Рішення № 88149556, 05.03.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2020 р. Справа № 924/1169/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді І.В.Заярнюк, за участю секретаря судового засідання Б.С. Виноградова, розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України", с. Пирогівці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Промінь”, с. Суслівці, Летичівського р-ну, Хмельницької обл.

про визнання недійсним п. 2.5.1. договору про виконання сільськогосподарських робіт № 15/03-19 від 15 березня 2019 року

Представники сторін: не з`явились

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

08.11.2019 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство "Зоря" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України", с. Пирогівці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Промінь”, с. Суслівці, Летичівського р-ну, Хмельницької обл. про визнання недійсним п. 2.5.1. договору про виконання сільськогосподарських робіт № 15/03-19 від 15 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 12.11.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09:40 год. "03" грудня 2019 р.

Судом 03.12.2019р. оголошено перерву на "13" січня 2020 р.

Ухвалою суду від 13.01.2020р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/1169/19 на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на "11" лютого 2020 р.

Ухвалою суду від 11.02.2020р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 05 березня 2020 року.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним п. 2.5.1. договору про виконання сільськогосподарських робіт № 15/03-19 від 15 березня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.03.2019 року, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» (Виконавець), та Державним підприємством «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» (Замовник) укладено Договір про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № 15/03-19, предметом якого являється надання послуг сільськогосподарською технікою та/або обладнанням, із особами, що мають право на керування Технікою, із використанням власних матеріалів (насіння, добрива, ЗЗР, тощо, необхідних для надання послуг з метою забезпечення вирощування рослинницької продукції відповідно до сівозміни і технологій виробництва (технологічної карти Замовника), а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю вартість наданих послуг у порядку та на умовах визначених Договором (далі - Договір). На виконання умов Договору, складено Акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за Договором, відповідно до наступного переліку: від 19.04.2019 року, на загальну суму в розмірі 6110 857,20 грн.; від 6.04.2019 року, на загальну суму в розмірі 901 289,76 грн.; від 31.05.2019 року, на загальну суму в розмірі 5 065 659,96 грн.; від 11.06.2019 року, на загальну суму в розмірі 172 512,00 грн.; від 14.06.2019 року, на загальну суму в розмірі 1499 532,06 грн.

Наголошує на тому, що на момент укладення правочину ДП «ДГ «Зоря» ІСГ Західного Полісся НААНУ діяло під впливом помилки щодо строку оплати послуг за Договором.

Стверджує, що під час укладення договору ДП «ДГ «Зоря» ІСГ Західного Полісся НААНУ вважало, що строк оплати спливає 20.12.2019 року за наслідками продажу вирощеної сільськогосподарської продукції врожаю 2019 року, що прямо передбачено у п. 2.6 Договору. На противагу цьому, СТОВ «Промінь» вимагає провести оплату згідно п. 2.5.1. Договору, що випливає з вимоги від 24.07.2019 року за № 24/07/19-ю щодо сплати заборгованості за надані послуги відповідно до умов договору від 15.03.2019 року за № 15/03-19 про виконання сільськогосподарських робіт (послуг).

У відзиві на позов відповідач наголошує на тому, що пп. 2.5.1 Договору - це узгоджене та утверджене між його Сторонами загальне правило проведення розрахунків за Договором. За положенням п. 2.6 Договору, Позивач та Відповідач узгодили можливість відхилення від встановленого пп. 2.5.1 Договору обов`язку Позивача проводити розрахунки протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту підписання Актів приймання-передачі послуг. Зокрема, за вказаним п. 2.6 Договору, саме за домовленістю Сторін оплата вартості наданих послуг може бути здійснена в більш тривалий строк. За положенням п. 2.6 Договору, у другому реченні Сторонами передбачено, що у разі можливого застосування положень, викладених у першому реченні вказаного пункту, повний (граничний) розрахунок за Послуги, надані продовж дії Договору, із використанням Матеріалів Виконавця, Відповідач повинен здійснити не пізніше 20.12.2019 року за наслідками продажу вирощеної сільськогосподарської продукції врожаю 2019 року. Тобто, у разі можливої домовленості між Сторонами Договору про відтермінування оплати вартості наданих послуг за Договором - встановлено граничну межу в часі для проведення Позивачем остаточного розрахунку, оскільки таке відтермінування оплати за Договором повинно мати певні граничні обмеження.

