Вирок № 88146042, 06.03.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/802/20

Провадження № 1-кп/359/327/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 березня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М., суддів Кабанячого Ю.В., Ткаченка Д.В.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Музики М.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Матєрової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №42019110350000083, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.05.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовтневе Переяслав-Хмельницького району Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, раніше не судимого, з вищою освітою, пенсіонера, учасника бойових дій, ветерана військової служби, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 , -

у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 410 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч. 3 ст. 410 КК України за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді начальника обслуги обслуговування літаків і двигунів інженерно-авіаційної служби транспортної авіаційної ескадрильї військової частини А2215, у військовому званні капітан, у порушення вимог ст. ст. 8, 19, 68 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 16, 49, 58, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», п. п. 5, 7, 8, 15 «Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна в Збройних Силах України», п. п. 2.1., 2.2. «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння військовим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах особливого періоду, 13.09.2019 року у період часу з 12 год. 00 хв. по 13 год. 30 хв., перебуваючи на стоянці літаків військової частини А2215, що дислокується за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, за допомогою спеціального пристрою для злива палива, викрав інше військове майно – гас (керосин) вагою 169 кг (210 літрів), вартістю 5253, 027 грн., з 6 зливних точок баків для палива на 2 крилах літака АН-26 (05), який облікований за вказаною військовою частиною, після чого за допомогою заздалегідь прихованих 7 пластикових каністр ємністю по 30 літрів кожна, перемістив вказане пальне до власного транспортного засобу марки та моделі ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував на території вищевказаної військової частини, де тимчасового розпочав його зберігати.

У подальшому, 16.09.2019 року близько 11 год. 00 хв., він же, діючи з прямим умислом, з тих же мотивів та метою, використовуючи власний транспортний засіб марки та моделі ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 , вивіз викрадене 13.09.2019 року інше військове майно – гас (керосин) вагою 169 кг (210 літрів), вартістю 5253, 027 грн., в 7 пластикових каністрах ємністю по 30 літрів кожна, з території військової частини А2215, що дислокується за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, до складського приміщення – металевого контейнеру червоного кольору, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бежівка, 166-А, неподалік промислової зони навпроти ангару, який використовував ОСОБА_2 , де ОСОБА_1 незаконно розпорядився викраденим 13.09.2019 року майном, шляхом збуту вказаного палива ОСОБА_2 за 3360 грн.

Вищеописаними діями капітана ОСОБА_1 , державні в особі військової частини А2215 завдано матеріальних збитків розміром 5253, 027 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, вчинене в умовах особливого періоду,крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 410 КК України.

Надалі, 19.09.2019 року у період часу з 12 год. 00 хв. по 13 год. 30 хв., капітан ОСОБА_1 , діючи повторно, з цих же мотивів та метою, у порушення вищезазначених нормативно-правових актів, в умовах особливого періоду, перебуваючи на стоянці літаків військової частини А2215, що дислокується за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, за допомогою спеціального пристрою для злива палива, викрав інше військове майно – гас (керосин) вагою 241 кг (300 літрів), вартістю 7491, 003 грн., з 6 зливних точок баків для палива на 2 крилах літаків АН-26 (02) та АН-26 (04), котрі обліковані за вказаною військовою частиною, після чого за допомогою заздалегідь прихованих 10 пластикових каністр ємністю по 30 літрів кожна, перемістив вказане пальне до транспортного засобу марки та моделі Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_3 , який перебував на території вищевказаної військової частини, де тимчасового розпочав його зберігати.

У подальшому, 20.09.2019 року близько 09 год. 30 хв., він же, діючи повторно,з прямим умислом, з цих же мотивів та метою, використовуючи транспортний засіб марки та моделі Volkswagen Golf, д.н.з. НОМЕР_3 , вивіз викрадене 19.09.2019 року інше військове майно – гас (керосин) вагою 241 кг (300 літрів), вартістю 7491, 003 грн., в 10 пластикових каністрах ємністю по 30 літрів кожна, з території військової частини А2215, що дислокується за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, до складського приміщення – металевого контейнеру червоного кольору, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бежівка, 166-А, неподалік промислової зони навпроти ангару, який використовував ОСОБА_2 , де ОСОБА_1 незаконно розпорядився викраденим 13.09.2019 року майном, шляхом його збуту ОСОБА_2 за 4800 грн.

