Ухвала суду № 88151234, 12.03.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/1272/20

Провадження№ 2/266/532/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Маріуполь

Суддя Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області Федотова В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «СРЗ» про стягнення заборгованості заробітної плати в розмірі 16221,59 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2019 року по 10.03.2020 року в сумі 25825,80 грн., а також компенсації за невикористану відпустку за період з 2018 року по 2019 рік в розмірі 2309,92 грн.

Судом встановлено, що позовна заява повинна бути залишена без руху, оскільки вона подана без додержання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розміру, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, відповідно ч. ч. 1,2 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі лише у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач у позові крім заробітної плати просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 25825,80 грн.

Отже, висунута позивачем вимога щодо стягнення середнього заробітку, не є за своєю суттю вимогою про стягнення заробітної плати або поновлення на роботі, а також не є іншою вимогою, яка діючим законодавством звільнена від сплати судового збору.

Аналогічна позиція також викладена в Постанові Великої палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301гс18.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою - позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем до заяви не додано документів про сплату судового збору, суму середнього заробітку зазначено – 25825,80 грн.

Тобто, позивач повинен надати суду докази сплати судового збору у сумі 840,80 гривень за вимогу майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку.

В зв`язку з наведеним, суд вважає, що заява ОСОБА_1 до ТОВ «СРЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористану відпустку, підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175-177 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.175-177ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за невикористану відпустку - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним копії ухвали та попередити, що у разі невиконання ухвали у визначений строк, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Федотова В. М.