Відповідач стверджує, що положення п. 2.6 Договору складається із двох речень, і саме умова визначена другим реченням п. 2.6 Договору може застосовуватись лише у тому випадку, коли має місце настання події, викладеної в першому реченні і, яка логічно передує положенню щодо встановлення граничного термінів для проведення остаточних розрахунків за другим реченням п. 2.6 Договору.

При цьому, відповідач наголошує, що 20.12.2019 року, на противагу доводам Позивача, не визначається, як термін/момент/день/календарна дата для фактичного проведення розрахунків за Договором, а встановлює граничну межу, визначену календарною датою, до настання якої такі розрахунки повинні відбутись, лише у разі, якщо сторони Договору домовились би змінити строки, визначені пп. 2.5.1 Договору. Також відповідач у своїй правовій позиції посилається на заяву свідка ОСОБА_1 від 02.11.2019 року - особи, яка розробляла проект Договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) від 15.03.2019 року № 15/03-19 та укладала його від імені СТОВ «Промінь», ОСОБА_2 від 02.12.2019р. - особи, яка приймала участь у розробці проекту Договору про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) від 15.03.2019 року № 15/03-19 та укладала його від імені Позивача у статусі виконуючого обов`язки директора.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. У попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача просив суд відмовити у позові.

Розглядом наявних матеріалів встановлено наступне.

15.03.2019 року, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» (Виконавець), та Державним підприємством «Дослідне господарство «Зоря» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» (Замовник) укладено Договір про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № 15/03-19, предметом якого являється надання послуг сільськогосподарською технікою та/або обладнанням, із особами, що мають право на керування Технікою, із використанням власних матеріалів (насіння, добрива, ЗЗР, тощо, необхідних для надання послуг з метою забезпечення вирощування рослинницької продукції відповідно до сівозміни і технологій виробництва (технологічної карти Замовника), а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю вартість наданих послуг у порядку та на умовах визначених Договором (далі - Договір).

Сторони домовилися, що Послуги за Договором не є вичерпними, а Виконавець надаватиме їх на умовах Замовника. Сторони домовилися, що Виконавець буде погоджувати із Замовником вид та найменування матеріалів, норми внесення, кількість, тощо. Послуги за цим Договором: польова сівозміна на землях господарства Замовника. Доставка Техніки до місця надання послуг здійснюється Виконавцем завчасно, до початку надання Послуг. Дата початку робіт може змінюватися в залежності від погодних умов (розділ 1 договору).

Ціна послуг за 1 га визначається Сторонами до початку надання Послуг у залежності від їх виду за попередньо узгодженими Сторонами складовими Послуг. Вартість наданих Послуг визначається із розрахунку вартості Послуг за 1 га і обсягу фактично наданих Послуг та зазначається у підписаних уповноваженими представниками Сторін Актах приймання - передачі Послуг. До складу наданих Послуг включається вартість використаних Матеріалів, визначена із розрахунку їх внесення на 1 га та обсягу фактично використаних Матеріалів та зазначається у підписаних уповноваженими представниками Сторін Актах приймання - передачі. Загальна вартість Послуг (ціна Договору) визначається як сумарна вартість наданих Виконавцем Послуг, що визначається па підставі підписаних уповноваженими представниками Сторін Актів приймання-передачі Послуг. Сторони погодили, що грошові зобов`язання Сторін за цим Договором існують і підлягають сплаті у національній валюті України – гривні (п.п. 2.1.- 2.4. договору).