Надалі, 30.10.2019 року у період часу з 12 год. 00 хв. по 13 год. 30 хв., капітан ОСОБА_1 , діючи повторно, з цих же мотивів та метою, у порушення вищезазначених нормативно-правових актів, в умовах особливого періоду, перебуваючи на стоянці літаків військової частини А2215, що дислокується за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, за допомогою спеціального пристрою для злива палива, викрав інше військове майно – гас (керосин) вагою 120 кг (150 літрів), вартістю 3729, 96 грн., з 6 зливних точок баків для палива на 2 крилах літака АН-26 (05), який облікований за вказаною військовою частиною, після чого за допомогою заздалегідь прихованих 5 пластикових каністр ємністю по 30 літрів кожна, перемістив вказане пальне до власного транспортного засобу марки та моделі ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував на території вищевказаної військової частини, де тимчасового розпочав його зберігати.

У подальшому, 31.10.2019 року близько 08 год. 40 хв., він же, діючи з прямим умислом, з тих же мотивів та метою, використовуючи власний транспортний засіб марки та моделі ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 , вивіз викрадене 30.10.2019 року інше військове майно – гас (керосин) вагою 120 кг (150 літрів), вартістю 3729, 96 грн., в 5 пластикових каністрах ємністю по 30 літрів кожна, з території військової частини А2215, що дислокується за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, до складського приміщення – металевого контейнеру червоного кольору, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Бежівка, 166-А, неподалік промислової зони навпроти ангару, який використовував ОСОБА_2 , де ОСОБА_1 незаконно розпорядився викраденим майном, шляхом його передачі ОСОБА_2 .

Вищеописаними діями капітана ОСОБА_1 , державні в особі військової частини А2215 завдано матеріальних збитків розміром 11220, 96 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, вчинене повторно, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 410 КК України.

В свою чергу, як встановлено судом, доказами вчинення указаних злочинів саме ОСОБА_1 є його особисті покази, надані ним в ході судового розгляду даної кримінальної справи.

Так, з урахуванням позиції обвинуваченого, його захисника та думки прокурора, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, зокрема щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, завданих матеріальних збитків діями обвинуваченого).

В судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та зазначив, що зробив для себе належні висновки, та розуміє, що внаслідок його дій було заподіяно шкоду інтересам держави, однак просив врахувати його ставлення до військової служби, виконання ним військового обов`язку, використання отриманих ним коштів, в тому числі для потреб його родини, у зв`язку з скрутним матеріальним становищем та на лікування хворої доньки, у зв`язку з цим просив його суворо не карати та надати можливість продовжити військову службу. При цьому повністю підтвердив обставини, вчиненого ним злочину, відповідно до викладеного в обвинувальному акті. Зазначив, що повністю відшкодував завдану шкоду, письмові докази чому подав в суді.

У цьому зв`язку, у суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_1 щодо дачі ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред`явленого йому обвинувачення, з урахуванням поданим прокурором доказів та відповідних підтверджуючих документів самим обвинуваченим.

Крім того, судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, речові докази та процесуальні витрати у справі.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.3 ст. 410 КК України – заволодіння військовослужбовцем іншим військовим майном.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_1 суд вважає правильною.

Дії ОСОБА_1 характеризуються прямим умислом з корисливою метою. Останній являється суб`єктом указаного злочину, оскільки являється громадянином України, досяг повноліття та є військовослужбовцем за контрактом, а злочин, передбачений ч.3 ст. 410 КК України, вчинено ним у умовах особливого періоду, крім воєнного стану, повторно що підтверджується діючим в Україні законодавством та не оспорюється останнім.

Злочин, передбачений ч.3 ст. 410 КК України, вважається закінченим з моменту, коли винний заволодів майном і може розпорядитися ним, що в даному випадку мало місце, оскільки ОСОБА_1 отримував відповідні кошти шляхом передачі викраденого майна ОСОБА_2 , та витрачав їх на власний розсуд.

Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони цього злочину (крім вимагання) є матеріальна шкода, заподіяна військовій частині, та причинний зв`язок між відчуженням військового майна та заподіяною ним шкодою.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 повинен бути засуджений за ч.3 ст. 410 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчинених ним злочину, обставини вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, у межах санкцій визначених указаною нормою кримінального закону, за порушення якого ОСОБА_1 має нести відповідальність з урахуванням суб`єкта злочину – перебування останнього на військовій службі за контрактом.

