11 жовтня 2019 року вона в інтересах заявника ОСОБА_1 звернулась із заявою про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 жовтня 2018 року по цивільній справі № 320/3059/18, яким за відповідачкою було визнано право власності на 1/3 частину спірної квартири. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 19 грудня 2019 року, зазначена заява була задоволена і заочне рішення Мелітопольского міськрайонного суду у справі № 320/3059/18 про визнання права власності на частину майна в порядку спадкування за законом скасовано. Зазначала, що у 1995 році батьки позивача і відповідача продали трьокімнатну квартиру, розташовану по АДРЕСА_2 , щоб придбати у якості подарунка на весілля доньки ОСОБА_2 5/6 однокімнатної квартири по АДРЕСА_3 , після чого, на кошти, що залишились від продажу придбали разом із сином 28 грудня 1995 року спірну квартиру в рівних долях по 1\2 частки. Також посилалася на практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, а саме на постанову у справі № 565/1145/17 від 26 червня 2019 року, про те, що поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини визнаються зокрема велика відстань між, місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна та складні умови праці, які зокрема пов`язані з тривалими відрядженнями у тому числі закордонними. На підставі вищенаведеного просила позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти позову та пояснила, що з позивачем вона не може дійти згоди щодо спадкового майна, що залишилось після смерті їх батька. Організацією похорон батька вона займалась за власний кошт. Брат відмовився допомагати їй фінансово. Позивач вважав, що Ѕ частина спірної квартири повинна дістатися тільки йому, оскільки їй на весілля вже були подаровані кошти для придбання квартири, однак на той час це була невелика сума і вона вважає, це не справедливим. У зв`язку з чим у них з позивачем склалися погані взаємовідносини. Їй відомо, що весь цей час позивач проживав зі своєю родиною на Далекому Сході. Право власності на 1/3 частину спірної квартири вона зареєструвала на підставі заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду.

Представник відповідача – адвокат Дуда С.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву. Пояснив, що позивачу було відомо про дату смерті батька, однак приїхати на його поховання він відмовився, також відмовився від надання коштів на поховання. У встановлені законом для прийняття спадщини строки, а саме 10 травня 2017 року позивач звернувся до нотаріуса у м. Находка Приморського Краю Російської Федерації, і посилаючись на некваліфіковану консультацію нотаріуса, оформив там доручення на довірену особу в м. Мелітополі, якою уповноважував свою тещу ОСОБА_7 на розпорядження його майном взагалі та в загальному порядку подавати заяви щодо спадщини, а повноваження на подання заяви про прийняття спадщини саме після смерті батька ОСОБА_4 відсутні. ОСОБА_7 на підставі цього доручення нібито звернулась до Мелітопольської нотаріальної контори і їй було відмовлено в прийнятті заяви про прийняття спадщини від імені позивача. Про що відсутнє документальне підтвердження. А якщо зазначена особа і зверталась для подання такої заяви від імені позивача до Мелітопольської нотаріальної контори, то їй було роз`яснено, що позивач повинен особисто подати таку заяву, чим він не скористався. В рамках цивільної справи № 320/3059/18, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 31 жовтня 2018 року, відповідачем по якій був позивач ОСОБА_1 за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/6 частину спірної квартири, яка належала померлому батьку і на теперішній час вона є законним власником спадкового майна, а саме 1/3 частини спірної квартири. Зазначає, що юридична необізнаність та проживання позивача в іншій країні не є поважними причинами для пропуску встановленого законом строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Вислухавши пояснення представнитка позивача – адвоката Рудь Д.О., відповідача ОСОБА_2 та її представника – адвоката Дуди С.В., показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25 травня 2017 року Мелітопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (а.с. 16).

Після смерті ОСОБА_4 у Мелітопольській державній нотаріальній конторі 09 вересня 2017 року заведено спадкову справу № 395/2017 (а.с. 65).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданим відділом ЗАГС м. Мелітополя 14.06.1973 року (а.с. 8)

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на 1/3 частину квартири, за адресою АДРЕСА_4 , в яку входить і частка, яку ОСОБА_4 успадкував після смерті своєї дружини, але не оформив за життя, що підтверджується копією свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 серія НОМЕР_3 , виданим Мелітопольським бюро ЗАГС 20.06.1964 року (а.с. 7), копією договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_4 від 28 грудня 1995 року, зареєстрованого в КП Мелітопольське МБТІ 29 грудня 1995 року (а.с. 9, 10), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серія НОМЕР_4 виданим Мелітопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 31.05.2017 року (а.с. 13), копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи № 770/2015 після смерті ОСОБА_5 від 24.11.2015 року (а.с. 14), довідкою відділу реєстрації виконкому Мелітопольської міської ради Запорізької області від 15.08.2019 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 з 16.01.1996 року по 18.05.2017 року за адресою АДРЕСА_4 (а.с. 56), копією довідки завідувача державної нотаріальної контори Шевченко С.О. від 06.07.2019 року, про те, що після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 прийняли спадшину подачею заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори (а.с. 15).