Оплата вартості Послуг за Договором здійснюється Замовником на користь Виконавця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, у такому порядку: п. 2.5.1. оплата вартості фактично наданих Послуг здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту підписання акту приймання-передачі послуг. П. 2.6. - за домовленістю Сторін оплата вартості наданих Послуг може бути здійснена в більш тривалий строк. Повний розрахунок за Послуги, надані продовж дії Договору, із використанням Матеріалів Виконавця, Сторони повинні здійснити не пізніше 20.12.2019 року за наслідками продажу вирощеної сільськогосподарської продукції врожаю 2019 року.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та проставлення печаток Сторін і діє до 31.12.2019р. , а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (р. 8 договору). Договір підписаний представниками та скріплений їх печатками.

Також позивачем додано акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за Договором, відповідно до наступного переліку: від 19.04.2019 року, від 26.04.2019 року, від 31.05.2019 року, від 11.06.2019 року, від 14.06.2019 року, вимогу від 24.07.2019р. № 24/07/19-ю.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (п.п. 1, 2 ст.2 ГПК України).

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 01.12.04 р. №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК).

Як вбачається із матеріалів справи , 15.03.2019 року, між сторонами укладено Договір про виконання сільськогосподарських робіт (послуг) № 15/03-19, предметом якого являється надання послуг сільськогосподарською технікою та/або обладнанням, із особами, що мають право на керування Технікою, із використанням власних матеріалів (насіння, добрива, ЗЗР, тощо, необхідних для надання послуг з метою забезпечення вирощування рослинницької продукції відповідно до сівозміни і технологій виробництва (технологічної карти Замовника), а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцю вартість наданих послуг у порядку та на умовах визначених Договором.

Сторони домовилися, що оплата вартості Послуг за Договором здійснюється Замовником на користь Виконавця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, у такому порядку: п. 2.5.1. оплата вартості фактично наданих Послуг здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту підписання акту приймання-передачі послуг. П. 2.6. - за домовленістю Сторін оплата вартості наданих Послуг може бути здійснена в більш тривалий строк. Повний розрахунок за Послуги, надані продовж дії Договору, із використанням Матеріалів Виконавця, Сторони повинні здійснити не пізніше 20.12.2019 року за наслідками продажу вирощеної сільськогосподарської продукції врожаю 2019 року.

Як зазначено в ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, за приписами ч.1 ст.215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1— 3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ч.1 ст.203 ЦК закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.

Крім того, за приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю чи в частині.

Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як роз`яснено у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними», відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини , щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України) мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов`язань, які виникли з правочину, і не пов`язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та має істотне значення.

У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18.

Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі статті 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях іншої особи та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Разом з тим, позивач, пред`явивши позов про визнання недійсним договору з підстав, передбачених ст.ст. 229, 230 ЦК України, виклав обставини і посилання на наведені правові норми, не наддавши належних та допустимих доказів, які мали свідчити про наявність умислу в діях відповідача, умислу на введення позивача в оману щодо істотних обставин, що мали значення для укладення договору.

Судом, відповідно, не можуть бути встановлені обставини, які б підтвердили вчинення з боку відповідача дій, спрямованих на примушення позивача до укладення договорів, створення умов щодо психологічного дискомфорту, підбурювання на проведення дій, які спонукали позивача укласти договір на умовах, невигідних позивачу, як і не встановлено обставин, які б свідчили про вчинення протиправних дій з боку відповідача, що призвели до укладення позивачем договору.

Судом встановлено, що у спірному договорі сторони домовилися, що оплата вартості послуг за договором здійснюється замовником на користь виконавця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, у такому порядку: п. 2.5.1. оплата вартості фактично наданих послуг здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів, з моменту підписання акту приймання-передачі послуг. П. 2.6. - за домовленістю сторін оплата вартості наданих послуг може бути здійснена в більш тривалий строк. Повний розрахунок за послуги, надані продовж дії договору, із використанням матеріалів виконавця, сторони повинні здійснити не пізніше 20.12.2019 року за наслідками продажу вирощеної сільськогосподарської продукції врожаю 2019 року.

Виходячи зі змісту стст.11, 177, 901, 903 ЦК, акт приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг не є зобов`язанням, оскільки підставою для виникнення взаємних прав і обов`язків і, відповідно, зобов`язань згідно зі ст.11 ЦК є саме договір.

