Ухвала суду № 88152106, 12.03.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/162/2020

Справа № 331/2985/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом Комунального підприємства « Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за централізоване водопостачання і водовідведення,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходиться справа за позовом Комунального підприємства « Водоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за централізоване водопостачання і водовідведення

Справу призначено до розгляду по суті з повідомленням сторін у приміщенні суду на 16 березня 2020 року – 13.30 годин.

12 березня 2020 року від представника позивача – КП « Водоканал» до суду надійшла заява про відвід судді, в якій заявник просить задовольнити його заяву про відвід судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Скользнєвої Н.Г.

Заяву про відвід обґрунтовано тим, що головуючий у цій справі суддя Скользнєва Н.Г. займає в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя адміністративну посаду голови суду.

12 лютого 2020 року, будучи на прийомі у судді Скользнєвої Н.Г., як голови суду, представник позивача дійшов висновку про вкрай лояльне ставлення судді до іншої сторони по справі, у зв`язку з чим у сторони позивача виникли сумніви щодо об`єктивності розгляду вказаної справи суддею, оскільки не виключає можливість упередженого ставлення.

Як на правові підстави заявленого відводу заявник посилається на ч.1 ст. 7 Закону України « Про судоустрій і статус суддів», пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 року.

За змістом частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід ( самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог пункту п`ятого частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу ( самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом , утвореним законом.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, неупередженість судді при розгляді справи презюмується, що відображено у рішеннях по справах «Гаусшильдт проти Данії», « Мироненко та Мартиненко проти України».

Для цілей пункту першого статті шостої Конвенції питання безсторонності судді має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, Європейським судом визначено про необхідність доказів фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи.

У рішенні від 09.11.2006 року по справі « Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини ( далі – ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається. Серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ( «Фей проти Австрії від 24 лютого 1993 року. п.п.27ґ.28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» № 33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про безсторонність суду ( «Пуллар проти Сполученого Королівства від 10 червня 1996 року, п.38).

Аналіз тверджень заявника призводить до висновку, що у сторони позивача виникло помилкове відчуття особливого ( лояльного ) ставлення судді до сторони по справі – відповідача, що може вплинути на об`єктивність та неупередженість судді під час розгляду цієї справи.

Я, як суддя дію у відповідності до вимог ст. ст. 6, 19 Конституції України, ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», вимог чинного цивільного процесуального законодавства. Всі мої процесуальні дії по справі спрямовані на чітке дотримання вимог Закону України « Про судоустрій і статус суддів» , ЦПК України, вищенаведених норм Конвенції.

Всі мої процесуальні дії , як головуючого у цій справі, не містять тих суб`єктивних та об`єктивних критерієв,на які вказує усталена практика Європейського суду з прав людини, які б могли свідчити про мою упередженість та необ`єктивність при розгляді даної справи.

Проте, як роз`яснив Європейський суд з прав людини в рішеннях у справах «Микаллеф проти Мальти» від 15 січня 2008 року, « Мезранич проти Хорватії», в демократичному суспільстві суди повинні вселяти довіру. Тому, кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

А тому, з метою підвищення авторитету судової влади та щоб у майбутньому не викликати у учасників процесу сумнівів у безпристрасності та об`єктивності суду під час розгляду цієї справи , вважаю за необхідне відвід задовольнити.

Крім того, при прийнятті такого рішення суд приймає до уваги таке.

11 березня 2020 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшло письмове «звернення – доручення», в якому він , в тому числі пропонує головуючому по справі – судді Скользнєвій Н.Г. заявити самовідвід, оскільки суддею Скользнєвою Н.Г., як слідчим суддею в рамках кримінального провадження № 22016080000000050 у 2017 році приймалися, як на думку заявника, неправосудні рішення, які мають відношення до цієї цивільної справи.

Зміст такої заяви свідчить про наявність у відповідача сумнівів у об`єктивності та упередженості судді в розгляді цієї справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36,39,40 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву представника Комунального підприємства « Водоканал» про відвід судді Скользнєвої Наталії Георгіївни задовольнити.

Передати справу для її подальшого розподілу у відповідності до статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : Н.Г.Скользнєва

12.03.2020