Рішення № 88148686, 18.02.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.2020 м. Ужгород Справа № 907/639/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши матеріали справи за позовом розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Центр проектів”, м. Ужгород до державного підприємства “Воловецьке лісове господарство”, смт. Воловець про стягнення суми 253610,45грн. –

За участю представників:

від позивача - Лещинець Любомир Васильович, довіреність № 06-12/01 від 06.12.2019 року, Сочка Віталій Іванович, ордер серії АО № 1001855 від 21.10.2019

від відповідача - Повідайчик Олег Іванович, адвокат, ордер серії АО № 1002467 від 29.10.2019 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення 253 610,45грн. заборгованості по оплаті за виконані роботи за Договором №1/26-10 від 26.10.2018 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), посилаючись на порушення вимог ст. ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2019 було залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.11.2019 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків з приєднанням до неї відповідних доказів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2019 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/639/19 та призначено підготовче засідання на 16.12.2019.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2020.

17.02.2020 року представником позивача подано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що позивачем на виконання умов договору було виконано проектні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) новоприйнятих ділянок загальною вартістю 253 610, 45 грн. однак, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, внаслідок чого в нього виникла заборгованість у вказаній сумі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. Разом з тим, 29.10.2019 посилаючись на порушення ч.5 ст. 174 ГПК України, подав заяву про повернення позовної заяви позивачу. Зазначає, що подана позовна заява підписана гр. Сочкою В.І. без зазначення його статусу чи посадового становища, та просить суд повернути її позивачу. Крім того в засіданні суду навів усні пояснення якими проти задоволення позову та клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу заперечує повністю. Наголошує на тому, що згідно п. 2.3 договору вартість робіт замовник сплачує за кожну земельну ділянку окремо після отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з відповідним кадастровим номером, вказує про відсутність витягів в матеріалах справи, а відтак про відсутність обов`язку з проведення оплати.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 18.02.2020 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр проектів» (далі — Позивач) та Державним підприємством «Воловецьке лісове господарство» (далі — Відповідач) було укладено договір № 1/26-10.

Згідно п.1.1. Договору Виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог

законодавства проектні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо

встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) новоприйнятих ділянок орієнтовною площею 31399 га. розташованих за межами населених пунктів на території Воловецького району Закарпатської області.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт за виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та землевпорядні роботи з оформлення документів складає 160 грн. за 1 га. або 5 118 560 грн. Згідно п. 2.3 договору вартість робіт замовник сплачує за кожну земельну ділянку окремо після отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з відповідним кадастровим номером

За результатами наданих послуг Виконавець готує письмовий акт приймання- передачі робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.3.1 договору). Відповідно до п. п. 3.2.,3.3 договору Замовник зобов`язаний підписати акт протягом 15 робочих днів з дня одержання технічної документації. У разі відмови від підписання акта Замовник складає протягом 15 днів з моменту отримання акта і проекту мотивований протокол розбіжностей.

31 липня 2019 року між Позивачем та Відповідачем підписано акт здачі-приймання виконаних робіт за договором № 1/26-10 від 26 жовтня 2018 року. Відповідно до даного акту фактична площа земельних ділянок на яких виконано проектні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) новоприйнятих ділянок склала 1585,0653 га. Загальною вартістю виконаних робіт 253 610, 45 грн.

Однак, Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, згідно умов договору.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що усі спори, пов`язані з виконанням цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. У разі недосягнення згоди спір вирішується в судовому порядку відповідно до законодавства.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача Претензію від 10.09.2019 року з вимогою про виконання грошового зобов`язання. Однак дана вимога залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення суми 253 610,45 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Проаналізувавши укладений сторонами договір № 1/26-10 від 26.10.2018, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Глави 33 Господарського кодексу України та норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.1.1. Договору Виконавець зобов`язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) новоприйнятих ділянок орієнтовною площею 31399 га розташованих за межами населених пунктів на території Воловецького району Закарпатської області.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт за виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та землевпорядні роботи з оформлення документів складає 160 грн. за 1 га. або 5 118 560 грн.