Так, санкцією ч.3 ст. 410 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років, зважаючи на що та вимоги ст. 12 КК України ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин.

Також судом враховується те, що даний злочин вчинено з прямим умислом.

Щодо наявності пом`якшуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 67 КК України, не встановлено.

Обвинувачений раніше не судимий, до відповідальності будь-якого виду не притягався, за місцем проходження військової служби та за місцем проживання характеризується виключно позитивно, немає дисциплінарних стягнень та користувався повагою і авторитетом у військовому підрозділі та керівного складу військової частини А2215, неодноразово нагороджувався та заохочувався військовим керівництвом у зв`язку виконанням на високому рівні військового обов`язку. ОСОБА_1 являвся військовослужбовцем за контрактом – офіцером ЗС України, отримував постійний дохід у виді грошового забезпечення військовослужбовця, а на момент розгляду кримінального провадження пенсію, та має міцні соціальні зв`язки, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, за їхньою допомогою не звертався.

Крім того, під час судового розгляду даної справи обвинувачений ОСОБА_1 також вів себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за доцільне обвинуваченому ОСОБА_1 призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 410 КК України, на строк п`ять років.

В той же час, колегія суддів вважає, що перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства. У цьому зв`язку, підстави для застосування до ОСОБА_1 покарання, пов`язаного з реальним відбуванням покарання з ізоляцією від суспільства, на думку колегії суддів, відсутні.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України колегією суддів також не встановлені.

В той же час, загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

З цього приводу, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України з визначенням обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

Крім того, з обвинуваченого, на користь Держави України, слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 2198 гривень 14 копійок.

На підставі викладеного та керуючись ст.100, 122, ч.2 ст.124, ст. 318, ч.3 ст.349, ст.ст. 342-351, 358, 363-368 КПК України, ч.3 ст. 410 КК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 , визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі терміном на 5 (п`ять) років.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Іспитовий строк ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто 06.03.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави (рахунок отримувача: UA378999980313090115000010004; отримувач коштів: Борисп. УК/Бориспіль/24060300; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007070; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 24060300), - 2198 (дві тисячі сто дев`яносто вісім гривень) грн. 14 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили, а саме: мобільний телефон марки NOKIA TA1104, серійний номер НОМЕР_4 , - повернути ОСОБА_1 та залишити в його користуванні; дві тари синього кольору ємністю по 200 літрів кожна, всередині яких міститься по 140 літрів дизельного палива; шість порожніх тар синього кольору ємністю по 200 літрів кожна із наявним нашаруванням пально-мастильних матеріалів; сімнадцять каністр білого кольору ємністю по 20 літрів кожна, всередині яких міститься дизельне паливо; дві бочки червоного кольору ємністю по 200 літрів кожна, всередині яких містяться мастильні матеріали; чотири резервуари білого кольору ємністю 1000 літрів кожний, всередині яких міститься дизельне паливо; чотири порожні резервуари білого кольору ємністю 1000 літрів кожний, із наявним нашаруванням паливо-мастильних матеріалів; мотопомпа марки «Forte» FP20С; одна каністра білого кольору ємністю 20 літрів, всередині якої міститься мастило; одна каністра білого кольору ємністю 10 літрів, всередині якої міститься паливо, - залишити в користуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дві каністри білого кольору ємністю 30 літрів кожна, всередині яких міститься авіаційне паливо; одна каністра синього кольору ємністю 30 літрів, всередині якої міститься авіаційне паливо, що знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, - передати для подальшого використання до військової частини А2215; транспортний засіб ГАЗ 33023, н.з. НОМЕР_5 , номер шасі НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_3 , - залишити в користуванні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; документи, вилучені в ході проведення обшуків 31.10.2019 року на території військової частини А2215, та визнані речовими доказами згідно постанов слідчого Дядюк Ю.О. та Килівник Я.О., а також прокурора Музики М.С. від 31.10.2019 року, - повернути до військової частини А2215 та залишити в користуванні посадових осіб останньої.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та потерпілому.

Головуючий: С.М. Вознюк

Судді: Ю.В. Кабанячий

Д.В. Ткаченко