Завідувачем Мелітопольської державної нотаріальної контори Шевченко С.О. 06 серпня 2019 року, письмово роз`яснено позивачу, що оскільки у встановлений чинним законодавством строк для прийняття спадщини він заяву про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 не подав, на час відкриття спадщини з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_4 не зареєстрований за однією адресою, вважається таким, що не прийняв спадщину і запропоновано звернутися до суду з питання продовження строку для прийняття спадщини (а.с. 22).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_1 є її зятем. З 05 вересня 2016 року по 01 липня 2019 року її зять разом із сім`єю мешкав в м. Находка Російської Федерації. Поїхали вони для працевлаштування зятя за трудовим договором, де він повинен був пропрацювати три роки. Її зять і дочка виховують трьох дітей, які поїхали з ними до м. Находка. Працював зять у м. Находка спочатку слюсарем на підприємстві, а потім в порту. У цей період часу вона доглядала за батьком зятя. Зять допомогав їй грошима, а вона купувала на них продукти, готувала їжу і носила батьку зятя. ОСОБА_2 ніде не працювала, батьку нічим не допомагала. Навпаки це він іноді їй допомагав грошима. Поховання ОСОБА_4 проводилось за кошти, які він заощадив за життя в сумі двісті доларів США та пенсій, які отримала ОСОБА_2 на поховання. Після смерті батька поштою зять прислав їй доручення, яким він уповноважував її на звернення до нотаріальної контори в м. Мелітополі для оформлення спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 , але у нотаріальній конторі їй відмовили, роз`яснивши, що зять повинен зробити це особисто, не зазначивши, що є можливість зробити це за допомогою пошти. Телефоном вона повідомила зятя про те що йому необхідно приїхати для звернення до нотаріальної контори особисто, однак він сказав, що через роботу, це для нього не можливо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_1 його кум, коли останній по программі працевлаштування поїхав до Російської Федерації, то попросив допомогати його батьку. Він приходив до батька ОСОБА_1 , де і познайомився з ОСОБА_2 . Вже перед самою смертю батька позивача, коли він прийшов навідати його, то за допомогою свого телефону і скайпу він зв`язався з ОСОБА_1 і у такий спосіб допоміг поспілкуватися батьку і сину ОСОБА_10 . ОСОБА_1 працював у РФ у м. Находка, весь час вони спілкувалися, він постійно питав про батька. Коли батько помер, вони розмовляли телефоном і ОСОБА_1 спочатку хотів приїхати на похорон, однак це створювало труднощі з роботою і у ОСОБА_1 тоді не було на це коштів. Зазначає що і у нього не було можливості дати куму в борг грошові кошти. Поховали батька ОСОБА_1 за гроші які були у нього відкладені на смерть і йому було про це відомо. Також він знає, що теща ОСОБА_1 після смерті батька зверталася до нотаріальної контори у м. Мелітополі з приводу подачі заяви про прийняття спадщини, однак їй відмовили і повідомили, що необхідно звертатися особисто ОСОБА_1 ..

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона товаришує із сім`єю ОСОБА_1 . Їй відомо що з 2016 по 2019 рік ОСОБА_1 разом із сім`єю мешкав в м. Находка Російської Федерації, оскільки вона їх проводжала туди і зустрічала по приїзді на вокзалі. Весь цей час ОСОБА_1 не міг приїхати на Україну через роботу.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили доводи позивача, викладені у позовній заяві, а саме факт його відсутності в період часу з 05 вересня 2016 року по 01 липня 2019 року в м. Мелітополі і проживання цей же період часу у м. Находка Приморського краю Російської Федерації разом зі своєю дружиною і трьома дітьми.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30. 05. 2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину частина друга статті 1272 ЦК України, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Такий позов підлягає задоволенню, якщо позивач надасть докази наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Поважними при цьому слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду викладена у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, зводиться до того, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом також встановлено, що позивач пропустив визначений законом строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з поважних причин. А саме, позивач на час смерті батька, ІНФОРМАЦІЯ_1 , і по 30 червня 2019 року знаходився на території Російської Федерації в м. Находка де працював у ТОВ «Техстройдім», юридична адреса підприємства м. Находка вул. Постишева, 27 б, на посаді слюсаря з ремонту котельного приладдя і пилоприготувальних цехів, у період часу з 17 жовтня 2016 року по 31 січня 2018 року, що саме збігається із проміжком часу для прийняття спадщини після смерті батька позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і такий строк сплив у жовтні 2017 року, що підтверджується довідкою № 132 від 23 вересня 2019 року, засвідченою підписом директора ТОВ «Техстройдім» ОСОБА_12 (а.с. 55); дозволом на тимчасове проживання № 6248/16 з 15.11.2016 по 15.11.2019 року, наданим УФМС Росії по Приморському, відмітка про який міститься у закордонного паспорті позивача (а.с. 6); дорученням посвідченим нотаріусом Находкінського нотаріального округу Приморського краю Російської Федерації Борисовською О.В., зареєстровано в реєстрі № 3-1890, датованим 10 травня 2017 року (а.с. 20, 21); квитками на авіа рейс та пасажирський автобус, що підтверджують маршрут переміщення з м. Владівостока РФ 29.06.2019 року та прибуття позивача до м. Харкова 30.06.2019 року (а.с. 19), внаслідок чого позивач не мав змоги своєчасно звернутися з відповідною заявою.