31 липня 2019 року між Позивачем та Відповідачем підписано акт здачі-приймання виконаних робіт за договором № 1/26-10 від 26 жовтня 2018 року. Відповідно до якого фактична площа земельних ділянок на яких виконано проектні роботи з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) новоприйнятих ділянок склала 1585,0653 га. Загальною вартістю виконаних робіт 253 610, 45 грн.

З врахуванням наведеного, суд доходить висновку, що предметом даного договору є виконання проектних робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянок в натурі (на місцевості).

Як вбачається зі змісту статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо- геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно з п. 2.3 договору вартість робіт замовник сплачує за кожну земельну ділянку окремо після отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з відповідним кадастровим номером

За результатами наданих послуг Виконавець готує письмовий акт приймання- передачі робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.3.1 договору). Відповідно до п. п. 3.2.,3.3 договору Замовник зобов`язаний підписати акт протягом 15 робочих днів з дня одержання технічної документації. У разі відмови від підписання акта Замовник складає протягом 15 днів з моменту отримання акта і проекту мотивований протокол розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи факт прийняття виконаних позивачем робіт підтверджується підписаними між сторонами у спорі без зауважень та претензій актом здачі- приймання виконаних робіт за договором №1/26-10 від 26.10.2018 року.

Доказів оплати відповідачем прийнятих згідно з актом від 26.10.2018 року робіт матеріали справи не містять.

Зважаючи на те, що п.2.3 договору не встановлює виконавцю обов`язок надати замовнику витяг з Державного земельного кадастру, судом критично оцінюються і не можуть бути прийняті доводи відповідача про те, що у зв`язку з не отриманням від позивача витягу з Державного земельного кадастру, строк виконання зобов`язання за договором не настав.

За таких обставин, суд констатує, що вимоги позивача про стягнення суми 253 610,45 грн. боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим суд зазначає, що твердження позивача про те, що існують підстави для повернення позовної заяви передбачені ч.5 ст. 174 ГПК України, спростовуються наявними матеріалами справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр проектів» про стягнення суми 253 610,45 грн. підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 3804,16 грн. витрат на оплату судового збору.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем на виконання вимог ч.8 статті 129 ГПК України зроблено заяву про подання доказів передбачених ч.3 ст.126 ГПК.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання послуг та їх оплати, представником позивача надано завірену копію договору про надання правової допомоги №71/ AO від 21.10.2019, копію додаткової угоди від 21.10.2019, копію акту приймання-передавання наданих послуг, розрахунок судових витрат, та копії платіжних доручень №209 від 22.11.2019, №2 від 25.12.2019, №3 від 04.02.2020.

За таких обставин, на підставі ст. 129 ГПК України, враховуючи також, те що доводи відповідача про безпідставність клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованими та такими що спростовуються матеріалами справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 600 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» (89100, Закарпатська обл., Воловецький район, селище міського типу Воловець, вулиця Фабрична, будинок 2, код ЄДРПОУ 22114566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ПРОЕКТІВ" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, Київська Набережна, будинок 20, код ЄДРПОУ 38415005) суму 253 610,45 (двісті п`ятдесят три тисячі шістсот десять гривень 45 коп). заборгованості та суму 13 600 грн. ( тринадцять тисяч шістсот гривень 00 коп.) у відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

3. Стягнути з Державного підприємства «Воловецьке лісове господарство» (89100, Закарпатська обл., Воловецький район, селище міського типу Воловець, вулиця Фабрична, будинок 2, код ЄДРПОУ 22114566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ПРОЕКТІВ" (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, Київська Набережна, будинок 20, код ЄДРПОУ 38415005) суму 3804,16 (три тисячі вісімсот чотири гривні 16 коп.) - на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 12.03.2020.

Суддя О. Ф. Ремецькі