Суд зазначає, що приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов`язують обов`язок замовника оплатити послуги із фактом їх надання виконавцем, а не з фактом передачі послуг на підставі акта. Крім того, обов`язок оплатити послуги закон пов`язує з особою замовника, а не підписанта акта про приймання-передачу робіт (послуг), оскільки сторонами договору про надання послуг відповідно до ст.901 ЦК є саме замовник і виконавець.

Суд відхиляє аргументи позивача стосовно того, що ДП ДГ «Зоря» ІСГ Західного Полісся НААНУ помилялось відносно дійсного виконання строку оплати наданих послуг (та відповідно вчинення правочину під впливом помилки) в зв`язку з тим, що відповідно до умов п. 2.6 Договору, за домовленістю Сторін оплата вартості наданих послуг може бути здійснена в більш тривалий строк, оскільки у спірному пункті 2.5.1. договору та у п. 2.6. договору сторонами передбачено вибір як складову зобов`язання з оплати наданих послуг: оплата вартості фактично наданих Послуг здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі послуг або за домовленістю Сторін оплата вартості наданих Послуг може бути здійснена в більш тривалий строк, повний розрахунок за Послуги, надані продовж дії Договору, із використанням матеріалів виконавця Сторони повинні здійснити не пізніше 20.12.2019 року за наслідками продажу вирощеної сільськогосподарської продукції врожаю 2019 року.

Така редакція вибору як складової зобов`язання з оплати наданих послуг не є додатковим зобов`язанням, хоча і є певним обов`язком, що ускладнює правовідношення з виконання послуг, не є й умовою. Вибір строку та способу оплати наданих послуг - це особливий правовий акт, що виконує насамперед інформаційну функцію, не змінюючи і не припиняючи зобов`язання.

Заява про вибір строку та способу оплати наданих послуг в розумінні п.п. 2.5.1. та 2.6. договору від 15.03.2019р. є одностороннім волевиявленням. Вона є такою, що здійснена в належний спосіб, якщо замовник, якому надане право вибору, здійснив всі заходи, необхідні для того, щоб повідомити іншу сторону про свою волю. При цьому затвердження заяви про вибір іншою (неправомочною) стороною зобов`язання або погодження з нею такої заяви непотрібні.

Крім того, позивач наголошує, що СТОВ «Промінь» вимагає провести оплату згідно п. 2.5.1. Договору, що випливає з вимоги від 24.07.2019 року за № 24/07/19-ю щодо сплати заборгованості за надані послуги відповідно до умов договору від 15.03.2019 року за № 15/03-19 про виконання сільськогосподарських робіт (послуг). Однак, правовідносини сторін щодо факту надання/ненадання таких послуг стороною спірного правочину не є предметом розгляду даної справи.

Аналізуючи оспорюваний договір, обсяг та зміст прав і обов`язків сторін, які передбачені спірним договором, вбачається, що назва договору відповідає його змісту, умови договору викладені коротко, лаконічно та не двозначно, при підписанні договору позивач погодився з умовами цього договору, вчинив дії, пов`язані з виконанням зобов`язань по договору, спірний договір підписано представником позивача самостійно, що вказує на усвідомлення позивачем на момент укладення правочину його правової природи та юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Як роз`яснено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 за №9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Оскільки обставини, наведені позивачем для визнання недійсним оспорюваного пункту 2.5.1. договору від 15.03.2019р. не знайшли свого підтвердження, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що оскаржуваний пункту 2.5.1. договору від 15.03.2019р. вчинявся позивачем під впливом обману з боку відповідача, що ним неправильно сприймались фактичні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення, тому правових підстав для визнання пункту 2.5.1. договору від 15.03.2019р. недійсним суд не вбачає.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача у зв`язку із відмовою у позові.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.03.2020 р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 – позивач: с Пирогівці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31343.

3 - відповідач:

АДРЕСА_1 , 31522.

Всім рек. листом з пов. про вручення.