Крім того, доручення посвідчене нотаріусом Находкінського нотаріального округу Приморського краю РФ, датоване 10 травня 2017 року, яким позивач уповноважував ОСОБА_7 серед іншого і «приймати спадщину або відмовлятися від неї, подавати від свого імені заяви про прийняття або відмову від спадщини, отримувати свідоцтва про право на спадщину на всіх підставах (за законом/за заповітом)» свідчить про те, що позивач своєчасно у визначений законом шестимічний строк намагався використати своє право і прийняти спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , відомим і доступним йому на той час способом. Оскільки особистий приїзд до міста знаходження спадкового майна через свою далеку відстань і складне транспортне сполучення з місцем проживання позивача, створював для нього об`єктивні і істотні труднощі, які полягали у вимушеній зміні налагодженого та запланованого укладу життя сім`ї позивача, а інші способи подання заяви про прийняття спадщини були йому не відомі.

Посилання відповідача та її представника на те, що заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 жовтня 2018 року у справі № 320/3059/18 за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , з якої частина належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 матері ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.1995 року та 1/6 частина належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_6 батьку ОСОБА_4 , яку він успадкував але не оформив, в порядку спадкування за законом після смерті батьків (а.с. 37, 38), а також на те, що на підставі зазначеного рішення суду відповідач зареєструвала право власності на 1/3 частину спірної квартири, що підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 36), суд не приймає до уваги, оскільки зазначене заочне рішення суду скасовано ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2019 року, що підтверджується копією ухвали суду від 19 грудня 2019 року (а.с. 83) та копією ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про виправлення описки від 24 лютого 2020 року, допущеної в ухвалі від 19 грудня 2019 року (а.с. 84).

Твердження відповідача про те, що між позивачем та їх батьком були не добрі відносини, а також те, що саме вона понесла фінансові витрати на поховання батька не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та були спростовані показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а саму по собі копію прейскуранта цін на ритуальні послуги з розрахунком (а.с. 41), суд не може розцінити, як доказ того, що похорони батька відповідачем було організовано за власний кошт.

Посилання відповідача та її представника на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду викладену у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, є необгрунтованими, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд зробив висновок щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, і зазначив, що позивач не надала належних та допустимих доказів того, що з травня 2013 по липень 2017 року їй не було відомо про смерть її батька, а також доказів того, що її проживання за межами України в указаний період було пов`язано з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, а тому фактичні обставини та підстави позову у справі, що є предметом розгляду, не є тотожними фактичним обставинам та підставам позову у справі № 592/9058/17-ц.

Посилання відповідача та її представника на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду викладену у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, є також необгрунтованими, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд зробив висновок про те, що якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. І зазначив, що апеляційний суд встановив, що позивач пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини в зв`язку з тим, що йому не було відомо про смерть спадкодавця, але одна ця обставина не має характеру об`єктивної та не є підставою для задоволення позовних вимог. А доводи каксаційної скарги, не спростовують цих висновків апеляційного суду, а тому фактичні обставини та підстави позову у справі, що є предметом розгляду, не є тотожними фактичним обставинам та підставам позову у справі № 459/295/16-ц.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що спадкодавець на випадок своєї смерті не залишив заповіту, а отже сторони по справі як спадкоємці першої черги мають рівні права на спадщину після смерті свого батька. Позивач ОСОБА_1 , хоч і не подав заяву про прийняття спадщини, проте фактично самостійно ніс витрати з утримання спадкового майна, поважність причин пропуску строку позивачем для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 підтверджується належними і допустимими доказами, а факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування.

Однією із фундаментальних засад цивільного законодавства у відповідності до ст.3 ЦК України є справедливість, добросовісність та розумність.

За положенням ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Складовою законності і обґрунтованості судового рішення за положенням ст.263 ЦПК України є його відповідність завданням цивільного судочинства, у тому числі принципу справедливості.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зважаючи на фактичні обставини справи, у тому числі факт утримання позивачем спадкового майна та факт намагання позивача відомими і доступними способами своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, враховуючи принципи і завдання цивільного судочинства, практику Верховного Суду, суд вважає проживання позивача із сім`єю на Дальньому Сході у Російській Федерації на великій відстані від місця відкриття спадщини та неможливість через загрозу втрати роботи і дозволу на тимчасове проживання на території Російської Федерації виїхати до місця знаходження спадкового майна для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, поважною причиною і такою, що у відповідності до ст. 1272 ЦК України може слугувати підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Керуючись ст. ст. 12, 141, 241-246, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 12 березня 2020 року.

Суддя: В.А. Фомін